Постанова

від 17.09.2019 по справі 296/6246/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/6246/17 Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А.

Категорія 54 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/6246/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Житомирський експертно-технічний центр Держпраці , Державної служби України з питань праці про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення моральної шкоди

за апеляційними скаргами Державної служби України з питань праці та Державного підприємства Житомирський експертно-технічний центр Держпраці на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2019 року, ухвалене головуючим суддею Галасюком Р.А. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом та після його уточнення остаточно просив визнати незаконними і скасувати наступні накази Держгірпромнагляду, а саме від:

- 05.06.2015 № 170-к Про звільнення ;

- 08.06.2015 № 174-к Про внесення змін до наказу .

Крім того, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ ДП Житомирський експертно-технічний центр Держпраці Державної служби України з питань праці від 17.08.2015 № 105-к Про звільнення , поновити його на посаді начальника ДП Житомирський експертно-технічний центр Держпраці , незалежно від назви посади, на дату винесення судового рішення, як керівника та першої посадової особи, відповідно до Контракту, стягнути з ДП Житомирський експертно-технічний центр Держпраці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 158812 грн. 70 коп. та по 10000 грн. з обох співвідповідачів на відшкодування моральних збитків ( т. 1 а.с. 36-40 ).

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 05.03.2013 між ним та Держгірпромнаглядом України був укладений контракт № 1 про призначення його на посаду начальника Державного підприємства Житомирського експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України , термін дії контракту до 05.03.2018.

Наказом № 3 від 27.04.2015 Державної служби України з питань праці, відповідно до постанови КМУ від 08.04.2015 № 347р Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств та установ до сфери управління Державної служби з питань праці , Державне підприємство Житомирський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України віднесено до сфери управління Державної служби з питань праці.

Наказом № 4 від 27.04.2015 Державної служби з питань праці ДП Житомирський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України перейменовано в ДП Житомирський експертно-технічного центр Держпраці .

05 червня 2015 року, під час його хвороби, наказом №170-к від 05.06.2015 Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України), його звільнено з посади начальника ДП Житомирського експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України з підстав, передбачених Законом України Про очищення влади , відповідно до п.7-2 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Наказом №174-к від 08.06.2015 Держгірпромнагляду України Про внесення змін до наказу від 06.06.2015 № 170-к його було звільнено вдруге, але в перший робочий день після відновлення працездатності.

Наказом № 150-к від 17.08.2015 ДП Житомирський експертно-технічний центр Держпраці його було звільнено з посади з 17.08.2015.

Вважає своє звільнення незаконним, таким, що порушує його трудові права та інтереси гарантовані Конституцією України та законодавством про працю.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано накази Держгірпромнагляду від 05.06.2015 № 170-к Про звільнення та від 08.06.2015 № 174-к Про внесення змін до наказу .

Визнано незаконним та скасовано наказ ДП Житомирський експертно-технічний центр Держпраці Державної служби України з питань праці від 17.08.2015 № 105-к Про звільнення .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ДП Житомирський експертно-технічний центр Держпраці , незалежно від назви посади, на дату винесення судового рішення, як керівника та першої посадової особи, відповідно до Контракту.

Стягнуто з ДП Житомирський експертно-технічний центр Держпраці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 158812 грн. 70 коп.

Стягнуто з Державної служби з питань праці України та з ДП Житомирський експертно-технічний центр Держпраці на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. із кожного відповідача.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, Державна служба України з питань праці та Державне підприємство Житомирський експертно-технічний центр Держпраці подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Зазначають, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, суд незаконно поновив строк для звернення позивача до суду.

Крім того, відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачі не вчиняли стосовно ОСОБА_1 незаконних дій (бездіяльності), не приймали стосовно нього будь які акти, не перебували з ним у трудових відносинах.

Позивач звернувся із цим позовом у серпні 2017 року, а оскаржувані ним накази №170-к, №174-к були винесені у червні 2015 року.

На думку представників відповідачів ОСОБА_1 без поважних причин пропустив місячний строк позовної давності у трудовому спорі. Вважають, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові.

Відзив на апеляційні скарги, заперечення щодо поданих заяв чи клопотань до суду не надходило.

У судовому засіданні представники відповідачів підтримали доводи апеляційних скарг і дали пояснення, які відповідають їх змісту.

Позивач та його представник не визнали подані апеляційні скарги, вважають рішення суду законним і обгрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційні скарги повинні бути задоволені частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що наказом № 3 від 27.04.2015 Державної служби України з питань праці, відповідно до постанови КМУ від 08.04.2015 № 347р Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств та установ до сфери управління Державної служби з питань праці , Державне підприємство Житомирський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України віднесено до сфери управління Державної служби з питань праці.

Згідно із наказом №4 від 27.04.2015 Державної служби з питань праці ДП Житомирський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України було перейменовано в ДП Житомирський експертно-технічного центр Держпраці .

05 червня 2015 року під час хвороби позивача ОСОБА_1 , наказом №170-к від 05.06.2015 Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України), його звільнено з посади начальника ДП Житомирського експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України із підстав, передбачених Законом України Про очищення влади , відповідно до п.7-2 ч.1 ст. 36 КЗпПУ.

За наказом №174-к від 08.06.2015 Держгірпромнагляду України Про внесення змін до наказу від 06.06.2015 № 170-к позивач був звільнений вдруге, але в перший робочий день після відновлення працездатності. У відповідності до наказу № 150-к від 17.08.2015 ДП Житомирський експертно-технічний центр Держпраці позивача було звільнено з посади із 17.08.2015.

Відповідно до положень пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України про працю підставою для припинення трудового договору є підстави, передбачені Законом України Про очищення влади .

У положеннях пункту 18 Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами України трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом і перевіряти їх відповідність закону.

Закон України Про очищення влади (далі Закон) визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (стаття 1 Закону).

Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті третій цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті четвертої цього Закону.

Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади за власним бажанням: керівника державного підприємства, що належить до сфери управління суб`єкта надання адміністративних послуг, яке відповідно до законодавства вчиняє дії, необхідні для надання адміністративних послуг.

Механізм проведення перевірки достовірності відомостей, що подаються посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також особами, які претендують на зайняття відповідних посад, щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону визначається Порядком проведення перевірки відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563.

План проведення перевірок відповідно до Закону України Про очищення влади , затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 0/1025-року, містить примітку, що керівник органу або голова суду відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України Про очищення влади визначає дату початку проведення перевірки у відповідному органі або суді з урахуванням строків, установлених зазначеним Законом, та необхідності завершення проведення перевірки в межах строків, установлених цим планом.

Згідно частини четвертої статті 5 Закону України Про очищення влади організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці 3 цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Аналогічне положення міститься у пункті 4 Порядку проведення перевірок достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 167 від 25 березня 2015 року.

Пунктом 5 Порядку проведення перевірок достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади , визначено, що керівник органу або голова суду згідно з планом проведення перевірок, затвердженим Кабінетом Міністрів України, приймає рішення про початок проведення перевірки у відповідному органі, в якому встановлює дату початку проведення перевірки, а також відповідальним за проведення перевірки визначає кадрову службу чи інший структурний підрозділ такого органу.

На підставі статі 4 Закону України Про очищення влади особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява). Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону. Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

Відповідно до положень пункту 14 Порядку проведення перевірок достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті першої Закону України Про очищення влади , в редакції, що діяла станом на липень 2016 року, відповідальний структурний підрозділ протягом десяти днів з дня надходження заяви особи, яка підлягає перевірці, на підставі відомостей, наявних в особовій справі такої особи, або на підставі наданих особою документів, а також інформації з Реєстру про внесення відомостей про особу до реєстру або відсутність у Реєстрі таких відомостей, перевіряє достовірність відомостей, зазначених у заяві, щодо незастосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених пунктами 1-8 частини другої, пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 Закону.

Пунктом 14-1 Порядку проведення перевірок достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади , визначено, що відповідальний структурний підрозділ у разі відсутності відомостей про особу, яка підлягає перевірці, у Реєстрі роздруковує відповідну інформацію та додає її до особової.

Пунктом 15 Порядку проведення перевірок достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади , передбачено, що у разі виявлення відповідальним структурним підрозділом відомостей щодо застосування до особи, яка підлягає перевірці, заборони, передбаченої пунктом 14 цього Порядку, керівник органу не пізніш ніж на третій день з дня виявлення таких відомостей приймає рішення про звільнення особи і в той самий день надсилає до Міністерства юстиції України повідомлення про звільнення особи за формою згідно з додатком 6, відомості з якого не пізніш як на третій день з дня надходження до Мін`юсту вносяться до Реєстру.

Встановивши, що перевірка, передбачена вимогами Закону України Про очищення влади , щодо позивача фактично була розпочата та проведена без дотримання процедури і строків перевірки відомостей щодо особи позивача, місцевий суд дійшов правильного висновку про невідповідність таких дій відповідача вищевказаним вимогам, а отже і незаконність звільнення ОСОБА_1 .

При цьому суд першої інстанції правильно вважав, що звільнення позивача з роботи було проведено з порушенням, вищенаведеного порядку, оскільки передбачена Законом України Про очищення влади перевірка щодо позивача, фактично не проводилась, а також з порушенням принципів презумпції невинуватості, індивідуалізації відповідальності, гарантування права на захист.

Висновки суду у цій частині підтверджено матеріалами справи та не спростовано представниками відповідача.

Апеляційним судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не спростований відповідачами, відтак підстави для зміни суми його нарахування відсутні.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 починаючи із серпня 2015 року звертався до судів, як цивільної, так і адміністративної юрисдикції із позовними вимогами про відновлення порушених трудових прав, пов`язаних із його звільненням. Тому доводи апеляційних скарг у тій частині, що позивачем пропущений установлений законом місячний строк позовної давності, встановлений ст. 233 КЗпП України є необгрунтованим.

Також апеляційний суд вважає, що не знайшли свого підтвердження доводи представників відповідачів, щодо наявності підстав для закриття провадження у справі у відповідності до п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України. Такий висновок також зазначено у постанові Житомирського апеляційного суду від 18.12.2018, яка є чинною ( т. 1 а. с. 220 - 222).

У відшкодування заподіяної моральної шкоди на користь позивача судом першої інстанції стягнуто із обох відповідачів по 5000, 00 грн.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду з огляду на наступне.

Встановлено, що протягом чотирьох років ОСОБА_1 був змушений звертатися до судових органів для відновлення своїх прав у сфері трудових відносин. Звільнення із роботи призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності виду діяльності чи галузевої належності.

Приймаючи до уваги, що позивач на підставі контракту № 1 від 05.03.2013 був призначений на посаду начальника Державного підприємства Житомирського експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України (після перейменування - ДП Житомирський експертно-технічний центр Держпраці ), а вказане підприємство згідно наказу № 3 від 27.04.2015 Державної служби України з питань праці, відповідно до постанови КМУ від 08.04.2015 № 347р Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств та установ до сфери управління Державної служби з питань праці , Державне підприємство Житомирський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України було віддано в управління Державної служби з питань праці, тому саме на відповідачів повинен бути покладений обов`язкок відшкодування заподіяної моральної шкоди позивачу.

Фактично порушення трудових прав позивача виникло внаслідок неналежного виконання відповідачами (бездіяльності) обов`язку дотримання правильної процедури застосування положень Закону України Про очищення влади .

Тому, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційних скарг представників відповідачів щодо їх непричетності до звільнення позивача є необгрунтованими.

Судом постановлено рішення про поновлення позивача на роботі на посаді начальника ДП Житомирський експертно-технічний центр Держпраці , незалежно від назви посади, на дату винесення судового рішення, як керівника та першої посадової особи, відповідно до Контракту.

Як убачається із матеріалів справи, 05.03.2013 між ОСОБА_1 та Держгірпромнаглядом України був укладений контракт № 1 про призначення його на посаду начальника Державного підприємства Житомирського експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України , термін дії контракту до 05.03.2018.

На день ухвалення рішення, а саме 31 травня 2019 року, дія вказаного контракту закінчилася, його виконання у цій частині є неможливим, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув.

Таким чином, у відповідності до положень ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України, приймаючи до уваги неповне з`ясування судом вказаних обставин, що мають значення для справи, в частині поновлення позивача на роботі рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

У частині інших позовних вимог судпершої інстанції виконав вимоги процесуального закону, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справи.

Доводи апеляційних скарг представників відповідачів не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень статті 141 ЦПК України, приймаючи до уваги часткове задоволення позову, із Державної служби України з питань праці та Державного підприємства Житомирський експертно-технічний центр Держпраці на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню із кожного відповідача по 2769 грн. 50 коп. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду та поданні апеляційних скарг під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Державної служби України з питань праці та Державного підприємства Житомирський експертно-технічний центр Держпраці задовольнити частково.

Скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2019 року в частині задоволення позовної вимоги про поновлення на роботі і ухвалити в частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 із Державної служби України з питань праці (код ЄДРПОУ 39472148) та Державного підприємства Житомирський експертно-технічний центр Держпраці (код ЄДРПОУ 20405673), з кожного, по 2769 грн. 50 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 19 вересня 2019 року