Рішення

від 04.09.2019 по справі 375/1294/17

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/1294/17

Провадження № 2/375/9/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2019 Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_4 , представників відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Наталія Іванівна,

про визнання заповіту та договору дарування житлового будинку недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований до дня смерті по АДРЕСА_1 , але фактично останні 15 років постійно проживав сам без сімї в с. Шарки Рокитнянського району Київської області на території Фермерського господарства "Україна", де і помер.

Спадщину, що залишилась після його смерті, він прийняв шляхом подання 28.07.2017письмової заяви до приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Н.І..

Крім нього спадкоємцями померлого єтакож його дружина ОСОБА_4 , 1987 року народження, та їх син ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При поданні заяви до приватного нотаріуса йому стало відомо, що 30.11.2016 від імені його батька ОСОБА_12 складено заповіт, який був посвідчений вказаним приватним нотаріусом за реєстровим № 1113.

Відповідно до вказаного заповіту ОСОБА_12 :

?спадкоємцем належного йому на праві власності житлового будинку за АДРЕСА_2 , належних йому земельних ділянок площею - 0,1525 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223786501:02:007:0008 та площею - 0.4010 га,з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223786501:02:007:0019,розташованих за вказаною адресою, він призначив ОСОБА_4 ;

?спадкоємцем належної йому на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 28.11.2014 Державним реєстратором Реєстраційної служби Рокитнянського районною управління юстиції Київської області за індексним номером 30212768, земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3223787000:05:030:0009, площею - 4.0909 га, розташованої на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району Київської області, він призначив ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

?спадкоємцем фермерського господарства Україна він призначив ОСОБА_4 ;

?спадкоємцем всього іншого майна він призначив його, тобто ОСОБА_11 .

Посилається, що у спірному заповіті зазначено, що у зв`язку з похилим віком та станом здоров`я заповіт підписано та посвідчено за місцем перебування заповідача, а саме на території ФГ "Україна в с.Шарки Рокитнянського району Київської області.

Окрім того, він вважав, що до складу спадкового майна, яке належало на праві власності спадкодавцеві, відноситься також житловий будинок АДРЕСА_1 . На разі, при перевірці відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (Інформаційна довідка від 09.08.2017 за №94058502) йому стало відомо, що власником вище зазначеного житлового будинкуна підставі посвідченого приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Н.І. 27.12.2014 за реєстровим № 1047, є ОСОБА_4 ..

Вважає, що вищезазначені заповіт та договір дарування мають бути визнані судом недійсними з тих підстав, що його батько на час складання заповіту та укладення договору дарування не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. З 1986 року і до смерті батько зловживав спиртними напоями, в зв`язку з чим йому приходилось один-три рази на рік відправляти його до Комунального закладу Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання", що по Вокзальна,8 в смт. Глеваха Васильківського району Київської області. За весь час з 1986 року батько знаходився там на лікуванні більше 43-х разів.До лікування у вказаному медичному закладі він стояв на обліку у нарколога Рокитнянської центральної районної лікарні.

2015 року у зв`язку з його тяжким станом після чергового запою він зі своєю дружиною знову звернувся в Обласне психіатрічно-наркологічне медичне об`єднання в смт. Глеваха. Проте батька не прийняли на лікування до цього медичного закладу у звязку із його фізичними хворобами та направили для проведення лікування останніх до Рокитнянської ЦРЛ Київської області, де він знаходився на лікуванні спочатку у нарколога, а потім його перевели в терапевтичне відділення.

Таким чином, часті запої батька протягом тривалого періоду часу негативно вплинули на йогопсихічний стан, а томуу нього не було дійсного волевиявлення на складання оскаржуваного заповіту та укладення оскаржуваного договору дарування житлового будинку ОСОБА_4 .

За викладеного та у відповідності до положень ч.1 ст.225 та ч.2 ст.1257 ЦК України вищезазначені оспорювані правочини, які порушують його права, як спадкоємця зазначеного в заповіті та договорі дарування майна, мають бути визнані судом недійсними.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали за викладених у ньому обставин і підстав та просили його задовольнити.

Відповідач позов не визнала та суду пояснила, що її чоловік не зловживав алкогольними напоями протягом останніх років та не лікувався з приводу алкогольної залежності. Він цілком розумів значення своїх дій на час укладення спірних правовичинів та бажав їх укласти.

Просила у задоволенні позову відмовити.

Таку позицію відповідача підтримали у судовому засіданні і її представники, які неодноразово змінювалися протягом розгляду спору по суті.

Окрім того, представник відповідача ОСОБА_10 , зважаючи на обставину заняття ОСОБА_12 за свого життя підприємницькою діяльністю, послався на відсутність сумнівів щодо його адекватності. Послався також на обставину відсутності даних про його перебування на обліку у лікаря-психіатра. Зазначив, що за його життя ні позивач, ні відповідач не зверталися до суду з приводу визнання його недієздатним і останній самостійно приймав рішення щодо розпорядження своїм майном та припустив, що за життя жоден суд не визнав би його неосудним.

Також просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа - приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Наталія Іванівна висловилася про відсутність підстав для задоволення позову та зазначила у судовому засіданні, що нею було перевірено дієздатність ОСОБА_12 перед засвідченням оспорюваних правочинів і остання не викликала у неї сумнівів. На момент посвідчення нею спірних правочинів ОСОБА_12 у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння не перебував.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення сторін спору, третьої особи, свідків, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_11 та чоловіком ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 помер.

Відповідно до договору дарування, укладеного 27.12.2014 між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Н.І. та зареєстрованого за № 1047, ОСОБА_12 подарував, a ОСОБА_4 прийняла в дарунок житловий будинокАДРЕСА_1 .

Згідно заповіту, посвідченого 30.11.2016 приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Н.І. за реєстровим № 1113, ОСОБА_12 :

?належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 , належні йому земельні ділянки площею - 0,1525 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223786501:02:007:0008 та площею - 0.4010 га,з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223786501:02:007:0019,розташовані за вказаною адресою, заповів ОСОБА_4 ;

?належну йому на праві власності земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3223787000:05:030:0009, площею - 4.0909 га, розташовану на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району Київської області, заповів ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

?фермерське господарство Україна заповів ОСОБА_4 ;

?все інше належне йому на деннь смерті майно заповів ОСОБА_11 .

Також судом встановлено, що за свого життя ОСОБА_12 неодноразово звертався за медичною допомогою і в тому числі в період з 1979 по 2012 роки неодноразово проходив лікування у КЗ КОР "Обласне психіатрично-наркологічне обєднання" у звязку із зловживанням алкогольними напоями і де йому відповідно встановлювалися діагнози у звязку із станом залежності від алкоголю (хронічний алкоголізм; психічні та поведінкові розлади внасліодок вживання алкоголю) із різними супутніми діагнозами.

Також ОСОБА_12 проходив лікування з 19.07. по 31.07.2015 в КМЗ "Рокитнянська центральна районна лікарня", протягом якого був оглянутий лікарем-наркологом, невропатологом, під час якого йому було встановлено діагнози: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, абстинентний синдром; церебросклероз ІІ ст., інтоксикаційна дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст., алкогольна полінейропатія нижніх кінцівок.

Викладене підтверджується отриманими у справі доказами, якими є пояснення у судовому засіданні сторін спору та їх представників, третьої особи, свідків, судових експертів та письмові докази:

? свідоцтво про народження на імя позивача - ОСОБА_11 серії НОМЕР_2 , видане 03.03.1975, відповідно до якого батьком позивача значиться ОСОБА_12 (т.1 а.с. 6);

?свідоцтво про смерть ОСОБА_12 серії НОМЕР_3 , видане 28.07.2017 Рокитнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Київській області. За даними останнього вбачається, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 7);

?заява ОСОБА_11 на імя приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Н.І. від 28.07.2017 про прийняття спадщини (т.1 а.с. 8);

?заповіт ОСОБА_12 , складений 13.11.2016 та посвідчений цього ж дня приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Н.І. за реєстровим № 1113. Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, Інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру, Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, Інформаційна довідка зі спадкового реєстру (т.1 а.с. 9, 97-100);

?інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта за № 94058502 від 09.08.2017 (т.1 а.с. 10-11);

?довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0514825 на імя ОСОБА_11 , яка засвідчує факт наявності в останнього другої групи інвалідності, пенсійне посвідчення на імя останнього (т. 1 а.с. 12, 106);

?свідоцтво про шлюб ОСОБА_12 та ОСОБА_14 серії НОМЕР_4 , видане 26.02.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Рокитнянського районного управління юстиції Київської області. Відповідно до даних останнього ОСОБА_12 та ОСОБА_14 зареєстрували свій шлюб 26.02.2008 (т.1 а.с. 34);

?свідоцтво про народження ОСОБА_13 серії НОМЕР_5 , видане 09.04.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Рокитнянського районного управління юстиції Київської області. Відповідно до даних останнього батьками народженого є ОСОБА_12 та ОСОБА_4 (т.1 а.с. 35);

?довідка КМЗ Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнянська центральна районна лікарня" від 27.06.2017 б/н в тім, що за даними облікової документації на диспансерному обліку у лікаря-психіатра ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не перебував, за медичною допомогою не звертався (т.1 а.с. 37);

?заява ОСОБА_4 на імя приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Н.І. від 24.07.2017 про прийняття спадщини (т.1 а.с. 92);

?довідки Рокитнянської селищної ради Київської області від 19.07.2017 № 2720 та від 24.07.2017 № 3064 про місце проживання спадковдавця ОСОБА_12 та його спадкоємців - ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 (т.1 а.с. 93);

?договір дарування житлового будинку, укладений 27.12.2014 між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 та посвідчений цього ж дня приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Н.І. за реєстровим № 1047. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_12 подарував, а ОСОБА_4 прийняла в дар житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 108-109);

?матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_12 (т.1 а.с. 90-123);

?витяг з журналу обліку викликів приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенкко Н.І. (т.1 а.с.125-127);

?витяг з ЄДРПОУ щодо фермерського господарства "Україна", відповідно до даних якого керівником господарства являється ОСОБА_4 (т.1 а.с. 134-135);

?довідка КМЗ Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнянська центральтна районна лікарня" від 13.10.2017 № 1717 (т.1 а.с. 147);

?виписки з історій хвороб на імя ОСОБА_12 за час перебування його на лікуванні в КЗ КОР " "Обласне психіатрично-наркологічне медичне обєднання" за період з 1979 по 2012 роки (т.1 а.с. 170-205);

?висновок судово-психіатричного експерта № 35-ц від 22.08.2018 щодо особи ОСОБА_12 (т.2 а.с. 23-25);

?матеріали амбулаторної картки (фотокопія) на імя ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчені представником відповідача ОСОБА_7 07.12.2018 (т.2 а.с.169-182);

?висновок судово-психіатричного експерта № 8 від 24.01.2019 щодо особи ОСОБА_12 (т.2 а.с. 186-194).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.55 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ч. 1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У відповідності до 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо в книзі шостій ЦК України немає відповідного правила.

За змістом статей 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 , 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх чи непрацездатних дітей.

Кожна із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.

Відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За змістом ст. 30 Цивільного кодексу України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Згідно із приписами статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним відповідно до частини першої статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Як зазначено у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року, правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із тих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Підставою для визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Зазначена правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року № 6-1531цс16, від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12 та у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 61-5896св18. Аналогічну позицію висловила і колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 05.09.2018 у цивільній справі № 278/4583/13-ц.

Під час розгляду справи судом, а саме 20.12.2017 року ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області у даній справі було призначено посмертну комплексну судово-психіатричну експертизу з метою визначення чи міг ОСОБА_12 на час укладення оскаржуваних правочинів усвідомлювати значення своїх дій та керуватися ними. Проведення експертизи було доручено експертам відділення судово-психіатричних експертиз Комунального закладу Київської обласної Ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання" смт. Глеваха.

Відповідно до отриманого судом висновку вказаної експертизи №35-ц від 22.08.2018 ОСОБА_12 за життя страждав на органічне ураження головного мозку інтоксикаційного генезу із стійкими, вираженими змінами особистості і станом на 27.12.2014 року та 30.11.2016 року він за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т.2 а.с. 23-25).

Не погоджуючися з таким висновком експертів а саме, вважаючи останній таким, що суперечить іншим матеріалам справи, а відтак таким, що викликає сумніви в його правильності, представник відповідача ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали до суду письмове клопотання про призначення у справі повторної посмертної судово-писхіатричної експертизи з приводу визначення наявності у ОСОБА_12 на момент посвідчення ним спірних договорів психічного захворювання та можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Таке клопотання сторони відповідача було задоволено відповідно до ухвали суду від 10.12.2018 і проведення експертизи було доручено експертам державної установи Центр психічного здоровя і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоровя України (м.Київ, вул. Анрі Барбюса, 5, поштовий індекс 03150).

Отриманий судом висновок вказаної експертизи від 24.01.2019 № 8 повністю збігається з висновком первинної експертизи № 35-ц від 22.08.2018. Відповідно до останнього: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за свого життя, а саме на час укладення ним 27.12.2014 договору дарування житлового будинку з відповідними господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , та складання ним 30.11.2016 заповіту страждав на Органічне ураження головного мозку поєднаного генезу (судинно-інтоксикаційного) з інтелектуально-мнестичним зниженням і Психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності з вираженими змінами особистості (МКХ-10:F06.8; F10.71) та враховуючи його стан здоровя на 27.12.2014 та 30.11.2016 за своїм психічним станом не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними (т.2 а.с. 186-194).

Таким чином у судовому засіданні знайшли своє повне підтвердження обставини, з якими закон пов`язує застосування частини першої статті 225 ЦК України. В даному випадку це обставина того, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент вчинення спірних правочинів неспроможний був розуміти значення своїх дій і керувати ними і таким чином його волевиявлення при цьому не відповідало його волі внаслідок хронічного стійкого психічного розладу.

Інших доказів, які б очевидно спростовували наявні у матеріалах справи висновки судово-психіатричного експерта у судовому засіданні не здобуто і матеріали справи їх не містять.

Доводи у судовому засіданні сторони відповідача в тім, що висновки отриманих у справі експертиз є необґрунтованими, неповними і такими, що викликають сумніви у їх правильності, що не всі докази були враховані експертами, що призначена первинна експертиза не могла проводитися експертами КП Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне обєднання" в силу вимог ст.7 Закону України "Про судову експертизу", що при проведенні повторної експертизи не були враховані покази у судовому засіданні третьої особи у справі приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Липовенко Н.І., лікаря-терапевта ОСОБА_15 .І., дані медичної амбулаторної картки на імя ОСОБА_12 , отриманих у справі висновків судових експертиз не спростовують, а тому до уваги судом не беруться.

При цьому суд виходить з того, що:

?доводи сторони відповідача в тім, що первинна експертиза не могла проводитися експертами КП Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне обєднання", не знаходять своє правове обгрунтування і на що вказав Верховний Суд у своїй постанові від 10.04.2019 у справі № 2601/18570/12;

?пояснення названих представником відповідача ОСОБА_10 третьої особи - приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Липовенко Н.І. та свідка в особі лікаря-терапевта ОСОБА_16 на переконання суду навіть у сукупності з іншими у справі доказами не спростовують вказаних висновків експертів;

?повторна експертиза призначалась за клопотанням сторони відповідача і при призначенні останньої судом було враховано надані цією стороною спору докази, які були предметом експертного дослідження.

Судом не встановлено підстав для призначення у справі ще однієї повторної експертизи в порядку ст.113 ЦПК України, як про це просила сторона відповідача і в чому їй було відмовлено судом та про що свідчить ухвала суду від 23.08.2019 (т.3 а.с. 58-59).

При цьому суд виходив з того, що наявні у матеріалах справи висновки первинної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 22.08.2018 № 35-ц та повторної посмертної судової психолого-психіатричної експертизи від 24.01.2019 № 8 є обґрунтованими, повними, ясними, не містять суперечностей та є такими, що не викликають сумніви в їх правильності. Порушень порядку проведення вказаних експертиз також не встановлено.

Також суд бере до уваги, що висновки експертиз ґрунтуються не лише на даних медичної документації, а й на підставі показів свідків, яким експерти дали ретельний аналіз і що добре вбачається зі змісту висновку судово-психіатричного експерта № 8 від 24.01.2019 (т.2 а.с.186-194).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази згідно вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Інших належних доказів, які б спростовували висновок експертів і яких було б достатньо для безспірного спростування вказаних висновків експертів про те, що ОСОБА_12 на момент укладення оскаржуваного договору дарування та складення оскаржуваного заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, у справі не отримано.

Таким чином, вирішуючи позовні вимоги у відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд, оцінючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність обставин позову та про задоволення вимог позивача.

Позов таким чином підлягає задоволенню.

Понесені позивачем у справі судові витрати по оплаті проведеної у справі судової експертизи в сумі 4916.40 грн. у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок відповідача.

Зважаючи, що позивач, будучи інвалідом 2 групи, звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду із позовом, з відповідача у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1280.00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 204, 215, 225, 717, 1233, 1257 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_11 до ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Наталія Іванівна, про визнання заповіту та договору дарування житлового будинку недійсними - задовольнити.

Визнати недійсним заповіт від 30.11.2016, складений від імені ОСОБА_12 та посвідчений 30.11.2016 приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Наталією Іванівною за реєстровим № 1113.

Визнати недійсним договір дарування від 27.12.2014 житлового будинку з господарськими спорудами, що по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 та посвідчений 27.12.2014 приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Наталією Іванівною за реєстровим № 1047.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судової експертизи 4916 (чотири тисячі девятсот шістнадцять) грн. 40 коп..

Рішення може бути оскаржено шляхом подання на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне обгрунтування рішення виготовлено 13.09.2019.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набрало законної сили "