Постанова

від 23.09.2019 по справі 240/106/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 240/106/18 Номер провадження 22-ц/804/1810/19

Головуючий у 1-й інстанції Щербак Ю.В. Єдиний унікальний номер 240/106/18

Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/1810/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2019 року Донецький апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Папоян В.В.

суддів Біляєвої О.М., Новікової Г.В.,

за участю секретаря Сергєєвої К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області, в режимі відеоконференції з Олександрівським районним судом Донецької області, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 10 квітня 2019 року цивільну справу № 240/106/18 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє від імені неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк , Спасько-Михайлівської сільської ради Олександрівського району Донецької області, третя особа - Відділ державної реєстрації Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області про розірвання договору оренди землі, скасування запису про реєстрацію речового права, (головуючий у 1 інстанції суддя Щербак Ю.В., повний текст рішення складено 22 квітня 2019 року),

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_7 . Після смерті останньої залишилась спадщина, яка складалася в тому числі із земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Спасько-Михайлівської сільської ради Олександрівського району Донецької області, розміром 5,7242 га, кадастровий номер 1420387300:01:000:0191, яка належала спадкодавцю за життя на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДН №159697.

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 02 грудня 2013 року спірна земельна ділянка була визнана судом відумерлою спадщиною та передана у комунальну власність Спасько-Михайлівської територіальної громади. 12 серпня 2016 року між Спасько-Михайлівською сільською радою та ТОВ Маяк було укладено договір оренди землі за яким земельна ділянка була передана в оренду строком на 10 років. Відомості про зареєстроване право оренди були внесені до Держреєстру речових прав на нерухоме майно.

12 жовтня 2016 року ухвалою Апеляційного суду Донецької області рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 02.12.2013 року про визнання спадщини відумерлою було скасовано. Внесено відповідні зміни до Держреєстру речових прав на нерухоме майно. 13 лютого 2017 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину на спірну земельну ділянку за заповітом та зареєструвала своє право власності на спірне майно в Держреєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, незважаючи на реєстрацію переходу правова власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за наведених вище обставин, право оренди залишилося зареєстрованим за ТОВ Маяк . Відповідачі відмовляються достроково розірвати договір та скасувати реєстраційний запис.

Оскільки укладений відповідачами договір оренди перешкоджає позивачу, як власнику земельної ділянки користуватися та розпоряджатися нею на власний розсуд, просила розірвати договір оренди землі б/н укладений між ТОВ Маяк та Спасько-Михайлівської сільською радою з подальшим скасуванням реєстраційного запису. Та стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла та ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 18 грудня 2018 року до участі у цивільній справі в якості позивачів залучені правонаступники померлої: ОСОБА_1 та неповнолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в особі їх законного представника ОСОБА_2 .

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області 10 квітня 2019 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки того ж суду від 03 липня 2019 року) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог зазначено, що до спірних правовідносин не може бути застосована ч.2 ст.1280 ЦК України про витребування майна спадкоємцем, що пропустив строк на прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_6 є такою, що прийняла спадщину після смерті своєї матері. Частиною 5 ст.215 ЦК України, визначено право заперечувати законність правочину не тільки однією зі сторін договору, а й іншою заінтересованою стороною, а тому позивачами, за аналогією закону, був обраний такий спосіб захисту, як дострокове розірвання договору оренди на підставі ст. 652 ЦК України у зв`язку з суттєвими змінами обставин. Проте, ухвалюючи рішення про відмову суд першої інстанції наведених норм не врахував. Крім того, відповідачем - Спасько-Михайлівською сільською радою у судовому засіданні було визнано позов повністю.

Відповідачем ТОВ Маяк надано відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить рішення суду залишити без змін. В обґрунтування зазначає, що наведені позивачами підстави ні є підставою для розірвання договору оренди, а посилання позивачів на ч.3 ст.215 ЦК України є хибним. Позиція щодо позбавлення права власності всупереч волі первісного позивача не відповідає дійсності. Законодавством України чітко передбачено механізм відновлення права на майно, яке перейшло в категорію відумерлої спадщини. Визнання позову іншим відповідачем, є результатом необізнаності в області права.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачів доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача - ТОВ Маяк у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.

Інші особи, які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм належну оцінку.

У даній справі виникли правовідносини, пов`язані з орендою землі, які регулюються Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі (далі - Закон), ЦК України, іншими законами України, постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених цим Законом, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Згідно з ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі (ч.1 ст.14).

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що на підставі державного акту ІІ-ДН №159697 року, виданого 3 вересня 2002 року, ОСОБА_7 на праві власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,805 га, кадастровий номер 1420387300:01:000:0191, яка розташована на території Спасько-Михайлівської сільської ради.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в Книзі реєстрації смертей 11.112011 року зроблено актовий запис № 22.

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 02.12.2013 року визнана відумерлою спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,805 га, що належала померлої ОСОБА_7 Та визнано право власності на дану земельну ділянку за територіальною громадою Спасько-Михайлівської сільської ради Олександрівського району Донецької області. 23.07.2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відповідні відомості про зареєстроване право власності.

09.08.2016 року між Спасько-Михайлівською сільською радою (орендодавець) та ТОВ Маяк (орендар), укладено договір оренди землі б/н, відповідно до якого, орендодавець передав ТОВ Маяк в строкове платне користування земельну ділянку площею 5,7242 га, з кадастровим номером 1420387300:01:000:0191, що знаходиться на території Спасько-Михайлівської сільської ради на строк 10 років. 12.08.2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про зареєстроване право оренди ТОВ Маяк .

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12.10.2016 року рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 02.12.2013 року в частині задоволення заяви прокурора Олександрівського району Донецької області в інтересах Спасько-Михайлівської сільської ради про визнання права власності на спадщину після смерті ОСОБА_7 скасовано.

13.02.2018 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається з земельної ділянки наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1420387300:01:000:0191, площею 5,7242 га, яка розташована на території Спасько-Михайлівської сільської ради. 13.02.2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про зареєстроване право власності ОСОБА_6 .

Відповідно до інформаційної довідки, 06 січня 2017 року на підставі рішення Апеляційного суду Донецької області було скасовано запис в реєстрі речових прав щодо права власності Спасько-Михайлівської сільської ради на спірну земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла та спадкоємцями після її смерті, які прийняли спадщину, є неповнолітні діти померлої - ОСОБА_5 , 2008 року народження, ОСОБА_4 , 2013 року народження, ОСОБА_3 , 2015 року народження (спадкоємці за законом) та ОСОБА_1 (спадкоємець за заповітом).

За таких обставин, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі ні є стороною за оспорюваних договором оренди землі та заявлені ними вимоги про розірвання договору оренди землі не ґрунтуються на законі.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та не приймає доводи апеляційної скарги оскільки, загальні підстави для зміни чи розірвання договору визначені ст. 651 ЦК України, відповідно до частин 1 та 2 якої, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення та пошкодження об`єкту оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно пункту п.34 укладеного договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Таким чином, зі змісту статті 32 Закону України Про оренду землі , яка регулює питання щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, та умов оспорюваного договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Ініціювати питання щодо розірвання договору оренди землі може лише сторона спірного договору, у даному випадку - Спасько-Михайлівська сільська рада та ТОВ Маяк .

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування аналогії закону положень ст. 652 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки відповідно до частини першої статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Правовий аналіз змісту правовідносин,які врегульовані положеннями ст..652 ЦК України та правовідносин, які виникли між сторонами, не дає підстав для висновку для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 ЦК України.

Відповідно до змісту ст.ст. 11 та 15 ЦК України права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розумніють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 цього Кодексу. Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючі правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюванного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту позовної заяви убачається, що звертаючись до суду з позовом, позивач просив розірвати укладений договір оренди землі з підстав його недійсності, а саме скасування судового рішення про перехід права власності. Проте чинним законодавством, яким врегульоване спірне питання не передбачено таких підстав для розірвання договору оренди землі. Невідповідність умов договору вимогам чинного законодавства на момент його укладення має інші наслідки, у тому числі визнання угоди недійсною у судовому порядку та визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положеннями ч.4 та ч.5 ст. 12 ЦПК України кожна сторонам несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє в реалізації ними прав, передбачених законом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_6 просила розірвати укладений між відповідачами договір оренди землі з підстав скасування судового рішення про перехід права власності на спірне майно до одного з відповідачів. Позивачі, які на час прийняття рішення по справі залучені до участі у справі в якості правонаступників останньої, підтримали позовні вимоги ОСОБА_6 щодо розірвання договору оренди землі, та протягом усього часу розгляду справи судом першої інстанції не змінювали предмет та підстави позову в порядку ст. 49 ЦПК України. Тому апеляційний суд погоджується з правовим висновком суду про відмову у задоволені позову про розірвання договору оренди землі.

Разом із тим, позивачі не позбавлені права звернутися до суду із відповідним позовом до учасників справи про захист порушеного права у визначений законом спосіб, а тому їх права на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не порушене.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо визнання у судовому засіданні позову представником Спасько-Михайлівської сільської ради, оскільки відповідно частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, визнання позову, який заявлено до кількох відповідачів, одним із відповідачів, ні є безумовною підставою для задоволення позову в розумінні ст. 206 ЦПК України.

Інші наведені апеляційній скарзі доводи за своєю суттю є ідентичними тому, що було викладено в позовній заяві, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Виходячи з наведеного, та враховуючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам та підтверджуються матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і висновків суду не спростовують. Тому, апеляційна скарга підлягає відхиленню як необґрунтована, а рішення суду підлягає залишенню без змін як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду Донецької області 10 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: В.В. Папоян

О.М. Біляєва

Г.В. Новікова

Повний текст постанови складений 23 вересня 2019 року

Суддя-доповідач В.В. Папоян