Постанова

від 16.09.2019 по справі 911/2702/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2019 р. Справа№ 911/2702/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу б/н від 10.04.2019 (вх. №09.1-04.2/3214/19 від 22.04.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроблагодар плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019

у справі №911/2702/18 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроблагодар плюс"

про стягнення 309 342,00 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: Скребець О.М., довіреність б/н від 10.01.2019 (приймав участь в режимі відеоконференції в Східному апеляційному господарському суді);

від відповідача: Цуперяк В.П., ордер серія КВ №168064 від 01.07.19

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-трейд" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроблагодар плюс" про стягнення боргу та пені за договором поставки №2/18 від 27.06.2018 у розмірі 309 342,00 грн, з яких 300000,00 грн - сума заборгованості, 9342,00 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару згідно договору №2/18 від 27.06.2018.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.03.2019 (повний текст складено 21.03.2019) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроблагодар плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-трейд" 299 999,66 грн боргу, 9 342,00 грн пені, а також 4 640,12 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд на підставі норм ст. ст. 509, 525, 526, 251, 252, 530, 549, 612, 629, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 230 ГК України та встановлення обставин невиконання відповідачем умов договору з оплати вартості поставленого товару, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому, з огляду на відсутність документального підтвердження поставки товару на суму 0,34 грн судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині. Щодо заявленого до стягнення позивачем розміру пені, судом встановлено, що він є більшим, однак, з врахуванням приписів чинного процесуального законодавства щодо розгляду спору в межах позовних вимог, дійшов висновку про задоволення даної частини позову в розмірі пред`явленої вимоги. Також, відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з недоведеності стороною обставин скрутного фінансового становища.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроблагодар плюс", 10.04.2019 подав апеляційну скаргу б/н від 10.04.2019, просить рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі №911/2702/18 в частині стягнення 9 342,00 грн пені скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення у відповідній частині прийнято при неповному з`ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи при неправильному застосуванні норм матеріального права. Так, апелянт стверджує, що позивачем поставлено 54 149,72 кг товару, з якого лише 24 939,90 кг належності якості. У зв`язку з цим, відповідач вважає, що у нього не виникло обов`язку проводити оплату товару в сумі, визначеній умовами договору, через порушення допущені з боку позивача. Крім того, відповідач вказує на те, що у покупця, у відповідності до приписів ст. 268 ГК України, виникло право вимагати проведення перерахунку ціни договору та повернення сплаченої раніше суми.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 апеляційну скаргу б/н від 10.04.2019 (вх. №09.1-04.2/3214/19 від 22.04.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроблагодар плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі №911/2702/18 залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою б/н від 10.04.2019 (вх. №09.1-04.2/3214/19 від 22.04.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроблагодар плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі №911/2702/18. Позивачу встановлено процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також визначено сторонам строк на подання заяв, клопотань, пояснень до 26.06.2019. Справу №911/2702/18 призначено до розгляду на 01.07.2019.

18.06.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-трейд" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає, що товар прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень щодо якості, комплектності товару. На думку позивача, місцевим господарським судом вірно встановлено недоведення відповідачем обставин звернення до позивача з претензіями щодо якості поставленого товару. Крім того, позивач зазначає, що у відповідності до п. 3.5 Договору відповідач зобов`язаний оплатити товар протягом 14 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 розгляд справи відкладено на 09.09.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у зв`язку із задоволення клопотання апелянта розгляд справи відкладено на 16.09.2019.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.09.2019 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 скасувати в частині задоволення позову про стягнення пені, прийняти нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача, який приймав участь в режимі відеоконференції в Східному апеляційному господарському суді, заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві, просив рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 залишити без змін.

Відповідно до ст. 269 , ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

27.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-трейд" (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроблагодар плюс" (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір № 2/18 (далі - Договір), згідно умов якого продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти й оплатити товар, м`ясо куряче та м`ясопродукти із курки бройлера, яйце (продукція), на умовах даного договору.

Згідно з розділом 3 Договору продукція поставляється в асортименті й кількості, зазначеній у заявці покупця. Ціна на кожне найменування й на кожну партію продукції визначається на підставі рахунку-фактури продавця, зазначається в накладних на кожну партію продукції й містить у собі податок на додану вартість. Загальна вартість договору складається з сум поставок, вказаних у рахунках і видаткових накладних на кожну партію товару.

Оплата за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 14 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної. Оплата за продукцію може здійснюватись й іншими способами й формами, передбаченими чинним законодавством, у тому числі з використанням розрахунків готівкою, взаємозаліку зустрічних вимог (п.п. 3.5. Договору).

У відповідності до п.п. 2.1., 2.2. Договору якість продукції, переданої за цим договором, повинна відповідати ДСТУ та ТУ. Кожна партія продукції супроводжується наступними документами: документами, що підтверджують якість товару; товаросупровідними документами (накладна, акт прийняття-передачі).

В п. 4.2 Договору сторонами узгоджено, що постачання продукції здійснюється на умовах DDP, Інкотермс 2010, транспортом продавця або транспортом третіх осіб за адресою, вказаною в Додатку 1 до даного договору, або на умовах EXW (самовивіз) зі складу продавця чи іншого місця вказівкою продавця.

Згідно представлених до матеріалів справи видаткових накладних № 685 від 06.09.2018 на суму 43375,70 грн, № 686 від 08.09.2018 на суму 18905,84 грн, № 694 від 10.09.2018 на суму 26994,42 грн, № 740 від 20.09.2018 на суму 25693,57 грн, № 741 від 20.09.2018 на суму 139252,89 грн, № 742 від 21.09.2018 на суму 23325,84 грн, № 786 від 27.09.2018 на суму 126700,71 грн, № 788 від 28.09.2018 на суму 194703,67 грн, № 787 від 30.09.2018 на суму 57590,37 грн, № 796 від 01.10.2018 на суму 57355,57 грн позивачем поставлено товар на загальну суму 713898,58 грн.

У відповідності до довідок Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Південний та Акціонерного товариства Альфа-Банк відповідачем перераховано на рахунок позивача 413 898,92 грн.

Оскільки у встановлені договором строки відповідач за поставлений товар розрахувався частково, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-трейд" пред`явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроблагодар плюс" 300 000 грн заборгованості за поставлений товар. Крім того, у відповідності до п. 6.2 Договору позивачем нараховано пеню за період з 24.10.2018 по 23.11.2018 в сумі 9342,00 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 173 ГК України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

За змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст договору № 2/18 від 27.06.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроблагодар плюс", судова колегія встановила, що даний правочин за свою правовою природою є договором поставки, правове регулювання якого здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару (ч. 1 ст. 688 ЦК України).

Як вбачається зі змісту договору, сторонами в п. 4.8 узгоджено, що у момент прийняття продукції покупець здійснює перевірку відповідності кількості та якості (комплектності) продукції за правилами Інструкції П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965, та Інструкції П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 (далі - Інструкція П-7).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Отже, сторонами на підставі вільного волевиявлення узгоджений порядок приймання продукції, зокрема, за якістю саме із застосуванням Інструкцій № П-7, дотримання якої є обов`язковим для сторін у даних правовідносинах. Іншого порядку приймання-передачі товару за якістю сторонами не визначено.

Згідно постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 Про порядок дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР до прийняття відповідних актів України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Таким чином, при вирішенні спорів, пов`язаних з поставкою продукції і товарів по кількості, неналежної якості або некомплектних, а також в неналежній тарі (упаковці), необхідно керуватись приписами ЦК України, ГК України, Положеннями про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, стандартами, іншою обов`язковою для сторін нормативно-технічною документацією, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості (Інструкція П-7), Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (Інструкція П-6) а також договором.

Так, пунктами 1, 2 Інструкції П-7 передбачено, що ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами постачання або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю. Підприємство-постачальник повинно забезпечити своєчасне відправлення одержувачу документів, що засвідчують якість та комплектність продукції, що, за загальним правилом, відсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено обов`язковими для сторін правилами чи умовами договору.

У п. 12, 14 Інструкції № П-6 визначено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні. Приймання продукції по якості й комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також по супровідних документах, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поступила, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 16 Інструкції П-7 при виявлені невідповідності якості, комплектності, маркування отриманої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним на маркуванні та супровідних документах, що підтверджують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), отримувач призупиняє подальший прийом продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийомі дефектів. Отримувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, запобігаючи погіршення її якості і змішування з іншою однорідною продукцією.

Отримувач зобов`язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акта представника виробника (відправника) з іншого міста, якщо це передбачено в основних та особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах та договорі.

У відповідності до п. 6 Інструкції П-7 приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється на складі одержувача, при іногородній поставці - не пізніше 20 днів , а які швидко псуються продукції - не пізніше 24 годин після видачі продукції органом транспорту або її надходженням на склад одержувача при доставці продукції постачальником або при її вивезенні одержувачем.

За результатами проведення перевірки, відповідно до п. 29 Інструкції П-7, складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції.

Таким чином, у даному випадку, доказом щодо поставки неякісної продукції, відповідно до вимог Інструкцій П-7, може бути лише акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції, який складається у процесі приймання відповідної продукції протягом певного строку при дотриманні зазначених вище умов (конкретні строки такого приймання в присутності уповноважених представників іншої сторони складом комісії, призначеної в певному порядку відповідачем).

Північним апеляційним господарським судом під час перегляду справи в апеляційному порядку обставин складання вищенаведеного акту не встановлено, а відповідачем належними засобами доказування не доведено факт поставки позивачем за договором № 2/18 від 27.06.2018 товару неналежної якості. Відтак, доводи апелянта в частині неповного з`ясування місцевим господарським судом обставин справи щодо належного виконання позивачем умов означеного правочину визнаються судовою колегією необґрунтованими.

При цьому, наявний в матеріалах справи Акт списання товарів № 9 від 31.10.2018 не є належним доказом поставки відповідачу неякісного товару, оскільки він не відповідає умовам складання акту про фактичну якість та комплектність отриманої продукції, а сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень погодили умовами укладеного договору саме визначений в Інструкції П-7 порядок отримання товарно-матеріальних цінностей, що є обов`язковим до виконання.

Також, судом першої інстанції підставно було зауважено, що відповідачем, в порядку ст. 74 ГПК України, не було доведено звернення до позивача зі скаргами щодо якості товару, а товар прийнятий покупцем без будь-яких зауважень та/або скарг по якості товару.

Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не скористався наданим правом подання зустрічного позову щодо зміни вартості товару у зв`язку з поставкою неякісного товару.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В п. 4.4 Договору сторонами узгоджено, що датою доставки товару вважається дата підписання накладної, що підтверджує прийняття продукції покупцем від продавця.

В підтвердження факту передачі товару відповідачу в матеріалах справи містяться видаткові накладні на загальну суму поставки 713898,58 грн, які підписані, зокрема, директором відповідача та скріплені печатками підприємства. Обставини щодо підписання та скріплення печатками видаткових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроблагодар плюс" не заперечуються та належними доказами, в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, не спростовано.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що видаткові накладні відповідають умовам укладеного договору, мають всі необхідні реквізити та дозволяють достовірно ідентифікувати відповідача як особу, що отримала товар за вказаними накладними, встановити факт поставки, її обсяг та ціну.

Дослідження наявних в матеріалах справи доказів дає підстави для висновку, що підписання покупцем вищенаведених накладних, які в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним обліковим документом, і відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 цього Закону, фіксує факт здійснення господарської операції. А відтак, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар протягом 14 банківських днів з моменту підписання накладної (п. 3.5 Договору).

Щодо тверджень апелянта про ненадання йому визначеного в п. 2.2 Договору усього комплекту супроводжувальних документів, апеляційна інстанція зазначає наступне.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Крім того, виходячи з умов договору поставки та вищенаведених положень Інструкції П-7, загальний порядок виконання постачальником зобов`язань за договором поставки передбачає надання ним документів, що стосуються товару, разом з товаром, у той час як відсутність необхідних товаросупровідних документів підлягає фіксації при прийнятті товару шляхом складання відповідного засвідчувального документа (акту).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, відповідач не був позбавлений права, у разі не передачі позивачем документів, які мають бути передані разом з товаром, встановити розумний строк для їх передання. Натомість, відповідачем, в порядку ст. 74 ГПК України, не доведено обставин звернення до позивача із відповідною вимогою.

Оскільки доказів повернення відповідачем товару та відмови останнього від договору поставки матеріали справи не містять, колегія суддів вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроблагодар плюс" не може бути звільнене від обов`язку виконання повної оплати отриманого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтями 525 , 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач у встановлений договором строк за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі, належних і допустимих доказів в спростування обставин виконання договірних зобов`язань в повному обсязі відповідачем не представлено, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за договором поставки в сумі 299999,66 грн.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 6.2 Договору сторонами узгоджено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання зобов`язань.

Беручи до уваги те, що відповідачем належними засобами доказування не доведено факту поставки неякісного товару та складання акту в порядку Інструкції П-7, а також з врахуванням представлених до матеріалів справи видаткових накладних, якими засвідчується факт отримання відповідачем товару, який лише частково був оплачений покупцем, судова колегія встановила прострочку виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару та, відповідно, наявність правових підстав для нарахування штрафних санкцій. Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення 9342,00 грн пені є таким, що здійснений на підставі повного дослідження усіх обставин справи з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку місцевого господарського суду в означеній частині оскаржуваного судового рішення.

Північний апеляційний господарський суд також погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і щодо відмови в розстроченні виконання рішення суду, оскільки подана відповідачем лише виписка по банківському рахунку товариства не є достатнім доказом в розумінні приписів ст. 79 ГПК України щодо наявності обставин скрутного фінансового становища Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроблагодар плюс". При цьому, апеляційна скарга жодних доводів щодо необґрунтованості висновків суду про відмову у відстрочці стягнення суми основної заборгованості не містить.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі № 911/2702/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроблагодар плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі № 911/2702/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі № 911/2702/18 залишити без змін.

3. Справу № 911/2702/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко

Повний текст постанови складено 23.09.2019