Постанова

від 04.12.2019 по справі 375/1294/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 375/1294/17

Номер провадження 22-ц/824/14934/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М. , суддів Саліхова В. В., Шахової О. В.,

за участю секретаря судового засідання - Якушко Т.А.,

вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 04 вересня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Литвина О.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Наталія Іванівна, про визнання заповіту та договору дарування житлового будинку недійсними,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Наталія Іванівна, про визнання недійсним заповіту від 30 листопада 2016 року, складеного від імені ОСОБА_3 , посвідченого 30 листопада 2016 року приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Липовенко Н.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1113, визнання недійсним договору дарування від 27 грудня 2014 року, житлового будинку з відповідними господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого 27 грудня 2014 року приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Липовенко Н.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1047.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , спадкоємцями якого є сини: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дружина ОСОБА_1

28 липня 2017 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Липовенко Н. І. з заявою про прийняття спадщини та дізнався, що 30 листопада 2016 року від імені померлого було складено заповіт, яким житловий будинок АДРЕСА_2 , земельну ділянку, площею 0,1525 га, кадастровий номер 3223786501:02:007:0008, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,4010 га, кадастровий номер 3223786501:02:007:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, та Фермерське господарство України заповідано ОСОБА_1 , земельну ділянку, площею 4,0909 га, кадастровий номер 3223787000:05:030:0009, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району Київської області заповідано ОСОБА_4 , все інше майно - ОСОБА_2 .

Крім того, право власності на будинок АДРЕСА_1 , що належало померлому за договором дарування від 27 грудня 2014 року перейшло до ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 з 1986 року до дня смерті вживав алкогольні напої, у зв`язку з чим близько 43 разів перебував на лікуванні у Комунальному закладі Київської обласної ради Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання , до лікування в якому перебував на обліку у нарколога в Рокитнянській центральній районній лікарні. У 2015 році через тяжкий стан, викликаний стійким алкогольним сп`янінням, ОСОБА_3 перебував на лікуванні в ЦРЛ Рокитнянського району Київської області у наркологічному, а в подальшому - в терапевтичному відділеннях.

Враховуючи вищенаведене, на думку позивача, у померлого ОСОБА_3 не було дійсного волевиявлення на складання оскаржуваного заповіту та укладення договору дарування житлового будинку.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 04 вересня 2019 року (том ІІІ а.с. 78 - 88) задоволено позов ОСОБА_2 , визнано недійсним заповіт від 30 листопада 2016 року, складений від імені ОСОБА_3 та посвідчений 30 листопада 2016 року приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Наталією Іванівною за реєстровим № 1113, визнано недійсним договір дарування від 27 грудня 2014 року житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та посвідчений 27 грудня 2014 року приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Наталією Іванівною за реєстровим № 1047. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1 280 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судової експертизи - 4 916 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, 02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне дослідження обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 04 вересня 2019 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з показів свідків, наданих під час розгляду справи в суді першої інстанції родичами позивача, вбачається, що спадкодавець ОСОБА_3 постійно, у тому числі й у дні вчинення оспорюваних правочинів, перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, у судовому засіданні були допитані приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Н. І. та лікар-терапевт ОСОБА_5 , які повідомили, що ОСОБА_3 був тверезим, адекватним, опрятно одягненим та розумів значення своїх дій. Покази лікаря-терапевта ОСОБА_5 підтверджуються, зокрема, записом у медичній картці стаціонарного хворого - ОСОБА_3 , яка була долучена до матеріалів справи, проте не врахована у висновках посмертних судово-психіатричних експертиз.

Скаржник зазначає, що позивач звернувся до суду з заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатним лише після смерті останнього з метою отримання спадщини, оскільки за життя померлий усвідомлював значення своїх дій, приймав рішення щодо розпорядження своїм майном, на обліку у лікаря-психіатра не перебував.

Під час складання висновків судово-психіатричних експертиз № 35-Ц від 22 серпня 2018 року та № 8 від 24 січня 2019 року експертами не взято до уваги всі покази свідків, що містяться в матеріалах справи, зокрема приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Н.І., лікаря-терапевта ОСОБА_5 , а також проігноровано наявність медичної амбулаторної картки ОСОБА_3 . Крім того, комунальні заклади не наділені повноваженнями на проведення судових психолого-психіатричних експертиз.

Враховуючи вищенаведене, дані висновки є недопустимими доказами та не можуть братися судом до уваги.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони відповідача про призначення повторної судової комісійної психолого-психіатричної експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду в судове засідання з повідомленням учасників справи.

04 листопада 2019 на адресу суду надійшов відзив від ОСОБА_2 з відповідними підтвердженнями його надсилання іншим учасникам справи. З відзиву, зокрема, вбачається, що у показах свідків зі сторони позивача та у показах свідків зі сторони відповідає є співпадіння щодо зловживання ОСОБА_3 спиртними напоями. Дана обставина підтверджується також медичною документацією, дослідженою у суді першої інстанції.

Позивач зазначає, що посилаючись на те, що висновками судово-психіатричної експертизи не враховано картку стаціонарного хворого ОСОБА_3 , скаржник не конкретизує, яку саме картку має на увазі, та не вказує які відомості, що містяться в даній картці, спростовують висновки двох посмертних судово-медичних експертиз. Позивач наголошує, що в матеріалах справи міститься підтвердження відсутності у КМЗ Рокитнянської районної ради Київської області Рокитнянська центральна районна лікарня амбулаторної картки на ім`я ОСОБА_3 , зокрема відповідь даного лікувального закладу від 12 жовтня 2017 року, копії актів державного виконавця від 13 грудня 2017 року.

Крім того, скаржником було заявлено клопотання про виклик у судове засідання та допит свідка - лікаря терапевта ОСОБА_5 і повторне витребування амбулаторної картки померлого вже після проведення двох посмертних експертиз.

Відповідно до переліку установ, в яких проводяться судово-психіатричні експертизи, затвердженого наказом МОЗ України від 29 червня 2017 року № 722 Комунальний заклад Київської обласної ради Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання на час проведення судово-психіатричних експертиз у даній справі мало повноваження на здійснення таких дій.

У судовому засіданні відповідач та її представник - адвокат Заліський Б. С. підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ній.

Представник позивача - адвокат Мєстєчкіна О. І. заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості та просила суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалене відповідно до приписів чинного законодавства.

Приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Н. І. не з`явилась до суду апеляційної інстанції, про місце, час та дату судового розгляду повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, у зв`язку з чим, керуючись ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення відповідача, її представник та представника позивача, які з`явились у судове засідання, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_3 (т. І а.с. 6)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (т. І а.с. 7)

Відповідно до договору дарування житлового будинку від 27 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , останній передав безоплатно у власність відповідачу, a відповідач прийняла в дар житловий будинок АДРЕСА_1 . І а.с. 108 - 109).

Згідно з заповітом від 30 листопада 2016 року ОСОБА_3 належний йому житловий будинок АДРЕСА_2 та належні йому земельні ділянки площею 0,1525 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3223786501:02:007:0008 та площею 0,4010 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223786501:02:007:0019, які розташовані за вищевказаною адресою, заповів ОСОБА_1 ; належну йому на праві власності земельну ділянку, кадастровий номер 3223787000:05:030:0009, площею - 4,0909 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району Київської області, заповів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; фермерське господарство Україна - ОСОБА_1 ; усе інше належне йому на день смерті майно - ОСОБА_2 ( т. І а.с. 9).

26 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб (т. І а.с. 34), у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 (т. І а.с. 35).

З виписок з історії хвороби ОСОБА_3 вбачається, що у період з 1979 року по 2012 рік у зв`язку із зловживанням алкогольними напоями він неодноразово проходив лікування у КЗ КОР Обласне психіатрично-наркологічне об`єднання , де йому відповідно було поставлено діагнози, викликані залежністю від вживання алкогольних напоїв, зокрема хронічний алкоголізм, психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю із різними супутніми діагнозами.

ОСОБА_3 проходив лікування в КМЗ Рокитнянська центральна районна лікарня у період з 19 липня по 31 липня 2015 року, під час якого йому було встановлено діагнози: пневмосклероз, синдром залежності від алкоголю, абстинентний сидром (т. ІІ а.с. 147).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 35-ц від 22 серпня 2018 року ОСОБА_3 за життя страждав на органічне ураження головного мозку інтоксикаційного ґенезу із стійкими, вираженими змінами особистості. Станом на 27 грудня 2014 року та 30 листопада 2016 року він за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т. ІІ а.с. 23 - 25).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 8 від 24 січня 2019 року ОСОБА_3 на час посвідчення ним 27 грудня 2014 року договору дарування житлового будинку з відповідними господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , та посвідчення ним 30 листопада 2016 року складеного особисто заповіту страждав на органічне ураження головного мозку поєднаного ґенезу (судинно-інтоксикаційного) з інтелектуально-мнестичним зниженням і психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності з вираженими змінами особистості. ОСОБА_3 , враховуючи стан його здоров`я на 27 грудня 2014 року та 30 листопада 2016 року за своїм психічним станом не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними (т. ІІ а.с. 186 -194).

28 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Н. І. з заявою про прийняття спадщини (т. І а.с. 103).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що стороною відповідача не надано належних доказів на спростування висновків експерта, відповідно до яких ОСОБА_3 на момент укладення оспорюваних правочинів не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України , спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1217 ЦК України , спадкування може здійснюватись за заповітом, або за законом.

Відповідно до визначення, яке міститься в ст. 1233 ЦК України аповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі .

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦК Ураїни цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Стаття 225 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, зокрема, відповідно до ч. 1 даної статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Для визначення тимчасового стану особи, при якому вона внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих станів не може розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент укладення нею правочину, необхідно обов`язкове призначення судово-психіатричної експертизи.

У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України , має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Під час розгляду даної справи, з метою встановлення наявності такого стану у заповідача на момент складення заповіту судом першої інстанції призначались дві судово - психіатричніекспертизи, якими встановлено, що останній на момент вчинення оспорюваних правочинів не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення стороною відповідача визнано, що судово-психіатрична експертиза від 24 січня 2019 року була проведена на основі всіх письмових доказів, що містились в матеріалах справи. ОСОБА_1 не заперчувала проти проведення вищевказаної експертизи, з огляду на відсутність в матеріалах справи картки стаціонарного хворого - ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до Переліку установ, у яких проводяться судово-психіатричні експертизи, затвердженого наказом МОЗ від 29 червня 2017 року № 729 Комунальний заклад Київської міської ради Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання станом на дату складання висновку № 35-ц від 22 серпня 2018 року було наділено повноваженнями на проведення експертизи. Таким чином, посилання апеляційної скарги на порушення порядку під час отримання вищевказаного доказу не спростовує висновку суду першої інстанції.

Щодо посилання відповідача на необґрунтоване відхилення клопотання про призначення повторної судової комісійної психолого-психіатричної експертизи, зазначені доводи спростовується матеріалами справи, медична документація, яка містилась в матеріалах справи на час проведення судово-медичних експертиз, була досліджена судовими експертоми з наданням відповідних оцінок; обґрунтованих підстав для сумнівів щодо висновків проведених судово-психіатричних експертиз відповідачем не наводилося, тому у суду першої інстанції не було підстав визнавати наявність дефектів висновків експертів (необґрунтованості, неповноти або його неясності) та вважати їх неналежними доказами.

Посилання скаржника на показання свідків сторони відповідача, згідно з якими заповідач усвідомлював значення своїх дій на день укладення спірних правочинів, не впливають на обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що приписами статті 89 ЦПК України встановлено жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Так, суд першої інстанції, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, дійшов обґрунтованого висновку про перебування заповідача у момент укладення спірних правочинів, у стані, що перешкоджав йому усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, а відтак не додержання вимог, необхідних для чинності правочину, встановлених ст. 203 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення не впливають.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 04 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 05 грудня 2019 року.

Суддя-доповідач: І.М. Вербова

Судді: В. В. Саліхов

О. В. Шахова