Постанова

від 10.09.2019 по справі 925/533/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2019 р. Справа№ 925/533/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

Секретар судового засідання: Білоус О.О.

За участю представників: не з'явились,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Черкаська рибоводно-меліоративна станція

на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2018 (повний текст складено 16.11.2018)

у справі №925/533/18 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Черкаська рибоводно-меліоративна станція

до 1) Фізичної особи - підприємця Чередніченка Бориса Петровича; 2) Звенигородської районної державної адміністрації

про визнання договору оренди землі недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство Черкаська рибоводно-меліоративна станція (далі, позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Чередніченка Бориса Петровича (далі, відповідач-1) та Звенигородської районної державної адміністрації (далі, відповідач-2 або Звенигородська РДА) про визнання Договору оренди землі від 22.11.2010, укладеного Звенигородською РДА та приватним підприємцем Чередніченко Борисом Петровичем, недійсним та витребування з незаконного володіння фізичної особи-підприємця Чередніченка Бориса Петровича земельної ділянки з кадастровим номером 7120288800:02:003:0069, що належить ПАТ Черкаська рибоводно-меліоративна станція.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між відповідачами у справі було укладено договір оренди землі, зокрема, і земельної ділянки за кадастровим номером 7120288800:02:003:0069, яка належить на праві приватної власності позивачу, чим порушено його право, як власника, тому такий договір має бути визнаний недійсним, а зазначена земельна ділянка витребувана з незаконного володіння відповідача-1 та повернута позивачу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.10.2019 у справі №925/533/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що оспорюваний договір оренди землі від 22.11.2010 укладений відповідачами -1 і -2 у відповідності до вимог законодавства, яке діяло на момент його укладення та сторонами виконується без зауважень. Доводи позивача, наведені ним у позовній заяві щодо належності йому на праві приватної власності спірної земельної ділянки за кадастровим номером 7120288800:02:003:0069, яка є об'єктом цього договору, ним не підтверджені належними і допустимими доказами, відтак, підстав для визнання його недійсним з мотивів суперечності нормам Цивільного і Земельного кодексів, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства чи вчинення цього правочину зі сторони орендодавця неуповноваженою особою суд не вбачає. Водночас, оскільки суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача в частині визнання недійсним договору оренди землі, то не підлягає задоволенню і його ж вимога про повернення позивачу із чужого незаконного володіння відповідача-1 земельної ділянки, яка є об'єктом договору оренди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 02.05.2019 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес) Приватне акціонерне товариство Черкаська рибоводно-меліоративна станція звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2019 у справі №925/533/18 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Черкаська рибоводно-меліоративна станція зводяться до наступного:

- позивач, з огляду на положення статті 17 Закону України Про приватизацію державного майна , статті 12 Закону України Про господарські товариства , статті 26 Цивільного кодексу УРСР, статті 10 Закону України Про підприємства в Україні , статей 3, 26 Закону України Про власність , є власником майна (ставку №10-б), переданого йому у статутний фонд Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області згідно наказу від 28.05.1999 №1055-П Про затвердження змін до акту оцінки вартості майна у процесі приватизації. При цьому, при передачі в статутний капітал ставу 10-б було передано також складову частину об'єкту нерухомого майна - гідротехнічну споруду;

- Звенигородська РДА не мала повноважень щодо передачі в оренду ФОП Чередніченку Б.П. земельної ділянки, так як остання перебуває у власності позивача.

У апеляційній скарзі позивач наголосив, що на час звернення до суду з апеляційною скаргою Публічне акціонерне товариство Черкаська рибоводно-меліоративна станція змінило організаційно-правову форму на приватне акціонерне товариство.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідачі письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2019 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Черкаська рибоводно-меліоративна станція у справі №925/533/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

У апеляційній скарзі апелянтом також було викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2019 у справі №925/533/18. Дане клопотання мотивоване тим, що оскаржуване рішення не було вручене представнику позивача у судовому засіданні та рішення суду не було надіслане за місцем знаходження позивача по справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення у даній справі причини визнано неповажними, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Черкаська рибоводно-меліоративна станція на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2018 у справі №925/533/18 залишено без руху; роз'яснено Приватному акціонерному товариству Черкаська рибоводно-меліоративна станція , що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції відповідну заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо існують інші підстави для поновлення строку.

19.06.2019 скаржник через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 у даній справі заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 поновлено Приватному акціонерному товариству Черкаська рибоводно-меліоративна станція пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2018 у справі №925/533/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Черкаська рибоводно-меліоративна станція та справу призначено до розгляду на 23.07.2019.

З огляду на повідомлення позивачем суду в апеляційній скарзі про зміну його організаційно-правової форми, колегією суддів, із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що організаційно-правовою формою товариства позивача є приватне акціонерне товариство, при цьому, найменуванням позивача є наступним - Приватне акціонерне товариство Черкаська рибоводно-меліоративна станція .

За змістом статті 5 Закону України Про акціонерні товариства зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

З огляду на наведене, відсутні підстави для здійснення процесуального правонаступництва, водночас факт зміни типу акціонерного товариства позивача та найменування позивача судом встановлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 розгляд справи №925/533/18 відкладено на 10.09.2019.

У судовому засіданні 10.09.2019 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

Представники учасників судового процесу у судові засідання, призначені на 23.07.2019 та на 10.09.2019, не з'являлися, про причини неявки суд не повідомляли.

У матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення відповідачам копій вищезазначених ухвал суду. Водночас, копії вищезазначених ухвал суду, які направлялися на адресу позивача, повернулися із відміткою Укрпошти за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Так, ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду та від 23.07.2019 про відкладення розгляду справи були направлені судом на адреси Приватного акціонерного товариства Черкаська рибоводно-меліоративна станція , зазначені у матеріалах справи, зокрема, на юридичну адресу: 20243, Черкаська обл., Звенигородський р-н, с. Княжа, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на адресу для листування, зазначену в апеляційній скарзі (18005, м. Черкаси, вул. Кривалівська, буд. 37), однак були повернуті до суду поштою із відмітками за закінченням терміну зберігання , що підтверджується відповідними повідомленнями, які повернулися на адресу суду.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги на рішення суду в даній справі, однак своїм правом на участь у судових засіданнях не скористався.

Також суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі, а відтак позивач не був позбавлений можливості ознайомитися з текстом вказаних ухвал на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін, які про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Позивач у позові зазначає, що у 1970 році в с. Княжа Звенигородського району Черкаської області було створено розподільник Звенигородський , який з 1972 року перейменований на Черкаський РМС, постановою Ради Міністрів УРСР від 23.02.1970 року №І28-Р та №559-Р відведено земельну ділянку площею 179,8 га та згідно з Обгрунтованим розширенням Черкаської рибоводно-меліоративної станції, погодженням №30, Витягом з протоколу загальних зборів уповноважених членів колгоспу ім. Калініна від 30.01.1980 року, рішенням Звенигородської РДА від 25.02.1980 року №106 земельну ділянку було розширено та відведено в постійне користування Черкаській РМС земельну ділянку площею 37,23 га для проведення реконструкції розподільника у відповідності з проектною документацією.

28.05.1999 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області видано Наказ №1055-П Про затвердження змін до акту оцінки вартості майна , згідно з яким включено до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства Черкаська рибоводно-меліоративна станція майно, яке згідно ст. 4 абз. 12 Земельного кодексу України підлягає приватизації (ставок 10-б, вартістю 7884 грн.); внесено зміни до акту оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу Черкаської рибоводно-меліоративної станції та затверджено акт оцінки з врахуванням внесених змін (том 1, а. с. 23).

Розпорядженням голови Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області Про припинення права користування земельною ділянкою та передачу її в оренду приватному підприємцю Чередниченко Б.П. від 07.12.2005 №300/2005-рп вирішено: припинити право постійного користування земельною ділянкою Черкаської рибоводно-меліоративної станції загальною площею 45,4737 га, в тому числі 39,2071 га ставків, 5,8666 га гідротехнічних споруд та 0,4 га боліт (п. 1), земельну ділянку передати до земель запасу в адміністративних межах Чичиркозівської сільської ради (п. 2); земельну ділянку площею 2,9585 га перевести із ставків у відкриті заболочені землі (п. 3); земельну ділянку площею 4,5033 га перевести із земель під гідротехнічними спорудами у відкриті заболочені землі (п. 4); затвердити проект відведення земельної ділянки загальною площею 37,6119 га приватному підприємцю Чередніченку Борису Петровичу в оренду строком на 5 років із земель запасу в адміністративних межах Чичиркозівської сільської ради (п. 5); передати приватному підприємцю Чередніченку Борису Петровичу земельну ділянку загальною площею 37,6119 га,в тому числі 36,2486 га ставків та 1,3633 га земель під гідроспорудами із земель державної власності (земель запасу) на території Чичиркозівської сільської ради за межами населеного пункту с. Чичиркозівка в оренду строком на 5 років для риборозведення при розмірі орендної плати 200 грн. за 1 га наданих земель в рік (п. 6); приватному підприємцю Чередніченко Б.П. оформити договір оренди земельної ділянки та провести його державну реєстрацію у Звенигородському районному відділі Черкаської регіональної філії Центру державного земельного кадастру (п. 7) (том 1, а.с. 46).

15.12.2005 відповідачем-2 - Звенигородською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, з однієї сторони, та позивачем - приватним підприємцем Чередніченком Борисом Петровичем, як орендарем, з іншої сторони, укладено договір оренди землі (далі - Договір від 15.12.2005; том 1, а.с. 47-50), за умовами пунктів 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з водним об'єктом для риборозведення та вирощування товарної риби, яка знаходиться в адміністративних межах Чичиркозівської сільської ради, загальною площею 37,6119 га, в тому числі 36,2486 га ставка та 1,3633 га гідроспоруд.

Договір від 15.12.2005 укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 Договору від 15.12.2005).

Згідно з пунктами 9-11 Договору від 15.12.2005, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 200 грн. за 1 га земель за рік використання. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься у такі строки щомісячно, рівними частинами на поточних рахунок власника землі.

Відповідно до пунктів 15, 16 Договору від 15.12.2005 земельна ділянка передається в оренду для риборозведення та вирощування товарної риби. Цільове призначення земельної ділянки - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

На орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб (пункт 26 Договору від 15.12.2005).

Цей Договір підписаний його сторонами та скріплений їхніми печатками, зареєстрований у Звенигородському районному відділі Черкаської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.12.2005 року № 040578300047.

Невід`ємними частинами Договору від 15.12.2005 року є: план або схема земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди (том 1, а.с. 53-58).

15.12.2005 сторони підписали розрахунок орендної плати до договору оренди земельної ділянки №040578300047 від 15.12.2005, за яким орендна плата за рік використання земельної ділянки площею 37,6119 га становить 7522,38 грн. (том 1, а. с. 51).

Того ж дня, 15.12.2005 сторонами підписано акт-прийому передачі земельної ділянки, у відповідності до якого орендодавець здав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із земель запасу загальною площею 37,6119 га, яка знаходиться в адміністративних межах Чичиркозівської сільської ради за межами населеного пункту с. Чичиркозівка Звенигородського району Черкаської області (том 1, а. с. 52).

Розпорядженням Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області Про передачу земельних ділянок в оренду приватному підприємцю Чередниченко Б.П. від 07.10.2010 №192/2010-рп вирішено, зокрема: передати приватному підприємцю Чередніченку Б.П. земельні ділянки водного фонду державної власності в адміністративних межах Чичиркозівської сільської ради (за межами населеного пункту с. Чичиркозівка, загальною площею 37,6119 га, в тому числі 362486 га під ставками, 1,3633 га під гідроспорудами); приватному підприємцю Чередніченку Б.П. оформити договори оренди земельних ділянок та передати їх у Звенигородський районний відділ Черкаської регіональної філії ДП Центр Державного кадастру для здійснення державної реєстрації (том 1, а. с. 59).

22.11.2010 відповідачем-2 - Звенигородською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, з однієї сторони, та позивачем - Приватним підприємцем Чередніченком Борисом Петровичем, як орендарем, з іншої сторони, укладено договір оренди землі (далі - Договір від 22.11.2010, том 1, а.с. 60-63), за умовами пунктів 1, 2 якого орендодавець надає на підставі розпорядження райдержадміністрації від 07.10.2010 №192/2010-рп, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельні ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб, які знаходиться в адміністративних межах Чичиркозівської сільської ради, загальною площею 37,6119 га, в тому числі 36,2486 га ставка та 1,3633 га гідроспоруд.

Договір від 22.11.2010 укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 Договору).

Згідно з пунктами 9-11 Договору від 22.11.2010 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 250 грн. за 1 га водного фонду за рік використання. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами. Орендна плата вноситься у такі строки щомісячно, рівними частинами на поточний рахунок власника землі.

Відповідно до пунктів 15, 16 Договору від 22.11.2010 земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб. Цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду.

На орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб (пункт 26 Договору від 22.11.2010).

Договір від 22.11.2010 підписаний його сторонами та скріплений їхніми печатками, зареєстрований у Звенигородському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центру державного земельного кадастру , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.11.2010 року № 0410078300002.

Невід`ємними частинами Договору від 22.11.2010 року є: план або схема земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди (том 1, а.с. 66-71).

22.11.2010 сторони підписали розрахунок орендної плати за земельні ділянки державної власності до Договору від 22.11.2010, за яким орендна плата за рік використання земельної ділянки становить 9 402,98 грн. (том 1, а. с. 64).

Того ж дня, 22.11.2010 сторонами підписано акт-прийому передачі земельної ділянки, у відповідності до якого орендодавець здає, а орендар приймає у довгострокове, платне користування земельні ділянки із земель водного фонду, загальною площею 37,6119 га, які знаходиться в адміністративних межах Чичиркозівської сільської ради за межами населеного пункту с. Чичиркозівка Звенигородського району Черкаської області (том 1, а. с. 65).

09.06.2015 позивач звернувся до начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області з листом за вих. №5, у якому просив підтвердити перебування у нього у власності ставка 10-Б (том 1, а. с. 21).

15.06.2015 регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, у відповідь на вищезазначений лист позивача, листом № 11-01-2947 повідомило, що під час приватизації державного підприємства Черкаська рибоводно-меліоративна станція ставок 10-б включено до статутного фонду відкритого акціонерного товариства Черкаська рибоводно-меліоративна станція згідно наказу регіонального управління Фонду державного майна України по Черкаській області від 28.05.1999 №1055-П Про затвердження змін до акту оцінки вартості майна (том 1, а. с. 22).

Листом від 24.04.2016 №28-0.7-992/2-16 від 21.04.2016 відділом Держгеокадастру у Звенигородському районі Черкаської області повідомлено позивача про укладення між відповідачем-2 - Звенигородською РДА та позивачем - ФОП Чередніченко Б.П. спірного договору оренди землі від 22.11.2010 (том 1, а. с. 24).

Із Технічної документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок в оренду терміном на 5 років загальною площею 62,1771 га приватному підприємцю Чередніченку Б.П. для риборозведення за рахунок земель державної власності в адмінмежах сільських рад Звенигородського району Черкаської області, виготовленої ДП Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , Довідки №23-0.171-1038/116-18 від 26.07.2018 року з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, станом на 31.12.2015, витягу №НВ-7107526042018 від 18.09.2018 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 7121288800:02:003:0069, загальною площею 11,2560 га (11,1026 га ставок, 0,1531 га гідротехнічна споруда), яка розташована в адміністративних межах Чичиркозівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, належить до земель водного фонду, є державною формою власності, передана в оренду ФОП Чередніченко Б.П. (том 1, а.с. 75-76, 78, 106-108).

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач стверджує, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7120288800:02:003:0069 (ставок 10-б з гідротехнічними спорудами) перебуває у його власності, набута у процесі приватизації державного майна, що підтверджується вищевказаним наказом Фонду державного майна України №1055-П від 28.05.1999, а відтак не могла бути передана в оренду відповідачу-1 відповідачем-2, оскільки позивач відповідно до статті 12 Закону України Про господарські товариства є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; відповідач-2, передаючи земельну ділянку в оренду, вийшов за межі своїх повноважень.

Відповідач-1, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції (том 1, а.с. 41-44), зазначив, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували належно оформлене та зареєстроване його речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7120288800:02:003:0069 (ставок 10-Б); спірна земельна ділянка має форму державної власності та була передана відповідачу-1 в оренду у відповідності статті 124 Земельного кодексу України; спірний договір оренди землі від 22.11.2010 відповідає вимогам законодавства, його укладення не порушує інтересів держави чи прав третіх осіб, в тому числі і позивача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Із урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод (їх частин недійсними) недійсними.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 20, 144 Господарського кодексу України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів місцевого самоврядування; майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, передбачених законом, внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом, з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Як уже зазначалося вище, позивач (скаржник) як на підставу для визнання недійсним спірного Договору оренди від 22.11.2010, укладеного між відповідачами, посилається на те, що відповідач-2, укладаючи спірний договір, вийшов за межі своїх повноважень і протиправно передав земельну ділянку в оренду відповідачу-1, оскільки остання належить позивачу на праві власності, адже у процесі приватизації державного підприємства Черкаська рибоводно-меліоративна станція відповідно до пункту 1 Наказу Регіонального відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області №1055-П від 28.05.1999 до статутного фонду відкритого акціонерного товариства Черкаська рибоводно-меліоративна станція було включено майно, яке згідно ст. 4 абз. 12 Земельного кодексу України підлягає приватизації (ставок 10-б, вартістю 7884 грн.).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши вказані доводи позивача, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства Черкаська рибоводно-меліоративна станція у даній справі з огляду на наступне.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до абз.1 статті 4 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (у редакції, чинній на час приватизації державного підприємства Черкаська рибоводно-меліоративна станція ) у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Відповідно до частини 1 статті 78 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті ріками, озерами, водоймами, болотами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені по берегах водойм під смуги відведення.

За змістом статті 1 Водного кодексу України (у редакції, чинній на час приватизації державного підприємства Черкаська рибоводно-меліоративна станція ) водний об'єкт - сформований природою або створений штучно об'єкт ландшафту чи геологічна структура, де зосереджуються води (річка, озеро, море, водосховище, канал, водоносний горизонт). Ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

Відповідно до статті 6 Водного кодексу України (у редакції, чинній на час приватизації державного підприємства Черкаська рибоводно-меліоративна станція ) води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Згідно абз.12 статті 4 Земельного кодексу України від 18.12.1990 не можуть передаватись у колективну та приватну власність землі водного фонду, за винятком невеликих (до 3 гектарів) ділянок водойм і боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств.

Відповідно до статті 1 Закону України Про приватизацію державного майна у редакції, чинній станом на 28.05.1999, приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Приватизація здійснюється на основі, зокрема, принципу законності (частина 2 статті 2 Закону України Про приватизацію державного майна ).

За змістом пункту а частини 2 статті 5 Закону України Про приватизацію державного майна приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, водні ресурси та інші природні ресурси, які є об'єктами права власності Українського народу.

Отже, спірний ставок 10-б, який є водним об'єктом, не міг бути переданий у процесі приватизації державного підприємства Черкаська рибоводно-меліоративна станція до його статутного фонду, оскільки належить до об'єктів, які відповідно до абз.12 статті 4 Земельного кодексу України та пункту а частини 2 статті 5 Закону України Про приватизацію державного майна не можуть передаватись у комунальну або приватну власність, оскільки є виключною власністю українського народу.

Відповідно до частин 1-2 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно частини 3 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведені правові норми, наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області №1055-П від 28.05.1999, яким до статутного фонду відкритого акціонерного товариства Черкаська рибоводно-меліоративна станція було включено ставок 10-б, не відповідає законодавству України, а відтак не може свідчити про законність включення до статутного фонду позивача спірної земельної ділянки та набуття ним права власності на останню та не застосовується судом до спірних правовідносин з огляду на положення статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів на підтвердження належності позивачу спірної земельної ділянки на будь-якому іншому правовому титулі позивачем суду не надано.

Водночас, у матеріалах справи міститься розпорядження голови Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області від 07.12.2005 №300/2005-рп, яким вирішено, зокрема, припинити право постійного користування земельною ділянкою Черкаської рибоводно-меліоративної станції загальною площею 45,4737 га, в тому числі 39,2071 га ставків, 5,8666 га гідротехнічних споруд та 0,4 га боліт (п. 1), земельну ділянку передати до земель запасу в адміністративних межах Чичиркозівської сільської ради.

У свою чергу, як вірно встановив суд першої інстанції, Довідка №23-0.171-1038/116-18 від 26.07.2018 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, станом на 31.12.2015, витяг №НВ-7107526042018 від 18.09.2018 з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку за кадастровим номером 7121288800:02:003:0069, загальною площею 11,2560 га (11,1026 га ставок, 0,1531 га гідротехнічна споруда), яка розташована в адміністративних межах Чичиркозівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, наявні у матеріалах справи, інформації про державну реєстрацію права приватної власності позивача на цю земельну ділянку, як об'єкт цивільних прав, не містять і навпаки, містять інформацію, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, є державною формою власності, передана в оренду відповідачу-1 - ФОП Чередніченко Б.П. згідно з договорами оренди землі від 15.12.2005 та від 22.11.2010, перебуває у його користуванні і на момент розгляду даної справи.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Враховуючи вищезазначене, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що він є власником спірної земельної ділянки, переданої відповідачу-1 в оренду на підставі спірного Договору оренди землі від 22.11.2010, а тому його посилання на те, що відповідач-2 не мав необхідного обсягу цивільного дієздатності для укладення спірного договору, є безпідставними.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 12 Прикінцевих положень Земельного кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття розпорядження голови Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області від 07.12.2005 №300/2005-рп, розпорядження від 07.10.2010 №192/2010-рп та укладення договорів оренди землі від 15.12.2005 та від 22.11.2010, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з пунктом а частини 1 статті 17 Земельного кодексу України у вказаній редакції до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відтак, враховуючи знаходження спірної земельної ділянки під водним об'єктом поза межами населеного пункту, про що свідчать експлікації земельних угідь, Звенигородська РДА діяла у межах своїх повноважень щодо розпорядження земельними ділянками водного фонду.

З огляду на встановлене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного Договору оренди. Позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів зі сторони відповідачів укладенням спірного Договору.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 22.11.2010, укладеного між Звенигородською РДА та фізичною особою - підприємцем Чередніченком Борисом Петровичем, позовна вимога ПрАТ Черкаська рибоводно-меліоративна станція про витребування з незаконного володіння відповідача-1 - фізичної особи - підприємця Чередніченка Бориса Петровича земельної ділянки за кадастровим номером 7120288800:02:003:0069, також не підлягає задоволенню як похідна.

Колегією суддів також встановлено, що відповідач-1, обґрунтовуючи заперечення проти позову, також посилався на пропуск позивачем позовної давності при зверненні до суду.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що оскільки судом не встановлено порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся в господарський суд, внаслідок чого із цих підстав у задоволенні позову відмовлено повністю, правила позовної давності не застосовується, отже заява відповідача-1 про застосування строків позовної давності правомірно судом першої інстанції по суті не розглядалась.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Черкаська рибоводно-меліоративна станція є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 11, 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Черкаська рибоводно-меліоративна станція на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2019 у справі №925/533/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2019 у справі №925/533/18 залишити без змін.

Матеріали справи №925/533/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.09.2019.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка