Постанова

від 11.09.2019 по справі 752/13458/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 752/13458/18

провадження № 61-11696св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Форвард плюс центр ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фумельов Ілля Олександрович, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Кравець В. А., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Форвард плюс центр (далі - ТОВ Форвард плюс центр ) про визнання договору частково недійсним та стягнення суми.

Позов мотивовано тим, що 30 березня 2018 року між ним та ТОВ Форвард плюс центр укладено договір № 100308, за умовами якого відповідач як виконавець за дорученням замовника (позивача) зобов`язувався за плату надати послуги.

Пункти 5.3 і 5.4 договору підлягають визнанню недійсними, оскільки їхній зміст суперечить вимогам законодавства України, зокрема Закону України Про захист прав споживачів . Строк надання послуг, передбачених у пункті 1.1 договору, не визначено в договорі. Враховуючи, що замовник, виконавши зобов`язання у строк, не скористався правом розірвання договору протягом одного календарного дня з моменту підписання договору, відповідно до пункту 5.4 вважається, що виконавець також виконав взяті на себе зобов`язання, хоча не надав жодної із перелічених послуг.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсними пункти 5.3 та 5.4 договору від 30 березня 2018 року № 100308, укладеного між ним та ТОВ Форвард плюс центр ; стягнути з відповідача на його користь суму коштів, сплачену на виконання договору, у розмірі 30 582 грн; стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 13 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено, що умови укладеного між сторонами договору є несправедливими, мають порушення принципу добросовісності, призводять до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Фумельовим І. О., залишено без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання пунктів 5.3 та 5.4 договору недійсними. Оскільки підстави для визнання умов договору недійсними відсутні, то відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача коштів, сплачених позивачем на виконання його зобов`язань.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фумельов І. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що пункти 5.3 та 5.4 договору від 30 березня 2018 року № 100308, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Форвард плюс центр , підлягають визнанню недійсними, оскільки їх зміст суперечить вимогам чинного законодавства України, зокрема статті 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Форвард плюс центр про визнання договору частково недійсним та стягнення суми призначено до судового розгляду у складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Форвард плюс центр укладений договір № 100308, відповідно до пункту 1.1 якого відповідач як виконавець за дорученням замовника зобов`язувався за плату надати певні послуги.

Згідно з пунктом 3.1 договору за послуги в пункті 1.1 цього договору замовник сплачує виконавцю платіж, у розмірі 30 582 грн на поточний рахунок виконавця в строк одного банківського дня з моменту підписання цього договору.

На виконання умов пункту 3.1 договору ОСОБА_1 сплатив виконавцю платіж у розмірі 30 582 грн на поточний рахунок, що підтверджується квитанцією від 30 березня 2018 року.

Згідно з пунктом 5.3 договору № 100308 за ініціативою однієї із сторін договір може бути розірвано в односторонньому порядку. Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку протягом 1 (одного) календарного дня без сплати будь-яких штрафних санкцій. У цьому випадку замовник зобов`язаний письмово повідомити про свій намір. В цьому випадку виконавець повертає у безготівковому порядку суму коштів замовнику на його банківські реквізити протягом 30 календарних днів.

Відповідно до пункту 5.4 вказаного договору сторони дійшли згоди, що якщо сторони не розірвали договір протягом терміну встановленого в пункті 5.3 цього договору, то відповідно взяті на себе зобов`язання вважаються виконаними в повному обсязі.

У зв`язку з тим, що виконавець не виконав взяті на себе зобов`язання протягом розумного строку, використовуючи своє право на одностороннє розірвання договору, позивач пред`явив вимогу від 08 травня 2018 року, в якій повідомив про розірвання договору.

На письмовий лист-вимогу, направлений на адресу виконавця, про розірвання договору та повернення коштів виконавець надіслав відповідь, в якій повідомив про відмову повернути кошти, оскільки договір не було розірвано в односторонньому порядку зігдно з пунктом 5.3 договору.

Згідно з пунктом 5.3 договору № 100308 за ініціативою однієї зі сторін договір може бути розірвано в односторонньому порядку. Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку протягом 1 (одного) календарного дня без сплати будь-яких штрафних санкцій. У цьому випадку замовник зобов`язаний письмово повідомити про свій намір. В цьому випадку виконавець повертає у безготівковому порядку суму коштів замовнику на його банківські реквізити протягом 30 календарних днів.

Відповідно до пункту 5.4 вказаного договору сторони дійшли згоди, що якщо сторони не розірвали договір протягом встановленого в пункті 5.3 договору терміну, то відповідно взяті на себе зобов`язання виконані в повному обсязі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті З ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За змістом статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно з пунктом 5.3 договору № 100308 за ініціативою однієї із сторін, договір може бути розірвано в односторонньому порядку. Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку протягом 1 (одного) календарного дня без сплати будь-яких штрафних санкцій. У цьому випадку замовник зобов`язаний письмово повідомити про свій намір. В цьому випадку виконавець повертає у безготівковому порядку суму коштів замовнику на його банківські реквізити протягом 30 календарних днів.

Відповідно до пункту 5.4 вказаного договору сторони дійшли згоди, що якщо сторони не розірвали договір протягом встановленого в пункті 5.3 договору терміну, то відповідно взяті на себе зобов`язання вважаються виконаними в повному обсязі.

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону . Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 , частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно з частиною третьою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року № 6-330цс16.

Колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не обґрунтовано, які саме умови договору, на його думку, є несправедливими, та які мають своїм наслідком порушення принципу добросовісності, призводять до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що умови договору, зокрема, пункти 5.3, 5.4, є несправедливими та не відповідають вимогам Закону України Про захист прав споживачів .

08 травня 2018 року ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ Форвард плюс центр лист вимогу про розірвання договору від 30 березня 2018 року та повернення коштів у зв`язку з ненаданням послуг (а.с. 16).

04 червня 2018 року ТОВ Форвард плюс центр надало відповідь ОСОБА_1 , де зазначило, що при оформленні договору від 30 березня 2018 року ним сплачено платіж згідно з пунктом 3.1 вищевказаного договору. У визначений пунктом 5.3 договору одноденний строк він в односторонньому порядку договір не розірвав. Отже, згідно з пунктом 5.4 вважається, що виконавцем виконані в повному обсязі всі взяті на себе зобов'язання.

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що строк виконання договору сторонами не визначено, а у зв`язку із наявністю пункту 5.4 договору, замовник позбавляється права на повернення сплачених коштів, якщо не скористається правом на розірвання договору в межах одного календарного дня з моменту підписання договору навіть коли жодні послуги виконавцем не надано.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, зазначивши, що оспорюваний договір було укладено з дотриманням положень цивільного законодавства та його зміст не суперечить Закону України Про захист прав споживачів , умови договору, які позивач вважає несправедливими, не дослідив та не проаналізував.

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, порушення норм процесуального права допущені обома судами, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фумельов Ілля Олександрович, задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк