Рішення

від 12.09.2019 по справі 152/969/18

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/969/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 вересня 2019 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - Войнаровського І.В.,

за участі:

секретаря - Одудовського С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СХК Вінницька промислова група про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,

у с т а н о в и в :

03 серпня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із позовом до СТОВ Мрія про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 20 вересня 2018 року за клопотанням позивача замінено первісного відповідача - СТОВ Мрія належним відповідачем - ТОВ СХК Вінницька промислова група (далі - відповідач), яке є правонаступником СТОВ Мрія (а.с. 71).

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0525381400:02:001:0103, площею 1,7311 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за межами населеного пункту на території Джуринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Тривалий час СТОВ Мрія користувалося зазначеною земельною ділянкою згідно з договором оренди, проводячи певний час оплату за її користування, до 2015 року.

У 2015 році дію попереднього договору було припинено і укладено новий договір оренди земельної ділянки № 487 від 15 травня 2015 року (далі - договір), відповідно до якого СТОВ Мрія зобов`язалося сплачувати орендну плату в розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що станом на 2015 рік становило 2424 грн, на 2016 рік - 3600 грн, на 2017 рік - 5150 грн, які щороку, до 31 грудня кожного року відповідач повинен був їй сплатити, згідно п.п.4.1, 4.2, 4.4, 4.5 договору.

Протягом 2015-2017 років на підставі п.п. 4.4, 4.9 договору СТОВ Мрія збільшувало та виплачувало орендну плату іншим орендодавцям, але їй не платило.

Не проведення СТОВ Мрія виплат орендної плати, на думку позивача, є порушенням чинного законодавства та умов договору оренди, зокрема п.п.4.1, 4.2, 9.4, 13.1,.13.2, 14.2, тобто систематичною несплатою, що є підставою для розірвання цього договору, відповідно до п. 12.2 договору.

З метою добровільного вирішення спору позивач 12 березня 2018 року рекомендованою поштовою кореспонденцією направила СТОВ Мрія заяву, в якій просила виплатити їй орендну плату за 2015-2017 роки. Її заяву СТОВ Мрія отримало 12 березня 2018 року, однак, не надало ані грошей, ані відповіді на заяву.

На підставі викладеного, позивач просила: розірвати договір оренди землі від 15 травня 2015 року, укладений між нею та СТОВ Мрія про оренду земельної ділянки кадастровий №0525381400:02:001:0103, площею 1,7311 га за межами населеного пункту на території Джуринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області; стягнути з СТОВ Мрія на її користь заборгованість по орендній платі за використання земельної ділянки у 2015-2017 роках в сумі 11177 грн, а також судові витрати.

Не погодившись з позовом, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 протягом 2015-2017 років не зверталася за отриманням орендної плати, звернулася лише у березні 2018 року, тому у даному випадку відсутня систематичність невиконання орендарем своїх обов`язків, яка необхідна для розірвання договору. Також, відповідач не погодився з розміром орендної плати, заявленим позивачем, зазначивши, що згідно п.4.2 договору розмір орендної плати складає 7 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (НГО за середній пай 1,9 га - 49764 грн), тобто це 3483 грн, з яких: утримання за 2015 рік - 15 %, за 2016 рік - 18%, ПДФО, військовий збір - 1,5%, таким чином, до виплати позивачеві 2804,20 грн за один рік, відповідно за три роки сума орендної плати з урахуванням утримань складає 8519,61 грн, яка нарахована позивачеві та буде їй виплачена (а.с. 22-24).

19 жовтня 2018 року позивач подала до суду заяву про збільшення підстав і розміру позовних вимог (а.с.78-83), в якій просила: розірвати договір оренди земельної ділянки №487 від 15 травня 2015 року, укладений між нею та СТОВ Мрія про оренду земельної ділянки кадастровий №0525381400:02:001:0103, площею 1,7311 га за межами населеного пункту на території Джуринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області; стягнути з ТОВ СХК Вінницька промислова група на її користь заборгованість по орендній платі за використання земельної ділянки у 2015-2017 роках в сумі 15202 грн 11 коп, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1409 грн 60 коп. та за надання правової допомоги в сумі 10000 грн.

Заборгованість по орендній платі за використання земельної ділянки у 2015-2017 роках в сумі 15202,11 грн складається із заборгованості за 2015 рік -3748,52 грн, заборгованості за 2016 рік - 4819,89 грн, заборгованості за 2017 рік - 5925,47 грн, штрафу за порушення строків орендної плати за 2015-2017 роки в сумі 28,99 грн (0,2% від суми боргу: за 2015 рік - 3748,52 грн х 0,2 % = 7,50 грн, за 2016 рік - 4819,89 грн х 0,2 % = 9,64 грн, за 2017 рік - 5925 грн х 0,2 % = 11,85 грн), та 3% річних за порушення грошового зобов`язання за 2015-2017 роки в сумі 679,24 грн., відповідно до вимог ст. 625 ЦК України. В обгрунтування сум орендної плати посилалась, зокрема на довідки СТОВ Мрія щодо нарахування та виплати орендної плати іншим орендодавцям, зокрема від 02.09.2016 №390, від 05.07.2017 №635 та №636, від 03.03.2018 № 219 та №220 (а.с.90-92).

Також зазначила, що посилання відповідача у відзиві на утримання з нарахованої орендної плати 18 % ПДФО та 1,5% військового збору є безпідставними, оскільки така ініціатива щодо орендної плати в грошовій формі не передбачена ані законодавством, ані договором оренди. З приводу отримання орендної плати вона неодноразово усно зверталась до СТОВ Мрія , зокрема у 2015 році, у липні 2016 року та у січні 2018 року і 12.03.2018 - до ТОВ СХК Вінницька промислова група , з письмовою заявою, на яку відповіді не отримала. Після отримання інформації щодо ліквідації СТОВ Мрія вона 06.07.2018 направила комісії з припинення діяльності СТОВ Мрія заяву про кредиторські вимоги по заборгованості з орендної плати та санкціонованих виплат, всього на суму 15 000 грн, яку було залишено без реагування. Лише у жовтні 2018 року вона отримала від відповідача лист про необхідність з`явитись в бухгалтерію для отримання нарахованої заборгованості з орендної плати (як їй стало відомо, в сумі 8519,61 грн).

В судове засідання позивач не з`явилася, однак 12 вересня 2019 року її представник - адвокат Костриця В.С., який діє на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги та представництво від 02 липня 2018 року (а.с. 13, 14) подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, позов просив задовольнити, розірвавши договір оренди та стягнувши з відповідача на користь позивача орендну плату в сумі 15202,11 грн, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1409,60 грн та 10000 грн правничої допомоги (а.с. 209).

Представник відповідача - ТОВ СХК Вінницька промислова група в судове засідання не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином (а.с. 203), проте у судових засіданнях 19.10.2018, 13.12.2018, 14.03.2019, 11.04.2019, 17.05.2019 представник відповідача - Баюш В.Я. позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, виходячи з принципів верховенства права та захисту порушених прав осіб, суд установив наступне

Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0525381400:02:001:0103, площею 1,7311 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за межами населеного пункту на території Джуринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, що підтверджується копією державного акту Серія ЯД № 402902 від 15 липня 2008 року (а.с. 6).

15 травня 2015 року ОСОБА_1 уклала із Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Мрія в особі директора Дабіжа В.М. та заступника директора - фінансового директора Бондарчука Д.А. договір оренди земельної ділянки за № 487, площею 1,7311 га, кадастровий номер земельної ділянки 0525381400:02:001:0103, строком на 25 років (а.с. 7-9, 170-171).

Договір зареєстрований 13 липня 2015 року Реєстраційною службою Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області, номер запису про інше речове право 10386747, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 111).

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки позивач передала, а СТОВ Мрія прийняло у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Джуринської сільської ради, загальною площею 1,7311 га (а.с. 10).

Згідно з пунктами 4.1, 4.2. спірного договору орендна плата сплачується орендарем щороку до 31 грудня поточного року у грошовій формі в національній валюті України. Розмір орендної плати становить 7% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Відповідно до п. 4.4 цього договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням коефіцієнта індексації вартості землі, без урахування індексу інфляції.

У випадку порушення строків виплати орендної плати з вини орендара, орендар додатково сплачує на користь орендодавця штраф в розмірі 0,2 % від вартості суми боргу. Штрафні санкції не звільняють орендаря від сплати орендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 9 ст. 93 ЗК України встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

За ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною першою статті 210 ЦК України та частиною першою статті 20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до статті 18 Закону України Про оренду землі набирає чинності, тобто договір оренди землі набирає чинності тільки після його державної реєстрації.

Таким чином, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності з моменту державної реєстрації, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 18.01.2017 у справі №6-2777цс16, яка також була підтверджена і Постановою Верховного Суду в постанові суду від 27.06.2018 року по справі №220/1897/16-ц.

Отже, обов`язок орендаря щодо сплати орендної плати та право орендодавців на її отримання виникає після проведення державної реєстрації договорів оренди землі.

Згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (право оренди земельної ділянки), номер запису про інше речове право 10386747, дата державної реєстрації договору оренди землі площею 1,7311 га, кадастровий номер 0525381400:02:001:0103, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Джуринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області - 13 липня 2015 року ( а.с.111).

У статті 21 Закону України Про оренду землі вказано, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положенням статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Беручи до уваги розрахунок орендної плати, зазначений позивачем в заяві про збільшення підстав і розміру позовних вимог (а.с.78-83), розмір орендної плати за 2015 рік, що мав бути виплачений СТОВ Мрія орендодавцю у 2015 році становить 3748,52 грн, розмір орендної плати за 2016 рік, що мав бути виплачений орендодавцю у 2016 році становить 4819,89 грн, розмір орендної плати за 2017 рік, що мав бути виплачений орендодавцю у 2017 році становить 5925,47 грн.

Загальний розмір заборгованості по орендній платі становить 14493,88 грн (3748,52 грн + 4819,89 грн + 5925,47 грн).

Відповідач належну до виплати орендну плату позивачеві не сплатив в повному обсязі як у 2015 році, так і в 2016 та 2017 роках.

Наведене вказує на неодноразове грубе порушення відповідачем, як орендарем за спірним договором оренди земельної ділянки, своїх договірних зобов`язань щодо виплати орендної плати.

Нормою п. 9.1 договору оренди встановлено право орендодавця на своєчасне внесення орендної плати. Право орендодавця кореспондує обов`язок орендаря своєчасно здійснювати орендні платежі (п. 9.4. договорів оренди).

У п. 12.2 спірного договору оренди сторони погодили, що дія договору припиняється у разі набрання чинності рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором.

З підстав невиплати орендної плати за 2015-2017 роки, 12 березня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до директора СТОВ Мрія Дабіжа В.М. із заявою, в якій просила видати їй орендну плату за 2015-2017 роки в грошових коштах на руки та зокрема, повідомила, що попередньо, у січні 2018 року, вона вже зверталася з такою ж заявою, проте відповіді не отримала ( а.с. 11, 12).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем - ТОВ СХК Вінницька промислова група , яке є правонаступником СТОВ Мрія (а.с. 40-42, 30-39) надіслано позивачеві листа, датованого 02 жовтня 2018 року за вих. № 709, зі змісту якого встановлено, що відповідач підтверджує факт заборгованості за спірним договором (а.с. 76).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач жодного разу протягом 2015-2017 років орендну плату їй не виплачував.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з пунктом д статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.02.2018 у справі № 587/173/15-ц за результатом розгляду справи про розірвання договорів оренди з підстав систематичної несплати орендної плати: Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

На переконання суду, позивачем та її представником належними та допустимими письмовими доказами доведено факт систематичної несплати ОСОБА_1 орендної плати за період 2015-2017 років, що, в свою чергу є достатньою правовою підставою для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, укладеного з відповідачем та стягнення з нього заборгованості по орендній платі, відповідно до положень ч.1 ст. 32 Закону України Про оренду землі , ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України та умов спірного договору.

На підставі викладеного, слід розірвати договір оренди земельної ділянки №487 від 15 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ Мрія про оренду земельної ділянки кадастровий номер 0525381400:02:001:0103, площею 1,7311 га за межами населеного пункту на території Джуринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати за період 2015-2017 роки в розмірі 14493,88 грн, у тому числі за 2015 рік - в сумі 3748,52 грн, за 2016 рік - 4819,89 грн, за 2017 рік - 5925,47 грн.

Також, на підставі п. 4.8 договору оренди земельної ділянки підлягає стягненню з відповідача на користь позивача штраф за порушення строків виплати орендної плати в розмірі 0,2% від суми боргу, що за 2015-2017 роки становить 28,99 грн ( за 2015 рік - 3748,52 грн х 0,2 % = 7,50 грн, за 2016 рік - 4819,89 грн х 0,2 % = 9,64 грн, за 2017 рік - 5925 грн х 0,2 % = 11,85 грн).

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 679,24 грн, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки судом установлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, то з нього на користь позивача належить стягнути три проценти річних від простроченої суми, що за період 2015-2017 років складає 679,24 грн, виходячи із наступних розрахунків: за несплачену орендну плату за 2015 рік в сумі 3748,52 грн за період з 01.01.2016 по 20.09.2018 (990 днів прострочення) 305,01 грн; за несплачену орендну плату за 2016 рік в сумі 4819,89 грн за період з 01.01.2017 по 20.09.2018 (625 днів прострочення) 247,60 грн; за несплачену орендну плату за 2017 рік в сумі 5925,47 грн за період з 01.01.2018 по 20.09.2018 (260 днів прострочення) 126,63 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За приписами ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачеві правова допомога надавалась адвокатом Кострицею В.С., що підтверджується договором про надання правової (правничої) допомоги та представництво від 02 липня 2018 року (а.с. 13, 14).

Відповідно до квитанції адвоката до прибуткового касового ордера Серія 02 БР № 540940 від 19.10.2018 та розрахунку суми гонорару понесених витрат за надану правничу допомогу (послуги) адвоката від 19.10.2018, позивачем сплачено адвокату суму гонорару в розмірі 4000 грн за надані послуги (а.с. 93,94). Відповідно до квитанцій адвоката до прибуткового касового ордера Серія 02 БР № 448084 від 20.02.2019 та Серія 02 БР № 448098 від 10.06.2019 та додаткового розрахунку суми гонорару понесених витрат за надану правничу допомогу (послуги) адвоката від 10.06.2019, позивачем сплачено адвокату суму гонорару в розмірі 6000 грн за надані послуги (а.с.205-207).

Отже, загальна сума, сплачена позивачем адвокату за надані послуги, становить 10000 грн, які належить стягнути з відповідача.

Окрім того, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1409,60 грн (а.с.1).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СХК Вінницька промислова група - задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди земельної ділянки №487 від 15 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Мрія (ЄДРПОУ 03729807, с. Джурин, вул. Смавзюка, 16, Шаргородського району Вінницької області) про оренду земельної ділянки кадастровий №0525381400:02:001:0103, площею 1,7311 га за межами населеного пункту на території Джуринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СХК Вінницька промислова група (ЄДРПОУ 33623350, Вінницька область, м. Немирів, вул. Соборна, 226А) на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за використання земельної ділянки у 2015-2017 роках в сумі 15202 грн 11 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1409 грн 60 коп. та за надання правової допомоги в сумі 10000 грн.

Повний текст рішення виготовлено 23 вересня 2019 року.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Шаргородського районного

суду Вінницької області І.В. Войнаровський