Рішення

від 02.09.2019 по справі 910/7234/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2019Справа № 910/7234/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Асадові В.В.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен-Інвест"

про зобов`язання виконати умови договору та стягнення 1 818,78 грн.,

за участю представників:

від позивача: Цвєтінський С.С.

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен-Інвест" про зобов`язання виконати умови Договору купівлі-продажу (товару) №56/1-18 від 20 березня 2018 року і стягнення пені та штрафу в розмірі 1 818,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вищезазначеного договору позивачем було здійснено попередню 100% оплату за товар в розмірі 4 748,78 грн., однак відповідач, всупереч умовам п. 4.2 вказаного договору, не організував доставку товару за узгодженою адресою, у зв`язку з чим позивач просить зобов`язати відповідача виконати умови договору та стягнути пеню і штраф, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 (після усунення недоліків позовної заяви) відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 31.07.2019. Крім того, витребувано у відповідача документи, а саме оригінал рахунку на оплату за замовленням № 1855 від 02.07.2018.

Судове засідання, призначене на 31.07.2019, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Приходько І.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 судове засідання призначено на 21.08.2019.

Представник відповідача у судове засідання 21.08.2019 не з`явився. Відзиву, заяв та клопотань не надав. Вимог ухвали суду від 01.07.2019 в частині надання витребуваних доказів не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 розгляд справи відкладено на 02.09.2019.

Присутній у судовому засіданні 02.09.2019 представник позивача надав додаткові пояснення по суті спору. Просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у судове засідання 02.09.2019 не з`явився, заяв та клопотань до суду не подав. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, направленням на адресу місцезнаходження сторони ухвали суду від 21.08.2019.

Так, ухвала Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103050874579 на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з цим, згідно відомостей з офіційного веб-сайту Укрпошта , відправлення за № 0103050874579 не було вручено адресату, про що здійснено відмітку: "інші причини".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про призначення справи до судового розгляду по суті в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у визначений судом строк не подав відзив на позов, не заявив жодних заяв, клопотань та заперечень, не направив повноважного представника у судові засідання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

20.03.2018 між Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарен-Інвест" (відповідач, продавець) було укладено договір купівлі-продажу (товару) № 56/1-18 (далі - Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов`язався передати у власність покупця належний продавцю на праві власності товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що після отримання від покупця листа-замовлення товару, продавець надає покупцю рахунок-фактуру із зазначенням ціни товару та терміну його поставки.

З моменту оплати товару відповідно до цього рахунку-фактуру продавець протягом визначеного в рахунку-фактурі терміну поставки зобов`язаний за свій рахунок організувати доставку товару за адресою лабораторії, узгодженою із уповноваженим представником (пункт 4.2. Договору).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов п. 4.1. Договору продавцем було виставлено покупцю рахунок на оплату за замовленням № 1855 від 02.07.2018 на суму 4 748,78 грн., із зазначенням найменування, кількості, артикулу, вартості товару та терміну доставки, а саме: вата мед. н/стер., ролик Екобинт , 50 г., 10 шт.; етанол 70, 100 мл., 100 флак.; масло імерсійне, 100 мл., 1 фл.; шприц ін`єкційний одноразового застосування 2 мл. (0,6х25 мм. луер.економ) 500 шт.; шприц ін`єкційний одноразового застосування 5 мл. (0,7х38 мм. луер.економ) 500 шт.; шприц одноразовий двухкомпонентний Helmject 10 мл. з голкою 21G х1 1/2, 300 шт.

Також вказаний рахунок містить інформацію про строк поставки товару - протягом 5 днів з моменту оплати.

На виконання умов пункту 4.2. Договору позивачем було здійснено попередню 100% оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням № 1746 від 10.07.2018 (копія наявна в матеріалах справи).

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що всупереч умовам Договору, відповідач не передав товар покупцю, а також не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 4 748,78 грн., сплачені останнім на умовах передплати, через що позивач просить суд зобов`язати виконати умови Договору та стягнути 1818,78 грн. штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України регламентовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Як свідчать матеріали справи, 02.04.2019 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію № 49 від 02.04.2019, у якій позивач зазначив про те, що він наполягає на виконанні відповідачем договірних зобов`язань протягом 30 календарних днів. Відповіді на вказану претензію відповідачем надано не було.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт передання ним визначеного у рахунку на оплату замовлення товару у власність позивача, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен-Інвест" виконати умови договору купівлі-продажу (товару) № 56/1-18 від 20.03.2018, а саме - передати Державному підприємству "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" оплачений згідно рахунку на оплату замовлення товар, підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача про застосування до відповідача відповідальності за неналежне виконання зобов`язання у вигляді стягнення пені на суму 1 486,37 грн. та штрафу у сумі 332,41 грн., суд виходить з наступного.

За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, у зв`язку з чим має право на застосування штрафних санкцій, передбачених частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки або порушення зобов`язання пов`язане з виконанням державного контракту, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В свою чергу, частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З наданого позивачем розрахунку позовних вимог вбачається, що приписи частини 6 статті 232 ГК України не були дотримані позивачем під час обчислення розміру пені.

Здійснивши перерахунок пені з правомірним обмеженням її нарахування шестимісячним терміном (у межах заявлених позивачем періодів), суд дійшов висновку, що арифметично вірною, обґрунтованою та здійсненою у відповідності до приписів законодавства є сума пені у розмірі 878,52 грн., а відтак саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Розрахунок суми штрафу за прострочення виконання зобов`язання понад тридцять днів на суму 332,41 грн. є арифметично вірним, обґрунтованим та здійсненим у відповідності до вимог законодавства, у зв`язку з чим позовні вимог в цій частині підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному, повний текст рішення складено та підписано 23.09.2019.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарен-Інвест" виконати умови Договору купівлі-продажу (товару) № 56/1-18 від 20.03.2018, а саме: передати Державному підприємству "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України", за адресою: м. Київ, вул. Антона Цедіка, 14, оплачений згідно рахунку на оплату по замовленню № 1855 від 02 липня 2018 року товар, а саме: вата мед. н/стер., ролик Екобинт , 50 г., 10 шт.; етанол 70, 100 мл., 100 флак.; масло імерсійне, 100 мл., 1 фл.; шприц ін`єкційний одноразового застосування, 2 мл. (0,6х25 мм. луер.економ.) 500 шт.; шприц ін`єкційний одноразового застосування, 5 мл. (0,7х38 мм. луер.економ.) 500 шт.; шприц одноразовий двухкомпонентний Helmject 10 мл. з голкою 21Gх1 1/2, 300 шт.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен-Інвест" (03061, м. Київ, просп. Відрадний, 95; ідентифікаційний код: 37356672) на користь Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 14; ідентифікаційний код: 20015794) 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 52 коп. пені, 332 (триста тридцять дві) грн. 41 коп. штрафу, та 3 199 (три тисячі сто дев`яносто дев`ять) грн. 99 коп. судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2019.

Суддя І.В. Приходько