Постанова

від 18.09.2019 по справі 640/13303/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13303/19 Суддя першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Парінова А.Б.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІБК Софітех на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІБК Софітех до Державної архітектурно-будівельної інспекції України Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправними дій та скасування постанови і приписів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ІБК Софітех (далі - Позивач, ТОВ ІБК Софітех ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - Відповідач, ДАБІ України) про:

- скасування постанови від 10.07.2018 року №3-1007/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;

- визнання протиправними дій головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Рубана О.О. з одночасного видання приписів від 27.06.2019 року №С-2706/11 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та від 27.06.2019 року №С-2706/12 про зупинення підготовчих та будівельних робіт;

- скасування припису від 27.06.2019 року № С-2706/11 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, виданого головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Рубаном О.О.;

- скасування припису від 27.06.2019 року № С-2706/12 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, виданого головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Рубаном О.О.

Крім того, у липні 2019 року ТОВ ІБК Софітех було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії приписів від 27.06.2019 року №С-2706/11 та №С-2706/12 і постанови від 10.07.2018 року №3-1007/1 до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2019 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований Позивачем спосіб є неможливим, оскільки при цьому фактично ухвалюється рішення у справі без розгляду її по суті, що не відповідає вимогам інституту забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та ухвалити постанову, якою вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії приписів від 27.06.2019 року №С-2706/11 та №С-2706/12 і постанови від 10.07.2018 року №3-1007/1 до набрання законної сили рішенням у даній справі. Свої доводи обґрунтовує тим, що одночасне складення двох приписів зумовлює неможливість їх виконання та, відповідно, свідчить про їх взаємосуперечливість й очевидну протиправність, а також існування небезпеки подальшого накладення на Позивача штрафу за їх невиконання.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.09.2019 року.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як було встановлено вище, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не було наведено обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, існування яких дає можливість вжити заходи забезпечення позову; у той час як аргументи про необхідність вжиття таких заходів збігаються з підставами позову.

З такими доводами суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, що оскаржуваними Позивачем приписами і постановою зупинено виконання підготовчих та будівельних робіт, зобов`язано останнього усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, у той час як виконання приписів зумовить зупинення будівельних робіт, що, у свою чергу, призведе до руйнування недобудованих елементів насосної станції з пожежними резервуарами, і, як наслідок, неможливості реалізації наступник етапів будівництва. Крім того, зазначає, що виявлені у ході перевірки порушення - не побудовано зовнішню стіну запроектованого складу вздовж осі 23, не є порушенням державних будівельних норм та правил, у той час як невиконання вимог приписів до 27.07.2019 року потягне за собою накладення штрафу.

Разом з тим, на переконання судової колегії, проведення на об`єкті будівельних робіт, які зупинені у зв`язку з виявленими у ході перевірки порушеннями, матиме своїм наслідком подальше витрачання грошових коштів, використання обладнання та ресурсів з метою забезпечення будівництва об`єкта, щодо якого на момент вирішення заяви про забезпечення позову в уповноваженого органу державної влади існують сумніви про відповідність будівництва вимогам чинного законодавства.

При цьому, зупинення дії оскаржуваних приписів і постанови до набрання законної сили судовим рішенням свідчить, що у випадку відмови у задоволенні позовних вимог тягар витрат Позивача для забезпечення проведення будівельного майданчику та об`єкту будівництва у попередній стан може значно збільшитися у порівнянні зі становищем останнього у випадку дії вказаних індивідуальних актів.

У справі Беєлер проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 826/8556/17.

На переконання судової колегії, застосування таких заходів забезпечення позову, як зупинення дії оскаржуваних приписів про зупинення будівельних робіт та усунення порушень, фактично надає можливість безперешкодно продовжувати будівництво об`єкта, і постанови про накладення штрафу, не зважаючи на встановлені Відповідачем під час заходу державного нагляду (контролю) порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відтак, твердження суду першої інстанції про те, що заявлені до вжиття заходи забезпечення позову не відповідають меті застосування правового інституту забезпечення позову, оскільки фактично свідчитимуть про часткове задоволення адміністративного позову без розгляду справи по суті.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 826/5233/18, від 28.02.2019 року у справі № 826/2259/18, від 25.04.2019 року у справі 826/10936/18.

Таким чином, враховуючи що, як вірно підкреслено судом першої інстанції, Позивачем належним чином не обґрунтовано та не доведено, що до ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ ІБК Софітех , що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а без забезпечення позову буде неможливо виконати рішення суду. У зв`язку з чим Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову у повному обсязі, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами не підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 150-151, 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІБК Софітех - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

А.Б. Парінов

Повний текст постанови складено 18 вересня 2019 року.