Постанова від 18.09.2019 по справі 912/3644/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2019 м. Дніпро Справа № 912/3644/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Тертична В.П. виконавчий директор, протокол № 5 від 21.05.2018;

від відповідача-1: Волошина Н.Л. представник, довіреність б/н від 08.07.2019;

інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2019 у справі № 912/3644/17 (головуючий суддя Вавренюк Л.С.), повний текст рішення складено 24.05.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс , смт. Устинівка, Устинівського району, Кіровоградської області

до відповідачів:

1. Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області;

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Нива , смт. Устинівка, Устинівського району, Кіровоградської області

про стягнення 403621,86 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

07.12.2017 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс (далі - ТОВ Агрокомплекс) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області 403621,86 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області (далі - ВДВС Устинівського РУЮ, або відповідач-1).

Позовна заява мотивована тим, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 у справі № 811/3461/13-а встановлено протиправність дій ВДВС Устинівського РУЮ щодо арешту та реалізації майна позивача - насіння пшениці вагою 19312 кг та насіння соняшника вагою 29142,40 кг, внаслідок чого позивачу завдано матеріальної шкоди у розмірі 403621,86 грн.

Позивач, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 1166, 1173 та 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вважає, що шкода, завдана йому незаконними діями відповідача-1, підлягає відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого у спірних правовідносинах є Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.02.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2018, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області на користь ТОВ Агрокомплекс 403621,86 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями ВДВС Устинівського РУЮ Кіровоградської області.

Задовольняючи позов, господарські суди дійшли висновків про підтвердження неправомірності дій органу державної виконавчої служби, встановили розмір завданої шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача-1 та завданням позивачу шкоди.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.11.2018 у справі № 912/3644/17 касаційну скаргу Устинівського РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області задоволено частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 у справі за № 912/3644/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Скасовуючи попередні рішення та постанову Верховний Суд виходив з того, що початок перебігу позовної давності у цій справі за позовом ТОВ Агрокомплекс про стягнення шкоди з Державного бюджету України пов`язується з певними моментами (фактами) завдання такої шкоди, які свідчать про порушення майнових прав ТОВ Агрокомплекс , а не пов`язується з моментом набрання законної сили рішенням суду, яким визнано протиправними дії органу державної виконавчої служби.

Разом з тим суди, всупереч вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України, пов`язали початок відліку позовної давності у справі з моментом набрання законної сили постановою адміністративного суду, не з`ясували, з якого моменту у позивача дійсно виникло право на звернення до суду з позовом у цій справі, а також не з`ясували, коли саме ТОВ Агрокомплекс довідалось або могло довідатися про порушення його інтересів щодо права власності на майно - насіння озимої пшениці вагою 19312,00 кг та насіння соняшника вагою 29142,40 кг.

Встановлення вказаних обставин є необхідною умовою для правильного вирішення спору.

Під час нового розгляду справи Господарським судом Кіровоградської області ухвалено рішення від 20.05.2019 у справі № 912/3644/17, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вважав доведеними обставини протиправності дій відповідача-1 щодо реалізації належних на праві власності ТОВ Агрокомплекс насіння пшениці вагою 19312 кг та насіння соняшника вагою 29142,40 кг, у зв`язку з чим останньому завдано шкоди, загальною вартістю реалізованого насіння на загальну суму 403621,86 грн. Факт неправомірності дій відповідача-1 встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили і є преюдиціальним для вирішення спору в цій справі. При цьому, місцевий господарський суд врахував подану відповідачем-1, разом з відзивом на позов, заяву про застосування позовної давності.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд дійшов до висновку про пропуск строку позовної давності, оскільки, на думку господарського суду, початок перебігу позовної давності у цій справі пов`язується з певними моментами (фактами) завдання такої шкоди позивачу, які свідчать про порушення майнових прав ТОВ Агрокомплекс , а не пов`язується з моментом набрання законної сили рішенням суду, яким визнано протиправними дії органу державної виконавчої служби, на чому наполягає позивач.

Разом з тим, місцевий господарський суд зауважив, що відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час звернення ТОВ Агрокомплекс із позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, а тому позивач мав право на звернення із позовом про відшкодування шкоди разом із позовом, що поданий до Кіровоградського окружного адміністративного суду ще у березні 2011 року, проте не скористався таким правом.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду позивач - ТОВ Агрокомплекс оскаржує його до Центрального апеляційного господарського суду та просить: скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2019 у справі № 912/3644/17 повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ Агрокомплекс задовольнити та стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ Агрокомплекс грошові кошти у сумі 403621,86 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями ВДВС Устинівського РУЮ Кіровоградської області; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Незгода апелянта з оскаржуваним рішенням мотивована неправильністю застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, що на думку ТОВ Агрокомплекс є підставою для скасування зазначеного судового акта господарським судом апеляційної інстанції та прийняття нового рішення у справі про задоволення позовних вимог ТОВ Агрокомплекс .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права - ст. 56 Конституції України, ст. ст. 16, 21, 256-257, 261, 1173-1174 ЦК України та процесуального права - ч. 4 ст. 236 ГПК України.

На думку апелянта, висновок Господарського суду Кіровоградської області про звернення ТОВ Агрокомплекс із позовом у даній справі з пропуском строку позовної давності, ґрунтується на помилковому тлумаченні норм цивільного законодавства та прямо суперечить висновкам (правовій позиції) Верховного Суду (постанови: від 28.11.2018 у справі № 568/494/16-ц, від 30.03.2018 у справі № 916/219/16, від 23.08.2018 у справі № 904/8399/17, від 19.09.2018 у справі № 686/3471/17, від 17.10.2018 у справі № 904/8399/17, від 11.12.2018 у справі № 607/10827/16-ц, від 21.12.2018 у справі № 905/1071/17, від 23.01.2019 у справі № 613/814/16-ц, від 14.02.2019 у справі № 127/15455/16-ц, від 04.03.2019 у справі № 295/443/17, від 20.03.2019 у справі № 753/19110/15-ц, від 20.03.2019 у справі № 918/203/18, від 28.03.2019 у справі № 910/2788/18, від 10.04.2019 у справі № 640/954/17, від 12.04.2019 у справі № 686/10651/18) та Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних справах (постанови: від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16), які є обов`язковими до врахування в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Апелянт переконаний, що до моменту встановлення у визначеному законом порядку (рішенням суду, що набрало законної сили) факту протиправних (неправомірних, незаконних) дій органу державної влади чи його посадових або службових осіб, внаслідок яких було завдано шкоди, у особи відсутні правові підстави стверджувати, що їй була заподіяна шкода і така шкода була заподіяна саме неправомірними діями (її право було порушене неправомірними діями), відповідно, відсутнє право вимагати відшкодування шкоди завданої неправомірними діями, а від так, відсутнє право на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої неправомірними (незаконними) діями органу державної влади чи його посадовими або службовими особами. Такий висновок, на думку апелянта, повністю узгоджується з правовими висновками (правовою позицією) Верховного Суду у справах, які зазначено вище. Водночас, в порушення імперативних приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України господарський суд першої інстанції такі доводи позивача проігнорував, що призвело до неправильного вирішення цієї справи.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Устинівського РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області посилається на безпідставність та необґрунтованість поданої ТОВ Агрокомплекс апеляційної скарги, вважає її такою, що не підлягає задоволенню. При цьому, вважає, що рішенням суду з`ясовано та об`єктивно досліджено усі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, рішення є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства України, в ньому враховані всі фактичні обставини справи та воно не суперечить нормам матеріального і процесуального права, а відповідно, відсутніми є підстави для його зміни чи скасування.

Доводи відзиву мотивовані обізнаністю директора ТОВ Агрокомплекс -Коваля О. В. зі змістом актів опису та арешту майна серії АА № 866989 від 11.11.2010 та серії АА № 866987 від 11.11.2010, який був присутнім під час вчинення виконавчих дій з опису й арешту насіння соняшника вагою 29142,40 кг та насіння пшениці вагою 19312 кг, що підтверджується його особистим підписом в зазначених актах та не заперечується позивачем.

На думку відповідача-1 про факт обізнаності позивача з можливим спричиненням йому шкоди також свідчать наявні в матеріалах справи наступні листи та докази:

- від 23.11.2010 за підписом директора ТОВ Агрокомплекс , адресований начальнику ВДВС Устинівського РУЮ, в якому позивач пропонує для запобігання можливому спричиненню шкоди товариству виключити з акту й опису майно, яке було описане в перелічених вище актах (т. 1 а. с. 72);

- від 21.03.2011 № 27, в якому директор ТОВ Агрокомплекс звернувся до начальника ВДВС Устинівського РУЮ з приводу виставленого 16.03.2011 спірного майна на торги, які відбудуться 01.04.2011 (т. 2 а. с. 98);

- 23.03.2011 позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про скасування актів опису й арешту майна від 11.11.2010 (т. 2 а. с. 99-103);

- 27.04.2011 після реалізації майна на аукціоні 26.04.2011 ТОВ Агрокомплекс подало до Кіровоградського окружного адміністративного суду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої товариство просило визнати незаконними дії ВДВС Устинівського РУЮ та начальника цього відділу, що пов`язані з описом, арештом, оцінкою та реалізацією спірного майна (насіння).

Отже, на думку відповідача-1, ТОВ Агрокомплекс саме 26.04.2011 дізналося про порушення свого права щодо власності на майно та про особу, яка його порушила, і саме з цього моменту для ТОВ Агрокомплекс розпочався відлік строку, обумовлений ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Разом з цим з позовом за захистом свого порушеного права у цій справі ТОВ Агрокомплекс звернулося до господарського суду лише 07.12.2017, тобто поза межами загального строку позовної давності. При цьому, жодних доказів поважності причин пропуску звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права позивачем не надано.

З урахуванням вищенаведеного відповідач-1 вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача про необхідність обрахування початку строку позовної давності з моменту набрання законної сили рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі № 811/3461/13-а, яким встановлено незаконність (протиправність) дій ВДВС Устинівського РУЮ, оскільки це суперечить положенням ст. 261 ЦК України. При цьому, скаржник помилково ототожнює встановлення обставин порушення права, які констатовано в рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили 18.12.2014 у справі № 811/3461/13-а, з наявністю об`єктивної можливості позивача дізнатися про такі обставини.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2019 колегією суддів у складі головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів Білецької Л.М., Чередка А.Є. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Агрокомплекс на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2019 та відкрито провадження у справі № 912/3644/17 з призначенням апеляційної скарги до розгляду на 22.07.2019.

22.07.2019 розгляд справи відкладено на 14.08.2019.

У зв`язку з відпусткою судді Чередка А.Є. - члена колегії суддів на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2019, здійснено його заміну на суддю Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2019 розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні у режимі відеоконференції на 18.09.2019.

18.09.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

01.09.2009 між ТОВ Нива та ТОВ Агрокомплекс укладено договір № 3 про спільну діяльність, за умовами якого сторони зобов`язалися шляхом об`єднання майна та зусиль спільно діяти в сфері вирощування сільськогосподарських культур для досягнення наступних спільних господарських цілей: впровадження новітніх технологій по підготовці площ земельних ділянок, сівби, догляду та збирання сільськогосподарських культур з метою отримання прибутку (далі - договір, т. 1 а. с. 29-30).

Відповідно до пунктів 3, 4 договору доля ТОВ Нива складає 14%, доля ТОВ Агрокомплекс - 86%.

Пунктом 6.1. договору визначено, що фактичний розподіл зібраної продукції здійснюється сторонами згідно окремого балансу, який надається ТОВ Агрокомплекс .

Вказаний договір підписаний сторонами, скріплений печатками та зареєстрований у Долинській міжрайонній державній податковій інспекції 30.09.2009.

31.05.2010 сторонами договору підписано доповнення до договору про спільну діяльність, відповідно до якого п. 5.1. договору доповнено умовою про те, що розмір паю кожної сторони визначається в грошовому виразі, після закінчення виконання договору про спільну діяльність. При цьому вартість паю кожної сторони визначається, виходячи з грошової оцінки спільної пайової власності сторін та з урахуванням сум взаємних розрахунків, шляхом оформлення окремого балансу (т. 1 а. с. 31).

Окрім того, між ТОВ Нива та ТОВ Агрокомплекс 13.05.2010 укладено ще один договір про спільну діяльність № 3 (далі - договір 2, т. 1 а. с. 33-35).

30.10.2010 ТОВ Нива та ТОВ Агрокомплекс підписали окремий баланс розподілу паїв та розподіл продукції згідно з договорами про спільну діяльність від 01.09.2009 та 13.05.2010. Таким чином, частка ТОВ Нива склала 19312,00 кг озимої пшениці та 29142,40 кг соняшника. Вказана частка залишається у ТОВ Агрокомплекс в рахунок погашення заборгованості. Претензій відносно поділу пайової власності сторони не мають (т. 1 а. с. 65).

11.11.2010 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Федотовим С.В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ТОВ Нива на користь фізичних та юридичних осіб штрафу та боргів проведено опис майна, а саме: насіння озимої пшениці вагою 19312,00 кг та насіння соняшника вагою 29142,40 кг, що знаходилось в складському приміщенні ТОВ Агрокомплекс . На вказане майно накладено арешт та передано на відповідальне зберігання директору ТОВ Агрокомплекс Ковалю Олегу Васильовичу (т. 1 а. с. 68-71).

Факт підписання Актів опису й арешту майна сторонами не заперечується (т. 1 а. с. 68-71). Наявність підписів в Актах всіх учасників виконавчого провадження підтверджено матеріалами виконавчого провадження, які надавалися відповідачем-1 для огляду в суді першої інстанції.

Крім того в матеріалах справи міститься лист від 23.11.2010 за підписом директора ТОВ Агрокомплекс , адресований начальнику ВДВС Устинівського РУЮ, у якому повідомляється, що 11 листопада 2010 року державним виконавцем Федотовим С.В. по зведеному виконавчому провадженню проведено опис майна ТОВ Агрокомплекс : по акту серії АА № 866987 від 11.11.2010 - зерно пшениці вагою 19312 кг на суму 25000,00 грн; по акту серії АА № 866989 (серії АА 281810) від 11.11.2010 - насіння соняшника вагою 29142,2 кг на суму 100000,00 грн. Далі, у листі повідомляється, що у зв`язку з тим, що при проведенні опису виконавцем не надано доказів належності описаного майна ТОВ Нива та враховуючи, що описане майно є власністю ТОВ Агрокомплекс , яке не є зобов`язаною стороною по зведеному виконавчому провадженню, директор ТОВ Агрокомплекс пропонує для запобігання можливого спричинення шкоди товариству виключити з акту опису майно, яке було описане державним виконавцем по переліченим вище актам. Також директор ТОВ Агрокомплекс просить надати копії документів на підставі яких зроблено висновок про склад, ціну та належність описаного майна ТОВ Нива (т. 1 а. с. 72).

23.12.2010 між ВДВС Устинівського РУЮ та ПП Нива-В.Ш. укладено договори № 1210214 та № 1210215, відповідно до яких ВДВС Устинівського РУЮ передав ПП Нива-В.Ш. насіння озимої пшениці вагою 19312,00 кг та насіння соняшника вагою 29142,40 кг для проведення аукціону з реалізації вказаного арештованого майна (т. 1 а. с. 84-85, 86-87).

29.12.2010 ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області за позовом ТОВ Агрокомплекс відкрито провадження у справі про виключення майна з акту опису і арешту (насіння соняшника вагою 29142,40 кг та насіння пшениці вагою 19312 кг) (т. 1 а. с. 90).

30.12.2010 начальником ВДВС Устинівського РУЮ прийнято постанову ВП № 21280205 про зупинення виконавчого провадження про стягнення боргу з ТОВ Нива в частині реалізації майна до розгляду вказаної справи по суті (т. 1 а. с. 92).

02.03.2011 ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області залишено без розгляду позов ТОВ Агрокомплекс про виключення майна з акту опису і арешту.

Постановою начальника ВДВС Устинівського РУЮ від 14.03.2011 поновлено виконавче провадження ВП № 21280205 про стягнення боргу з ТОВ Нива в частині реалізації арештованого майна.

Листом № 27 від 21.03.2011 директор ТОВ Агрокомплекс звернувся до начальника ВДВС Устинівського РУЮ Федотова С.В., у якому зазначив, що йому стало відомо про виставлення спірного майна (насіння озимої пшениці вагою 19312,00 кг та насіння соняшника вагою 29142,40 кг) 16.03.2011 на торги, які відбудуться 01.04.2011 (т. 1 а. с. 109).

23.03.2011 ТОВ Агрокомплекс звернулося з адміністративним позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду про скасування актів опису та арешту від 11.11.2010 (т. 2 а. с. 99-103).

26.04.2011 спірне майно було продане на аукціоні з реалізації майна Приватним підприємством Нива-В.Ш. , що підтверджується протоколом № 1210214 (т. 2 а. с. 131-132).

27.04.2011 ТОВ Агрокомплекс звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з заявою про зміну позовних вимог про визнання незаконними дії ВДВС та начальника ВДВС Устинівського РУЮ Федотова С.В., пов`язаних з описом й арештом, оцінкою та реалізацією майна, насіння пшениці вагою 19312 кг та насіння соняшника вагою 29142,40 кг (т. 2 а. с. 138).

Вищевказане свідчить, що ТОВ Агрокомплекс 27.04.2011 був обізнаний про реалізацію спірного майна (насіння пшениці в кількості 19312 кг та насіння соняшника в кількості 29142,40 кг), а отже й про втрату майна, вартість саме якого позивач і просить стягнути з відповідача у даній справі, як матеріальну шкоду, заподіяну останнім.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 у справі № 811/3461/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 та постановою Верховного Суду від 07.02.2018, визнано протиправною постанову ВДВС Устинівського РУЮ Кіровоградської області від 14.03.2011 про поновлення зведеного виконавчого провадження щодо стягнення коштів з ТОВ Нива ; визнано протиправними дії ВДВС Устинівського РУЮ Кіровоградської області стосовно реалізації насіння пшениці вагою 19312 кг та насіння соняшника вагою 29142,40 кг, на які 11.11.2010 в межах зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ТОВ Нива накладено арешт (т. 1 а. с. 77-81, 82-83).

При цьому, Кіровоградським окружним адміністративним судом встановлено, що станом на 11.11.2010 спірне майно не належало боржнику - ТОВ Нива , оскільки перейшло у власність ТОВ Агрокомплекс

Постановою від 07.02.2018 Верховний Суд залишив без змін постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі № 0 811/3461/13-а.

У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, який визнав доведеними обставини протиправності дій відповідача-1 щодо реалізації належних ТОВ Агрокомплекс насіння пшениці вагою 19312 кг та насіння соняшника вагою 29142,40 кг, оскільки факт неправомірності дій державного виконавця на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди вже встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили і воно є преюдиціальним для вирішення спору в цій справі.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога власника майна (спірного насіння пшениці та соняшника) ТОВ Агрокомплекс до Устинівського РВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області про стягнення грошових коштів в якості відшкодування шкоди у сумі 403621,86 грн, що є вартістю насіння пшениці вагою 19312 кг та насіння соняшника вагою 29142,40 кг, у зв`язку з незаконними діями державного виконавця Устинівського РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області.

Отже, неправомірні дії Устинівського РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області щодо реалізації належного позивачу майна з метою погашення заборгованості третьої особи перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з втратою належного позивачу майна.

Норми ст. 1192 ЦК України надають потерпілому право вибору способу відшкодування шкоди. При розгляді спору про відшкодування шкоди шляхом покладення на особу обов`язку відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) слід серед іншого встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою.

Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Сума завданої шкоди у вигляді вартості втраченого насіння підтверджена Експертним висновком В-1011 від 04.12.2017 (т. 1 а. с. 84).

Враховуючи той факт, що судовим рішенням встановлено неправомірність дій державного виконавця, підтверджено розмір шкоди у сумі 403621,86 грн та причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача-1 та завданням позивачу шкоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача.

Водночас у відзиві на позов № 1975 від 10.01.2018 Устинівським РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області заявлено про застосування позовної давності при вирішенні спору.

Відповідно, колегія суддів зауважує, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом ст. 261 ЦК України, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що початок перебігу позовної давності у цій справі пов`язується з певними моментами (фактами) завдання такої шкоди, які свідчать про порушення майнових прав позивача у цій справі, а не пов`язується з моментом набрання законної сили рішенням суду, яким визнано протиправними дії органу ДВС, на чому наполягає позивач.

Як вже зазначалося вище, матеріалами справи встановлено, що 11.11.2010 позивач - ТОВ Агрокомплекс в особі директора Коваля Олега Васильовича брав учать під час опису та арешту спірного майна та передачі його на відповідальне зберігання, а відповідно був обізнаний про його обмеження у праві розпоряджатися та користуватися спірним майном, що є складовими права власності.

Спірне майно остаточно вибуло з права власності позивача (втрачене позивачем) в день його реалізації на аукціоні - 26.04.2011, і саме з цього моменту для ТОВ Агрокомплекс розпочався відлік строку, який обумовлено в ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Позивачу було достеменно відомо про реалізацію 26.04.2011 спірного майна та фактичне вибуття спірного майна з його володіння та про особу, яка порушила його право, що не заперечується позивачем та підтверджується наявною в матеріалах справи заявою від 27.04.2011 (т. 2 а. с. 149).

Відтак, порушення права власності на спірне майно позивача розпочалося з моменту опису й арешту майна, коли майно залишилось у володінні позивача, проте було заборонено ним розпоряджатися і користуватися внаслідок накладення арешту органом ДВС і тривало до моменту реалізації спірного майна (фактичного вибуття із володіння позивача спірного майна).

Водночас, позивач із позовом, що розглядається у цій справі звернувся лише 07.12.2017, тобто набагато пізніше і з пропуском трирічного строку позовної давності, з моменту достеменної обізнаності про реалізацію майна - 26.04.2011 (6 років 7 місяців) і тим більше з моменту опису та накладення арешту майна - 11.11.2010 (6 років та 11 місяців).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ Агрокомплекс пропущено строк позовної давності, застосувати який просив відповідач-1 у відзиві на позов у цій справі.

В свою чергу, позивач не просив суд поновити йому пропущений строк позовної давності та не навів жодної причини в підтвердження поважності пропуску ним строку для звернення з позовом у цій справі.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач помилково пов`язує початок відліку позовної давності з моментом набрання законної сили (18.12.2014) постановою адміністративного суду від 09.01.2014 у справі № 811/1346/13-а, оскільки початок такого відліку необхідно обраховувати саме з моменту, коли позивач довідався про порушення свого права або про особу, яка його порушила та з якого у позивача дійсно виникло право на звернення до суду з позовом у даній справі.

Відповідно до змісту ч. 5 ст. 310 та ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки та висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, а також обов`язковість вказівок та висновків Верховного Суду для суду першої інстанції при новому розгляді справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов до цілком обґрунтованого висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час звернення ТОВ Агрокомплекс із позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, а тому позивач мав право на звернення із позовом про відшкодування шкоди разом із позовом, що поданий до Кіровоградського окружного адміністративного суду ще у березні 2011 року, проте не скористався таким правом.

6. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги.

Доводи апелянта про те, що висновок Господарського суду Кіровоградської області про звернення ТОВ Агрокомплекс із позовом у даній справі з пропуском строку позовної давності, ґрунтується на помилковому тлумаченні норм цивільного законодавства та прямо суперечить висновкам (правовій позиції) Верховного Суду (постанови: від 28.11.2018 у справі № 568/494/16-ц, від 30.03.2018 у справі № 916/219/16, від 23.08.2018 у справі № 904/8399/17, від 19.09.2018 у справі № 686/3471/17, від 17.10.2018 у справі № 904/8399/17, від 11.12.2018 у справі № 607/10827/16-ц, від 21.12.2018 у справі № 905/1071/17, від 23.01.2019 у справі № 613/814/16-ц, від 14.02.2019 у справі № 127/15455/16-ц, від 04.03.2019 у справі № 295/443/17, від 20.03.2019 у справі № 753/19110/15-ц, від 20.03.2019 у справі № 918/203/18, від 28.03.2019 у справі № 910/2788/18, від 10.04.2019 у справі № 640/954/17, від 12.04.2019 у справі № 686/10651/18) та Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних справах (постанови: від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16), які, на думку апелянта, є обов`язковими до врахування в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, колегія суддів відхиляє, оскільки в наведених вище справах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду не досліджувалося питання обчислення (початку відліку) строку позовної давності.

Вказаними постановами Верховного Суду лише досліджувалися загальні питання, які стосуються деліктної відповідальності та складових елементів цивільного правопорушення, необхідних для притягнення органів державної влади та їх посадових осіб за заподіяну ними шкоду, як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки. У вказаних постановах наведено висновок щодо необхідності доведеності вини органів державної влади, як обов`язкової умови відшкодування шкоди.

Також, доводи апелянта про ігнорування судом першої інстанції імперативних приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, що призвело до неправильного вирішення цієї справи, колегія суддів відхиляє, оскільки за змістом ч. 5 ст. 310 та ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки та висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, що покладені в основу рішення, ухваленого за результатами нового розгляду цієї справи.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, тому місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Відтак, підстав для скасування або зміни цього рішення, передбачених ст. 277 ГПК України немає. Доводи апелянта не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

8. Розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за її подання у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача - ТОВ Агрокомплекс .

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2019 у справі № 912/3644/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23.09.2019.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд