Постанова

від 08.04.2020 по справі 133/832/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 133/832/19

провадження № 61-19453св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 липня 2019 року у складі судді Сєчко В. Л. та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 вересня 2019 рокуу складі колегії суддів: Сала Т. Б., Марчук В. С., Якименко М. М.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду до ОСОБА_3 й ОСОБА_2 з позовом про визнання права власності на багаторічні насадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 , якому за життя на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) належало право на земельну частку (пай) у землях, що перебувають у колективній власності САТ Самгородоцьке , розміром 3,62 в умовних кадастрових гектарах. Державним нотаріусом Козятинської державної нотаріальної контори 25 листопада 2011 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким вона є спадкоємцем майна ОСОБА_5 в 1/2 частці. Спадкоємцем іншої 1/2 частки майна є дочка померлого - ОСОБА_6 . Козятинською районною державною адміністрацією 12 липня 2012 року їй було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, згідно з яким вона є власником земельної ділянки площею 1,7241 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521486800:06:009:0257, розташованої на території Самгородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області. На цій земельній ділянці росте 321 дерево грецького горіха, і з часу набуття нею права власності на земельну ділянку вона стала власником і багаторічних насаджень (дерев грецького горіха). Вказала, що її право власності на багаторічні насадження оспорюється та не визнається відповідачами, яким надано дозвіл на виготовлення землевпорядної документації з метою набуття у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати за нею право власності на 321 дерево грецького горіха, які знаходяться на земельній ділянці площею 1,7241 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521486800:06:009:0257, розташованої на території Самгородоцької сільської ради (за межами населеного пункту) Козятинського району Вінницької області, що належить їй на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 639334, виданого 12 липня 2012 року Козятинською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 052140001001530.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 липня 2019 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 321 дерево грецького горіха, які знаходяться на земельній ділянці площею 1,7241 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 0521486800:06:009:0257, розташованій на території Самгородоцької сільської ради (за межами населеного пункту) Козятинського району Вінницької області, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 639334, виданого 12 липня 2012 року Козятинською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 052140001001530.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, набувши право власності на земельну ділянку площею 1,7241 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521486800:06:009:0257, розташовану на території Самгородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області, стала власником і багаторічних насаджень (дерева грецького горіха), які на ній знаходяться. Надані відповідачем копія договору оренди земельної ділянки від 06 листопада 2003 року, укладеного між Самгородоцькою сільською радою і ОСОБА_2 , не дає підстав вважати, що спірна земельна ділянка орендується відповідачем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 липня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що відповідачі не спростували, що на земельній ділянці, яка належить позивачу, знаходяться багаторічні насадження - дерева грецького горіху в кількості 321 шт., а досліджувати питання накладення земельних ділянок одна на одну в цій справі не було необхідності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на судове рішення, яким було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а акт обстеження земельної ділянки не є достовірним доказом того, що на земельній ділянці позивача знаходиться 321 дерево. Вартість спірного майна не визначено. Дії позивача відповідач вважає недобросовісними.

Відзивів на касаційну скаргу не надходив

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_5 . За життя ОСОБА_5 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого Козятинською райдержадміністрацією 07 вересня 2004 року, належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності САТ Самгородоцьке , розміром 3,62 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

25 листопада 2011 року державним нотаріусом Козятинської державної нотаріальної контори позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №1-1238, згідно якого ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в 1/2 частці. Спадкоємцем іншої 1/2 частки майна є дочка померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_7 .

Спадщина, на яку в указаних частках видано свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом серії НОМЕР_1 , виданого Козятинською райдержадміністрацією 07 вересня 2004 року члену САТ Самгородоцьке , с. Самгородок Козятинського району Вінницької області.

12 липня 2012 року Козятинською районною державною адміністрацією ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №639334, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 052140001001530, згідно із яким позивач є власником земельної ділянки площею 1,7241 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 0521486800:06:009:0257, розташованої на території Самгородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області.

На вказаній земельній ділянці росте 321 дерево грецького горіха, що підтверджується актом від 25 лютого 2019 року, складеним комісією в складі Самгородоцького сільського голови, землевпорядника Самгородоцької сільської ради та директора КП Десна .

Право власності на багаторічні насадження оспорюється та не визнається відповідачами.

У відповіді заступника голови Козятинської райдержадміністрації від 04 листопада 2016 року № 29-К-342-1/04-02.10 зазначено, що відповідно до розпорядження Козятинської райдержадміністрації від 28 березня 2006 року № 155 ОСОБА_2 та ОСОБА_8 надано дозвіл на виготовлення землевпорядної документації з метою набуття у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Під час виготовлення землевпорядної документації розробником (ПМП Кватрон ) було виявлено, що земельна ділянка частково накладається на земельні частки (паї), у тому числі на земельну частку (пай) № 496 , надану у власність ОСОБА_5 , частково увійшла у пайовий фонд під час паювання земель колективної власності.

У наданих працівникам поліції поясненнях від 01 квітня 2017 року ОСОБА_3 вказав, що дерева горіхів на спірній земельній ділянці було посаджено ним у 1996 році, так як у нього був у наявності договір оренди, виданий сільською радою. А тому він не дозволяє обробляти земельну ділянку, на якій знаходяться його горіхові дерева, зазначив, що дана земельна ділянка була виділена позивачці помилково.

В матеріалах перевірки звернення ОСОБА_9 містяться протокол засідання комісії з питань наповнення місцевих бюджетів, упорядкування земельних відносин та ефективного використання земель району від 04 жовтня 2016 року № 4, лист Самгородоцького сільського голови на ім`я начальника управління Держземагентства у Козятинському районі від 15 серпня 2013 року № 321, витяг із рішення 12 сесії 6 скликання Самгородоцької сільської ради від 17 серпня 2012 року Про перенос земельних часток - паїв громадянам Самгородоцької територіальної громади , витяг із рішення 14 сесії 5 скликання Самгородоцької сільської ради від 01 серпня 2008 року Про перенесення земельних часток - паїв .

Зі змісту вказаних документів слідує, що ОСОБА_3 неодноразово звертався до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питання перенесення земельної ділянки, на якій висаджені дерева, до земель запасу Самгородоцької сільської ради.

У відзиві на позовну заяву в цивільній справі № 133/670/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою останнім зазначено, що частина земельної ділянки ОСОБА_1 накладається на частину ділянки, що перебуває у нього в користуванні (на правах оренди), де ним було посаджено багаторічні насадження (дерева горіха). При цьому ОСОБА_3 вважає, що при складанні технічної документації на земельну ділянку були допущені помилки, що стало причиною накладання одна на одну земельних ділянок.

В апеляційній скарзі на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 березня 2018 року у справі № 133/670/18 ОСОБА_3 зазначено, що під час розгляду цієї справи ним було повідомлено, що земельна ділянка, яка зайнята ним, перебувала в оренді його сина ОСОБА_2 , ним же закладено горіховий сад. Сусідня земельна ділянка перебувала у нього в оренді, але вона не має суміжних меж із земельною ділянкою позивача. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_3 додав до апеляційної скарги копію договору оренди земельної ділянки від 06 листопада 2003 року, укладеного між Самгородоцькою сільською радою та ОСОБА_2 .

Згідно відповіді виконавчого комітету Самгородоцької сільської ради від 21 грудня 2018 року № 563 у сільській раді відсутня інформація щодо правовстановлюючих документів (договір оренди, договір на право тимчасового користування землею, державний акт на право постійного користування землею), які б були підставою для використання ОСОБА_3 чи ОСОБА_2 земельної ділянки, що належить позивачці на праві власності. Також у сільській раді відсутня інформація щодо виготовлення проектів відведення земельних ділянок та винесення їх меж в натуру ОСОБА_3 чи ОСОБА_2 . Інформацією про те, ким та коли саме на даній земельній ділянці посаджені горіхові дерева виконавчий комітет Самгородоцької сільської ради не володіє.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Частиною четвертою статті 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої-третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

У розумінні наведених положень позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України, пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання наявного права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Частинами другої, третьою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із частиною першою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Відповідно до частини другої статті 79 ЗК України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Згідно з положеннями частини другої статті 22 ЗК України багаторічні насадження відносяться до сільськогосподарських угідь.

Згідно із частиною третьою статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній розташовані, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Верховний Суду України у постанові від 25 лютого 2015 року № 6-14цс15 дійшов висновку, що багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 07 листопада 2018 року у справі № 133/670/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року, розглянутий спір за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, площею 1,7241 га, кадастровий номер 0521486800:06:009:0257, яка розташована на території Самгородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області, шляхом вилучення її з користування ОСОБА_3 ; зобов`язання ОСОБА_3 привести земельну ділянку у стан, придатний для товарного сільськогосподарського виробництва насадження зернобобових культур і очищення від багаторічних насаджень плодових дерев; заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії по використанню вищевказаної земельної ділянки. Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність доказів, які підтверджують визначення ОСОБА_1 землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі. ОСОБА_1 не доведено, що саме на належній їй земельній ділянці розташований висаджений відповідачем горіховий сад, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Згідно статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на зазначені положення закону достатньої уваги не звернули, не врахували, що багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані, а між сторонами наявний спір щодо права на земельні ділянки та з приводу меж земельних ділянок, а отже дійшли неправильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Суди залишили поза увагою обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 133/670/18 , зокрема те, що межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , не визначені, а розташування висадженого відповідачем горіхового садуна належній їй земельній ділянці не доведено.

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, Верховний Суд, встановивши, що суди, встановивши обставини справи, неправильно застосували вищенаведені норми матеріального права, дійшов висновку про скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанції у справі з ухваленням нового судового рішення про відмову ОСОБА_10 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 й ОСОБА_2 про визнання права власності на багаторічні насадження.

Керуючись статтями 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 липня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 вересня 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на багаторічні насадження відмовити .?

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстрацій номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (реєстрацій номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) 2 689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 40 коп. у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович