Постанова

від 18.09.2019 по справі 753/15439/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/15439/16 головуючий у суді І інстанції Трусова Т.О.

провадження № 22-ц/824/11560/19 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 вересня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Гасюк В.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права особистої приватної власності та поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ним право власності на офісно-складське приміщення загальною площею 293, 2 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 вартістю 1 240 534 грн. 20 коп.; визнати за ОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 вартістю 1 075 865 грн. та автомобіль KIA SPORTAGE, державний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 400 731 грн. 41 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 жовтня 2009 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 . За час перебування у шлюбі сторонами було придбано майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу, а саме офісно-складське приміщення загальною площею 293,2 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1 та однокімнатна квартира АДРЕСА_2 . У 2012 році на ім`я відповідача було придбано автомобіль KIA SPORTAGE. ОСОБА_2 зазначає, що він по роду діяльності використовує офісно-складські приміщення, а відповідач ними ніколи не користувалась і не користується.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

- встановити факт проживання сторін однією сім`єю у період з січня 2004 року до моменту офіційної реєстрації шлюбу 23 жовтня 2009 року;

- визнати її особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_2 як таку, що була придбана за кошти її батька;

- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити їй у власність майно загальною вартістю 2 321 506 грн. 30 коп., а саме: квартиру АДРЕСА_3 вартістю 1 941 506 грн. та автомобіль КІА Sportage, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 380 000 грн. 30 коп.;

- стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію половини вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна в загальному розмірі 841 206 грн., а саме: автомобіля Audi А6, д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 401 027 грн.; автомобіля ГАЗ 3302І-212, д.н.з. НОМЕР_3 вартістю 33 092 грн.; автомобіля Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_4 вартістю 96 769 грн.; автомобіля Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_5 , вартістю 110 318 грн.; корпоративних прав в ТОВ АРКТІКА ПЛЮС вартістю 100 000 грн.; корпоративних прав в ТОВ УКР ОПТІМА вартістю 100 000 грн.;

- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_2 у власність майно загальною вартістю 2 803 810 грн. 20 грн., а саме: автомобіль Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_6 , вартістю 91 711 грн. 20 коп.; офісно-складські приміщення вартістю 2 712 099 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що з жовтня 2003 року сторони фактично проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. У 2005 році у них народилася дочка, але на прохання позивача відомості про батька в актовий запис про народження дитини були внесені відповідно до положень частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України. З 2008 року сім`я стала проживати у квартирі АДРЕСА_3 , яка була придбана під час фактичного проживання без реєстрації шлюбу шляхом відступлення майнових прав за кредитом та часткової іпотеки. Квартира АДРЕСА_2 була придбана за кошти батька відповідача, отримані від продажу належної йому квартири АДРЕСА_4 . Під час шлюбу сторони також набули у власність автомобілі Audi А6, ГАЗ 3302І -212 , Opel Vivaro, Hyundai Sonata, Volkswagen Caddy. Вказані автомобілі ОСОБА_2 відчужив за своєю ініціативою, без усної або письмової згоди дружини, не в інтересах подружжя, а коштами від реалізації розпорядився на власний розсуд. На даний час автомобіль Volkswagen Caddy знову перебуває у власності ОСОБА_2 , а значить підлягає поділу як спільно нажите майно. Кошти, які були отримані від реалізації інших автомобілів без згоди дружини і не в інтересах сім`ї, підлягають розподілу у рівних частинах. Крім того, під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 ОСОБА_2 заснував низку компаній, серед яких є ТОВ АРКТІКА ПЛЮС та ТОВ УКР ОПТІМА зі статутним капіталом у розмірі 200 000 грн. кожне.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з січня 2004 року по 23 жовтня 2009 року.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділено ОСОБА_2 :

- будівлі загальною площею 293,2 кв.м., що складаються із нежитлової будівлі А площею 82,3 кв.м. та складського приміщення Б площею 210,9 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер 532752632108), вартістю 1 976 316 гривень 60 копійок;

- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 , вартістю 1 028 289 гривень 50 копійок.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 47,0 кв.м., житловою площею 18,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 562079180000), з одночасним припиненням права власності на зазначену квартиру у ОСОБА_1 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_1 :

- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 73,70 кв.м., житловою площею 34,70 кв.м., вартістю 1 941 506 гривень;

- автомобіль KIA Sportаge, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 380 000 гривень.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 73,70 кв.м., житловою площею 34,70 кв.м., з одночасним припиненням права власності на зазначену квартиру у ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості часток майна подружжя в розмірі 341 550 гривень 05 копійок, половину вартості відчужених не в інтересах сім`ї автомобілів Audi А6, д.н.з. НОМЕР_2 , в розмірі 401 026 гривень 50 копійок та Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_4 , в розмірі 96 768 гривень 50 копійок, половину вартості корпоративних прав у товаристві з обмеженою відповідальність АРКТІКА ПЛЮС в розмірі 100 000 грн. та у ТОВ УКР ОПТІМА в розмірі 60 000 гривень та судовий збір в розмірі 9 446 гривень 66 копійок, а усього 1 008 791 гривню 71 копійку.

Скасовано арешт об`єктів нерухомого та рухомого майна, накладений ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 вересня 2016 року, а саме: Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_6 ; автомобіля КІА SPORTAGE д.н.з. НОМЕР_1 .

Скасовано арешт об`єктів нерухомого майна, накладений ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року, а саме: нежитлової будівлі А загальною площею 82,3 кв.м., складського приміщення Б загальною площею 210,9 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер 532752632108; 7/25 частин житлового будинку загальною площею 234,3 кв.м., житлова площа 142,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер 249606432206; земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3220610100:01:005:1075, площа 0,013 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер 220159332206; земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3220610100:01:005:1073, площа 0,024 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , за реєстраційним номером 33187232206; земельної ділянки для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3220610100:01:005:1071, площа 0,01 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер 18135332206; земельної ділянки для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3220610100:01:005:1072, площа 0,0268 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер НОМЕР_8 ; однокімнатної квартири загальною площею 73,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні її позову за зустрічним позовом через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким вимоги за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд безпідставно виділив квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_2 Вказана квартира була придбана за кошти батька ОСОБА_1 . Крім того, протягом судового розгляду справи позивач не мав майнових прав на спірну квартиру, а, навпаки, просив виділити її у власність відповідача. Суд встановив, що автомобілі ГАЗ 3302І-212, Hyundai Sonata та Volkswagen Caddy вибули із власності сторін в період їх спільного проживання, а тому суд не включив їх до майна, що підлягає поділу. Висновки суду в частині визначення грошової компенсації за автомобілі містять протиріччя. Суд неправильно застосував норми ст. 368 ЦК України та ст. 60, 65 СК України. Суд невірно визначив вартість спірного майна подружжя. Оскаржуваним рішенням суд першої інстанції незрозуміло з яких правових підстав застосував принцип золотої середини , тим самим порушив право відповідача, адже, безпідставно проігнорував переваги наданих нею звітів про оцінку майна у датах (пізніші перед ухваленням рішення), та об`єктивності (звіти про оцінку, надані позивачем, складені без огляду самого майна лише за середньою ринковою вартістю).

Отже, рішення суду першої інстанції оскаржується в частині, що стосується квартири по АДРЕСА_10 , стягнення грошової компенсації за автомобілі ГАЗ 3302І-212, Hyundai Sonata та Volkswagen Caddy.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що квартира АДРЕСА_2 придбана сторонами у період зареєстрованого шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя. Спірна квартира пропонувалася до поділу як спільне майно подружжя при подачі первісного позову і за відсутності на час його подання майнових вимог відповідача на особисте майно позивача - квартири АДРЕСА_3 . Жодного разу позивач не визнавав квартиру по АДРЕСА_10 особистою приватною власністю відповідача. Відповідач не надала суду жодних доказів на підтвердження відсутності згоди на відчуження трьох автомобілів. Судом було розмежовано відчуження і придбання майна позивачем після припинення фактичних шлюбних відносин і у зв`язку з чим, визначений правовий режим відчуженого та набутого майна після припинення фактичних шлюбних відносин. Позивач просить суд критично поставитися до звіту про оцінку майна, здійсненого на замовлення відповідача. Решта доводів, які містяться у відзиві на апеляційну скаргу, прирівнюється до незгоди позивача з рішенням суду першої інстанції та у відзиві позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, 23 жовтня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.4, Т. 1).

30 січня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно якого ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_2 (а.с.89, Т.1).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 травня 2018 року, яке набрало законної сили 25 липня 2018 року, шлюб між сторонами розірвано (а.с.84-85, 86-88, Т.3).

Під час шлюбу сторонами було придбано у власність автомобілі ГАЗ 33021-212, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 ; Hyundai Sonata YF, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 ; Audi А 6 V6 , 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 ; Opel Vivaro, 2007 року випуску, д.н.з НОМЕР_4 , правовстановлюючі документи на які були оформлені на ОСОБА_2 (а.с.1-2, 134-139, Т.2).

Вказані автомобілі, а саме: ГАЗ 33021-212, д.н.з. НОМЕР_9 ; Hyundai Sonata YF, д.н.з. НОМЕР_5 ; Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_6 ; Audi А 6 V6, д.н.з. НОМЕР_2 ; Opel Vivaro, д.н.з НОМЕР_4 , були відчужені ОСОБА_2 в період зареєстрованого шлюбу сторін за договорами купівлі-продажу та перейшли у власність третіх осіб, що не заперечується позивачем і підтверджується інформацією Головного сервісного центру МВС України (а.с.38, Т.3).

За час шлюбу ОСОБА_2 вніс грошові кошти до статутного капіталу двох господарських товариств, а саме: Товариства з обмеженою відповідальність АРКТІКА ПЛЮС (код ЄДР 39321793) в сумі 102 000 грн. та Товариства з обмеженою відповідальність УКРОПТІМА (код ЄДР 38641657) в сумі 120 000 грн., що ним не заперечується і підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.216-231, Т.1).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції з урахуванням обставин справи вважав справедливим виділити у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 . Вказана квартира була придбана у період зареєстрованого шлюбу і належних доказів відсутності спільного майна відповідачем не надано, а тому вказана квартира є об`єктом спільної сумісної власності. ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження відсутності згоди на відчуження автомобілів ГАЗ 3302І-212, Hyundai Sonata та Volkswagen Caddy.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заявляючи вимогу про визнання квартири АДРЕСА_2 особистою приватною власністю, ОСОБА_1 зазначає, що квартира була придбана за кошти її батька, які отримані останнім від продажу належної йому квартири.

Однак, такі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що кошти, які належали її батьку, були ним передані їй за правочином, що свідчить про їх отримання в особисту власність, а не у власність подружжя. При цьому, купівля квартири за кошти, які належали батьку одного з подружжя, ніяким чином не свідчить, що придбана при цьому квартира є особистою власністю того з подружжя, хто виступав покупцем та здійснював купівлю за згодою іншого з подружжя.

У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 від 30 січня 2015 року про те, що він дав згоду ОСОБА_1 на купівлю квартири АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 підтвердив те, що йому роз`яснено зміст ст. 60-65, 74 (Глава 8. Право спільної сумісної власності подружжя) СК України (а.с.90, Т.1). Як вірно зазначив суд першої інстанції, договір дарування коштів, які батько відповідача отримав від продажу належної квартири, на що посилається ОСОБА_1 , між ним та відповідачем не укладався.

За таких обставин, ОСОБА_1 не довела належність їй квартири на праві особистої приватної власності, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову в цій частині.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь грошової компенсації за автомобілі ГАЗ 3302І-212, Hyundai Sonata та Volkswagen Caddy апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У пунктах 23-25 постанови Пленуму Верховного Суду України від Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя № 11 від 21 грудня 2007 року роз`яснено судам, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи , та те, що знаходиться у третіх осіб.

З матеріалів справи вбачається, що автомобілі ГАЗ 3302І-212, Hyundai Sonata та Volkswagen Caddy були відчужені ОСОБА_2 під час його перебуванняу шлюбі з ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Поділу підлягає майно, яке наявне у подружжя на час розгляду справи. Оскільки автомобілі були відчужені під час шлюбу та ОСОБА_1 не довела, що кошти, отримані позивачем від їх реалізації, використані не в інтересах сім`ї та без її згоди, позовні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за Ѕ частину вартості відчужених автомобілів не підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що протягом судового розгляду справи позивач не мав майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , а, навпаки, просив виділити її у власність відповідача. Проте, вказана квартира є предметом спору як за первісним, так і за зустрічним позовом, а тому суд здійснив її поділ з урахуванням вимог закону, що регулює режим спільної сумісної власності.

ОСОБА_1 також вказує на те, що суд безпідставно проігнорував переваги наданих нею звітів про оцінку майна у датах (пізніші перед ухваленням рішення), та об`єктивності (звіти про оцінку, надані позивачем, складені без огляду самого майна лише за середньою ринковою вартістю).

Однак, вказані доводи не можуть бути прийняті до уваги у межах апеляційної скарги ОСОБА_1 , так як у своїй скарзі вона фактично просить визнати квартиру АДРЕСА_2 особистою власністю та стягнути на її користь компенсацію вартості автомобілів, які були продані під час шлюбу, а, відтак, не є предметом поділу, оскільки були відсутні на момент пред`явлення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Частиною 1 ст. 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У разі незгоди з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 не був позбавлений права оскаржити його в апеляційному порядку та подати апеляційну скаргу, яка відповідала б вимогам ст. 356 ЦПК України. Однак, позивач таким правом не скористався.

За таких обставин, перевірка законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції за доводами відзиву позивача, який зазначене рішення не оскаржував, чинним цивільно-процесуальним законодавством не передбачено.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову в частині визнання квартири особистою власністю та стягнення грошової компенсації за автомобілі відповідають фактичним обставинам справи та доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовуються, рішення суду ухвалене на підставі наявних у матеріалах справи доказах, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 19 вересня 2019 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.