Ухвала

від 23.09.2019 по справі 914/1693/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.09.2019 р. Справа№ 914/1693/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. розглянув матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" від 18.09.2019 року про забезпечення позову

у справі № 914/1693/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко", с. Крупець, Радивилівський район, Рівненська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інзарго", с. Плугів, Золочівський район, Львівська область,

предмет спору: стягнення 713 634,11 грн.,

підстава позову: порушення умов договору поставки №14 від 13.01.17 року.

ПРОЦЕС

20.08.2019 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Радивилівмолоко до Товариства з обмеженою відповідальністю Інзарго про стягнення 713 634,11 грн.

Ухвалою суду від 27.08.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.09.2019 року.

18.09.2019 року позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на суму 724 338 грн 64 коп. на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Інзарго (80746, Львівська область, Золочівський р-н, с. Плугів, вул. Тернопільська, 17, код ЄДРПОУ 38501167), які наявні в банках.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА

Заявник стверджує, що ТОВ Інзарго ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо сплати заборгованості по поставленій продукції протягом тривалого періоду, систематично уникає від погашення існуючої заборгованості, на телефонні дзвінки та листи керівництва заявника не відповідає, претензійні вимоги ТОВ Радивилівмолоко , які надсилалися поштою як цінні листи, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 10.10.2017 року, 03.09.2018 року, були повернуті, оскільки термін їх зберігання на об`єкті поштового зв`язку закінчився. Тому заявник має всі підстави вважати, що ТОВ Інзарго не має наміру погасити заборгованість за поставлену продукцію, та, можливо, може вивести активи з підприємства, в тому числі і грошові кошти.

Крім цього, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на рухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої станом на 16.09.2019 року, відсутні відомості про права ТОВ Інзарго на нерухоме майно, а також вбачається, що відповідач зареєстрований за юридичною адресою АДРЕСА_1 , за якою знаходиться житловий будинок, що перебуває у власності фізичної особи ОСОБА_1 .

Заявник також інформує, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статутний фонд відповідача становить 5000,00 грн, що є значно меншим від суми, заявленої до досягнення у даній справі, а відтак не може гарантувати виконання рішення суду у разі задоволення позову. Із офіційного сайту Державної фіскальної служби України, вбачається, що станом на 15.09.2019 року у платника податків ТзОВ Інзарго є податковий борг та відповідно до пункту 88.2 статті 88 Податкового кодексу України у органів державної податкової служби виникло право податкової застави на майно такого платника.

Враховуючи наведене, заявник вважає, що у відповідача відсутнє будь-яке власне майно, низька гарантійна спроможність статутного капіталу, є податковий борг та у органів державної податкової служби виникло право податкової застави на майно такого платника, тому існує реальна загроза порушення прав у вигляді неотримання оплати за надані послуги за поставлений товар. Тому незастосування заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Як вбачається з позовної заяви, між сторонами виник спір щодо прострочення відповідачем виконання зобов`язання по оплаті товару. Так, позивач стверджує, що в період з 01.04.2017 року по 21.08.2017 року ТОВ Радивилівмолоко здійснило поставку молочної продукції ТОВ Інзарго на загальну суму 591 025,29 грн. Однак, ТОВ Інзарго здійснило оплату за поставлену продукцію лише на суму 38 143,55 грн., у зв`язку з чим несплаченими залишились 552 881,74 грн., які позивач заявляє до стягнення в даному спорі. Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов`язання 123 467,38 грн. інфляційних втрат і 37 284,99 грн. 3% річних, тобто, всього на суму 713 634,11 грн. За подання даного позову позивачем сплачено 10 704,51 грн.

Із описаних вище підстав позивач заявляє клопотання про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі у спосіб накладення арешту на грошові кошти відповідача, що перебувають на його рахунках, в межах суми позову та судових витрат.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Натомість на час вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позву важливим є з`ясування необхідності запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю до вимог, для забезпечення яких він вживається. Оцінку такої відповідності здійснює господарський суд, зокрема, враховуючи співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Разом з тим, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов`язаність відповідних дій та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами з метою захисту яких такий позов подано.

На підтвердження зазначених у заяві обставин щодо ухилення відповідачем від погашення існуючої заборгованості, що проявляється у ігноруванні телефонних дзвінків, не надання відповіді на листи керівництва заявника, не отримання претензійних вимог ТОВ Радивилівмолоко , які надсилалися поштою як цінні листи, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 10.10.2017 року, 03.09.2018 року, позивачем не подано документальних доказів. Водночас, суд враховує ту обставину, що поставка товару позивачем здійснювалась у квітні-серпні 2017 року і часткову (6,5% від вартості поставленого товару) оплату відповідач здійснив лише зі спливом значного часу - близько року, у 2018 році, після чого до відкриття провадження в даній справі оплат не здійснював. Також суд враховує поведінку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інзарго" як відповідача в даній справі, а саме неотримання ним кореспонденції суду за юридичною адресою товариства: 80746, Львівська обл., Золочівський район, село Плугів, вул. Тернопільська, будинок 17, та неповідомлення суду про зміну місцезнаходження, якщо таке мало місце. Відповідач також не отримує кореспонденцію від свого контрагента - ТОВ Радивилівмолоко , що вбачається з відстеження на сайті Укрпошти кореспонденції позивача за трек-кодом 3550003851894, що присвоєний опису вкладення в цінний лист та фіскальному чеку від 10.08.2019 року про надіслання позовної заяви з додатками відповідачу, (22.08.2019 16:04:12 зареєстровано повернення за зворотною адресою).

Крім цього, позивачем підтверджено інші відомості, зазначені у заяві про забезпечення позову. Так, позивачем надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на рухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформовану станом на 16.09.2019 року, відповідно до якої відсутні відомості про права ТОВ Інзарго щодо будь-якого нерухомого майна. Водночас, все нерухоме майно перебуває під арештом на підставі постанови у виконавчому провадженні №56247993 від 20.04.2018 року. Також позивачем долучено роздруківку з сайту Державної фіскальної служби за веб-адресою sfs.gov.ua/businesspartner з інформацією про перебування платника податків ТзОВ "Інзарго" на обліку в органах доходів і зборів та наявність станом на 15.09.2019 року податкового боргу, у зв`язку з чим відповідно до пункту 88.2 статті 88 Податкового кодексу України у органів державної податкової служби виникло право податкової застави на майно такого платника.

Наведене (відсутність офіційних відомостей щодо наявності у відповідача у власності нерухомого майна, наявність у відповідача податкового боргу, ухилення відповідача від отримання кореспонденції суду та контрагента - позивача у справі), на думку суду, свідчить про обґрунтовану можливість виникнення ситуації, коли виконання рішення суду про стягнення заборгованості з відповідача в даній справі (за умови постановлення рішення на користь позивача) може бути утрудненим чи унеможливленим, що підтверджується наступним.

Суд зазначає, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії , було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів в сумі 713 634,11 грн., крім цього, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 10 704,53 грн. Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявними у відповідача грошові кошти у відповідному розмірі.

Як зазначалося вище, позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача в межах позовних вимог і судового збору, оскільки існує реальна загроза порушення прав позивача у вигляді неотримання оплати за надані послуги за поставлений товар, так як у відповідача відсутнє будь-яке власне майно, наявна низька гарантійна спроможність статутного капіталу, є податковий борг та у органів державної податкової служби виникло право податкової застави на майно такого платника.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Із наведених вище нормативних положень вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 15 січня 2019 року у справі №915/870/18).

Суд зазначає, що обранням належного відповідно до предмета спору заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист порушених прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших осіб.

Зважаючи на предмет спору в даній справі - стягнення грошових коштів у сумі 713 634,11 грн., суд доходить висновку, що застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, - накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача в межах позовних вимог і судового збору (724 338,64 грн.), безпосередньо пов`язане з предметом позову, відповідає правилам адекватності та співмірності заходу забезпечення позову. Відтак, враховуючи, що спір у цій справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по договору поставки і заборгованість існує упродовж тривалого часу, враховуючи підтвердження позивачем обставин відсутності офіційних відомостей щодо наявності у відповідача у власності нерухомого майна та наявності у відповідача податкового боргу, беручи до уваги, що обраний позивачем захід до забезпечення позову відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд доходить висновку про обґрунтованість поданої заяви. Суд також враховує, що невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у випадку постановлення такого на користь позивача, що не відповідатиме завданню та принципам господарського судочинства.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем при поданні заяви про вжиття заходів забезпечення позову зазначено про відсутність пропозицій щодо зустрічного забезпечення. Так, ст.141 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Із вказаного положення вбачається, що вказана норма не є імперативною, тому заходи зустрічного забезпечення позову вживаються на розсуд суду. Враховуючи предмет даного позову, співставляючи його з вжитими заходами забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття зустрічного забезпечення. Разом з тим, суд звертає увагу, що ст.141 ГПК України передбачено також можливість подання клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" від 18.09.2019 року про забезпечення позову у справі № 914/1693/19 задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на суму 724 338 грн 64 коп. на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Інзарго (80746, Львівська область, Золочівський р-н, с. Плугів, вул. Тернопільська, 17, код ЄДРПОУ 38501167), які наявні в банках.

3. Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" (35541, Рівненська обл., Радивилівський район, село Крупець, код ЄДР 31259168).

4. Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Інзарго (80746, Львівська область, Золочівський р-н, с. Плугів, вул. Тернопільська, 17, код ЄДРПОУ 38501167).

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

6. Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з 24.09.2019 року.

7. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено в порядку, передбаченому розділом IV ГПК України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

8. Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом за вмотивованим клопотанням учасника справи в порядку, передбаченому ст.145 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 23.09.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.