Постанова

від 05.02.2020 по справі 925/533/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 925/533/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Мачульського Г.М.

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкаська рибоводно-меліоративна станція"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 вересня 2019 року (головуючий - Михальська Ю. Б., судді - Скрипка І. М., Тищенко А. І.) і рішення Господарського суду Черкаської області від 19 жовтня 2018 року (суддя Грачов В. М.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Черкаська рибоводно-меліоративна станція"

до : 1. Фізичної особи - підприємця Чередніченка Бориса Петровича, 2. Звенигородської районної державної адміністрації

про визнання договору оренди землі недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

Історія справи

Обставини справи, встановлені судами

1 . Постановами Ради Міністрів УРСР від 23.02.1970 №І28-Р та №559-Р Черкаській рибоводно-меліоративної станції відведено земельну ділянку площею 179,8 га, а рішенням Звенигородської РДА від 25.02.1980 №106 земельну ділянку було розширено та відведено в постійне користування Черкаській рибоводно-меліоративної станції земельну ділянку площею 37,23 га для проведення реконструкції розподільника.

2. Під час приватизації Черкаської рибоводно-меліоративної станції наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 28.05.1999 №1055-П "Про затвердження змін до акту оцінки вартості майна" включено до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Черкаська рибоводно-меліоративна станція" майно, яке згідно зі ст. 4 абз. 12 Земельного кодексу України підлягає приватизації (ставок 10-б, вартістю 7884 грн.); внесено зміни до акту оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу Черкаської рибоводно-меліоративної станції та затверджено акт оцінки з врахуванням внесених змін.

3. Розпорядженням Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області від 07.12.2005 №300/2005-рп, зокрема: (1) припинено на підставі пункту "в" статті 141 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою Черкаської рибоводно-меліоративної станції загальною площею 45,4737 га з передачею її до земель запасу в адміністративних межах Чичиркозівської сільської ради; затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 37,6119 га Приватному підприємцю Чередніченку Борису Петровичу в оренду строком на 5 років із земель запасу в адміністративних межах Чичиркозівської сільської ради та передано останньому земельну ділянку загальною площею 37,6119 га, в тому числі 36,2486 га ставків та 1,3633 га земель під гідроспорудами із земель державної власності (земель запасу) на території Чичиркозівської сільської ради за межами населеного пункту с. Чичиркозівка в оренду строком на 5 років для риборозведення.

4. 15.12.2005 між Звенигородською районною державною адміністрацією (далі - Звенигородська РДА, відповідач-2) (орендодавець) та Приватним підприємцем Чередніченком Борисом Петровичем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки з водним об`єктом для риборозведення та вирощування товарної риби в адміністративних межах Чичиркозівської сільської ради загальною площею 37,6119 га, в тому числі 36,2486 га ставка та 1,3633 га гідроспоруд строком на 5 років (державна реєстрація договору оренди проведена 15.12.2005 за № 040578300047). Невід`ємними частинами договору від 15.12.2005 року є план або схема земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об`єкта оренди.

5 . 22.11.2010 між Звенигородською РДА (орендодавець) та Приватним підприємцем Чередніченком Борисом Петровичем (орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець надає на підставі розпорядження Звенигородської РДА від 07.10.2010 №192/2010-рп, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельні ділянки державної власності водного фонду для рибогосподарських потреб, які знаходяться в адміністративних межах Чичиркозівської сільської ради, загальною площею 37,6119 га, в тому числі 36,2486 га ставка та 1,3633 га гідроспоруд строком на 10 років. Державна реєстрація Договору оренди проведена 22.11.2010 за № 0410078300002.

5.1 . За вказаним Договором оренди Приватному підприємцю Чередніченку Борису Петровичу передано в користування, зокрема земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 7121288800:02:003:0069 загальною площею 11,2560 га (11,1026 га ставок та 0,1531 га гідротехнічна споруда).

Короткий зміст позовних вимог

6. У травні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Черкаська рибоводно-меліоративна станція" (далі - ПАТ ""Черкаська рибоводно-меліоративна станція", позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця Чередніченка Бориса Петровича (далі - ФОП Чередніченко Б.П., відповідач-1) та Звенигородської РДА про (1) визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору оренди та (2) витребування з незаконного володіння відповідача-1 земельну ділянку з кадастровим номером 7121288800:02:003:0069, що належить позивачу.

7 . Позов обґрунтований тим, що земельна ділянка за кадастровим номером 7120288800:02:003:0069 (ставок 10-б з гідротехнічними спорудами) набута позивачем у процесі приватизації Черкаської рибоводно-меліоративної станції та передана до статутного фонду позивача на підставі наказу Фонду державного майна України від 28.05.1999 №1055-П. Отже, спірна земельна ділянка в силу статті 12 Закону України "Про господарські товариства" є власністю позивача, не могла бути передана в оренду відповідачу-1, а відповідач-2, передаючи земельну ділянку в оренду, вийшов за межі своїх повноважень, а отже не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення спірного договору. У зв`язку з чим Договір оренди є недійсним відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України, а спірна земельна ділянка підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідача-1 в силу приписів статті 387 цього Кодексу на користь власника - позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

8. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19 жовтня 2018 року в позові відмовлено повністю.

9. Суд першої інстанції виходив з того, що спірний Договір оренди укладений з дотриманням норм чинного законодавства, а відповідач-2 при його укладенні діяв в межах своєї компетенції щодо розпорядження земельною ділянкою державної власності. При цьому позивач не довів належними і допустимими доказами належності йому спірної земельної ділянки на праві власності.

10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

11 . Погодившись з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, апеляційний господарський суд також зазначив, що спірний ставок 10-б є водним об`єктом та не міг бути набутий позивачем у власність, оскільки відповідно до абзацу 12 статті 4 Земельного кодексу України, статті 6 Водного кодексу України та частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" водні об`єкти є виключною власністю народу України та можуть передаватися тільки в користування. Доказів на підтвердження належності позивачу спірної земельної ділянки на будь-якому іншому правовому титулі останнім не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12 . Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено )

13. Відповідно до статті 17 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 12 Закону України "Про господарські товариства" позивач з дати державної реєстрації його Статуту - 17.07.1999 є власником майна - ставку №10-б, переданого до його статутного фонду засновником - державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області згідно з наказом від 28.05.1999 №1055-П. Отже, позивач є власником спірної земельної ділянки, яка законно була передана до його статутного фонду під час приватизації Черкаської рибоводно-меліоративної станції.

13.1. Звенигородська РДА не мала повноважень щодо передачі в оренду ФОП Чередніченку Б.П. спірної земельної ділянки, яка є власністю позивача. При цьому одночасно зі ставом 10-б позивачу було передано також складову частину об`єкту нерухомого майна - гідротехнічну споруду, якою також незаконно користується відповідач-1.

Заяви з процесуальних питань

14. 05.02.2020 до Верховного Суду надійшло клопотання від позивача про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечення явки представника в судове засідання.

14.1. Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, виходячи зі змісту статей 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, у Верховного Суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи. Крім того, відповідно до ухвали Верховного Суду від 19.12.2019 явка сторін не визнавалася обов`язковою. Отже, Верховний Суд вважає можливим розгляд касаційної скарги за відсутності представника позивача, повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

15. Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною 1 статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

16. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

17. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

18. За приписами частин 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення з даним позовом) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання угоди недійсною, застосуванням інших, передбачених законом, способів.

19 . Звертаючись із даним позовом, предметом якого є визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору оренди та витребування з володіння відповідача-1 земельної ділянки, позивач стверджував про набуття ним ще в 1999 році права власності на водний об`єкт - ставок №10-б внаслідок передачі цього майна до його статутного фонду на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 28.05.1999 №1055-П. Указана обставина на переконання позивача автоматично свідчить про набуття ним і права власності на земельну ділянку під вказаним водним об`єктом, яка незаконно, в порушення права власності позивача, передана в користування відповідачу-1.

20. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, Верховний Суд насамперед зауважує, що чинне станом на 1999 рік законодавство відрізняло водний об`єкт та земельну ділянку водного фонду (на якій розташований водний об`єкт) як окремі об`єкти речових прав та, відповідно, встановлювало окреме законодавче регулювання правового статусу водних об`єктів та земельних ділянок під ними, а також визначало окремий порядок набуття речових прав на таке майно.

21 . Так, відповідно до частини 1 статті 78 Земельного кодексу України (тут і надалі - у редакції, чинній станом на 1999 рік) до земель водного фонду належать землі, зайняті ріками, озерами, водоймами, болотами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені по берегах водойм під смуги відведення.

22 . Частинами 2, 3 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

23 . Одночасно в частині 4 статті 4 Земельного кодексу України було встановлено пряму заборону передачі у колективну та приватну власність земель водного фонду, за винятком невеликих (до 3 гектарів) ділянок водойм і боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств.

24 . Натомість правовий статус водних об`єктів урегульований положеннями Водного кодексу України (тут і надалі - в редакції, чинній станом на 1999 рік) статтею 3 якого передбачено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти.

25 . Згідно зі статтею 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

26 . Отже, законодавство, чинне станом на момент прийняття наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 28.05.1999 №1055-П (який позивач визначає в якості правової підстави набуття права власності на водний об`єкт) виключало можливість передачі водного об`єкта в колективну та приватну власність.

27. При цьому частиною 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у чинній на момент прийняття наказу ФДМУ редакції) водні ресурси та інші природні ресурси, які є об`єктами права власності Українського народу, було віднесено до об`єктів загальнодержавного значення, які не підлягають приватизації, а згідно зі статтею 6 Водного кодексу України державний орган приватизації - Фонд державного майна України взагалі не наділений повноваженнями щодо розпорядження водними об`єктами.

28. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд зазначає, що майно - ставок 10-б, передане позивачу на підставі відповідного наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, є водним об`єктом і міг надаватися виключно в користування, а розпорядження таким об`єктом права власності народу України взагалі не належало до повноважень державного органу приватизації.

29. Крім того, спірна земельна ділянка водного фонду з кадастровим номером 7121288800:02:003:0069 має загальну площу 11,2560 га, з якої 11,1026 га ставок та 0,1531 га гідротехнічна споруда. У зв`язку з чим така земельна ділянка водного фонду ні за яких умов не могла бути передана в колективну та приватну власність внаслідок прямої законодавчої заборони на таку передачу (частина 4 статті 4 Земельного кодексу України).

30 . Таким чином, позивач в силу прямої законодавчої заборони не набув і не міг набути речове право власності ні на водний об`єкт (ставок 10-б), ні на розташовану під ним земельну ділянку водного фонду площею 11,2560 га.

31. При цьому Верховний Суд враховує, що у зв`язку з припиненням діяльності Черкаської рибоводно-меліоративної станції право постійного користування такої юридичної особи земельною ділянкою загальною площею 45,4737 га було припинено в 2005 році з одночасною передачею частини цієї земельної ділянки в користування ФОП Чередніченко Б.П. за відповідним розпорядженням Звенигородської РДА, яка діяла в межах повноважень, визначених в статті 17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття вказаного розпорядження).

32. У зв`язку з чим обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про не доведення позивачем наявності у нього речового права на майно, за захистом якого він звернувся до суду.

33. З огляду на вищенаведене доводи касаційної скарги в пункті 13 Постанови Верховний Судом відхиляються, як безпідставні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34 . За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Суд не вбачає.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкаська рибоводно-меліоративна станція" залишити без задоволення.

2 . Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 вересня 2019 року і рішення Господарського суду Черкаської області від 19 жовтня 2018 року у справі № 925/533/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Мачульський Г.М.