Постанова

від 19.09.2019 по справі 640/19410/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19410/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2019 року, Аверкова В.В., у справі за адміністративним позовом Договір про спільну діяльність від 16 липня 2010 року №1 між ТОВ "ПБК Буд-Бізнес" та ТОВ "Гурман-2007" - уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК Буд-Бізнес" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язати вчинити дії,-

У С Т А Н О В И Л А:

Договір про спільну діяльність від 16 липня 2010 року №1 між ТОВ "ПБК Буд-Бізнес" та ТОВ "Гурман-2007" - уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК Буд-Бізнес" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо неподання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку стосовно повернення Договору про спільну діяльність №1 від 16 липня 2010 року між ТОВ "ПБК Буд-Бізнес" та ТОВ "Гурман-2007" уповноважена особа ТОВ "ПБК Буд-Бізнес" 32558223, надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 1841209 грн., які обліковуються як надміру сплачені кошти з податку на додану вартість, за формою згідно з додатком 1 до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року за №1146, на підставі заяви про повернення платнику податків надміру сплачених грошових зобов`язань №23 від 05 липня 2018 року;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві скласти висновок на повернення Договору про спільну діяльність №1 від 16 липня 2010 року між ТОВ "ПБК Буд-Бізнес" та ТОВ "Гурман-2007" уповноважена особа ТОВ "ПБК Буд-Бізнес" 32558223, надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 1841209 грн., які обліковуються як надмір сплачені кошти з податку на додану вартість, за формою згідно з додатком 1 до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року за №1146, на підставі заяви про повернення платнику податків надміру сплачених грошових зобов`язань №23 від 05 липня 2018 року та подати його до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем неправомірно не вчинено дій щодо підготовки та подання до казначейської служби висновку щодо повернення надміру сплаченого грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 841 209 грн., які обліковуються як надмір сплачені кошти з податку на додану вартість.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У прохальній частині апеляційної скарги відповідач просить здійснювати розгляд справи за участі його представника.

Щодо заявленого клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "ПБК Буд-Бізнес" та ТОВ "Промцивільбуд" укладено договір №1 про спільну діяльність без створення юридичної особи від 16 липня 2010 року, за умовами якого сторони беруть на себе зобов`язання об`єднати вклади та спільно діяти без створення юридичної особи з метою організації та ведення будівництва об`єкту, а також здачі його в експлуатацію з наступним набуттям сторонами права власності на об`єкт на умовах, передбачених цим договором. Додатковою угодою №1 про внесення змін та доповнень до Договору №1 від 16 липня 2010 року про спільну діяльність без створення юридичної особи від 15 листопада 2011 року замінено сторону у договорі ТОВ "Промцивільбуд" на ТОВ "Олсервіс ЛТД". Додатковою угодою №4 про внесення змін та доповнень до Договору №1 від 16 липня 2010 року про спільну діяльність без створення юридичної особи від 31 травня 2013 року замінено сторону у договорі ТОВ "Олсервіс ЛТД" на ТОВ "Гурман-2007".

Відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2015 року №К/800/13996/15 касаційну скаргу "ДСД від 16.07.2010 року №1 між ТОВ "ПБК Буд-Бізнес" та ТОВ "Гурман 2007" задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі №826/14699/14 скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов "ДСД від 16.07.2010 року №1 між ТОВ "ПБК Буд-Бізнес" та ТОВ "Гурман 2007" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12 вересня 2014 року №0000451501 та №0000441501.

Як зазначено позивачем в адміністративному позові, за даними інтегрованої картки із ПДВ у позивача станом на 04 липня 2018 року обліковуються надміру сплачені грошові зобов`язання з ПДВ, код платежу 30 14010100 00 у сумі 1 841 409 грн., що виникли 29 липня 2015 року та відображені у податковій декларації за липень 2015 року, поданої у серпні 2015 року.

05 липня 2018 року позивач звернувся до ГУ ДФС із заявою вих. №23 про повернення платнику податків надміру сплачених грошових зобов`язань, згідно якої відповідно до статті 45 Бюджетного кодексу України, статей 23, 102 Податкового кодексу України, статей 8, 19 Конституції України просить підготувати висновок на повернення 1 841 209,00 грн., які обліковуються як надміру сплачені кошти з податку на додану вартість, за формою згідно з додатком 1 до Порядку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146; надіслати на адресу позивача копію висновку на повернення 1 841 209,00 грн., які обліковуються як надміру сплачені кошти з ПДВ за формою та згідно з додатком 1 до Порядку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146; надіслати на адресу відповідного територіального органу Державної казначейської служби України висновку на повернення 1 841 209,00 грн., які обліковуються як надміру сплачені кошти з ПДВ за формою та згідно з додатком 1 до Порядку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146.

Листом від 02 серпня 2018 року №40459/10/26-15-12-01-18 ГУ ДФС надано відповідь позивачу про відсутність підстав для повернення переплати з ПДВ у розмірі 1 841 209,00 грн. з бюджетного рахунку на поточний рахунок в установі банку, посилаючись на положення п.43.4-1 ст.43, п.200-1.5 ст.200-1 Податкового кодексу України

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо неподання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку стосовно повернення надміру сплачених грошових зобов`язань протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Визначення поняття "надміру сплачені грошові зобов`язання" міститься у підпункті 14.1.115. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Згідно з ним це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

За приписами пункту 43.2 статті 43 того самого Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Як встановлено пунктом 43.3. статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до пункту 43.5. статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

З нормами статті 43 Податкового кодексу України узгоджуються положення Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15 грудня 2015 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124.

Як убачається із матеріалів справи, право на повернення сум переплати з ПДВ виникло у позивача на підставі декларування в податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року (№9153121544 від 20 липня 2015 року) суми від`ємного значення, яке зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (р. 23.1) у розмірі 1 774 692,00 грн, що перевищувало суму податкового боргу в УКП станом на 20 липня 2015 року (1 774 552,97 грн.) на 139,03 грн. та призвело до збільшення в ІКП розміру переплати на 139,03 грн.; виведення з ІКП нарахувань по податковому повідомленню-рішенню №0000451501 від 15 вересня 2014 року згідно ухвали №826/14699/14 (1 640 133,81 грн.); проведення в ІКП рішення про скасування пені №114/26-57-26-31 від 18 квітня 2016 року (201 276,77 грн.), а також заяви позивача про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з наявністю у позивача переплати.

Факт існування станом на 02 серпня 2018 року у позивача переплати з податку на додану вартість у сумі 1 841 549,61 грн. в інтегрованій картці платника податку позивача не заперечується відповідачем та підтверджується наданою на заяву про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань відповіддю від 02 серпня 2018 року №40459/10/26-15-12-01-18. Докази наявності у позивача податкового боргу в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, обов`язковою умовою для повернення сум грошового зобов`язання є: подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, але за умови наявності надміру сплачених грошових зобов`язань та відсутності податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційний адміністративний суд Верховного суду від 12 вересня 2018 року (№К/9901/50640/18) 820/3607/17.

Матеріали справи свідчать, що відповідач, вважаючи, що відсутні підстави для повернення переплати з ПДВ у розмірі 1 841 209,00 грн. з бюджетного рахунку на поточний рахунок в установі банку, посилається на положення п.43.4-1 ст.43, п.200-1.5 ст.200-1 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.43.4-1 ст.43 Податкового кодексу України у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження доводів стосовно зарахування позивачем до бюджету надміру сплачених податкових зобов`язань з ПДВ саме з рахунку платника податку в СЕА у порядку, визначеному п.200-1.5 ст.200-1 Податкового кодексу України.

Оцінюючи наведений порядок повернення платнику надміру сплачених податкових зобов`язань, враховуючи своєчасність звернення позивача до відповідача із відповідною заявою, наявності переплати податкового зобов`язання та відсутності податкового боргу є підставою повернення коштів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неподання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку стосовно повернення позивачу надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 1841209 грн.

Також, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимоги в частині щодо зобов`язання відповідача скласти висновок на повернення позивачу надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 1 841 209,00 грн., оскільки відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в повернені надміру сплачених коштів, при цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2019 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Пилипенко О.Є.

Постанову виготовлено: 19 вересня 2019 року.