Постанова

від 19.09.2019 по справі 133/832/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 133/832/19

Провадження № 22-ц/801/1865/2019

Категорія: 6

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєчко В. Л.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 рокуСправа № 133/832/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Марчук В.С., Якименко М.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 липня 2019 року, ухвалене суддею Сєчко В.Л. в м. Козятині, повне рішення складено 08 липня 2019 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності на багаторічні насадження,

встановив :

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 321 дерево грецького горіха, які знаходяться на земельній ділянці площею 1,7241 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521486800:06:009:0257, розташованої на території Самгородоцької сільської ради (за межами населеного пункту) Козятинського району Вінницької області, що належить їй на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №639334, виданого 12.07.2012 Козятинською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №052140001001530.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 , якому за життя на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності САТ Самгородоцьке , розміром 3,62 в умовних кадастрових гектарах.

25.11.2011 державним нотаріусом Козятинської державної нотаріальної контори їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким вона є спадкоємцем майна ОСОБА_4 , в 1/2 частці. Спадкоємцем іншої 1/2 частки майна є дочка померлого - ОСОБА_5 . Спадщина на яку в указаних частках видано свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом серії РН №070750, виданого Козятинською райдержадміністрацією 07.06.2004 члену САТ Самгородецьке с. Самгородок Козятинського району Вінницької області

12.07.2012 Козятинською районною державною адміністрацією їй було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, згідно з яким вона є власником земельної ділянки площею 1,7241 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер №0521486800:06:009:0257 розташованої на території Самгородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області.

На даній земельній ділянці росте 321 дерево грецького горіха, і з часу набуття нею права власності на дану земельну ділянку вона відповідно стала власником і багаторічних насаджень (дерева грецького горіха).

Її право власності на багаторічні насадження оспорюється та не визнається відповідачами, яким надано дозвіл на виготовлення землевпорядної документації з метою набуття у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

У Самгородоцькій сільській раді відсутня інформація щодо правовстановлюючих документів, які б були підставою для використання ОСОБА_3 чи ОСОБА_1 земельної ділянки, що належить позивачу на праві власності.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 липня 2019 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 321 дерево грецького горіха, які знаходяться на земельній ділянці площею 1,7241 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 0521486800:06:009:0257, розташованій на території Самгородоцької сільської ради (за межами населеного пункту), Козятинського району, Вінницької області, що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №639334, виданого 12.07.2012 року Козятинською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №052140001001530.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги, що позивач раніше зверталась з позовом до суду з вимогами усунути перешкоди в користуванні землею шляхом вирубки горіхового саду, однак їй було відмовлено, в зв`язку з недоведеністю факту накладення її земельної ділянки з ділянкою відповідача, а від так, не доведено факт порушення права позивача; у зв`язку з небажанням позивача визначити межі земельної ділянки, неможливо вирішити спір по суті; судом безпідставно відмовлено у прийнятті зустрічного позову, в якому пропонувалося призначити земельно-технічну експертизу; в акті обстеження земельної ділянки не зазначено, яким саме чином комісія визначила межі ділянки позивача, та не з`ясовано чи має право комісія в такому складі здійснювати огляд земельної ділянки за межами населеного пункту та чому до складу комісії не запросили власника насаджень.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача - ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_4 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого Козятинською райдержадміністрацією 07 вересня 2004 року, належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності САТ Самгородоцьке , розміром 3,62 в умовних кадастрових гектарах (а.с.9).

25 листопада 2011 року державним нотаріусом Козятинської державної нотаріальної контори Сологуб Л.П. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №1-1238, згідно якого ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_4 в 1/2 частці. Спадкоємцем іншої 1/2 частки майна є дочка померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_6 . Спадщина, на яку в указаних частках видано свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом серії РН №070750, виданого Козятинською райдержадміністрацією 07.09.2004 громадянину України, члену САТ Самгородоцьке , с.Самгородок. Козятинського району, Вінницької області (а.с.10).

12 липня 2012 року Козятинською районною державною адміністрацією ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №639334, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 052140001001530, площею 1,7241 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 0521486800:06:009:0257, розташованої на території Самгородоцької сільської ради (за межами населеного пункту) Козятинського району Вінницької області (а.с.13).

Відповідно до акту від 25.02.2019, складеного комісією в складі Самгородоцького сільського голови, землевпорядника Самгородоцької сільської ради та директора КП Десна , на частині земельної частки-паю, який належить ОСОБА_2 (кадастровий номер 0521486800:06:009:0257) ростуть 321 дерево грецького горіха (а.с.36).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з часу набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 1,7241 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вона стала власником і багаторічних насаджень (дерева грецького горіха), які на ній знаходяться.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 22, ст. 19 ЗК України, багаторічні насадження - це різновид сільськогосподарських угідь, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 ЗК України (право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Згідно ч. 3 ст. 373 ЦК України, право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки вони є складовою частиною земельної ділянки.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи №6-14цс15 (25.02.2015), яку врахував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Разом з цим право власності позивача на дерева горіху не визнається відповідачами, в зв`язку з чим позивач звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності на багаторічні насадження.

Згідно ч. 1 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 153 ЗК України, одним із способів захисту права на земельну ділянку є визнання права.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 ЦК України).

Вказані норми надають право власнику земельної ділянки або землекористувачу звертатись до суду за захистом свого права.

В даному випадку позивач є власником земельної ділянки, на якій розташовані багаторічні насадження, і ці насадження знаходились на землі при оформлені позивачем права власності на неї.

Земельна ділянка позивача має кадастровий номер і зареєстрована, а отже, в силу ч. 4 ст. 79-1 ЗК України є сформованою (з моменту присвоєння їй кадастрового номера), і після присвоєння їй кадастрового номера була проведена державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Право власності позивача на її земельну ділянку на момент розгляду справи не припинене, реєстрація земельної ділянки в ДЗК не скасована, так само як і не скасована реєстрація речового права.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позову, жодним чином не довів своє право користування земельною ділянкою, яка межує з земельною ділянкою позивача, і яка, з його слів, накладається на земельну ділянку позивача.

Твердження апелянта про те, що позивач безпідставно не бажає визначити межі своєї земельної ділянки в натурі на місцевості є безпідставними, оскільки, як вказано раніше, земельна ділянка позивача сформована, а в силу ч. 1 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Також, при формування земельної ділянки складається кадастровий план земельної ділянки на якому відображаються, зокрема, площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); кадастровий номер земельної ділянки тощо (ст. 34 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції в основу рішення поклав Акт обстеження земельної ділянки, до змісту якого, на його думку, треба ставитись критично, адже виникає питання яким чином вказана в акті комісія визначила межі ділянки позивача, чи має право комісія в такому складі здійснювати огляд земельної ділянки, і чому не запросили до огляду земельної ділянки власника дерев горіха.

Така позиція апелянта є частково помилковою, а частково безпідставною.

Відповідно до Акту, підписаного сільським головою села Самгородок, землевпорядником сільської ради та директором КП Десна , комісійно було встановлено, що при виході на місце межові знаки присутні, отже, межі земельної ділянки позивача встановлені за межовими знаками.

В Прикінцевих положеннях Земельного кодексу України (п. 4), згадується про посаду інженерів-землевпорядників, які повинні бути у штаті сільських, селищних рад, а від так, в огляді земельної ділянки позивача приймав участь спеціаліст, який розуміє, що таке межові знаки.

Сільський голова та представник КП Десна своїми підписами засвідчили встановлені при огляді факти, а саме те, що на земельній ділянці, яка належить позивачу знаходяться багаторічні насадження - дерева грецького горіху в кількості 321 шт.

Разом з тим відповідачі не спростували викладену в згаданому Акті інформацію, і фактично, ставлячи запитання, які стосуються Акту, не надають свої варіанти відповідей на ці запитання.

Апелянт, стверджуючи, про своє право власності на дерева грецького горіху, які знаходяться на земельній ділянці позивача, не довів, що горіхи, виявлені на земельній ділянці позивача, належать йому.

Отже, на думку колегії суддів, згаданий Акт є належним доказом у даній справі, таким, що містить інформацію щодо предмета спору, і підтверджує наявність дерев грецького горіху в кількості 321 шт. на земельній ділянці, яка належить позивачу.

Заперечуючи проти позову та оскаржуючи судове рішення апелянт зазначає що ОСОБА_2 зверталась раніше з позовом до суду до цих же відповідачів з вимогою усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, однак їй було відмовлено в позові. Підставою для відмови в задоволенні позову було недоведеність позивачем факту накладення її земельної ділянки із земельною ділянкою відповідачів, а від так не доведено порушене право позивача.

Посилання на даний факт теж є безпідставним, так як приводом звернення з даним позовом є визнання права - права власності на багаторічні насадження, яке не визнається відповідачами. В даному випадку суд першої інстанції правильно визначився з обставинами, які підлягають доказуванню виходячи з правових підстав вимог позову, і досліджувати питання накладення земельних ділянок одна на одну в даній справі досліджувати не було необхідності.

Оскільки інших мотивів для скасування рішення суду першої інстанції апелянтом в скарзі не наведено, в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України, рішення суду першої інстанції апеляційним судом переглядалось в межах доводів скарги.

Керуючи ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді В.С. Марчук

М.М. Якименко