Постанова

від 11.09.2019 по справі 926/1305/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 926/1305/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю Жесар - Маркідонова О.В.,

Чернівецької міської ради - не з`явився,

Департаменту містобудівного комплексу та земельних

відносин Чернівецької міської ради - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чернівецької міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 (у складі колегії суддів: Матущак О.І. (головуючий), Мирутенко О.Л., Хабіб М.І.)

та рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.01.2019 (суддя Проскурняк О.Г.)

у справі № 926/1305/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Жесар

до Чернівецької міської ради, Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради

про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору оренди землі поновленим та додаткового договору до договору оренди землі укладеним,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Жесар (далі - ТОВ Жесар ) звернулося до суду з позовом до Чернівецької міської ради (далі - Чернівецька міськрада), Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (далі - Департамент), у якому просило визнати недійсним пункт 32 рішення Чернівецької міськради від 19.06.2018 № 1301, визнати поновленим договір оренди землі від 09.06.2008 № 4919, а додатковий договір до цього договору укладеним у редакції, наведеній у позовній заяві.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі рішення Чернівецької міськради від 24.04.2008 № 562 між Чернівецькою міськрадою та Колективним підприємством Роса Буковини (далі - КП Роса Буковини ; правонаступником якого є ТОВ Жесар ) укладено договір оренди землі від 09.06.2008 № 4919, за умовами якого підприємству передано в оренду земельну ділянку площею 0,0863 га по вул. 28 Червня , 44 у м. Чернівцях для обслуговування будівель згідно з матеріалами інвентаризації земель терміном до 01.05.2018, який зареєстровано в Чернівецькій регіональній філії ДП Центр ДЗК 18.08.2008 за № 040880900299. Згідно з додатковим договором від 06.06.2017 № 4/4919 до цього договору оренди внесено зміни, зокрема, у частині орендаря на підставі заяви, поданої правонаступником КП Роса Буковини - ТОВ Жесар .

Позивач як орендар земельної ділянки, який належним чином виконує обов`язки за договором оренди, відповідно до умов договору та положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" у встановлений строк повідомив відповідачів про намір поновити договір оренди на тих самих умовах і на той самий строк, додавши до відповідної заяви проект додаткового договору. Проте, у встановленому законом порядку будь-яких повідомлень про відмову в поновленні договору оренди на новий строк або заперечень щодо умов додаткового договору відповідачами направлено не було, як не було і укладено додаткової угоди.

Оскільки у подальшому після закінчення дії договору оренди позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, а орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, однак згодом ухвалив рішення про відмову у поновленні договору оренди, ТОВ Жесар звернулося до суду з позовом за захистом порушеного права.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 14.01.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019, позов задоволено. Визнано недійсним пункт 32 рішення 56 сесії Чернівецької міськради VII скликання від 19.06.2018 № 1301, яким ТОВ Жесар відмовлено у поновленні договору оренди землі від 09.06.2008 № 4919 щодо земельної ділянки площею 0,0863 га за адресою: м. Чернівці, вул. 28 Червня, 44, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) (обслуговування будівлі). Визнано договір оренди землі від 09.06.2008 № 4919 поновленим, а додатковий договір № 5/4919 до договору оренди землі - укладеним на умовах, визначених додатковим договором № 5/4919 у редакції, наведеній у резолютивній частині рішення.

Судові рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог та наявністю правових підстав для визнання договору оренди землі поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. При цьому судами установлено порушення права та законного інтересу позивача внаслідок прийняття радою оскаржуваного рішення за обставин належного виконання орендарем обов`язків за договором, дотримання ним процедури поновлення договору оренди землі відповідно до умов договору і положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також порушення орендодавцем установленого законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк та укладення додаткової угоди до договору.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у червні 2019 року Чернівецька міськрада подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу Чернівецька міськрада обґрунтовує, зокрема, тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не враховано право орендодавця заперечити у поновленні договору оренди землі на новий строк; судами не враховано, що оскаржуваним рішенням ради спірна земельна ділянка іншим особам не передавалася, тому переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк не порушено, при цьому переважне право орендаря не може бути обов`язком орендодавця щодо розпорядження землею на його користь; у даному випадку між сторонами відсутній спір про право на земельну ділянку; судами попередніх інстанцій порушено виключну компетенцію ради як органу місцевого самоврядування з питань земельних відносин.

ТОВ Жесар у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що постановлені у справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу Чернівецької міськради без задоволення.

Чернівецька міськрада та Департамент в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що рішенням Чернівецької міськради від 24.04.2008 № 562 КП Роса Буковини передано в оренду земельну ділянку площею 0,0863 га по вул. 28 Червня, 44 у м. Чернівцях для обслуговування будівель згідно з матеріалами інвентаризації земель терміном до 01.05.2018.

На підставі зазначеного рішення 09.06.2008 між Чернівецькою міськрадою (орендодавець) та КП Роса Буковини (орендар) укладено договір оренди землі № 4919, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0863 га, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. 28 Червня, 44, нормативна грошова оцінка якої становить 531 401,98 грн; цільове використання - інша комерційна діяльність (1.11.6) (пункти 1-3, 15).

Відповідно до пункту 4 договору земельна ділянка надається в оренду терміном до 01.05.2018 для обслуговування будівель згідно з матеріалами інвентаризації земель. У разі відсутності письмових заперечень з боку орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, договір оренди землі підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах.

За змістом пункту 30 цей договір набирає чинності з моменту укладення та його державної реєстрації.

Зазначений договір зареєстровано в Чернівецькій регіональній філії ДП Центр ДЗК 18.08.2008 за № 040880900299.

Судами також установлено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Жесар є правонаступником КП Роса Буковини .

06.06.2017 між Чернівецькою міськрадою (орендодавець) і ТОВ Жесар (орендар) укладено додатковий договір № 4/4919 до договору оренди землі від 09.06.2008 № 4919 щодо земельної ділянки площею 0,0863 га, кадастровий номер 7310136300:05:001:0019, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. 28 Червня, 44, за змістом якого на підставі заяви орендаря та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.03.2017 № 1002364067 в преамбулі договору замінено КП Роса Буковини на ТОВ Жесар .

Разом із тим цим додатковим договором до умов договору оренди землі від 09.06.2008 № 4919 внесено ряд змін. Зокрема, друге речення пункту 4 договору викладено в редакції, відповідно до якої (пункт 4.1) після закінчення терміну дії договору, орендар, якщо він належно виконував обов`язки відповідно до умов цього договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк (поновлення договору). У разі наміру орендаря скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, він зобов`язаний не пізніше, ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити департамент містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради про наміри щодо поновлення договору.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 18.02.2018 за № 114390044, за ТОВ Жесар зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,0863 га, кадастровий номер 7310136300:05:001:0019, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. 28 Червня, 44; строк дії речового права до 01.05.2018.

Також судами установлено, що 26.02.2018 ТОВ Жесар відповідно до пункту 4.1 договору оренди та статті 33 Закону України Про оренду землі на адресу Чернівецької міськради направлено заяву про поновлення договору оренди землі від 09.06.2008 № 4919 на новий строк щодо земельної ділянки площею 0,0863 га, кадастровий номер 7310136300:05:001:0019, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул . 28 Червня, 44. До заяви було додано, зокрема, відповідний проект додаткового договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком.

Аналогічна за змістом заява та пакет документів 26.02.2018 позивачем направлено на адресу Департаменту.

Рішенням Чернівецької міськради від 19.06.2018 № 1301 ТОВ Жесар відмовлено у поновленні з 01.05.2018 договору оренди землі від 09.06.2008 № 4919 щодо зазначеної земельної ділянки на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (пункт 32 зазначеного рішення).

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про визнання недійсним пункту 32 рішення Чернівецької міськради від 19.06.2018 № 1301, визнання поновленим договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 цього Закону регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2- 5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 зазначеної статті).

Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1-5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає згідно з частиною 6 цієї норми.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 зазначеного Закону полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав і обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Верховним Судом у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Ураховуючи викладене, слід дійти висновку, що порушення прав орендаря на поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", може мати місце, а відповідно і право на захист цього права орендаря може виникнути лише після закінчення дії договору оренди землі - після спливу одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, упродовж якого орендодавець, у разі якщо він заперечує стосовно поновлення цього договору, має право заявити таке заперечення, однак не заявляє його, водночас орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, однак при цьому орендодавець відмовляє або зволікає у задоволенні вимоги орендаря укласти додаткову угоду до договору оренди землі, обов`язковість якої передбачена положеннями частин 6, 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, виходив із обставин належного виконання орендарем обов`язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із заявою про поновлення договору з наданням проекту додаткового договору, порушення орендодавцем права позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди за відсутності протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування, що є підставою для поновлення договору оренди відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Будь-яких обставин направлення орендодавцем повідомлення орендарю про відмову в поновлення договору оренди землі на новий строк у порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі", вимоги про звільнення орендарем земельної ділянки або неналежного виконання орендарем умов договору оренди землі судами встановлено не було, а Чернівецькою міськрадою належними та допустимими доказами таких обставин не доведено.

Водночас судами попередніх інстанцій при вирішенні справи правомірно враховано обставини знаходження на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, які належать позивачу на праві власності, що підтверджується матеріалами справи, зокрема відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також ураховано умови договору оренди землі, за якими зазначена земельна ділянка передавалася в оренду позивачу для обслуговування таких будівель.

Разом із тим за змістом статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами частини 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що оскаржене рішення Чернівецької міськради від 19.06.2018 № 1301, яким ТОВ Жесар відмовлено у поновленні договору землі від 09.06.2008 № 4919 на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, не відповідає фактичним обставинам і вимогам статті 33 Закону України Про оренду землі , порушує права та законні інтереси позивача як орендаря на поновлення договору і оренду відповідної земельної ділянки, дійшли обґрунтованого висновку про визнання недійсним пункту 32 зазначеного рішення органу місцевого самоврядування відповідно до положень статей 15, 16, 21 ЦК та пункту г частини 3 статті 152 Земельного кодексу України.

Доводи Чернівецької міськради стосовно того, що відповідачем не було порушено переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк, а також неврахування судами права орендодавця заперечити у поновленні договору оренди землі на новий строк відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки такі доводи спростовуються встановленими судами фактичними обставинами у справі, за якими упродовж одного місяця після закінчення дії договору оренди землі орендодавець не заперечив у поновленні цього договору, за умови належного виконання орендарем договору оренди та дотримання порядку щодо поновлення цього договору, орендодавець безпідставно зволікав, а в подальшому - відмовив у задоволенні вимоги орендаря укласти додаткову угоду до договору оренди землі, обов`язковість якої передбачена положеннями частин 6, 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому обставин, які б спростовували правомірність та добросовісність користування позивачем спірною земельною ділянкою на час прийняття радою відповідного рішення, судами встановлено не було.

Посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій порушено виключну компетенцію ради як органу місцевого самоврядування з питань земельних відносин, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки за встановлених обставин, підставою заявленого позову визначено, зокрема, те, що оскаржене рішення Чернівецької міськради суперечить актам законодавства та порушує права та інтереси позивача як законного користувача земельної ділянки, а відтак, з урахуванням передбаченого положеннями статей 15, 16 ЦК права кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, встановивши обставини невідповідності цього рішення вимогам чинного законодавства, порушення прав та законних інтересів позивача як орендаря на поновлення договору і оренду відповідної земельної ділянки, необхідної позивачеві для обслуговування належного йому на праві власності нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, суди правомірно визнали відповідний пункт рішення органу місцевого самоврядування недійсним, що не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, визначеним статтею 3 ЦК.

У зв`язку з наведеним, фактичні обставини у справі, встановлені судами попередніх інстанцій під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судових рішень висновки про доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів як користувача земельної ділянки та наявності правових підстав для задоволення позову. При цьому суди попередніх інстанцій повно, всебічно дослідили обставини справи та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

При оцінці доводів касаційної скарги Верховним Судом також враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації", згідно з якою повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких під час розгляду цієї справи встановлено не було.

Ураховуючи зазначені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Чернівецької міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.01.2019 у справі № 926/1305/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий