Ухвала

від 16.09.2019 по справі 638/16517/16-а

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/16517/16-а

Провадження № 2-а/638/74/19

УХВАЛА

іменем України

16 вересня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Штих Т.В.,

секретаря - Вакула І.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради, Інспекції ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, треті особи ОСОБА_2 , ТО -Інвест про зобов`язання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

17.10.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради (далі - відовідач-1), Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (далі - відповідач-2), треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю С-Інвест , в якому просила: визнати дії відповідача-1 щодо надання Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 Мінській АДРЕСА_2 , реєстраційний номер МУ0-98-2013 незаконними;

- скасувати Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 , видані відповідачем-1, 24.12.2013 року № МУ0-98-2013;

- скасувати реєстрацію Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрований відповідачем-2 19.12.2016 року № ХК 142163512894.

Справа в провадження судді Штих Т.В. надійшла 23 січня 2019 року.

Від представника відповідача-1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке він оголосив та підтримав в судовому засіданні 16 вересня 2019 року.

Обґрунтовуючи дане клопотання відповідач-1 виходив з наступного.

Спір базується на порушенні прав та інтересів позивача, проведеним

ОСОБА_2 . будівництвом на суміжній з позивачем земельній ділянці.

Виходячи з позиції відповідача-1 цей спір стосується питання цивільного права та інтересу позивача та не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства; фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідач-1 зазначив, що стаття 2 КАС у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій, справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами частини першої статті 17 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС ).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС , які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК ) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 16 ЦК до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої зазначеної статті).

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Позивач та її представник надали до суду заперечення стосовно вказаного клопотання.

Представник третьої особи просив задовольнити клопотання та зазначила, що права позивача не порушені.

Суд погоджується з доводами відповідача-1 та вказує на те, що враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Таким чином, у результаті та на підставі оскаржуваних рішень суб`єктів владних повноважень, які, як зазначає позивач, прийняті внаслідок допущення органом державного архітектурно-будівельного контролю та органом з питань містобудування Харківської міської ради протиправних дій, у третьої особи виникло речове право на будинок. Таким чином суд вважає, що цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Викладене узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах:

- від 23.05.2018 у справі № 802/233/16-а (Велика палата);

- від 19.06.2018 у справі № 801/7179/13-а;

- від 16.10.2018 у справі № 815/3767/15;

- від 13.12.2018 у справі № 821/932/16;

- від 19.12.2018 у справі № 802/4255/14-а;

- від 13.06.2018 у справі № 816/421/17 (Велика палата);

- від 23.01.2019 у справі № 815/2063/16 (Велика палата).

За вимогами ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Із врахуванням вищевикладеного, керуючись ст. 238 КАС України суд,-

ухвалив:

Провадження у справі № 638/16517/16-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю С-Інвест , про оскарження дій та рішень закрити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку у встановленому порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Штих Т.В.