Постанова

від 04.09.2019 по справі 456/2312/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 456/2312/15-ц

провадження № 61-33197св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу

ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 березня 2017 року у складі судді Саса С. С., та на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2017 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів та витребування земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що з 13 серпня 2005 року ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюб, під час якого придбали земельну ділянку площею 916 кв. м, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625350100:01:006:0134, що підтверджується договором купівлі-продажу від 03 липня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л. І., зареєстрованого в реєстрі № 4856. Зазначав, що вказана ділянка придбана на ім`я ОСОБА_2 , однак є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

10 жовтня 2012 року ОСОБА_2 відчужила спірну земельну ділянку шляхом укладення договору купівлі-продажу із ОСОБА_3 без згоди та відома ОСОБА_1 .

З огляду на те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки виходить за межі дрібного побутового та укладений без згоди другого з подружжя, вважав, що такий необхідно визнати недійсним в судовому порядку.

Крім того, після придбання земельної ділянки ОСОБА_3 подарував її ОСОБА_5 на підставі договору дарування, а останній продав вказану ділянку ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 13 січня

2014 року.

Посилаючись на вимоги статті 65 СК України, частини третьої статті 388 ЦК України, та з урахуванням уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від

10 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л. І., зареєстрований № 4918;

- витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0916га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610700000:01:006:0134 (попередній кадастровий номер 4625350100:01:006:0134);

- скасувати запис № 4226148 про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0, 0916 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610700000:01:006:0134 (попередній кадастровий номер 4625350100:01:006:0134) за ОСОБА_4 , вчинений державним реєстратором Костур У. Т. 13 січня 2014 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від

02 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову згідно з ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31.08.2016 року у виді накладення арешту на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею

0,0916 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610700000:01:006:0134 (попередній кадастровий номер 4625350100:01:006:0134), що належить ОСОБА_4 , та заборони ОСОБА_4 вчиняти дії щодо відчуження чи передачі в користування вказаної земельної ділянки, передачі її в заставу (іпотеку), змінювати цільове призначення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки судом не встановлено порушень вимог, які передбачені частинами першою-третьою, п`ятою-шостою статті 203 ЦК Українизі сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в момент вчинення правочину 10 жовтня 2012 року про відчуження спірної земельної ділянки, при цьому, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки у відповідача

ОСОБА_4 є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено факт незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння майном відповідачем ОСОБА_4 , а також вибуття такого майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

17 липня 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_6 , у якій просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області

від 02 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області

від 27 червня 2017 року, а справу направити на новий судовий розгляд.

При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не дослідили обставини, що мають значення для справи. Зокрема, суди не надали належної правової оцінки тому факту, що у зв`язку з відсутністю згоди ОСОБА_1 на відчуження спірної земельної ділянки, спірний правочин набуває ознак недійсності .

Вказує, що суди не звернули увагу на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під тиском останнього та мав удаваний характер, оскільки фактично грошові кошти за майно передані не були, а ОСОБА_3 в односторонньому порядку отримав земельну ділянку як компенсацію за боргові зобов`язання ОСОБА_1 .

Крім того, суди не з`ясували момент набрання законної сили рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 червня 2012 року у справі № 1323/1298/2012, яким вирішено питання про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та поділ майна подружжя, зокрема, і спірної земельної ділянки.

Доводи інших учасників справи

11 жовтня 2017 року ОСОБА_4 подав заперечення, підписане представником Падалко О. Ю., у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Заперечення мотивоване безпідставністю вимог касаційної скарги, в якій не наведено порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також законністю і вмотивованістю оскаржуваних рішень.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Справу № 456/2312/15-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення

ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 13 серпня 2005 року до 01 червня 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 червня 2012 року.

Під час перебування у шлюбі згідно із договором купівлі-продажу від 03 липня 2006 року сторони придбали земельну ділянку площею 916 кв. м в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625350100:01:006:0134, який посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л. І., зареєстрованого в реєстрі № 4856. Земельна ділянка придбана на ім`я ОСОБА_2

10 жовтня 2012 року (тобто після розірвання шлюбу) ОСОБА_2 відчужила зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л. І. та зареєстрований в реєстрі

№ 4918.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 червня 2012 року розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також проведено поділ спільного майна подружжя. Виділено

ОСОБА_2 , зокрема, спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,0916, кадастровий номер 4625350100:01:006:0134, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 вересня 2015 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 червня 2012 року в частині поділу майна скасовано, провадження в справі в цій частині закрито та визнано мирову угоду, укладену 16 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 5 мирової угоди, яка визнана судом, сторони визначили, що земельна ділянка для обслуговування житлового будинку площею

0,0916 га, кадастровий номер 4625350100:01:006:0134, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010644500711, набута ними за час перебування у шлюбі та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. У зв`язку із вибуттям такої із спільної власності подружжя станом на момент укладення цієї мирової угоди, поділена між ними бути не може. Спору щодо цього майна станом на момент укладення цієї мирової угоди між сторонами немає.

Ухвала Апеляційного суду Львівської області від 16 вересня 2015 року про визнання мирової угоди набрала законної сили та в касаційному порядку не оскаржувалася.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги та застосовані норми права

За змістом статті 15 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями статті 175 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали про визнання мирової угоди) передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.

Мирова угода сторін - це укладена сторонами угода, в силу якої позивач і відповідач шляхом взаємних поступок ліквідують цивільно-правовий спір, який виник між ними.

Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову.

Такі правила спрямовані на додержання процесуальної економії в новому процесі. У випадку встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі, не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим із точки зору процесуальної економії.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Встановлено, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 червня 2012 року розірвано шлюб, укладений між

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 13 серпня 2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану м. Стрия Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, актовий запис № 260.

Проведено поділ спільного майна подружжя, зокрема, виділено у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 916 кв. м, кадастровий номер 4625350100:01:006:0134.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 вересня 2015 року визнано мирову угоду, укладену 16 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до умов якої, зокрема, спірна земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, площею 0,916 га, кадастровий номер 4625350100:01:006:0134, що розташована на АДРЕСА_1 , набута ними за час перебування у шлюбі та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. У зв`язку з вибуттям такої із спільної власності подружжя станом на момент укладання цієї мирової угоди, поділена між ними бути не може. Спору щодо цього майна станом на момент укладання цієї мирової угоди між сторонами немає.

Визнаючи мирову угоду та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд, застосувавши положення статті 175 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , дійшов обґрунтованого висновку про те, що мирова угода стосується прав та обов`язків сторін та предмета позову, не суперечить вимогам закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Встановивши, що на момент укладання спірного правочину земельну ділянку площею 916 кв. м, кадастровий номер 4625350100:01:006:0134 виділено у приватну власність ОСОБА_2 , а ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 вересня 2015 року визнано мирову угоду, подану спільно позивачем і відповідачем, якою сторони погодили відсутність спору щодо цієї земельної ділянки, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що вказана земельна ділянка на момент продажу була спільним сумісним майном подружжя, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку всім наданим сторонами доказам, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з безпідставністю.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 червня

2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді:

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик