Постанова

від 12.09.2019 по справі 927/107/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2019 р. Справа№ 927/107/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання Котовський С.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ ІН ХЕД"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 10.07.2019 р. (повний текст складено 19.07.2019 р.)

у справі № 927/107/19 (суддя - Лавриненко Л.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Меблі"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ ІН ХЕД"

про стягнення 230 132,33 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кармен-Меблі" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ ІН ХЕД" про стягнення 230 132,33 грн., з яких 230 000,00 грн. боргу та 132,33 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем грошових зобов`язань та нездійснення розрахунку за виконані позивачем і прийняті відповідачем підрядні роботи, види та вартість яких визначені рахунком-фактурою № СФ-0000251 від 09.11.2018 р. та актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ ОУ-000210 від 03.12.2018 р., ОУ-000212 від 04.12.2018 р.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.07.2019 р. у справі № 927/107/19 позовні вимоги задоволено: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ ІН ХЕД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Меблі" 230 000,00 грн. основного боргу, 132,33 грн. 3 % річних та 3 451,98 грн судового збору.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що сума боргу в розмірі 230 000,00 грн. за виконані позивачем роботи підтверджується належними доказами, і відповідачем документально не спростована, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. Враховуючи прострочення сплати відповідачем боргу суд дійшов висновку про підставність вимог позивача в частині стягнення 132,33 грн. 3 % річних за заявлений період нарахування.

Не погоджуючись з мотивами та висновками, якими суд керувався при прийнятті рішення, товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ ІН ХЕД" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Умотивовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилався на висновок почеркознавчої експертизи, проведеній у даній справі, і зазначав, що судом першої інстанції не було встановлено приналежності підпису на акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-000212 від 04.12.2018 р. директору товариства. Ця обставина поряд з відсутністю печатки замовника на акті передачі-прийняття виконаних робіт, свідчить про те, що результат робіт позивачем не передано, і замовником не прийнято, тож складення позивачем та реєстрація ним в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної на суму основного боргу не є достатнім та належним доказом для виникнення грошового зобов`язання замовника перед підрядником.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2019 р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 р. відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 12.09.2019 р.

05.09.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 12.09.2019 р. позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Представник відповідача вказував на обґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000251 від 09.11.2018 р. на суму 460 000,00 грн., товариство з обмеженою відповідальністю "Кармен-Меблі" зобов`язалося за плату виконати на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ ІН ХЕД" роботи з порізки ДСП, кромкування та пакування (а.с. 98 том 1).

Відповідачем частково оплачено вартість цих робіт і на розрахунковий рахунок позивача сплачено 09.11.2018 р. 200 000,00 грн., а 14.11.2018 р. - 30 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача та платіжними дорученнями № 666 від 09.11.2018 р., № 669 від 14.11.2018 р. з призначення платежу "попередня оплата за послуги по рах. 251 від 09.11.2018 р. " (а.с. 41-42; 80-81 том 1).

Посилаючись на акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-000210 від 03.12.2018 р. на суму 230 000,00 грн. та № ОУ-000212 від 04.12.2018 р. на суму 230 000,00 грн (а.с. 95-96 том 1) позивач вказував, що роботи ним виконані і їх результат переданий замовнику (відповідачу) у відповідності з вартістю та характером цих робіт, визначених у рахунку-фактурі № СФ-0000251 від 09.11.2018 р.

14.01.2019 р. та 18.01.2019 р. позивач звертався до замовника з письмовою вимогою про сплату боргу в сумі 230 000,00 грн. протягом 7 календарних днів з дня отримання листа, що підтверджується копіями фіскальних чеків від 14.01.2019 р., 18.01.2019 р. та описом вкладення в цінний лист від 14.01.2019 р. (а.с. 44-45 том 1).

Проте заборгованість відповідачем в добровільному порядку не була сплачена, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду з вимогами стягнути у примусову порядку з відповідача суму боргу із нарахованими 3 % річних за весь час прострочки.

Предметом спору у даній справі є право позивача на отримання вартості виконаних ним робіт, які прийняті відповідачем разом із урахуванням 3 % річних за час прострочення.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За умовами ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частинами 1, 2 ст. 642 Цивільного кодексу України визначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами виникли зобов`язання підряду, предметом якого є оплатне виконання позивачем порізки ДСП, кромкування та пакування на загальну суму 460 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з передаванням її результату замовнику.

Частиною 1 ст. 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Надані позивачем акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ ОУ-000210 від 03.12.2018 р., ОУ-000212 від 04.12.2018 р. свідчать про виконання замовником робіт з порізки ДСП, її кромкування та пакування та готовності передачі їх замовнику.

Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, посилався на те, що наявний підпис на акті здачі-приймання робіт (надання послуг) ОУ-000212 від 04.12.2018 р. не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у її підписанні від імені замовника. Так відповідач вказував, що відсутність печатки юридичної особи замовника та підпису її керівника позбавляють доказової сили вказаного акту, відтак спростовують доводи позову про те, що відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання і відповідає перед позивачем на суму позову.

Відхиляючи такі твердження апелянта, колегія суддів враховує висновки експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 1793-1795/19-24 від 21.06.2019 р. у даній справі.

Так, експертом зроблено наступні висновки:

1) досліджувані підписи в графах "ЗАТВЕРДЖУЮ" директор ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АРТ ІН ХЕД" та "Від замовника" в акті № ОУ-000212 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.12.2018 р. виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів;

2) досліджувані рукописні записи "Шкурко" в графах "ЗАТВЕРДЖУЮ" директор ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АРТ ІН ХЕД" та "Від замовника" в акті № ОУ-000212 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.12.2018 р. виконані ОСОБА_1 , без зміни власного почерку;

- досліджувані підписи від імені ОСОБА_1 в графах "ЗАТВЕРДЖУЮ" директор ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АРТ ІН ХЕД" та "Від замовника" в акті № ОУ-000212 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.12.2018 р. та в акті № ОУ-000210 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.12.2018 р. (а.с. 96), в акті № ОУ-000215 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.12.2018 р. (а.с. 97) виконані однією особою без зміни власного почерку;

- встановити, чи виконані досліджувані підписи від імені ОСОБА_1 в графах "ЗАТВЕРДЖУЮ" директор ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АРТ ІН ХЕД" та "Від замовника" в акті № ОУ-000212 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.12.2018 р. та зразки підписів наданих для порівняльного дослідження (перелічені у вступній частині висновку), окрім тих, що містяться а.с. 96, 97, однією особою, не виявилося можливим через малий обсяг графічного матеріалу, який міститься в даних почеркових об?єктах, простоту побудови їх елементів.

- встановити чи є досліджувані підписи варіантом підписів особи, від імені якої вони виконані, або вони виконані ОСОБА_1 навмисно зміненим почерком, або вони виконані іншою особою з наслідуванням підписів ОСОБА_1 , не виявилося можливим через малий обсяг графічного матеріалу, який міститься в даних почеркових об?єктах, простоту побудови їх елементів.

Таким чином, доказів того, що написи на актах виконаних робіт здійснено не директором відповідача ОСОБА_1 , і відповідач не приймав результати робіт, спростовуються висновками експертизи.

Відсутність печатки юридичної особи - замовника на акті здачі -прийняття результату виконаних робіт сама по собі не спростовує виконання цих робіт підрядником і прийняття їх замовником.

Первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88від 24.05.1995 р., а саме: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами п. 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплено печаткою.

Наданий позивачем акт № ОУ-000212 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.12.2018 р. є первинним документом, відповідає вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки містить всі необхідні відомості та має реквізити, які надають можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції (в даному випадку виконання підрядником робіт та прийняття їх замовником). При цьому, наявність печатки суб`єкта господарювання не є обов`язковим реквізитом.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, прийнявши належне виконання, запропоноване підрядником, і не висловивши у момент такого прийняття зауважень щодо недоліків виконаних робіт, замовник зобов`язаний здійснити оплату виконаної роботи після її прийняття. Враховуючи, що підрядник зажадав оплати у семиденний строк від дня отримання його письмової вимоги, замовник повинен був остаточно сплатити заборгованість у розмірі 230 000,00 грн. не пізніше 28.01.2019 р., оскільки вимога підрядника про сплату боргу отримана відповідачем 21.01.2019 р. (а.с. 44 том 1). Утім, на момент розгляду спору господарським судом борг відповідачем не сплачено, а отже висновки суду першої інстанції про задоволення позову у цій частині вимог є вірними.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 132,33 грн 3 % річних за період прострочення з 29.01.2019 р. по 04.02.2019 р., слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 132,33 грн. 3 % річних у заявлений період є такими, що ґрунтуються на нормах законодавства України, тож позов в цій частині підлягає задоволенню.

Надані апелянтом до матеріалів апеляційної скарги додаткові документи щодо зміни розміру податкових зобов`язань з податку на додану вартість, як такі, що не мають відношення до господарського спору висновків суду першої інстанції не спростовують і судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.

Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів вірно вирішив господарський спір, прийняв законне рішення, а отже підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ ІН ХЕД" на рішення господарського суду Чернігівської області від 10.07.2019 р. у справі № 927/107/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 10.07.2019 р. у справі № 927/107/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 927/107/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 18.09.2019 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк