Рішення

від 04.09.2019 по справі 390/1485/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/1485/18

Провадження № 2/390/74/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2019 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Бойко І.А.,

при секретарі - Губанові М.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області Томаз Вікторія Ігорівна, про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір міни (обміну) , обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 13.12.2013 року між ним та відповідачем укладено безоплатний договір міни, за умовами якого позивачем ОСОБА_1 у власність відповідачу передана земельна ділянка площею 8,4675 га, кадастровий номер 3522580900:02:000:2005, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, а відповідачем ОСОБА_2 у власність позивача передана земельна ділянка площею 0,0100 га, яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Обмін відбувся після одержання на вказані земельні ділянки державних актів на право власності. Зазначений договір позивач вважає укладено з порушенням п.15 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, яким встановлено заборону відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних часток (паїв), що позивач вважає підставою визнання зазначеного договору недійсним. Крім того, зазначений договір порушує публічний порядок, оскільки правочином порушено правовий режим обмежених в обігу об`єктів цивільного права, що позивач вважає окремою підставою визнання зазначеного договору недійсним.

В поданій до суду заяві від 02.09.2019 року просив врахувати, що Великою Палатою Верховного Суду у справі № 227/1506/18 дано правовий висновок, що договором міни (бартеру) може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, а Законом України № 2498-VIII від 10.07.2018 року встановлено обов`язкову умову рівноцінності земельних ділянок, які обмінюються, або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у відзиві на позов позовні вимоги не визнав, зазначив, що укладення договору обміну земельним ділянками між сторонами відбувся з дотриманням діючого на час його укладення законодавства, оскільки за договором обміняними були земельні ділянки, а не земельні паї. Просив відмовити в задоволенні позову, та розглядати справу без участі відповідача та його представника.

Третя особа приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. у судове засідання не з`явилась, нею до суду надано пояснення щодо позову, в якому вона зазначила, що 13.12.2013 року нею був посвідчений договір міни (обміну), укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , відповідно до умов якого вони обмінялись належними їм на праві приватної власності земельними ділянками. Сторонами договору здійснено обмін не земельними частками (паями), а сформованими земельними ділянками із наявними кадастровими номерами, які зареєстровані відповідно до законодавства і виступають об`єктами цивільних прав, тому такі земельні ділянки не підпадають під правове регулювання законодавства, що регулює порядок обміну земельних часток (паїв). Зміст укладеного правочину не суперечить вимогам цивільного і земельного законодавства, не є фіктивним або удаваним, його умови у повному обсязі виконані сторонами відповідно до його умов. Вирішення питання по суті спору залишила на розсуд суду, просила розгляд справи провести без її участі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, відзив на позов, письмові пояснення третьої особи, проаналізувавши наведені в них доводи та обґрунтування, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13.12.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір міни (обміну), посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області Томаз В.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2952 (а.с.10-13). Відповідно до договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 міняють (обмінюють), передають у власність один одному належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме: ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 8,4675 га, кадастровий номер 3522580900:02:000:2005, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а ОСОБА_2 - земельну ділянку, площею 0,0100 га, що розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , що є предметом цього договору, підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії КР НОМЕР_1 066352, виданим Кіровоградською районною державною адміністрацією 20.08.2008 року, за реєстровим номером 1-911, ВЕР № 301450. Вказане право власності 13.12.2013 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису 3828820, підтвердженого витягом з реєстру № 14545461 від 13.12.2013 року.

Право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , що є предметом цього договору, підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.09.2013 року, індексний номер 9353164, зареєстрованого Реєстраційною службою Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області. Вказане право власності 13.09.2013 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису 2478484, підтвердженого витягом з реєстру № 9353327 від 13.09.2013 року.

Згідно договору міна (обмін), за домовленістю сторін, проводиться без доплати. Такий обмін земельними ділянками визначений сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу як будь-якої із сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин. Експертна оцінка відчужуваної земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 становить 174253,00 грн., експертна оцінка відчужуваної земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 , становить 200,00 грн.

Інформація щодо укладення договору підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 108412396 від 20.12.2017 року (а.с.9).

Статтями 12, 13, 81, 89 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору міни) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим Законом. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення). Законом України Про внесення зміни до розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України від 07.12.2017 року № 2236-VIII заборона відчуження у такому ж формулюванні продовжена до 01 січня 2019 року.

Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог ЗК України (стаття 131 ЗК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини перша та п`ята статті 203 ЦК України).

Встановлена пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у редакції, чинній до 01 січня 2019 року, передбачала винятки, одним з яких була можливість обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону, а не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай).

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (частини перша-третя статті 715 ЦК України).

У разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву (частина перша статті 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку (абзац одинадцятий частини першої статті 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ), а в редакції, чинній з 1 січня 2019 року, до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Частина перша статті 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначає один з випадків можливого обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не регулює обмін земельними частками (паями), права на які підтверджені сертифікатом, і розподіленими та визначеними у натурі земельними ділянками, які ще не зареєстровані за власниками земельних часток (паїв).

Стаття 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не забороняє можливість обміну земельними ділянками, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в інших випадках, ніж той, який визначений у частині першій цієї статті, як і не забороняє можливість обміну іншими, ніж призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, визначена у підпункті б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній до 1 січня 2019 року, та виключення з неї можливості обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону стосуються не тільки земельних ділянок, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а й інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Наявність у сільських, селищних, міських рад і районних державних адміністрацій передбаченого в абзаці одинадцятому частини першої статті 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) повноваження оформляти матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку (з 1 січня 2019 року до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку), не виключає можливість обміну згідно з чинним законодавством земельними ділянками, на які вже були видані державні акти на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Викладені висновки узгоджуються з висновками, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року по справі №227/1506/18, які згідно ч.4 ст.263 ЦПК України враховуються судом при вирішення даного спору.

Позивачем в якості однієї з підстав позовних вимог зазначено, що Законом України № 2498-VIII від 10.07.2018 року, встановлено обов`язкову умову рівноцінності земельних ділянок, які обмінюються, або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків. Проте суд зазначає, що даний Закон набрав чинності 01.01.2019 року, тому його норми не можуть застосовані, оскільки згідно ч.2 ст.5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі.

Проаналізувавши наведені вище докази по справі у сукупності з нормами законодавства, суд вважає, що доводи позивача про порушення при укладенні договору міни пункту 15 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України та Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) є необґрунтованими та спростовуються наведеним вище. Вказівки позивача про порушення публічного порядку не доведено належними, допустимими та достатніми доказами. Аргументи позивача про проведення обміну земельних ділянок без грошової доплати та нерівноцінність обміну є безпідставними, оскільки сторонами добровільно визначено у договорі, що обмін земельних ділянок проводиться без грошової доплати. Наведені позивачем обставини не містять правових підстав для визнання договору недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено недійсність договору міни (обміну), укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.

На підставі ст.14, 22, 41 Конституції України, ст.ст. 715, 716 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 78, 79, 81, 131, п.15 Розділу Х Перехідні положення Земельного Кодексу України в редакції, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, керуючись ст.ст.4-5, 10, 12-13, 77-81, 95, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області Томаз Вікторія Ігорівна ( АДРЕСА_3 ) про визнання договору недійсним, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 13.09.2019 року.

Суддя