Рішення

від 12.09.2019 по справі 910/5625/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2019Справа № 910/5625/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Нечая О.В., при секретарі судового засідання Грузькому Ю.О., розглянувши у загальному позовному провадженні справу № 910/5625/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова картка "

(09025, Київська обл., Сквирський район, село Безпечна, вул. Ордаша, будинок 19; ідентифікаційний код: 23702532)

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк " Укргазбанк "

(03087, м. Київ, вул. Єреванська, будинок 1; ідентифікаційний код: 23697280)

про стягнення 776 355,28 грн

Представники сторін:

від позивача: Рейдель Р.В., довіреність № 11/9 від 11.09.2019;

від відповідача: Шкурат О.М., довіреність № 649 від 26.12.2018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2018 року Приватне акціонерне товариство Українська національна розрахункова картка (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк " (далі - відповідач) 813 592,87 грн, з яких: 541 647,18 грн - пеня за договором про надання послуг процесингового центру № 777 від 01.10.2001, 65 442,24 грн - 3% річних та 206 503,45 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 777, додаткової угоди № 84 від 31.08.2017, відповідачу були надані послуги у період з квітня 2017 року до січня 2018 року на загальну суму 14 695 865,42 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами виконаних робіт за вказаний період. Оскільки відповідач свої зобов`язання виконав з порушенням встановлених строків, то з нього підлягають стягненню 541 647,18 грн пені, згідно з п. 6.2.1 договору, 65 442,24 грн - 3% річних, 206 503,45 грн - інфляційних втрат в силу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 541 647,18 грн пені, 65 442,24 грн 3% річних, 206 503,45 грн інфляційних втрат та судові витрати.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 змінено. Викладено резолютивну частину в такій редакції: Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280) на користь Приватного акціонерного товариства Українська національна розрахункова картка (09025, Київська область, Сквирський район, с. Безпечна, вул. Ордаша, 19) 541 647,18 грн. пені, 65 442,24 грн. 3% річних, 158 934,14 грн, 11 483,86 грн судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Стягнуто з ПАТ Акціонерний банк Укргазбанк на користь ПрАТ Українська національна розрахункова картка 17 225,78 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку Укргазбанк задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 02 серпня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 січня 2019 року у справі за № 910/5625/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2019, справу № 910/5625/18 передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 суддею Нечаєм О.В. прийнято справу № 910/5625/18 до свого провадження, вирішено розгляд справи № 910/5625/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі № 910/5625/18 призначено на 19.06.2019.

11.06.2019 представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 сторін було повідомлено про те, що судове засідання, призначене на 19.06.2019 не відбудеться, у зв`язку із перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці. Наступне підготовче засідання призначено на 03.07.2019.

21.06.2019 представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог та письмові пояснення по справі.

У судове засідання 03.07.2019 представники сторін з`явились. Представником відповідача було подано письмові заперечення по справі № 910/5625/18, які були долучені судом до матеріалів справи.

Розглянувши у підготовчому засіданні 03.07.2019 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, суд на місці ухвалив прийняти таку заяву та в подальшому розглядати справу з її урахуванням.

У підготовчому засіданні 03.07.2019 суд, запитавши думку сторін, на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Крім того, суд, у підготовчому засіданні 03.07.2019 продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, у відповідності до приписів ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 14.08.2019.

13.08.2019 представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва були подані відповідь на заперечення на пояснення по даній справі та клопотання про долучення доказів.

У підготовче засідання 14.08.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.

В підготовчому судовому засіданні 14.08.2019 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд ухвалою від 14.08.2019 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.08.2019.

23.08.2019 представники сторін у судове засідання з`явились.

У судовому засіданні 23.08.2019 суд на місці ухвалив оголосити перерву до 12.09.2019.

11.09.2019 представником відповідача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмові заперечення про приєднання доказів по справі № 910/5625/18.

У судове засідання 12.09.2019 представник позивача з`явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги, з урахуванням зменшення їх розміру, підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 12.09.2019 з`явився, надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2001 між Приватним акціонерним товариством Українська національна розрахункова картка (далі - компанія, позивач) і Акціонерним банком Укргазбанк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Укргазбанк , (далі - відповідач, банк) було укладено Договір про надання послуг процесингового центру № 777, за умовами якого позивач надає, а відповідач використовує та оплачує послуги процесингового центру позивача, згідно з тарифами (комісіями), що наведені у додатку № 1 до Договору (далі - Договір).

Банк використовує ресурси ПЦ компанії, який сертифікований у асоціації Europay International як Member Service Provider (MSP) для забезпечення емісії і обслуговування банківських платіжних карток асоціації Europay International в межах наданих банком ПЦ функцій (додаток № 2). Банк використовує ресурси ПЦ для забезпечення емісій і обслуговування банківських платіжних карток локальної платіжної системи банку Енергія , а також локальної міжбанківської платіжної системи УКРКАРТ (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору перелік і вартість послуг ПЦ визначається згідно з тарифами (комісіями), наведеними у додатку № 1.

Згідно з п. 4.2 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення розрахункового періоду компанія проводить рахунок вартості наданих послуг, оформляє акт виконаних робіт з деталізацією наданих послуг, який сторони підписують.

Після підписання акта виконаних робіт компанія виставляє рахунок для сплати наданих послуг за розрахунковий період, який банк сплачує протягом 3 (трьох) банківських днів (п. 4.5 Договору).

Всі зміни і доповнення до Договору мають оформлятися як додатки до Договору (п. 11.3 Договору).

Додатковою угодою № 84 від 31.08.2017 до Договору сторони дійшли згоди щодо внесення змін до розділу 4 Договору, а саме погодили, що банк протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання актів наданих послуг, підписує ці акти та передає один підписаний зі свого боку екземпляр компанії або у цей же строк направляє компанії письмову вмотивовану відповідну відмову від підписання актів наданих послуг.

У випадку, якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів отримання актів наданих послуг банк не надсилає компанії один екземпляр підписаного зі свого боку акту наданих послуг чи вмотивовану відмову від його підписання, акти наданих послуг вважаються підписаними банком, а послуги компанії за цим договором вважаються прийнятими банком без зауважень та підлягають оплаті на загальних підставах.

Оплата наданих послуг здійснюється банком на підставі актів наданих послуг, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня їх підписання банком.

Позивач зазначає суду про те, на виконання умов Договору, додаткової угоди № 84 від 31.08.2017, відповідачу були надані послуги у період з квітня 2017 року до січня 2018 року на загальну суму 14 695 865,42 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами виконаних робіт за вказаний період. Оскільки відповідач свої зобов`язання виконав з порушенням встановлених строків, то з нього підлягають стягненню пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач у своєму письмовому відзиві, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає суду про те, що мало місце прострочення затвердження актів виконаних робіт та існувала невідповідність у актах виконаних робіт щодо кількості фактично здійснених операцій. Крім того відповідач зазначив про те, що позивачем направлялись акти виконаних робіт, які були підписані, з проставленням дат, разом із виставленими рахунками, що, на думку відповідача, позбавило його права, передбаченого статтями 853, 854 Цивільного кодексу України, в яких зазначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові та замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, беручи до уваги зміст постанови Верховного Суду від 24.04.2019 у даній справі, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши зміст та умови Договору, суд дійшов до висновку про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Надання послуг позивачем відповідачу за Договором підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт: від 30.04.2017, 31.05.2017, 30.06.2017, 31.07.2017, 31.08.2017 (2 акта виконаних робіт), 31.12.2017 (2 акта виконаних робіт), 31.08.2018, на підставі яких позивачем були направлені відповідачу рахунки: № 339 від 12.05.2017 на суму 2 190 004,09 грн, № 340 від 12.05.2017 на суму 749 174,40 грн, № 414 від 06.06.2017 на суму 3 811 627,24 грн, № 508 від 04.07.2017 на суму 758 752,08 грн, № 587 від 04.08.2017 на суму 792 480,24 грн, № 658 від 04.09.2017 на суму 2 927 867,34 грн, № 657 від 04.09.2017 на суму 813 380,16 грн, № 1 від 02.01.2018 на суму 239 876,64 грн, № 2 від 02.01.2018 на суму 1 249 359,35 грн, № 104 від 01.02.2018 на суму 443 343,88 грн, які були оплачені відповідачем, що свідчить про прийняття ним послуг, наданих позивачем за умовами Договору.

Проте відповідач сплатив кошти за спожиті послуги з порушенням строків, встановлених Договором, з урахуванням всіх змін на доповнень до нього, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, додані позивачем до позовної заяви банківські виписки є первинними документами, а тому приймаються до уваги судом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України регламентовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (частина перша статті 610 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі N 758/1303/15-ц.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків здійснення оплати за Договором, а відтак, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, є правомірними.

При цьому, судом враховано, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи скореговані періоди, та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 60 609,25 грн та інфляційні втрати в розмірі 158 934,14 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи, які містять первинні дкументи, підтверджується те, що відповідач, в порушення умов Договору, проводив оплату з порушенням строків, встановлених умовами Договору, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2.1 Договору передбачено, що у випадку невчасної оплати послуг ПЦ компанії, наданих компанією, банк сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми рахунку, що підлягає сплаті, за кожен прострочений робочий день, починаючи з наступного дня після дати сплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 513 211,54 грн.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі відповідач заперечував щодо стягнення з нього штрафних санкцій (пені) в повному обсязі та просив суд їх зменшити, зазначаючи про те, що відсутня сума оснвної заборгованості за Договором, банком надано докази того, що між сторонами тривало узгодження обсягу наданих банком послуг за актами наданих рослуг за квітень та травень 2017 тощо. Вказані заперечення відповідач обгрунтовував з посиланням на статтю 233 Господарського кодексу України та статтю 551 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Попри обставини, на які посилається відповідач, суд звертає увагу на те, що навіть враховуючи факт відсутності основної заборгованості, відповідачем у спірний період систематично порушувались умови Договору в частині строків оплати послуг, наданих позивачем за Договором, що підтверджується первинною фінансовою документацією, доданою позивачем до позовної заяви.

Щодо майнового стану відповідача, то судом встановлено, що активи відповідача станом на 1 січня 2019 склали більше 82 млрд. грн, збільшившись за 2018 на 13 млрд. грн або на 19%. Вказана інформація підтверджується фінансовою звітністю за рік, що закінчився 31 грудня 2018, зі звітом незалежного аудитора Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк", розміщеної на офіційному інтернет-сайті банку за посиланням: https://www.ukrgasbank.com/upload/financial%20statements.pdf.

Виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

При цьому, варто звернути увагу на те, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за неналедне виконання грошового зобов`язання, є значно меншим від суми основного зобов`язання, на яке вона була нарахована.

Крім цього, суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення суми пені.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Подані позивачем докази на підтримання власної позиції на думку суду є повними та переконливими, в свою чергу відповідачем не було спростовано доводи позивача належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами, як того вимагає чинне процесуальне законодавство України.

Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно з ч. 4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно з ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами частково доведено обставини, покладені в основу позову, оскільки було допущено помилку у розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 42 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що 23.04.2018 між позивачем та Адвокатським об`єднанням Адвокатська фірма Бізнес і право було укладено Договір про надання правової допомоги адвокатом (представництво) № 23/04/18, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надати замовнику клієнту професійну правову допомогу адвоката на умовах і в порядку, що визначені цим договором та Положенням про надання правової допомоги (представництво) - Додаток № 1, а замовник зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати виконавця, необхідні для виконання Договору. Правова допомога за цим Договором полягає в забезпеченні виконавцем реалізації прав і обов`язків замовника, як позивача, під час підготовки позовної заяви, подання до суду та представництво інтересів в суді щодо позову до ПАТ АБ Укргазбанк про стягнення боргу у сумі 813 592,87 грн за Договором № 777 від 01.10.2001 про надання процесингових послуг (п. п. 1.1, 1.2 Договору про надання правової допомоги адвокатом (представництво) № 23/04/18 від 23.04.2018).

Пунктом 3.1 Договору про надання правової допомоги адвокатом (представництво) № 23/04/18 від 23.04.2018 визначено, що вартість професійної правової допомоги адвоката, що надається виконавцем за цим договором, в тому числі гонорар виконавця, узгоджена сторонами та відповідно до додатку № 2 до договору Попередній (орієнтовний) розрахунок вартості правової допомоги складає 20 000,00 грн, крім того ПДВ 4 000,00 грн, а всього разом з ПДВ 24 000,00 грн.

Оплата наданої правової допомоги здійснюється замовником до початку розгляду судом справи по суті шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було перераховано Адвокатському об`єднанню Адвокатська фірма Бізнес і право 24 000,00 грн за надання правової допомоги, згідно з Договором про надання правової допомоги адвокатом (представництво) № 23/04/18 від 23.04.2018, що підтверджується копією платіжного доручення № 1742 від 01.08.2018.

Крім того, 30.04.2019 між позивачем та Адвокатським об`єднанням Адвокатська фірма Бізнес і право було укладено Договір про надання правової допомоги адвокатом (представництво) № 30/04/19, за умовами якого виконавець зобов`язується надавати замовнику (клієнту) професійну правову допомогу адвоката на умовах і в порядку, що визначені Договором та Положенням про надання правової допомоги (представництво) - Додаток № 1, а замовник зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати виконавця, необхідні для виконання Договору. Правова допомога за цим Договором полягає в забезпеченні виконавцем реалізації прав і обов`язків замовника, як позивача, під час нового розгляду судової справи № 910/5625/18 та представництво інтересів в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції щодо позову до ПАТ АБ Укргазбанк про стягнення боргу у сумі 813 592,87 грн за Договором № 777 від 01.10.2001 про надання процесингових послуг (п. п. 1.1, 1.2 Договору про надання правової допомоги адвокатом (представництво) № 30/04/19 від 30.04.2019).

Пунктом 3.1 Договору про надання правової допомоги адвокатом (представництво) № 30/04/19 від 30.04.2019 визначено, що вартість професійної правової допомоги адвоката, що надається виконавцем за цим договором, в тому числі гонорар виконавця, узгоджена сторонами та відповідно до додатку № 2 до договору Попередній (орієнтовний) розрахунок вартості правової допомоги складає 15 000,00 грн, крім того ПДВ 3 000,00 грн, а всього разом з ПДВ 18 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було перераховано Адвокатському об`єднанню Адвокатська фірма Бізнес і право 18 000,00 грн за надання правової допомоги, згідно з Договором про надання правової допомоги адвокатом (представництво) № 30/04/19 від 30.04.2019, що підтверджується копією платіжного доручення № 11107 від 12.08.2019.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI), згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 якого адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб) (пункт 1 частини першої статті 20 Закону N 5076-VI).

З матеріалів справи вбачається, що Рейдель Р.В. представляв інтереси позивача з моменту відкриття провадження у справі № 910/5625/18 (08.05.2018), беручи до уваги той факт, що тривалість вирішення цього спору, станом на дату винесення рішення Господарським судом міста Києва за результатом нового розгляду даної справи, складає 1 рік 4 місяці і 4 дні, складав та підписував всі заяви по суті справи в першій, апеляційній та касаційній інстанціях, приймав участь у судових засіданнях.

Вказане вище свідчить про те, що позивачем належним чином підтверджено суду, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачу не було надано професійної правової допомоги, оскільки в певний період часу представник позивача Рейдель Р.В був помічником адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката , визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Частинами першою та другою статті 16 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що адвокат може мати помічників з числа осіб, які мають повну вищу юридичну освіту. Помічники адвоката працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, з додержанням вимог цього Закону і законодавства про працю. Помічник адвоката виконує доручення адвоката у справах, що знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень (прав та обов`язків) адвоката.

За умовами пунктів 8.2.1, 8.2.5, 8.2.8 Положення про помічника адвоката, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 25 вересня 2015 року № 113, помічник адвоката (адвокатського бюро, об`єднання), за умови надання письмової згоди клієнтом адвоката (адвокатського бюро, об`єднання), має право:

- брати участь у попередній підготовці судових справ до розгляду, за дорученням адвоката готувати проекти запитів, листів, позовних заяв, інших матеріалів, пов`язаних із розглядом конкретної справи, інших процесуальних документів, які використовуються адвокатом;

- виконувати доручення правового характеру, вести за дорученням та під контролем адвоката нескладні судові справи та надавати консультації з питань законодавства;

- здійснювати інші дії, не заборонені законодавством.

Відтак, враховуючи вищевикладене та те, що матеріалами справи документально підтверджується розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу та те, що відповідачем не було доведено суду неспівмірності таких витрат, суд, керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу, покладає витрати позивача на професійну правничу допомогу на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код: 23697280) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова картка" (09025, Київська область, Сквирський р-н, с. Безпечна, вул. Ордаша, 19; ідентифікаційний код: 23702532) пеню в розмірі 513 211 (п`ятсот тринадцять тисяч двісті одинадцять) грн 54 коп., 3% річних в розмірі 60 609 (шістдесят тисяч шістсот дев`ять) грн 25 коп. та інфляційні втрати в розмірі 158 934 (сто п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн 14 коп.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код: 23697280) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова картка" (09025, Київська область, Сквирський р-н, с. Безпечна, вул. Ордаша, 19; ідентифікаційний код: 23702532) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 10 991 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) грн 31 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 39 641 (тридцять дев`ять тисяч шістсот сорок одна) грн 27 коп.

5. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 654 (шістсот п`ятдесят чотири) грн 00 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 358 (дві тисячі триста п`ятдесят вісім) грн 73 коп. покласти на Приватне акціонерне товариство "Українська національна розрахункова картка".

6. Судові витрати зі спати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 40 314 (сорок тисяч триста чотирнадцять) грн 80 коп. покласти на Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк".

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова картка" (09025, Київська область, Сквирський р-н, с. Безпечна, вул. Ордаша, 19; ідентифікаційний код: 23702532) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код: 23697280) судові витрати зі спати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 2 398 (дві тисячі триста дев`яносто вісім) грн 81 коп.

8. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. .

Повне рішення складено 20.09.2019.

Суддя О.В. Нечай