Окрема думка

від 10.06.2020 по справі 640/19410/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

10 червня 2020 року

м. Київ

справа №640/19410/18

адміністративне провадження №К/9901/28766/19

Судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Усенко Є.А. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК Буд-Бізнес (уповноваженої особи згідно з Договором про спільну діяльність №1 від 16.07.2001 між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК Буд-Бізнес та Товариством з обмеженою діяльністю Гурман-2007 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправної бездіяльності та про зобов`язання вчинити дії).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві щодо неподання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку стосовно повернення Договору про спільну діяльність №1 від 16.07.2001 між Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ПБК Буд-Бізнес та Товариством з обмеженою діяльністю Гурман-2007 , уповноважена особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ПБК Буд-Бізнес , надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 1' 841' 209,00 грн, які обліковуються як надміру сплачені кошти з податку на додану вартість, за формою згідно з додатком 1 до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1146 від 15.12.2015, на підставі заяви про повернення платнику податків надміру сплачених грошових зобов`язань №23 від 05.07.2018; зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві скласти висновок про повернення Договору про спільну діяльність №1 від 16.07.2001 між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК Буд-Бізнес та Товариством з обмеженою діяльністю Гурман-2007 , уповноважена особа Товариство з обмеженою відповідальністю ПБК Буд-Бізнес , надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 1' 841' 209,00 грн, які обліковуються як надміру сплачені кошти з податку на додану вартість, за формою згідно з додатком 1 до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1146 від 15.12.2015, на підставі заяви про повернення платнику податків надміру сплачених грошових зобов`язань №23 від 05.07.2018 та подати його до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (наведено резолютивну частину рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2019).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.05.2020 (головуючий - суддя Желтобрюх І.Л., судді - Білоус О.В., Усенко Є.А.) рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 залишено без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві - без задоволення.

Висновок, що ухвалені у справі судові рішення є законними і обґрунтованими, Верховний Суд вмотивував посиланням на встановлені судами попередніх інстанцій факти переплати Договором про спільну діяльність №1 від 16.07.2001 (Договір), як платником податку на додану вартість, цього податку на 1' 841' 409,00 грн за результатами декларування суми податкових зобов`язань і суми податкового кредиту в податковій декларації за липень 2015 року; обліку цієї суми переплати в інтегрованій картці платника податку (Договору) станом на 02.08.2018; звернення ТОВ ПБК Буд-Бізнес (уповноваженої особи згідно з цим Договором) до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (ГУ ДФС у м. Києві) із заявою про повернення грошових коштів у зазначеному розмірі 05.07.2018 та відмови ГУ ДФС у м. Києві в поверненні грошових коштів. Застосувавши норми статті 43, пункту 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України (ПК), Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1146 від 15.12.2015 (Порядок №1146), Верховний Суд визнав правильним висновок судів попередніх інстанцій, що ГУ ДФС у м. Києві, не підготувавши висновок про повернення Договору надміру сплаченого податку на додану вартість та не передавши його для виконання відповідному територіальному органу державної казначейської служби, вчинив протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим порушене право платника податку підлягає захисту.

Вважаю, що висновок Верховного Суду щодо способу захисту порушеного права платника податку не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду. якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною другої статті 9 КАС встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таке право суду обумовлено принципом верховенства права, як основоположного принципу адміністративного судочинства, який визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення судом рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій статті.

Як під час розгляду справи, так і в касаційній скарзі, ГУ ДФС посилається на відсутність правового механізму, який би забезпечував повернення суми надміру сплаченого податку позивачу, з огляду на те, що відповідно до додатку № 1 до Порядку №1146 у висновку повинно бути зазначено код класифікації доходів до бюджету, відкритий в органі державної казначейської служби, на який були зараховані кошти, та платіжне доручення про сплату податку. Разом з тим переплата податку на додану вартість в інтегрованій картці позивача обліковується внаслідок скасування згідно з постановою Вищого адміністративного суду України від 29.07.2015р. податкових повідомлень-рішень від 12.09.2014р. №0000451501 та №0000441501 на загальну суму грошових зобов`язань 1' 841' 410,58 грн, податковий борг з яких був погашений позивачем шляхом заліку від`ємного значення (1' 774' 692,00 грн) в податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року та за рахунок переплати в розмірі 66' 719,00 грн, яка обліковувалася станом на 26.03.2015.

В контексті ефективного засобу правового захисту права платника податків на повернення надміру (помилково) сплачених сум грошових зобов`язань слід враховувати висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15. У цій постанові Велика Палата, розглядаючи питання щодо належного способу захисту права ТОВ Аскоп-Україна на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ за податковими деклараціями за вересень - жовтень 2014 року, вказала, що, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику ПДВ узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву Товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку.

Застосувавши норму частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та висновки Європейського суду з прав людини щодо застосування цієї норми, викладені, зокрема в рішеннях у справі Бейелер проти Італії від 05.01.2000, у справі Суханов та Ільченко проти України від 26.06.2014, у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права Товариства, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на його користь заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Такий висновок Великої Палати Верховного Суду в однаковій мірі стосується і повернення надміру (помилково) сплаченої суми грошових зобов`язань безвідносно до виду податку (збору), який був надміру (помилково) сплачений, оскільки за своєю економічною і правовою сутністю бюджетне відшкодування ПДВ є поверненням його платнику надміру сплаченого податку.

Судами попередніх інстанцій у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі №826/7380/15 стосовно обрання ефективного способу захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, врахований не був, що є порушенням норми частини п`ятої статті 242 КАС.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку про наявність підстав, щоб відповідно до частини другої статті 9 КАС вийти за межі позовних вимог та з метою забезпечення правового захисту права позивача на отримання надміру сплаченої суми ПДВ стягнути цю суму на користь позивача з Державного бюджету України.

Частиною першою, четвертою статті 351 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Беручи до уваги наведене вище, відповідно до частини другої статті 9, частин першої та четвертої статті 351 КАС ухвалені у цій адміністративній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають зміні, позов задоволенню із стягненням з Державного бюджету України через ГУ ДПС у м. Києві (як правонаступника ГУ ДФС у м. Києві) на користь позивача надміру сплаченої суми ПДВ.

...........................

Є.А. Усенко,

Суддя Верховного Суду