Рішення

від 29.08.2019 по справі 754/8239/18

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1842/19

Справа №754/8239/18

РІШЕННЯ

Іменем України

29 серпня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва, в складі:

Головуючого судді - Галась І.А.,

при секретарі - Дмитрієвій А.

за участі - представника позивача - Стражника Т.В.

розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Ваш стоматолог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, адвокат Стражник Тарас Віталійович звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Ваш стоматолог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимоги позову обґрунтовано наступним.

З травня 2012 року до квітня 2018 року за заявою на підставі трудового договору та наказу ОСОБА_1 працювала на посаді стоматолога в Приватному підприємстві Ваш Стоматолог , власником і директором якого являється ОСОБА_2 .

За весь час роботи у Відповідача, Позивач професійно, належним чином, в повній мірі виконувала свої трудові обов`язки. Жодних нарікань та претензій з боку як Позивача так і клієнтів не було.

Наприкінці 2017 року Позивач звернулася до Директора з проханням видати їй її трудову книжку в зв`язку з необхідністю оформлення пенсії по досягненню пенсійного віку. На що Позивач отримала відмову з погрозами, а саме, Директор в грубій формі сказав, що у нього немає зазначеної трудової книжки та пригрозив позбавленням Позивача робочого місця, якщо вона буде влаштовувати скандал з цього приводу. Хоча до цього між ними були позитивні ділові стосунки.

В зв`язку з неможливістю вирішити зазначене питання, Позивач була змушена вернутись за правовою допомогою до адвоката Невмержицького Віталія Івановича . Адвокатом в Пенсійному фонді України відносно Позивача була отримана Довідка про індивідуальні відомості про застраховану особу (Форма ОК-5). Відповідно до якої Відповідачем за Позивача сплачувався Єдиний соціальний внесок лише в період з 05.2012 року по 10.2013 року. Хоча Позивач працювала по ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Потім Адвокатом був направлений до Відповідача адвокатський запит з питаннями чи працювала або працює Позивач у Відповідача, якщо працює то з якого часу, якщо звільнена, то з якого часу проханням надати копію наказу, заяви про звільнення та підтвердження видачі оригіналу трудової книжки Позивачу. Конверт з зазначеним запитом повернувся без отримання.

Позивач звернулася до Відповідача з питанням: Чому у неї не сплачений в повному обсязі єдиний соціальний внесок та де ділася її трудова книжка? . А також, повідомила, що звернулася до адвоката для врегулювання даного питання. Після чого, тон спілкування Відповідача змінився і він запевнив, що стосовно несплати ЄСВ це якась помилка, оскільки зазначена сплата здійснювалась ним в повному обсязі і запевнив, що розбереться з цим питанням, а стосовно трудової книжки обіцяв подивитися в архіві та знайти її. Потім Відповідач тягнув час, ухилявся від розмови, не брав слухавку. Тому з квітня 2018 року Позивач зрозуміла, що це був обман зі сторони Відповідача і перестала виходити на роботу.

Зазначено, що жодної підстави з перерахованих у ст. 36 Кодексів законів про працю України між Позивачем та Відповідачем для розірвання трудового договору не було.

Вказує, що таким чином, вбачається, що Позивач, Відповідачем була незаконно, протиправно, безпідставно, без її відома фактично звільнена ще в 10.2013 року. В порушення законних прав та інтересів Позивача, Відповідачем не віддається трудова книжка, шляхом обману не був сплачений в повному обсязі єдиний соціальний внесок, що призвело до того, що це напряму вплине на зарахований трудовий стаж та розмір пенсії Позивача.

Посилаючись на ст. 117 Кодексу законів про працю України, представник позивача зазначає, що розрахунок середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за останній рік (з липня 2017 року) складає:

5207,00 грн. + 5009,00 грн. + 4908,00 грн. + 5017,00 грн. +5142,00 грн. + 6206,00 грн. + 5257,00 грн. +5321,00 грн. + 5565,00 грн. + 5584,00 грн. + 5584,00 грн. + 5584,00 грн. = 64384,00 грн.

Позивач вважається фактично звільнена, але ні законних підстав, ні істотних обставин для цього немає. Також, відсутній наказ про звільнення та трудова книжка. Отже, зважаючи на те, що позовні вимоги стосуються незаконного звільнення і на даний час Позивачу не вручено копію наказу про звільнення та трудову книжку вважають, що строки звернення з зазначеною заявою не пропущені.

Посилаючись на викладені обставини справи, Представник позивача просить суд:

1.Прийняти позовну заяву до провадження;

2.Поновити ОСОБА_1 на роботі у Приватному підприємстві Ваш Стоматолог на посаді стоматолога;

3.Стягнути з Приватного підприємства Ваш стоматолог середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 64384 грн.

4.Стягнути з Приватного підприємства Ваш стоматолог на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2 ) що виникають з трудових відносин.

Згідно з правилами ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначена справа є малозначною, як справа незначної складності, враховуючи, що ціна позову в цій справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства Ваш стоматолог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання по справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2018 року у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Ваш стоматолог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Приватного підприємства Ваш стоматолог на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 26 червня 2018 року відмовлено.

В судових засіданнях Представник позивача, адвокат Стражник Т.В. вимоги позову підтримав в повному обсязі, вважає їх законними і обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві.

Відповідач (представник відповідача) в судове засідання не з`являлася, про дату, час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялася судом, належним чином. Відповідачу надіслана судова повістка відповідно до ст.128-130 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомлено.

Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України Відповідачем подано не було.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.2, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У відповідності з п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищезазначені обставини, та з урахуванням того, що Відповідач будучи повідомлений належним чином про день та час судового засідання, неодноразово не з`являється в судове засідання, враховуючи тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності Відповідача.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача, адвокат Стражник Т.В. не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, з урахуванням відсутності заперечень відповідача, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є спір про право , реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ул`янов проти України)).

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України ) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

З травня 2012 року ОСОБА_1 , на підставі трудового договору, працювала на посаді Стоматолога , в Приватному підприємстві Ваш Стоматолог директором якого є ОСОБА_2 .

Згідно відомостей Пенсійного фонду України, форма ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу , з травня 2012 року по жовтень 2013 року, Приватне підприємство Ваш стоматолог сплачувало за ОСОБА_1 Єдиний соціальний внесок.

Як зазначено в позовній заяві, за весь час роботи у Відповідача, Позивач професійно, належним чином, в повній мірі виконувала свої трудові обов`язки. Жодних нарікань та претензій з боку як Відповідача так і клієнтів не було.

Вказує, що Позивач була незаконно, протиправно, безпідставно, без її відома фактично звільнена в 10.2013 року, оскільки не сплачувався єдиний соціальний внесок, що впливає на загальний трудовий стаж та розмір пенсії Відповідача, чим порушено законні права та інтереси Позивача.

Надаючи правову кваліфікацію встановленим фактичним обставини справи викладеним вище, суд виходить з наступного.

Стаття 43 Конституції України у відповідності зі ст.23 Загальної декларації прав людини проголошує право кожного на працю , що включає у себе можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується. Визначаючи право на працю як основу життєдіяльності людини,Конституція України закріплює та гарантує основні трудові права громадян (ст.ст.43,44,45,46) і визначає, що основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення, принципи регулювання праці та занятості визначаються законами України (п.6 частини першої ст. 90 Конституції України). Основним законом, який закріпляє право на працю та шляхи його реалізації, є Кодекс законів про працю України.

Як наголошує ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право на … звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Як зазначає ст.2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

П. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя "Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати.

Конституція це акт прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Згідно із ст. 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У частині другій статті 8 Конституції України, встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй (п. 4 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007).

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист свого права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення йому належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до положень частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною сьомою статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У відповідності до ст.235 КЗпП України, та п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06 листопада 1992 року (з наступними змінами), стягнення середньомісячного заробітку можливе лише, коли звільнення буде визнано незаконним.

За змістом статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до ч. 3 п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів N 9 від 06.11.92 року у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Так як судом на підставі наданих суду доказів встановлено, що звільнення позивачки ОСОБА_1 з роботи відбулося всупереч вимогам КЗпП України , вона підлягає поновленню на роботі.

Відповідно до положень ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який визначається відповідно до ст.27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995року №100.

Згідно наданого стороною позивача розрахунку, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за останній рік (з липня 2017 року) складає:

5207,00 грн. + 5009,00 грн. + 4908,00 грн. + 5017,00 грн. +5142,00 грн. + 6206,00 грн. + 5257,00 грн. +5321,00 грн. + 5565,00 грн. + 5584,00 грн. + 5584,00 грн. + 5584,00 грн. = 64384,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування, як зазначено у ст.ст. 76, 77 ЦПК України.

Відповідач в судове засідання не з`явився, Відзиву щодо заявлених позовних вимог, будь-яких пояснень/заперечень щодо доводів сторони позивача та спростування зазначеного позивачем, суду надано не було.

Отже, вказана сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за останній рік (з липня 2017 року) підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Враховуючи вище викладене, на основі повного і всебічного з`ясування обставин на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі ч. 1 ст.430 ЦПК суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 274, 279, 280, 281, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 235, 236 Кодексу законів про працю України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства Ваш стоматолог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка міста Києва, громадянка України, зареєстрована в АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) на посаді стоматолога Приватного підприємства Ваш стоматолог (код ЄДРПОУ 32212691) .

Стягнути з Приватного підприємства Ваш стоматолог (код ЄДРПОУ 32212691) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка міста Києва, громадянка України, зареєстрована в АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 64384 гривні.

Стягнути з Приватного підприємства Ваш стоматолог (код ЄДРПОУ 32212691) на користь держави судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя