Постанова

від 31.10.2019 по справі 638/16517/16-а

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 р. Справа № 638/16517/16-а Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.09.2019 (суддя Штих Тетяна Василівна, 61202, м. Харків , проспект Перемоги,52-В по справі № 638/ 16517/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради , Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Інвест"

про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17.10.2016 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради, треті особи - ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Інвест", в якому просила визнати дії Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради щодо надання Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_5, реєстраційний номер МУО-98-2013 незаконними; скасувати Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_5 , видані Департаментом містобудування і архітектури та генеральної плану Харківської міської ради 24.12.2013 року №МУО-98-2013.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.10.2016 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.12.2016 в задоволенні клопотання представника відповідача Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради - Щолокової Наталії Олександрівни про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 30.01.2017 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.12.2016 по справі №638/16517/16 відмовлено.

19.07.2017 ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог до відповідачів - Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, треті особи - ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Інвест", в якому просила визнати дії Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради щодо надання Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_5, реєстраційний номер МУО-98-2013 незаконними; скасувати Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_5 , видані Департаментом містобудування і архітектури та генеральної плану Харківської міської ради 24.12.2013 року №МУО-98-2013, скасувати реєстрацію Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої Інспекцією ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради 19.12.2016 року №ХК 142163512894 (інформація про об`єкт: АДРЕСА_6 ).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.05.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 передано до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 адміністративну справу №638/16517/16-а за позовом Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, треті особи - ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Інвест" про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії - передано на розгляд до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2018 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 по справі №638/16517/16-а залишено без змін.

19.03.2019 на адресу Дзержинського районного суду м. Харкова Харківською міською радою подано клопотання про закриття провадження у справі, оскільки пред`явлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.09.2019 провадження у справі № 638/16517/16-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю С-Інвест , про оскарження дій та рішень закрито, у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач в апеляційній скарзі зазначила, що право на звернення саме до місцевого загального суду як адміністративного із відповідним позовом було роз`яснено позивачу ухвалою окружного адміністративного суду від 12.09.2016 року, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.10.2016 було відкрито провадження по справі та ухвала набрала законної сили. Також, позивач зазначила, що переглядаючи ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.05.2018 року про передачу справи до окружного адміністративного суду в порядку ч.1 ст. 20 КАС України, Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.12.2018 року встановив, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом вказана адміністративна справа , з урахуванням предметної підсудності, передбачених ст. 18 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року, на момент подання позову), була підсудна Дзержинському районному суду м. Харкова.

Також, позивач зауважила, що неодноразово, а саме не одним судовим рішенням були застосовані норми Кодексу адміністративного судочинства України, проте Дзержинський районний суд м. Харкова провадження у справі закрив. Вказана обставина, на думку позивача, перешкоджає захисту порушеного відповідачем права. На підставі викладеного скаржник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до Дзержинського районного суду м. Харкова для продовження розгляду справи.

Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "С-Інвест" подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких відповідач та третя особа просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги та ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

Позивач у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні.

Представники відповідача -Департамента містобудування та архітектури Харківської міської ради та третьої особи -ТОВ "С-Інвест" в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували у повному обсязі, просили відмовити в її задоволенні скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 06.11.1996р. серії ААА№636080 є власником домоволодіння АДРЕСА_5 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власна земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 0,0692, кадастровий номер 6310136300:07:031:0001, належить на праві власності ОСОБА_2 .

Департаментом містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради 24.12.2013 Крамаренко С.М. видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_5 у місті Харкові , реєстраційний номер МУО-98-2013, відповідно до Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109.

Земельна ділянка по АДРЕСА_5 відповідно до генерального плану міста Харкова, затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради від 23.06.2004 №89/04, зі змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 №1023/13, знаходиться в зоні садибної житлової забудови.

Вважаючи, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_5 будівництво здійснюється із грубим порушенням норм чинного законодавства, зокрема, на момент видачі відповідачем у справі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 24.12.2013 №МУОГ-98-2013 для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями, земельна ділянка по АДРЕСА_5 була призначена для будівництва малоповерхової забудови, а не багатоповерхової будівлі з пентхаусом на шостому поверсі та паркінгом на одинадцять машино-місць, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Закриваючи провадження в адміністративній справі, Дзержинський районний суд м. Харкова керувався тим, що у результаті та на підставі оскаржуваних рішень суб`єктів владних повноважень, які, як зазначає позивач, прийняті внаслідок допущення органом державного архітектурно-будівельного контролю та органом з питань містобудування Харківської міської ради протиправних дій, у третьої особи виникло речове право на будинок. Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає обґрунтованим цей висновок суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України, визначено, що публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Матеріалами справи встановлено, що звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з цим позовом обумовлено тим, що внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 24.12.2013 №МУО-98-2013, які стосується прав та обов`язків їх замовника ОСОБА_2 , порушується право позивача, оскільки, на думку позивача, відповідачем не враховано її законних інтересів як власника будинку суміжної земельної ділянки щодо відстаней між будинком та існуючою садибною забудовою.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Судовим розглядом встановлено що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності, зокрема, на приміщення в жиьтловому будинку літ. "А-5" по АДРЕСА_5 виникло у фізичних осіб, в тому числі, на підставі декларації про готовність обєкта до експлуатації, серія та номер: ХК 142163512894 від 16.12.2016.

Крім того, згідно інформації з Режєстру право власності на земельну ділянку, на якій відбувалось будівництво, до якої були видані містобудівні умови та обстеження, а саме земельну ділянку кадастровий номер: 6310136300:07:031:0001 площею 0,0692 га зареєстровано за ОСББ "Мінська 51".

Таким чином, оскільки на підставі оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень у подальшому в третьої особи виникло речове право, правомірність набуття якого оспорюється позивачем, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту першого статті 6 Конвенції.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 802/233/16-а, від 13.06.2018 у справі №816/421/17, від 23.01.2019 у справі №815/2063/16.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що оскаржуваною ухвалою порушено її право на доступ до правосуддя з огляду на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2018, якою було направлено справу до Дзержинського районного суду м. Харкова для продовження розгляду, вказавши на публічно-правовий спір, оскільки це не позбавляє позивача права звернутися до суду з цим позовом у порядку ЦПК України.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Разом з тим, колегія суддів зветрає увагу, що відповідно до до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч.1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Таким чином, виходячи з матеріалів справи та вимог позовної заяви, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, що судом першої інстанції зазначено не було та не роз`яснено заявнику до юрисдикції якого суду віднесено розгляд даної справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність змінити ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.09.2019 доповнивши резолютивну її частину реченням наступного змісту: "Роз`яснити сторонам по справі, що зазначений спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства."

В решті ухвалу залишити без змін.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із пунктом другим частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до пункту першого частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.09.2019 по справі № 638/16517/16-а змінити, доповнивши резолютивну її частину реченням наступного змісту:

"Роз`яснити сторонам по справі, що зазначений спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства."

В іншій частині ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.09.2019 по справі № 638/16517/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко Постанова складена в повному обсязі 05.11.19.