Рішення

від 17.09.2019 по справі 160/6564/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року Справа № 160/6564/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛУ-ТРЕЙДІНГ" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису і постанов про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ :

12.07.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БАЛУ-ТРЕЙДІНГ" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2011/251/АВ/ТД-ФС/410 від 02.05.2019 року, винесену Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області;

- визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2011/251/АВ/МГ-ФС/411 від 02.05.2019 року, винесену Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області;

- визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2011/251/АВ/ІП-ФС/412 від 02.05.2019 року, винесену Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати Припис про усунення виявлених порушень № ДН2011/247/АВ/П від 25.04.2019 року, винесений Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані постанови та припис, винесені на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог трудового законодавства. Позивач зазначає, що висновки відповідача, які зазначені в акті інспекційного відвідування, зроблені без урахування всіх істотних обставин, а тому оскаржуваний припис та постанови про накладення штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Також 12.07.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2019 року у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛУ-ТРЕЙДІНГ" (вул. Маршала Малиновського, 124, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40628195) про забезпечення позову у справі № 160/6564/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛУ-ТРЕЙДІНГ" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису та постанов про накладення штрафу відмовлено.

31.07.2019 року до суду Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області при здійсненні інспекційного відвідування ТОВ "БАЛУ-ТРЕЙДІНГ" діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України, а отже, оскаржувані постанови про накладення штрафу є законними і обґрунтованими, складеними на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, відтак, відсутні підстави для їх скасування.

01.08.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачем повторно подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛУ-ТРЕЙДІНГ" (вул. Маршала Малиновського, 124, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40628195) про забезпечення адміністративного позову у справі № 160/6564/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛУ-ТРЕЙДІНГ" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису та постанов про накладення штрафу задоволено.

Зупинено стягнення за виконавчим документом - Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2011/251/АВ/ТД-ФС/410 від 02.05.2019 року, винесеною Головним управлінням Дежрпраці у Дніпропетровській області.

Зупинено стягнення за виконавчим документом - Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2011/251/АВ/МГ-ФС/411 від 02.05.2019 року, винесеною Головним управлінням Дежрпраці у Дніпропетровській області.

Зупинено стягнення за виконавчим документом - Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2011/251/АВ/ІП-ФС/412 від 02.05.2019 року, винесеною Головним управлінням Дежрпраці у Дніпропетровській області.

12.08.2019 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Проти подальшого розгляду справи у письмовому провадженні не заперечував.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відзив, що міститься в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити. Проти подальшого розгляду справи у письмовому провадженні не заперечував.

10.09.2019 року судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст.ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Інспектором праці відповідно до Наказу № 424-1 від 09.04.2019 року та на підставі Направлення на проведення інспекційного відвідування № 210 від 10.04.2019 року було проведено інспекційне відвідування щодо додержання вимог законодавства про працю у Товаристві з обмеженою відповідальністю БАЛУ- ТРЕЙДІНГ .

Інспекційне відвідування було проведено з 10.04.2019 року по 11.04.2019 року. Предметом здійснення заходу був контроль за додержанням законодавства про працю.

За результатами перевірки було складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДН2011/251/АВ від 11.04.2019 року.

Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення Товариства, а саме:

- порушення ч. 4 ст. 96 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) та ч. З ст. 6 Закону України Про оплату праці , а саме: посадові оклади встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів;

- порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП, Постанови Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року та ст. 33 Закону України Про оплату праці , а саме: не було проведено індексацію заробітної плати по двом працівникам за червень 2017 року;

- порушення ч. 2 ст. 97 КЗпП, а саме: положення про оплату праці не погоджено з уповноваженим на представництво трудовим колективом органу;

- порушення ч. 1 ст. 142 КЗпП, а саме: правила внутрішнього трудового розпорядку не затверджені трудовим колективом;

- порушення п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, а саме: нарахована не в повному обсязі компенсація за невикористану щорічну відпустку;

- порушення ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст, 24 КЗпП, а саме: фактичний допуск до роботи працівника без укладання трудового договору.

25.04.2019 року контролюючим органом було винесено припис про усунення виявлених порушень № ДН2011/247/АВ/П, відповідно до якого інспектором праці було зобов`язано позивача усунути виявлені порушення в строк до 02.05.2019 року.

02.05.2019 року на підставі акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДН2011/251/АВ від 11.04.2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_1 Ігорем ОСОБА_2 було прийнято:

- постанову № ДН2011/251/АВ/ТД-ФС/410 про накладення на ТОВ БАЛУ-ТРЕЙДІНГ штрафу у розмірі 125 190,00 грн.

- постанову № ДН2011/251/АВ/МГ-ФС/411 про накладення на ТОВ БАЛУ-ТРЕЙДІНГ штрафу у розмірі 125 190,00 грн.

- постанову № ДН2011/251/АВ/ІП-ФС/412 про накладення на ТОВ БАЛУ-ТРЕЙДІНГ штрафу у розмірі 4173,00 грн.

Відтак, правомірність підстав, законність і обґрунтованість винесення оскаржуваного припису та постанов про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю БАЛУ-ТРЕЙДІНГ штрафів є предметом розгляду цієї адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок № 295 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів тощо.

Підпунктом 6 абз. 1 п. 5 Порядку № 295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією, в тому числі Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

Згідно з п. 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Пунктом 10 Порядку № 295 визначено, що тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Відповідно до п. 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Згідно з п.п. 19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Відповідно до п. 23 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Пунктом 27 Порядку № 295 встановлено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п. 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

З аналізу вищевказаних правових норм слідує, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення.

За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти несвоєчасної та не у повному обсязі виплати заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці, то вживаються заходи до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Положення цих норм кореспондуються зі статтею 10 зазначеного Закону, яка визначає право суб`єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів нагляду, зокрема, якщо у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю).

Аналізуючи наведене, суд доходить висновку, що саме на етапі допуску до перевірки товариство може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі № 806/2127/16 (провадження № К/9901/35465/18) та від 08.08.2018 року у справі № П/811/1680/17 (провадження № К/9901/11219/18).

Щодо порушення ч. 4 ст. 96 Кодексу законів про працю та ч. 3 ст. 6 Закону України Про оплату праці , а саме: посадові оклади встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів, суд зазначає таке.

Згідно з матеріалами справи, а саме, відповідно до штатного розкладу Товариства, якій вводився в дію з 02 січня 2019 ріку наказом від 02.01.2019 № 3 Про затвердження штатного розпису встановлено, що бухгалтеру встановлений посадовий оклад у розмірі 5000,00 грн., (код за класифікатором посад 3443, посада згідно із класифікатором відноситься до категорії фахівців), директору встановлений посадовий оклад у розмірі 5000,00 грн. (код за класифікатором посад 1210.1. посада згідно із класифікатором відноситься до категорії керівників).

Тобто посадові оклади були встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України Про оплату праці та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 96 Кодексу законів про працю України встановлено, що системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:

мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або органом, уповноваженим власником, згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Вимоги до кваліфікаційних та спеціальних знань працівників, їх завдання, обов`язки та спеціалізація визначаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників.

Статтею 97 КЗпП України врегульовані питання оплати праці на підприємствах, в установах і організаціях та визначено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що при встановленні посадових окладів на підприємствах, установах, організаціях не залежно від форми власності мають застосовуватися тарифна система оплати праці або інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що законодавством не передбачена можливість формувати на власний розсуд посадових окладів, виходячи з покладених підприємством на працівника завдань та обов`язків. Тарифна система оплати праці є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати та використовується для працівників залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

Щодо порушення непроведення індексації заробітної плати за червень 2017 року суд зазначає наступне.

Судов встановлено, що посадові оклади працівникам позивача на 2017 рік були встановлені штатним розкладом, якій був введений в дію з 01.01.2017 року, згідно з наказом від 01.01.2017 №7 Про затвердження штатного розпису . До 01.08.2017 року посадові оклади працівників не переглядалися, тобто залишалися без змін.

Індекс споживчих цін у лютому 2017 року становив 1,01%, у березні 2017 року становив 1.018%. у квітні 2017 року становив 1,009 %, тобто у червні 2017 була підстава для проведення індексації заробітної плати, яка була встановлена у розмірі 62,31 грн.

У квітні поріг 103% перевищено, отже, виникає право на індексацію заробітної плати. Оскільки індекс інфляції за квітень опубліковано у травні, то індексацію має бути проведено у червні.

Відповідно до матеріалів справи відомість нарахування та виплати заробітної плати підприємства за червень 2017 року не містять відображення нарахування і виплати індексації працівникам.

Відтак, відповідно до статті 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та держанні соціальні гарантії від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (далі - Закон № 2017-ІІІ), Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, у тому числі індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно з ч.2 ст. 19 Закону № 2017- ІІІ державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Статтею 8 Закону України Про оплату праці від 24.03.95 № 108/95-ВР, зі змінами та доповненням (далі - Закон № 108/95 - ВР) передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівника підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон № 1282) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживних товарів і послуг (ст. 1 Закону № 1282).

Згідно зі ст. 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру; пенсії, стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Таким чином, суд погоджується з аргументами відповідача про те, що індексація заробітної плати є державною гарантією, входить до структури заробітної плати, у зв`язку з чим невиплата роботодавцем індексації є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі абз.4 п.2 ст.265 КЗпП України.

Щодо порушення ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст., 24 КЗпП України, фактичного допуску до роботи працівника без укладання трудового договору, суд зазначає таке.

Як видно з матеріалів справи, у 2017 - 2019 роках, згідно із звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у позивача цивільно-правові договори не укладались.

Втім, до проведеної перевірки позивачем було надано договір підряду від 09.04.2019 року № 08/04, укладений позивачем (замовник) із фізичною особою ОСОБА_3 (підрядник).

За умовами даного Договору Підрядник зобов`язується виконати ремонтні роботи та наладку і випробування обладнання, а Замовник зобов`язується прийняти та' оплатити виконані роботи. Також замовлення, приймання, розвантаження, складування матеріалів, необхідних для виконання робіт за Договором, здійснюються силами Підрядника.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Взаємовідносини між особами можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому, сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Судом встановлено, що угода, укладена позивачем з фізичною особою ОСОБА_3 , предметом якої є виконання робіт, зокрема, останній виконує роботу налагоджувальника устаткування.

При цьому, договір підряду від 09.04.2019 року № 08/04 взагалі не містить інформації про найменування обладнання, кількість обладнання, адресу знаходження обладнання, обсягів роботи.

При цьому, в укладеному договорі не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги) за певного професією - налагоджувальник устаткування.

Отже, суд доходить висновку про те, що зазначені вище угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Зазначене спростовує доводи позивача про безпідставне визначення цивільних відносин між позивачем та вказаною вище особою як трудові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі за №480/4515/18.

Крім того, суд додатково зазначає, що дійсно постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі № 826/8917/17 була визнана нечинною у повному обсязі постанова КМУ від 26.04.2017 року № 295, якою були затверджені і Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, і Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, однак, ця постанова була прийнята 14.05.2019 року, тоді як, безпосередньо, інспекційне відвідування Товариства проводилось у період з 10.04.2019 року по 11.04.2019 року, а оскаржувані постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами були винесені 02.05.2019 року тобто ще до скасування постанови КМУ від 26.04.2017 року № 295.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що припис та постанови про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача прийняті з урахуванням всіх обставин справи, а тому не підлягають скасуванню.

У силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд доходить висновку про те, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу у задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 77, 90, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛУ-ТРЕЙДІНГ" (вул. Маршала Малиновського, 124, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40628195) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправними та скасування припису і постанов про накладення штрафу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський