Вирок

від 01.02.2007 по справі 1-8/07

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 1-8/07 КОПІЯ

№ 1-8/07      КОПІЯ

ВИРОК

 ІМЕНЕМ 

УКРАЇНИ

1 лютого 2007

року    Решетилівський районний суд

Полтавської області в складі:

головуючого-судді                 ГорулькоО.М.

при секретарі                         Гудзенко

С.В.

з участю прокурорів -            Агайбірова В.О.,

Савенка О.А.,

потерпілого -                         ОСОБА_1,

захисника -                               ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в

селищі Решетилівка справу про

обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця та жителя АДРЕСА_1,

українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, маючого на

утриманні неповнолітню дитину, працюючого в Решетилівській районній державній

лабораторії ветеринарної медицини шофером, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого

ст. 286 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

9 лютого 2006 року близько 15 години підсудний

ОСОБА_3., керуючи автомобілем ЗАЗ-110247

д.н. НОМЕР_1 і

рухаючись по вул. Червонопартизанській в селищі Решетилівка, не врахував

дорожні умови і не вибрав безпечну швидкість руху автомобіля, чим грубо порушив

правила безпеки руху, та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1, що переходив

проїжджу частину вулиці зліва направо, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_1 були

спричинені тілесні ушкодження у виді скалкового перелому середньої третини обох

кісток правої гомілки із зміщенням та кутовою деформацією, які кваліфікуються

як ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Згідно висновку

експерта № 138 від 26.05.2006 року в діях

підсудного ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил

дорожнього руху, що, з технічної точки зору, знаходиться в причинному

зв"язку з наслідками, що настали.

Будучи допитаним

в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину,

передбаченого ст. 286 ч.1 КК

України, визнав повністю і суду пояснив, що 9 лютого 2005

року близько 15 год.

він на автомобілі ЗАЗ-110247

д.н. НОМЕР_1 їхав із

вулиці Леніна на вулицю Черврнопартизанську в селища Решетилівка. На дорозі

була ожеледиця, проїжджа частина була слизькою. Автомобіль був у справному

стані. Повернувши на вулицю Червонопартизанську, він побачив на відстані 20-25 метрів попереду

автомобіля пішохода, який рухався по лівому краю проїжджої частини у попутному

напрямку. Швидкість його автомобіля була близько 20-25 км/год., він продовжував рухатися, не змінюючи напрямку

та швидкості руху. Через 5-10

метрів пішохід, не дивлячись в його

2

бік, змінив напрямок свого руху і почав переходити

проїжджу частину під кутом до осьової лінії дороги. До того часу, поки пішохід

не пересік осьову лінію дороги, він не змінював напрямок і швидкість руху

автомобіля, а коли пішохід вийшов на смугу руху автомобіля, застосував

комбіноване гальмування двигуном та гальмами, але зупинити автомобіль не зміг і

здійснив наїзд на пішохода. Ним виявився потерпілий ОСОБА_1. Внаслідок

зіткнення потерпілому ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у виді

перелому ноги. Після ДТП

він відвіз потерпілого до лікарні. У скоєному щиро кається.

Крім повного визнання своєї вини самим підсудним, його

вина у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.І КК України, повністю підтверджується:

показаннями потерпілого ОСОБА_1, який суду пояснив, що 9.02.2006 року близько 15 години він йшов

по лівому краю проїжджої частини вулиці Червонопартизанська в селищі

Решетилівка в напрямку від вул. Леніна. Дорога була слизькою. Він вирішив

перейти на правий бік дороги, подивився в різні боки і, не помітивши

транспортних засобів, почав навскоси переходити дорогу. Дійшовши до середини

дороги, він відчув удар. Після ДТП

підсудний відвіз його до лікарні, він проходив стаціонарне лікування,

переніс фізичні та моральні страждання;

показаннями свідка ОСОБА_4, який суду пояснив, що 9.02.2006 року в другій

половині дня він займався домашнім господарством і почув звук удару. Вийшовши

на вул. Червонопартизанську, він побачив на правому узбіччі автомобіль

„Таврія" білого кольору, біля якого, обіпершись об задній бампер, сидів

потерпілий. Він запропонував водію автомобіля відвести потерпілого в лікарню,

вони удвох посадили потерпілого в автомобіль, було помітно, що у потерпілого

зламана нога;

дослідженими в удовому засіданні:

протоколом огляду місця ДТП зі схемою та фототаблицею до нього, із якого

вбачається, що дорожнє покриття в місці скоєння ДТП мало сніговий накат (а.с.4-12);

протоколом огляду та перевірки автомобіля ЗАЗ-110247 д.н.

НОМЕР_1 із фототаблицею до нього, із якого

вбачається, що вказаний автомобіль на момент огляду був у технічно справному

стані, на передній частині капота автомобіля виявлено вм"ятину (а.с. 13-16);

протоколом додаткового огляду місця ДТП з участю

підсудного ОСОБА_3, в ході якого підсудний ОСОБА_3 повідомив про необхідні

вихідні дані пригоди (а.с. 18-19);

висновком експерта № 859 від 18.04.2006 року, із якого

вбачається, що у потерпілого ОСОБА_1 виявлені ушкодження у виді осколкового

перелому в середній третині обох кісток правої гомілки зі зміщенням та кутовою

деформацією, яке утворилося можливо в строк і за обставин, вказаних у

відношенні, кваліфікуються як ушкодження середнього ступеню тяжкості за

ознаками тривалого розладу здоров"я (а.с. 56-57);

висновком

експерта № 138 від 26 травня 2006 року, згідно

якого в діях водія автомобіля ЗАЗ-110247 д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил

дорожнього руху, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному

зв"язку з виникненням пригоди. Водій автомобіля ЗАЗ-110247 д.н. НОМЕР_1. Оцінка дій

пішохода ОСОБА_1 не потребує спеціальних технічних знань і може бути дана

слідчим (судом) із врахуванням вимог п.п. 4.7,

4.8, 4.14 Правил дорожнього руху (а.с. 62-64) та іншими

матеріалами кримінальної справи у їх сукупності.

3

Кваліфікація дій

підсудного ОСОБА_3 за ст. 286

ч1 ЮС України є вірною, оскільки він вчинив порушення правил безпеки

дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортними

засобами, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні

ушкодження.

При визначенні

міри покарання суд керується вимогами ст.65 КК України і враховує ступінь

тяжкості вчиненого злочину, те, що злочин, вчинений підсудними є злочином,

вчиненим з необережності, особу підсудного, який раніше не судимий, за місцем

проживання та роботи характеризуються позитивно, молодий вік підсудного, також

приймає до уваги необережність самого потерпілого ОСОБА_1, дії якого не

відповідали вимогам пунктів 4.7,4.8,4.14.

Правил дорожнього руху, де вказано:

п.4.7. Пішоходи повинні переходити проїжджу частину по

пішоходних

переходах, у тому числі підземних і наземних, а у разі їх

відсутності - на

перехрестях по лініях тротуарів або узбіч;

п. 4.8.

Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не

більше трьох смуг руху для обох його напрямків,

дозволяється переходити її

під прями кутом до краю проїжджої частини в місцях, де

дорогу добре видно

в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у

відсутності

небезпеки;

п. 4.14.

Пішоходам забороняється:

а) виходити на проїжджу частину, не впевнившись у

відсутності небезпеки

для себе та інших учасників руху.

Обставинами, які

пом"якшують покарання підсудного ОСОБА_3, суд визнає його щире каяття,

активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3, суд

не вбачає.

На підставі

вищевикладеного, приймаючи до уваги всі обставини справи, суд приходить до

висновку про можливість призначення підсудному ОСОБА_3 покарання, не

пов"язаного із ізоляцією його від суспільства, оскільки вважає, що його

подальше виправлення та перевиховання буде можливим без ізоляції його від

суспільства, а також вважає за можливе не застосовувати до підсудного

додаткового покарання, передбаченого санкцією ст.. 286 ч.1 КК України, -

позбавлення права керувати транспортними засобами.

Потерпілим

ОСОБА_1 у справі до підсудного ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про

відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, у розмірі 1000 гривень, та

моральної шкоди в розмірі 2000

гривень.

Суд находить, що даний позов не підлягає задоволенню з

таких підстав:

відповідно до

вимог частини 2 статті 1187 ЦК України шкода,

завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на

відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір

підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим

об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену

небезпеку.

Згідно пункту 4 Постанови

Пленуму Верховного Суду України №

6 від 27.03.1992 року (із

змінами і доповненнями) „Про практику розгляду судами цивільних справ за

позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної

небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію

джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського

відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди,

довіреності тощо).

4

Не вважається

володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду

перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу

трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і

т.ін).

Судом

встановлено, що автомобіль ЗАЗ-110247

д.н. НОМЕР_1 як

джерело підвищеної небезпеки згідно ксерокопії технічного паспорта ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 24) належить

міністерству охорони здоров"я в особі підприємства ЗКПО 00703598 Решетилівська

ветеринарна медицина. Підсудний ОСОБА_3 в момент вчинення злочину перебував у.

трудових відносинах із Решетилівською районною державною лабораторією

ветеринарної медицини і керував вказаним автомобілем в силу виконання цих

трудових обов"язків, про що свідчить ксерокопія подорожнього листа № 28 від 9 лютого 2006 року (ах. 28).

На підставі

викладеного суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову потерпілого

ОСОБА_1, роз"яснивши останньому його право звернутися до суду із позовом в

порядку цивільного судочинства до володільця джерела підвищеної небезпеки.

Прокурором

Решетилівського району до підсудного в інтересах УДК в Полтавській області заявлено цивільний позов про

відшкодування вартості експертних досліджень у справі, проведених НДЕКЦ при

УМВС України в Полтавській області, в розмірі 136,57грн.

Суд находить, що

даний позов не підлягає задоволенню, оскільки згідно вимог пункту 2 статті 91 КПК України

витрати, що складаються із сум, витрачених на зберігання, пересилання і

дослідження речових доказів, відносяться до судових витрат і відшкодовуються

при постановленні вироку в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним

кодексом України, а тому суд визнає цивільний позов прокурора безпідставним.

Разом з тим суд

вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 93 КПК України покласти на підсудного ОСОБА_3 судові

витрати, пов"язані із експертними дослідженнями, проведеними НДЕКЦ при

УМВС України в Полтавській області в даній справі, в розмірі 188,57 грн., оскільки

факт цих затрат та їхній розмір підтверджуються висновком експерта № 138 від 26.05.2006 року та

розрахунком вартості проведення експертизи, і стягти із підсудного ОСОБА_3 на

користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області вказані вище витрати.

Керуючись ст.

ст. 323, 324 КПК

України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 за ст. 286 ч. 1 КК України

визнати винним та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто - 510 (п"ятсот

десять) гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Міру запобіжного

заходу засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередню

- підписку про

невиїзд.

В задоволенні

цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 -

відмовити за його безпідставністю. Роз"яснити потерпілому ОСОБА_1 його

право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства із позовом про

відшкодування шкоди, завданої злочином, до володільця джерела підвищеної

небезпеки.

В задоволенні

цивільного позову прокурора Решетилівського району - відмовити за

його безпідставністю.

5

Судові витрати у

справі, пов"язані із експертними дослідженнями, проведеними НДЕКЦ при УМВС

України в Полтавській області в даній справі, в розмірі 188,57 грн. покласти на

засудженого ОСОБА_3.

Стягти із засудженого

ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області судові витрати

у справі, пов"язані із експертними дослідженнями, проведеними НДЕКЦ при

УМВС України в Полтавській області в даній справі, в розмірі 188,57 (сто вісімдесят

вісім) гривень 57 коп.

Речові докази - автомобіль ЗАЗ-110247 д.н. НОМЕР_1, передані під

схоронну розписку директору Решетилівської районної державної лабораторії

ветеринарної медицини (а.с. 30,43),

повернути володільцю -

Решетилівській ветеринарній медицині.

Вирок   може  

бути   оскаржений   протягом  

п'ятнадцяти   діб у»   моменту  

його проголошення до апеляційного суду Полтавської області через

Решеталівський районний суд

Головуючий:             ПІДПИС

СУДДЯ: