Ухвала

від 12.09.2019 по справі 335/10627/18

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/10627/18 1-кс/335/5823/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду клопотання старшого слідчого з ОВС 2ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області підполковника податкової міліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 32018080020000013, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.08.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2019 року старший слідчий з ОВС 2ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області підполковник податкової міліції ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, погодженим з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 , про арешт майна (відповідно до переліку, зазначеному в клопотанні), а саме виявлених та вилучених товарно-матеріальних цінностей ТОВ «АН-Автогруп» під час проведення обшуку за адресою: м. Запоріжжя вул. Фонвізіна, 3 (складські та офісні приміщення ТОВ «АН-Автогруп») у період з 20.08.2018 року по 07.09.2018 року, здійснюваного на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.08.2018 року, у кримінальному провадженні № 32018080020000013, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.08.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Своє клопотанняслідчий обґрунтовуєтим,що впровадженні СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 32018080020000013 від 02.08.2018 року за фактом ухилення від сплати податків.

В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ «АН-Автогруп» (код за ЄДРПОУ 39530356), у період часу з 01.04.2015 року по 31.05.2018 року, при здійснені фінансово-господарської діяльності у сфері торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, шляхом невідображення у документах податкової звітності операцій з реалізації товарів за готівкові кошти ухилились від сплати податку на додану вартість у розмірі 3864598 грн., а також шляхом невідображення у документах податкової звітності отриманої безповоротної фінансової допомоги, ухилились від сплати податку на прибуток у розмірі 1086244 грн., а всього податків на загальну суму 4950842 грн., що є особливо великим розміром, та встановлено висновками аналітичних досліджень № 39/08-01-16-02-05/39530356 від 15.06.2017 року та № 74/08-01-16-02-05/39530356 від 10.07.2018 року, які складені співробітниками відділу фінансових розслідувань управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, ГУ ДФС у Запорізькій області.

Під час досудового розслідування встановлено, що ТОВ «АН-Автогруп» протягом 2015-2018 років ввезенні на митну територію України в режимі «імпорт» запчастини реалізувались за не обліковану готівку (зі складу, через мережу Інтернет). Необлікована готівка в подальшому використовулась у тіньовому обігу. Дані псевдопоставки здійснювались з метою списання у податковому обліку товарних запасів, фактично реалізованих за готівку, отримання безготівкових коштів по зазначених операціях та формування податкового кредиту вигодонабувачам підприємствам реального сектору економіки та підприємствам з ознаками «фіктивності», які входять до «конвертаційного» центру.

Реалізація товарно-матеріальних цінностей робітниками ТОВ «АН-Автогруп» здійснювалась за готівкові грошові кошти без оформлення будь-яких первинних бухгалтерських документів на адресу наступних фізичних осіб-підприємців: ФОП ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 ) на суму 6989400 грн., ФОП ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_2 ) на суму 27784 грн., ФОП ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_3 ) на суму 20434 грн., ФОП ОСОБА_8

(ІПН НОМЕР_4 ) на суму 3569 грн., ФОП ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_5 ) на суму 53888 грн., ФОП ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_6 ) на суму 2221 грн., ФОП ОСОБА_11

(ІПН НОМЕР_7 ) на суму 73270 грн., ФОП ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_8 ) на суму 1104861 грн., ФОП ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_9 ) на суму 3500 грн., ФОП ОСОБА_14

(ІПН НОМЕР_10 ) на суму 3700 грн., ФОП ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_11 ) на суму

20354 грн., ФОП ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_12 ) на суму 99660 грн.,

ФОП ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_13 ) на суму 206582 грн., ФОП ОСОБА_18

(ІПН НОМЕР_14 ) на суму 7500 грн., ФОП ОСОБА_19 (ІПН НОМЕР_15 ) на суму 8918 грн., ФОП ОСОБА_20 (ІПН НОМЕР_16 ) на суму 127469 грн., ФОП ОСОБА_21

(ІПН НОМЕР_17 ) на суму 91728 грн., ФОП ОСОБА_22 (ІПН НОМЕР_18 ) на суму 13088 грн., ФОП ОСОБА_23 (ІПН НОМЕР_19 ) на суму 103038 грн., ФОП ОСОБА_24

(ІПН НОМЕР_20 ) на суму 35586 грн., ФОП ОСОБА_25 (ІПН НОМЕР_21 ) на суму 115000 грн., ФОП ОСОБА_26 (ІПН НОМЕР_22 ) на суму 85065 грн., ФОП ОСОБА_27 (ІПН НОМЕР_23 ) на суму 2500 грн., ФОП ОСОБА_28 (ІПН НОМЕР_24 ) на суму 5450 грн.

Вказані факти на думку слідчого підтверджуються рахунками, звітами по підприємству та накладними на повернення товарів, які вилучені відповідно до протоколів обшуків від 07.06.2018 року та 21.08.2018 року, складених під час проведення обшуків за фактичною адресою ТОВ «АН-Автогруп» - АДРЕСА_1 .

Крім того, вищевказані факти на думку органу досудового розслідування підтверджуються протоколами допитів в якості свідків фізичних осіб-підприємців, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , які надали пояснення про придбання у ТОВ «АН-Автогруп» за готівкові грошові кошти товарно-матеріальних цінностей.

Згідно клопотання, вбачається, що операції ТОВ «АН-Автогруп» щодо реалізації автозапчастин та автохімічної рідини на адресу фізичних осіб підприємців не відображені у податкові звітності підприємства, що призвело до ненадходження певних сум податків до бюджету України.

Крім того органом досудового розслідування встановлено, що ТОВ «АН-Автогруп» задекларовано податкові зобов`язання по взаємовідносинах із підприємствами, що мають ознаки «фіктивності», а саме: ТОВ «Лівайз Груп» (код за ЄДРПОУ 39932984), ТОВ «Компанія Мегатрейд Солюшн» (код за ЄДРПОУ 40035924), ТОВ «Центр Торг Компані» (код за ЄДРПОУ 39917243). Тобто ТОВ «АН-Автогруп» у період 2016 року у податковій звітності підприємства відображало постачання на адресу вищевказаних суб`єктів підприємницької діяльності товарно-матеріальних цінностей, а саме: автозапчастин та автохімічну рідину, яке фактично не відбувалось. Від вказаних СПД, в свою чергу, на банківські рахунки ТОВ «АН-Автогруп» надходили грошові кошти.

Факт «фіктивності» вищезазначених підприємств та відсутності фактичної поставки товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «АН-Автогруп» на адресу ТОВ «Лівайз Груп»,

ТОВ «Компанія Мегатрейд Солюшн», ТОВ «Центр Торг Компані» сторона обвинувачення доводить ухваленими судовими рішенннями, а саме: вироком Подільського районного суду м. Києва від 04.04.2017 року засновника та директора ТОВ «Компанія Мегатрейд Солюшн», яким ОСОБА_29 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, вироком Подільського районного суду м. Києва від 07.04.2017 року засновника та директора ТОВ «Лівайз Груп» ОСОБА_30 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст.2 05-1 КК України та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29.03.2017 року засновника та директораТОВ «Центр Торг Компані» ОСОБА_31 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України.

Таким чином, на думку органа досудового розслідування, у зв`язку з відсутністю фактичних поставок ТОВ «АН-Автогруп» товарів в адресу вищевказаних підприємств, активи у вигляді грошових коштів від зазначених СГД за безтоварними операціями, вважаються безповоротною фінансовою допомогою у загальній сумі 10 850222 грн.

Отже, невідображення у складі доходів отриманої безповоротної фінансової допомоги призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1445110 грн., що підтвердилося висновками акту № 540/08-01-14-02/39530356 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АН-Автогруп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.12.2014 року по 30.06.2017 року» від 26.03.2017 року та прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0002741402 від 04.03.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1445110 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення у судовому порядку визнано законним та залишено в силі відповідно до судових рішень, а саме: рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 року. З урахуванням викладеного, ТОВ «АН-Автогруп» має податковий борг у вигляді грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1445110 грн.

Таким чином, на думку слідства, ТОВ «АН-Автогруп» здійснює ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «АН-Автогруп», пов`язаної з невідображенням у складі доходів суми від реалізації товарно-матеріальних цінностей за готівкові грошові кошти та з невідображенням у складі доходів суми отриманої безповоротної фінансової допомоги, направленої на ухилення від сплати податків.

У період часу з 20.08.2018 року по 07.09.2018 року органом досудового розслідування здійснювався обшук за адресою: м. Запоріжжя вул. Фонвізіна, 3 (складські та офісні приміщення ТОВ «АН-Автогруп») на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.08.2018 року.

Під час обшуку виявлено та вилучено товарно-матеріальні цінності (автозапчастини та автохімічні речовини), які знаходились у складських приміщеннях ТОВ «АН-Автогруп» не обліковані у бухгалтерському обліку підприємства та без будь-яких документів, підтверджуючих походження товарно-матеріальних цінностей.

Вилучені товарно-матеріальні цінності (автозапчастини та автохімічні речовини) постановою від 07.09.2018 року визнано речовими доказами.

За таких обставин, на даний час в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вищевказаного майна, оскільки виявлені та вилучені товарно-матеріальні цінності

ТОВ «АН-Автогруп» під час проведення обшуку за адресою: м. Запоріжжя вул. Фонвізіна, 3 (складські та офісні приміщення ТОВ «АН-Автогруп») є речовими доказами та за наявності ТОВ «АН-Автогруп» податкового боргу перед Державним бюджетом України в розмірі 1445110 грн. існує реальна ймовірність відчуження майна зазначеного підприємства з метою уникнення від сплати податкових зобов`язань.

Посилаючись на вищевикладене, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а також з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, слідчий просила клопотання задовольнити.

Слідчий, яка подала клопотання в рамках даного кримінального провадження, будучи належним чином повідомленою про місце і час розгляду клопотання, звернулася до суду з заявою про розгляд клопотання без її участі, на задоволенні клопотання наполягає.

Власник майна в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся через слідчого, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до вимог ч. 1ст.172КПК України, неприбуття власника майна в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, крім того, слідчий суддя враховує скорочені строки розгляду справи у відповідності дост. 172 КПК України.

На підставі ч. 1 ст. 107 КПК України, в зв`язку з відсутністю відповідного клопотання учасників процесу, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

За змістомст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2ст. 173 КПК України,при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому, виключні випадки можливого застосування арешту майна передбачені ч. 2ст. 170 КПК України. Так, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально- правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Всупереч вимог ч. 6ст. 170 КПК України, в матеріалах справи відсутні докази обґрунтованого розміру цивільного позову у даному кримінальному провадженні. За таких обставин, слідчим не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи ТОВ «АН-Автогруп», як накладення арешту на майно, з метою забезпечення відшкодування шкоди.

У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Крім того, накладення арешту на майно будь-якої фізичної або юридичної особи відповідно до ч. 3ст. 170 КПК Україниможливе у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, але за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Водночас ч. 1ст. 98 КПК Українипередбачає, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий обґрунтовує свій висновок про відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 1ст. 98 КПК України, наявністю постанови про визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні від 07.09.2018 року.

Однак самого факту прийняття слідчим рішення про визнання зазначеного у клопотанні майна речовими доказами у кримінальному провадженні, на що є посилання в клопотанні, є недостатньо, оскільки виходячи зі змісту ч. 1, п. 1) ч. 2, ч. Зст. 170 КПК Українирішення про арешт майна з метою збереження речових доказів приймає слідчий суддя за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає зазначеним устатті 98 КПК Україникритеріям, а відтак такі критерії мають бути встановлені слідчим суддею та відображені в його ухвалі.

Нормами кримінального процесуального законодавства України вирішення питання щодо можливості накладення арешту віднесено до виключної компетенції слідчого судді, а сама можливість накладення арешту напряму пов`язана законодавцем із встановленням наявності чи відсутності ознак речового доказу. При вирішення цього питання слідчий суддя відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3КПК України має також здійснити функцію судового контролю за дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб у кримінальному провадженні, а відтак постанова слідчого про визнання майна речовим доказом не може мати для слідчого судді наперед визначеної юридичної сили та підлягає оцінці щодо її обґрунтованості та законності.

У своєму клопотанні слідчий не конкретизує яким саме критеріям визначеністаттею 98 КПК України, відповідає вилучене під час обшуку майно.

При цьому також, клопотання слідчого про арешт майна не містить вагомого обґрунтування на наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1статті 170 КПК України, запобігання яких є завданням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Не містить клопотання слідчого і жодних доказів того, що такий обсяг втручання у господарську діяльність ТОВ «АН-Автогруп» виправдовує завдання кримінального провадження.

У своєму клопотанні про накладення арешту на майно слідчий за погодженням з прокурором, як на підставу внесення клопотання покликаються виключно на те, що виявлене в ході обшуку майно може бути нібито відчуджено підприємством з метою уникнення від сплати податкових зобов`язань,

Разом з тим, такої підстави, як «ймовірність того, що майно може бути відчужено» для накладення арешту на майноКПК України не передбачає та така підстава не може слугувати достатніми доказами необхідності застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження.

Будь-якого обґрунтування та будь-яких доказів на підтвердження того, що вилучене в ході обшуку майно, може бути приховане, пошкоджено, зіпсовано знищено, перетворено, у клопотанні та в судовому засіданні не наведено.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, слідчий суддя вважає, що досягнення мети досудового слідства в рамках даного кримінального провадження не може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування щодо невмотивованого ініціювання питання про накладення арешту на майно.

Більш того, на переконання слідчого судді, ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, не відповідає положеннямКонституції України, вимогам кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно зКонституцією УкраїнитаЗаконом України «Про міжнародні договори і угоди»,чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд із національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 рік) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 рік), учасником яких є й Україна.

Статтею 1 Протоколу № 1 (1952 рік) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст. 1 Протоколу № 1 доЄвропейської конвенції з прав людинизабороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що ст. 1 Протоколу № 1, яка спрямована на захист особи (фізичної та юридичної) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи для захисту права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004 року).

При цьому, у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

У свою чергу, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що слідчим у своєму клопотанні не було належним чином доведено необхідності застосування в рамках кримінального провадження № 32018080020000013від 02.08.2018року такого обмежувального заходу як арешт майна (згідно переліку), не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи ТОВ «АН-Автогруп», як накладення арешту на майно, з метою забезпечення відшкодування шкоди, а також наявності ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1статті 170 КПК України, зокрема можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, та відчуження зазначеного майна, слідчий суддя не знаходить достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого.

Окрему увагу слідчий суддя вважає за необхідне звернути на пропуск слідчим строку звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Так, положенням ч. 5ст. 171 КПК Українивстановлено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

З огляду на те, що майно, на яке слідчим планувалося накласти арешт, було тимчасово вилучено в період з 20.08.2018 року по 07.09.2018 року під час проведення обшуку за адресою:

м. Запоріжжя вул. Фонвізіна, 3 (складські та офісні приміщення ТОВ «АН-Автогруп») на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.08.2018 року, а клопотання про арешт такого майна подано до суду лише 20.08.2019 року (вх. № 33071), тобто після спливу 48 годин після його вилучення, має місце порушення вимог кримінального процесуального законодавства України.

При цьому, обставин, які б об`єктивно перешкоджали органу досудового розслідування (в тому числі органу прокуратури) звернутися до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у визначенийКПК Українистрок, слідчим у клопотанні не наведено.

Слідчий суддя зазначає, що звертаючись з клопотанням про накладення арешту на майно, слідчий навіть не порушує питання про поновлення пропущених строків звернення з таким клопотанням не доводить поважності причин такого пропуску, а також не долучає жодних доказів, які б свідчили про не дотримання слідчим передбачених ч. 5ст. 171 КПК Українистроків з поважних причин.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,7,9,98,131-132,169-173,309-310,392-393,395,532 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС 2ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області підполковника податкової міліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 32018080020000013, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.08.2018року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.212КК України - відмовити.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1