Ухвала

від 03.06.2020 по справі 761/36220/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 761/36220/17

провадження № 61-3100 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду :

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів : Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна установа Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України ,

третя особа - директор Державної установи Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України Тимченко Анатолій Сергійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року у складі судді Волошина В.О. та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної установи Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України (далі - ДУ Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України ), третя особа - директор ДУ Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України Тимченко А. С., про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 11 липня 2017 року вона була прийнята на посаду начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера ДУ Інститут гематології і трансфузіології Національної академії медичних наук України , з випробувальним терміном два місяці.

З 08 вересня 2017 року директором інституту чинився на неї психологічний тиск, з погрозами звільнення, у зв`язку з не проходженням нею іспитового строку, хоча вона належним чином виконувала свої посадові обов`язки. У зв`язку з вказаними обставинами вона була вимушена 11 вересня 2017 року написати заяву про звільнення із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, за угодою сторін. Проте у день звільнення вона перебувала на лікарняному. Розрахунок у день звільнення з нею проведено не було.

Вважає своє звільнення незаконним, вищевказаними протиправними діями відповідача їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, унаслідок втрати єдиного джерела доходів.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд скасувати наказ відповідача від 11 вересня 2017 року № 76-к про її звільнення; поновити її на роботі на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера, враховуючи лікарняний лист серія НОМЕР_1 з його оплатою; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення позивачки на роботі; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 12 вересня 2017 року до дня поновлення на роботі; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 28 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між позивачемта відповідачем існувала домовленість про припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 11 вересня 2017 року. Позивачкою належними доказами не доведено, що нею вживались заходи по відкликанню вищевказаної заяви про звільнення та доказів, які б свідчили про вчинення на неї тиску з боку директора відповідача під час написання заяви про звільнення. Крім того, 11, 25 вересня 2017 року позивачкою було подано на ім`я Президента Національної академії медичних наук України, третьої особи заяви, в яких вона зазначала лише про неналежну організацію роботи і не проведення з нею, як звільненим працівником остаточного розрахунку при звільненні.

Таким чином, звільнення позивачки відбулось з дотриманням положень трудового законодавства за угодою сторін, прав останньої порушено не було.

Вимоги ОСОБА_1 про врахування отриманого нею листка непрацездатності серія від 11 вересня 2017 року, який було надіслано на адресу відповідача, та оплати їй відповідачем періоду непрацездатності, задоволенню не підлягають, оскільки цей листок непрацездатності було отримано позивачкою після її звільнення. Позивачкою не підтверджено завдання їй моральної шкоди.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що 08 вересня 2017 року відповідач, як роботодавець, попередив позивачку про її невідповідність займаній посаді та подальше звільнення 11 вересня 2017 року.

11 вересня 2017 року позивачка написала заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін, на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України з 11 вересня 2017 року, яку вона особисто подала відповідачу. ОСОБА_1 заходів щодо відкликання зазначеної вище заяви про звільнення не вживала та належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення на неї тиску з боку посадових осіб відповідача під час написання цієї заявине надала. Сукупність вказаних фактів свідчить про домовленість між роботодавцем та працівником про звільнення на підставі угоди сторін.

Безпідставними є доводи позивачки про невиплату їй допомоги за листом непрацездатності від 11 вересня 2017 року, так як її було звільнено 11 вересня 2017 року та проведено повний розрахунок того ж дня.

Звільнення працівника за угодою сторін (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України ), можливе у будь-який час, у разі коли між роботодавцем та працівником досягнуто угоду про припинення трудових правовідносин, а посилання на положення частини другої статті 40 КЗпП України щодо заборони звільнення під час тимчасової непрацездатності є безпідставними, оскільки вони не поширюються на ці правовідносини.

Доводи ОСОБА_1 про те, що відповідачем не надано їй відпустки чим порушено її права, як ліквідатора аварії на Чорнобильській атомній електростанції, спростовуються розрахунками за вересень 2017 року відшкодування компенсації потерпілим унаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції відповідно до Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Відсутні докази завдання позивачці моральної шкоди.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення позивачки з роботи відбулось під час її тимчасової непрацездатності, чим порушено положення частини другої статті 40 КЗпП України, що також відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в аналогічній справі № 129/21890/16-ц. Таким чином, ОСОБА_1 звільнено з роботи з порушенням положень трудового законодавства.

Позивачка написала заяву про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України під тиском відповідача, оскільки він зазначав про її звільнення у зв`язку з невідповідністю займаній посаді, у неї не було волевиявлення на припинення трудових правовідносин. Відповідачем не проведено розрахунок за наданим нею листком непрацездатності від 11 вересня 2017 року.

Доводи особи, яка подала відзив

У квітні 2020 року ДУ Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Звільнення позивачки відбулось відповідно до положень трудового законодавства, на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України за угодою сторін. ОСОБА_1 не доведено здійснення на неї тиску відповідачем при звільненні.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення провадження у справі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року справу № 205/4196/18, провадження № 61-3537 св 19 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, державного підприємства Дніпровський електровозобудівний завод про визнання незаконним наказу про звільнення та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Судові рішення у справі, яка переглядається, та судові рішення у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, Об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 205/4196/18.

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ :

Зупинити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України , третя особа - директор Державної установи Інститут гематології та трансфузіології Національної академії медичних наук України Тимченко Анатолій Сергійович, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 205/4196/18, провадження № 61-3537 св 19за позовом ОСОБА_2 до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Державного підприємства Дніпровський електровозобудівний завод про визнання незаконним наказу про звільнення та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк