Постанова

від 13.09.2019 по справі 2-4111/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 2-4111/11

провадження № 61-11730св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк Укргазбанк ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 наухвалу Закарпатського апеляційного суду від 20 травня 2019 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2011 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк Укргазбанк (далі - ПАТ АБ Укргазбанк ) звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 13 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком Укргазбанк (далі - ВАТ АБ Укргазбанк ), правонаступником якого є ПАТ АБ Укргазбанк , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 109/08, за умовами якого позичальнику відкрито невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 70 000,00 доларів США під 13,3 % річних на строк до 12 травня 2018 року. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором станом на 05 травня 2011 року в нього утворилася заборгованість перед банком у розмірі 73 192,82 доларів США та 72 555,98 грн. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 13 травня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 109/08-01, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 0,08 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Також 13 травня 2008 року між ВАТ АБ Укргазбанк та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 109/08-02, за яким поручитель зобов`язався перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки. Враховуючи викладене, ПАТ АБ Укргазбанк просило: стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на свою користь вищевказану заборгованість; стягнути з ОСОБА_2 - штраф за невиконання умов договору іпотеки в сумі 26 290,00 грн; стягнути з ОСОБА_3 - пеню за невиконання умов договору поруки в сумі 25 063,79 грн; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - вищевказану земельну ділянку шляхом її реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Короткий зміст судових рішень у справі

Справа розглядалася судами неодноразово.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2012 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ Укргазбанк заборгованість за кредитним договором в сумі 73 192,82 доларів США та 72 555,98 грн, з яких 12 966,59 доларів США - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 46 083,47 доларів США - залишок за тілом кредиту, 14 142,76 доларів США - заборгованість за процентами, 37 194,69 грн - пеня за порушення строків повернення кредиту, 35 361,29 грн - пеня за порушення строків повернення процентів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ Укргазбанк штраф за невиконання умов договору іпотеки від 13 травня 2008 року № 109/08-01 в розмірі 26 920,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ Укргазбанк пеню за невиконання умов договору поруки від 13 травня 2008 року № 109/08-02 в розмірі 25 063,79 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 травня 2008 року № 109/08 звернено стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: позиція АДРЕСА_1 , шляхом її реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , з дотриманням вимог Закону України Про іпотеку . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням, у травні 2017 року особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилалася на те, що вона побудувала житловий будинок на земельній ділянці, на яку звернено стягнення, тому місцевий суд вирішив питання про її права та обов`язки. У зв`язку з викладеним просила скасувати заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2012 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 не має передбаченого статтею 292 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, права на оскарження в апеляційному порядку заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2012 року, оскільки цим рішенням питання про її права та обов`язки не вирішувалося.

30 січня 2019 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що розглянувши справу за відсутності ОСОБА_4 , апеляційний суд не перевірив належним чином її доводів про початок будівництва нею житлового будинку на спірній земельній ділянці до ухвалення рішення місцевого суду, не звернув уваги та не дав належної правової оцінки акта перевірки майна від 01 березня 2010 року, в якому зазначено про наявність на спірній земельній ділянці недобудови (т. 1, а. с. 48), у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку, що заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2012 року не вирішувалося питання про права та обов`язки заявника і що матеріали справи не містять відомостей про початок будівельних робіт до 2014 року.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 20 травня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 березня 2012 року в справі за позовом ПАТ АБ Укргазбанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_4 на підставі відповідного договору збудувала житловий будинок, що б вказувало на те, що судом першої інстанції вирішено питання про її права та обов`язки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

08 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 .

У серпні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ АБ Укргазбанк на касаційну скаргу ОСОБА_4 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що 02 січня 2017 року ОСОБА_4 стало відомо про судовий спір з ПАТ АБ Укргазбанк , а у травні 2017 року, після ознайомлення із судовим рішенням, оскаржила його в апеляційному порядку.

Посилання суду апеляційної інстанції на відсутність договору суперфіція між заявником та ОСОБА_5 є необгрунтованим, оскільки відсутність належно оформленого договору користування земельною ділянкою не тягне за собою автоматичне позбавлення права власності на недобудову.

Недотримання ОСОБА_2 умов договору з банком тягне за собою наслідки, передбачені договором, однак заявник не є стороною укладеного договору з банком, будинок належить ОСОБА_4 , що сторонами не заперечується.

Суд апеляційної інстанції належним чином не встановив належність спірного будинку, походження коштів, за які здійснювалося його будівництво, тому спір по суті належним чином не вирішив.

Відсутність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є сином та невісткою заявника, позбавило їх можливості повідомити суд про належність будинку ОСОБА_4 , а банк навмисне приховав таку інформацію.

Суддя Кондор Р. Ю. мав заявити самовідвід, оскільки розглядав справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалював рішення про відмову у її задоволенні, а констатація факту незалучення власника споруд ( ОСОБА_4 ), на які звернуто стягнення, ставить під сумнів належність розгляду справи суддею Кондором Р. Ю. у 2015 році.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що на час укладення спірного договору іпотеки, його предмет був вільний від споруд та забудов, що підтверджено відповідною довідкою Ужгородської міської ради КП Архітектурно-планувальне бюро від 05 травня 2008 року № 8.

ОСОБА_4 підтвердила у касаційній скарзі про отримання письмової згоди відповідача на будівництво індивідуального житлового будинку лише 01 вересня 2014 року, проект на будівництво вказаного житлового будинку погоджено Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради 12 вересня 2014 року, а технічний паспорт на цей будинок виготовлено 01 березня 2017 року.

Акт перевірки майна, переданого у забезпечення за договором іпотеки, складено 01 березня 2010 року, тобто через два роки після укладення договору іпотеки, однак такий акт складено у присутності ОСОБА_2 , яка не спростувала факт належності їй, як власнику вказаного майна, недобудови та не заявляла про належність та забудову цього будинку ОСОБА_4

22 березня 2012 року під час розгляду вказаної справи Ужгородським міськрайонним судом відсутні були підстави для залучення до її розгляду як третьої особи ОСОБА_4 , відповідних клопотань ні від відповідачів, ні від інших осіб не надходило.

Доводи касаційної скарги щодо наявності підстав заявлення самовідводу судді Кондори Р. Ю. є безпідставними, оскільки ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 29 липня 2015 року під головуванням вказаного судді констатовано, що доводи відповідача ОСОБА_1 щодо порушення норм процесуального права під час розгляду справи у заочному порядку є необгрунтованими, оскільки таких судом не здійснено. У вказаній апеляційній скарзі відсутні посилання щодо незаконності вирішення судом першої інстанції спору по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційним судом встановлено, що на підставі письмової заяви від 01 вересня 2014 року ОСОБА_2 надала дозвіл ОСОБА_4 на будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 0,08 га, яка розташована за адресою: позиція АДРЕСА_1 .

12 вересня 2014 року Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради затверджено розроблене ОСОБА_4 робоче креслення будинку.

Згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю Уж-Інвентаризатор від 01 березня 2017 року № 97 ОСОБА_4 належить завершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України 2004 року).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до статті 14 ЦПК України 2004 року судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 КПК України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України 2004 року, якими врегульовано порядок і підстави апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Частиною першою статті 292 ЦПК України 2004 року передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 352 ЦПК України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 8 постанови від 24 жовтня 2008 року № 12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку , при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України 2004 року права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов`язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_4 як особа, яка не брала участі у справі, посилалася на те, що заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2012 року звернено стягнення на земельну ділянку, на якій розташований належний їй житловий будинок, будівництво якого вона розпочала до укладення між ПАТ АБ Укргазбанк та ОСОБА_2 договору іпотеки.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Скасовуючи ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року та направляючи справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що суд не перевірив належним чином її доводів про початок будівництва нею житлового будинку на спірній земельній ділянці до ухвалення рішення місцевого суду, не звернув уваги та не дав належної правової оцінки акту перевірки майна від 01 березня 2010 року, в якому зазначено про наявність на спірній земельній ділянці недобудови (т. 1, а. с. 48), у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку, що заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2012 року не вирішувалося питання про права та обов`язки заявника і що матеріали справи не містять відомостей про початок будівельних робіт до 2014 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 розроблено робоче креслення спірного будинку, яке 12 вересня 2014 року затверджено Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (т. 2, а. с.39-57)

01 березня 2017 року ОСОБА_4 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок поз. АДРЕСА_1 , згідно з яким вказаний житловий будинок збудовано у 2016 році (т. 2, а. с.58-65).

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 березня 2017 року вказаний будинок є завершеним будівництвом та зареєстрований за ОСОБА_4 29 березня 2017 року (т. 2, а. с. 66).

З огляду на вказані фактичні обставини, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що житловий будинок на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:24 : 002:0189 побудовано ОСОБА_4 у 2014-2016 роках, разом з тим оскаржуване судове рішення судом першої інстанції ухвалено 22 березня 2012 року.

Крім того, згідно з актом перевірки майна, що передано в забезпечення за договором застави/іпотеки від 13 травня 2008 року №109/08-01, на земельній ділянці площею 0,08 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , та передана банку в іпотеку, наявна недобудова. Зазначений акт складено в присутності ОСОБА_2 , яка не повідомила банк про належність та забудову цього будинку ОСОБА_4 .

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

Верховний Суд зауважує, що судом апеляційної інстанції встановлено, що житловий будинок на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:24 : 002:0189 побудовано ОСОБА_4 у 2014-2016 роках, а докази про його будівництво за її участі до або під час ухвалення заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 березня 2012 року відсутні.

З огляду на зазначене, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав порушення прав ОСОБА_4 як особи, яка не брала участь у справі, на час ухвалення заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 березня 2012 року.

Верховний Суд також зауважує, що предметом іпотеки за спірним договором від 13 травня 2008 року є земельна ділянка, а не житловий будинок, тому звернення стягнення на земельну ділянку за заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22 березня 2012 року не порушує прав ОСОБА_4 як забудовника житлового будинку, проект на будівництво якого погоджено Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради 12 вересня 2014 року.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про наявність підстав заявлення самовідводу судді Кондори Р. Ю., оскільки вирішення питання щодо наявності чи відсутності порушених прав ОСОБА_4 вирішувалося під час постановлення ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року, яка була скасовано постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року, під час постановлення якої суддя участі не брав, тому відсутні підстави застосування положень статей 36, 37 ЦПК України під час постановлення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

З огляду на вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про порушення Закарпатським апеляційним судом норм процесуального права під час постановлення ухвали від 20 травня 2019 року не відповідають матеріалам справи, тому є необґрунтованими.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено згідно з вимогами процесуального закону, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_4 із ухваленим у справі судовим рішенням.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України , (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Судове рішення суду апеляційної інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 20 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко