Рішення

від 18.09.2019 по справі 761/36220/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/36220/17

Провадження № 2/761/756/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яворській А.А.

за участі:

позивачки: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представників відповідача: Горяінової Н.В., Сулика Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України , третя особа: директор Державної установи Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України Тимченко Анатолій Сергійович про скасування наказу про звільнення; поновлення на роботі та врахування лікарняного листа; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2017р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 23-27) до відповідача ДУ Інститут гематології та трансфузіології НАМН України , третя особа: директор ДУ Інститут гематології та трансфузіології НаМН України Тимченко А.С., в якому просила суд, з урахуванням поданої заяви про доповнення позовних вимог (а.с. 116-119):

- скасувати наказ № 76-к від 11 вересня 2017р. про звільнення позивачки;

- поновити позивачку на роботі начальником відділу, головним бухгалтером у відповідача, врахувавши лікарняний лист серія АДВ № 862821 з 11 вересня по 22 вересня 2017р. та оплатити його;

- зобов`язати відповідача провести розрахунок вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення позивачки на роботі;

- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 вересня 2017р. до дня поновлення позивачки на роботі;

- стягнути з відповідача на користь позивачки суму відшкодування моральної шкоди в сумі 28000,0 грн.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що з 11 липня 2017р. вона була прийнята на роботу на посаду начальника відділу - головного бухгалтера з випробувальним терміном два місяці.

На думку позивачки, починаючи з 08 вересня 2017р. третьою особою на неї почався чинитись психологічний тиск, з погрозами звільнення з посади у зв`язку з не проходженням іспитового строку, а тому вона змушена була 11 вересня 2019р. написати заяву про звільнення із займаної посади начебто за угодою сторін, згідно із п. 1) ч. 1 ст. 36 КЗпП України, при цьому у день звільнення вона була непрацездатна, а після одужання звернулась до третьої особи з заявою про надання наказу про звільнення та проведення остаточного розрахунку, з урахуванням часу її непрацездатності. У зв`язку з незаконним звільненням позивачка вважає, що їй було спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, внаслідок втрати єдиного джерела доходів, змін у її житті.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом для захисту своїх порушених прав.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2017р. визначено головуючого суддю Рибака М.А.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2017р. позов залишено без руху.

07 листопада 2011р. на адресу суду надійшла виправлена редакція позову (а.с. 23-27).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Рибака М.А. від 09 листопада 2017р. відкрито провадження по справі.

19 грудня 2017р. на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача на позов, з доданими до них письмовими доказами, в порядку ст ст. 27, 31 ЦПК України, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017р. (а.с. 53-66).

Розпорядженням від 02 листопада 2018р. № 01-08-1295 здійснено повторний автоматичний розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2018р. визначено головуючого суддю Волошина В.О.

02 листопада 2018р. на адресу суду надійшла заява про доповнення позовних вимог (а.с. 116-119).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Волошина В.О. від 06 листопада 2018р. призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 29 січня 2019р.

28 січня 2019р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому сторона відповідача проти позову заперечила, зазначаючи, що звільнення позивачки з роботи, відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, за п. 1) ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Заява на звільнення позивачкою була написана власноручно, та останньою не була відкликана. Твердження позивачки, що звільнення з роботи відбулося під час її непрацездатності не відповідають дійсності, оскільки в день звільнення вона виконувала свої посадові обов`язки, а за листком непрацездатності вже звернулась після звільнення, і залишення місця роботи. Також сторона відповідача не погоджується з позовними вимогами позивачки про сплату їй часу тимчасової непрацездатності, оскільки на час непрацездатності позивачка вже не працювала у відповідача. Як і безпідставними на думку сторони відповідача є вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки на думку сторони така шкода позивачці спричинена не була.

Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.

В судовому засіданні позивачка та її представник, заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав зазначених в позові, просили суд позов задовольнити, при цьому позивачка наголошувала, що заява про звільнення була нею написана під тиском керівництва - третьої особи, волевиявлення її на таке звільнення не було.

Представники відповідача у судових засіданнях проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, з підстав зазначених, у письмових запереченнях на позов, та у відзиві на позов, обґрунтовуючи тим, що 11 вересня 2017р. позивачка була звільнена з роботи за угодою сторін (п. 1) ч. 1 ст. 36 КЗпП України) на підставі її заяви від 11 вересня 2017р., що підтверджується наказом № 36-к від 11 вересня 2017р., при цьому з наказом вона була ознайомлена без будь-яких зауважень. Також представник відповідача звертала увагу суду, що протягом іспитового строку, позивачкою неналежно виконувались її посадові обов`язки, і вона була попереджена про невідповідність займаній посаді і майбутнє звільнення. Оскільки позивачка повідомила, що в майбутньому вона не в змозі буде знайти іншу роботу, враховуючи причину звільнення з роботи, її було звільнено за її заявою, з підстав визначених п. 1) ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Третя особа, про час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку, поважності причин неявки не повідомила, пояснення на позов не подавались.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що на підставі заяви позивачки від 10 липня 2017р. (а.с. 56), вона була прийнята на роботу на посаду начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера з 11 липня 2017р. з оплатою, згідно штатного розпису в розмірі 6149,0 грн., з терміном випробування - 2 місяці.

Згідно ч. 2 ст. 28 КЗпП України у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Судом встановлено, що 08 вересня 2017р. роботодавець попередив позивачку про невідповідність займаній посаді та подальше звільнення 11 вересня 2017р. (а.с. 58, 59).

11 вересня 2017р. позивачка написала заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін, згідно п. 1) ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 11 вересня 2017р., яку вона особисто подала відповідачу (а.с. 125).

У відповідності з п. 1) ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в п. 8 Постанови № 9 від 06 листопада 1992р. Про практику розгляду судами трудових спорів судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1) ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1) ст.36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).

Аналогічна правова позиція, була висловлена Верховним Судом України в постанові від 26 жовтня 2016р. по справі № 6-1269цс16, при цьому суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.

Судом встановлено, що домовленість сторін про припинення трудового договору відповідно до п.1) ч. 1 ст. 36 КЗпП України дійсно існувала, про що свідчить заява позивачки від 11 вересня 2017р., при цьому протягом всього часу розгляду справи в суді стороною позивача не було надано суду доказів того, що позивачка вживала заходів щодо відкликання цієї заяви про звільнення та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення на неї тиску з боку посадових осіб відповідача під час написання заяви на звільнення.

До того ж, 11, 25 вересня 2017р. позивачкою було подано на ім`я Президента НАМН України, третьої особи заяви (а.с. 12-14), в яких позивачка зазначала про неналежну організацію роботи та не проведення з нею, як звільненим працівником остаточного розрахунку при звільненні.

Згідно наказу №76-вк від 11 вересня 2017р. позивачку звільнено з роботи за угодою сторін, відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 36 КЗпП України, 11 вересня 2017р. на підставі поданої нею заяви (а.с. 113).

Доводи сторони позивача, що попередження її роботодавцем про невідповідність займаній посаді та подальше звільнення, вона розцінює, як тиск на неї з боку адміністрації відповідача, то судом зазначені доводи оцінюються критично, оскільки в обґрунтування таких доводів стороною позивача не було надано жодного належного і допустимого доказу, як і не було оскаржено зазначені дії, в установленому законом порядку.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для визнання незаконним наказу відповідача № 76-вк від 11 вересня 2017р. про звільнення позивачки, відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 36 КЗпП, а тому суд не вбачає підстав для поновлення позивачки на роботі на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера. Як і не вбачає суд правових підстав для задоволення вимог про: зобов`язання відповідача провести розрахунок вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення позивачки на роботі та стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, враховуючи, що звільнення позивачки відбулось з дотриманням трудового законодавства.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивачки про врахування отриманого нею листка непрацездатності серія АДВ в„– 862821, який нею було надіслано на адресу відповідача, та оплати їй відповідачем періоду непрацездатності, оскільки як встановлено судом зазначений листок непрацездатності було отримано позивачкою після її звільнення (а.с. 133), на спростування чого позивачкою не було надано суду жодного доказу, при цьому судом враховано положення Порядку оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015р. № 440.

Беручи до увагу, що суд прийшов до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про поновлення позивачки на роботі та стягнення на її користь з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в силу положень ст. 237-1 КЗпП України, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивачки про стягнення на її користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди 28000,0 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355, 430 ЦПК України; ст. 43 Конституції України; ст. ст. 5-1, 36, 48, 232, 233, 235 КЗпП України; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992р. Про практику розгляду судами трудових спорів , з змінами та доповненнями, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Державної установи Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України (код ЄДРПОУ 02011924, місцезнаходження: м. Київ, вул. м. Київ, вул. Максима Берлинського, 12), третя особа: директор Державної установи Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України Тимченко Анатолій Сергійович (місцезнаходження: м. Київ, вул. Максима Берлинського, 12) про скасування наказу про звільнення; поновлення на роботі та врахування лікарняного листа; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 20 вересня 2019р.

Суддя: