Рішення

від 05.09.2019 по справі 160/5469/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року Справа № 160/5469/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Феденко І.В., представника відповідача - Ваховська Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТИЛЬ Д

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СТИЛЬ Д до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005014610 від 06.06.2019 року, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 326 255,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначені по взаємовідносинам з ТОВ ПРОМОЛАЙНЕР (код ЄДРПОУ 36839990) за період з 01.05.2016 по 30.06.2016 - показників декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки, на підставі висновків акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0005014610 від 06.06.2019 року, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 326 255,00 грн. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення, є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийняте на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

20.06.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху через невідповід6ність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 20.06.2019 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

03.07.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

16.07.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкове повідомлення - рішення правомірним, та таким, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для його скасування відсутні.

24.07.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи позивача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки відповідачем не наведено доказів, які підтвердили б дійсні обставини справи та позиція відповідача базується лише на припущеннях.

31.07.2019 року у підготовчому судовому засіданні було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

19.08.2019 року від відповідача надійшли заперечення відповідно до яких вказано, що в ході проведеного аналізу баз даних АІС Податковий блок не можливо встановити фактичного виробника товару/надавача послуг та його надходження до позивача, що дає змогу стверджувати про відсутність реально вчиненої господарської операції.

05.09.2019 року у судовому засіданні було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків та клопотання позивача про залишення заперечень на відповідь на відзив без розгляду.

05.09.2019 року у судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СТИЛЬ Д з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинам з ТОВ ПРОМОЛАЙНЕР (код ЄДРПОУ 36839990) за період з 01.05.2016 по 30.06.2016 - показників декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки №74/28-10-46-10/32014082 від 20.05.2019 року.

Згідно висновків акту №74/28-10-46-10/32014082 від 20.05.2019 року перевіркою було встановлено такі порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6, ст. 198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення податку на додану вартість за червень 2016 року всього у сумі 326 225,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки №74/28-10-46-10/32014082 від 20.05.2019 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005014610 від 06.06.2019 року, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 326 255,00 грн.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0005014610 від 06.06.2019 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивач мав правовідносини з ТОВ ПРОМОЛАЙНЕР (код ЄДРПОУ 36839990).

Між ТОВ СТИЛЬ Д та ТОВ ПРОМОЛАЙНЕР було укладено Договір від 20.07.2011 №2007-1 відповідно до якого визначено, що Замовник ( ТОВ - СТИЛЬ Д ) доручає, а Виконавець (ТОВ ПРОМОЛАЙНЕР ) приймає на себе зобов`язання надати Замовнику послуги, спрямовані на інформування населення, проведення рекламно-інформаційних заходів з метою збільшення попиту і підвищенню обізнаності покупців, та надання інших послуг.

Між ТОВ СТИЛЬ Д та ТОВ ПРОМОЛАЙНЕР було укладено Договір №010616 від 01.06.2016 року, відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник (ТОВ ПРОМОЛАЙНЕР ) зобов`язується в порядку і терміни, встановлені цим Договором, передати у власність Покупцеві (ТОВ СТИЛЬ Д ) Товар святкових ковпачків, в кількості 3000 шт., відповідної якості, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити його на умовах, визначених в цьому Договорі.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем було надано наступні докази: - Договір від 20.07.2011 №2007-1; - акт здачі-прийняття робіт №040502 від 04.05.2016 року; - Рахунок №040505 від 04.05.2016 №040505; - Звіт від 30.04.2016 про надані послуги; - Платіжне доручення №4244 від 11.05.2016 на суму 68 040, 00 грн.; - Акт здачі-прийняття робіт №040501 від 04.05.2016 року; - Рахунок №040504 від 04.05.2016 року; - Звіт від 30.04.2016 про надані послуги до договору №2007-1 від 20.07.2011 року; -Платіжне доручення №4246 від 11.05.2016 року; - Акт здачі-прийняття робіт №040503 від 04.05.2016 року; - Рахунок №040506 від 04.05.2016 року; - Звіт від 30.04.2016 про надані послуги до договору №2007-1 від 20.07.2011 року; - Платіжне доручення №4245 від 11.05.16 на суму 15 560,00 грн.; - Акт здачі-прийняття робіт №100501 від 10.05.2016 року; - Рахунок №100502 від 10.05.2016 року; - Звіт від 31.05.2016 про надані послуги до договору №2007-1 від 20.07.2011 року; - Платіжне доручення №4479 від 18.05.2016 на суму 90 020,00 грн.; - Акт здачі-прийняття робіт №160502 від 16.05.2016 року; - Рахунок №160502 від 16.05.2016 року; - Звіт від 31.05.2016 про надані послуги до договору №2007-1 від 20.07.2011 року; - Платіжне доручення №4912 від 01.06.2016 на суму 169 840,00 грн.; - Акт здачі-прийняття робіт №230502 від 23.05.2016 року; - Рахунок №230502 від 23.05.2016 року; - Звіт від 31.05.2016 про надані послуги до договору №2007-1 від 20.07.2011 року; - Платіжне доручення №4911 від 01.06.2016 на суму 184 100 грн.; - Акт здачі-прийняття робіт №300501 від 30.05.2016 року; - Рахунок №300503 від 30.05.2016 року; - Звіт від 31.05.2016 про надані послуги до договору №2007-1 від 20.07.2011 року; -Платіжне доручення №1234 від 15.06.2016 на суму 153 760 грн.; - Акт здачі-прийняття робіт№130603 від 13.06.2016 року; - Рахунок №130601 від 13.06.2016 року; - Звіт від 30.06.2016 про надані послуги до договору №2007-1 від 20.07.2011 року; - Платіжне доручення №5498 від 23.06.2016 на суму 51 310,00 грн. ; - Акт здачі-прийняття робіт №060602 від 06.06.2016 року; - Рахунок №060602 від 06.06.2016 року; - Звіт від 30.06.2016 про надані послуги до договору №2007-1 від 20.07.2011 року; - Платіжне доручення №5493 від 23.06.2016 на суму 64 260,00 грн.; - Акт здачі-прийняття робіт №210602 від 21.06.2016 року; - Рахунок №210603 від 21.06.2016 року; - Звіт від 30.06.2016 року про надані послуги до договору №2007-1 від 20.07.2011 року; - Платіжне доручення №4071 від 11.07.2016 на суму 78 210 грн.; - Акт здачі-прийняття робіт №290609 від 29.06.2016 року; - Рахунок №290608 від 29.06.2016 року; - Звіт від 30.06.2016 про надані послуги до договору №2007-1 від 20.07.2011 року; - Платіжне доручення №4070 від 11.07.2016 на суму 175 250,00 грн.; - Акт здачі-прийняття робіт №290606 від 29.06.2016 року; - Звіт від 30.06.2016 про надані послуги до договору №2007-1 від 20.07.2011 року; - Платіжне доручення №4068 від 11.07.2019 на суму 241 000 грн.; - Акт здачі-прийняття робіт №290607 від 29.06.2016 року; - Рахунок №290606 від 29.06.2016 року; - Звіт від 29.06.16 про надані послуги до договору №2007-1 від 20.07.2011 року; - Платіжне доручення №4069 від 11.07.2016 на суму 256 380,00; - Акт здачі-прийняття робіт №290608 від 29.06.2016 року; - Рахунок №290607 від 29.06.2016 року; - Звіт від 30.06.2019 про надані послуги до договору №2007-1 від 20.07.2011 року; - Платіжне доручення №4067 від 11.07.2016 на суму 342 820 грн.; - Податкова накладна №40502 від 04.05.2016 року; - Податкова накладна №40501 від 04.05.2016 року; - Податкова накладна №40503 від 04.05.2016 року; - Податкова накладна №100501 від 10.05.2016 року; - Податкова накладна №160502 від 16.05.2016 року; - Податкова накладна №240513 від 24.05.2016 року; - Податкова накладна №300502 від 30.05.2016 року; - Податкова накладна №130604 від 13.06.2016 року; - Податкова накладна №60602 від 06.06.2016 року; - Податкова накладна №210602 від 21.06.2016 року; - Податкова накладна №29069 від 29.06.2016 року; - Податкова накладна №230601 від 23.06.2016 року; - Податкова накладна №290606 від 29.06.2016 року; - Податкова накладна №290607 від 29.06.2016 року; - Податкова накладна №290608 від 29.06.2016 року; - Договір №010616 від 01.06.2016 року; - Видаткова накладна від 08.06.2016 з фотокопією товару; - Платіжне доручення №5495 від 23.06.2016 року; - Податкова накладна №80602 від 08.06.2016 року.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з вказаною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); - ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Дослідивши надані позивачем первинні документи, що були підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, встановлено, що вони в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, суд зазначає, що під час перевірки контролюючим органом не було зазначено, що надані під час перевірки первинні документи оформлені з порушенням ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Також, судом встановлено, що в акті перевірки контролюючим органом зроблені висновки про те, що суб`єкт підприємницької діяльності (контрагент) та контрагенти ТОВ ПРОМОЛАЙНЕР не мали достатніх ресурсів, основних фондів, найманих працівників, транспортних засобів для здійснення даних робіт, зазначені вище контрагенти створені з метою лише оформлення документообігу господарських операцій, а не їх фактичного проведення, і мінімізації сплати податків іншим підприємствам. Виконання робіт та послуг, передбачає наявність на підприємстві основних засобів, найманих працівників або залученім сторонньої організацій які б мали на балансі відповідну техніку та кваліфікований персонал для виконання даних видів робіт. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності / силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, зазначений вище контрагент взагалі не подавав декларації з податку на прибуток, тобто взаємовідносини не відображено у податковому обліку (по ним не сплачено податок). Все це свідчить про нереальність будь-яких поставок.

Вказані висновки контролюючого органу були зроблені на підставі проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів (ІС Податковий блок , Архів електронної звітності (ЄРПН) та інше).

Щодо вищевказаного твердження відповідача, суд зазначає, що розглянувши матеріали Акту судом встановлено, що викладені в акті доводи податкового органу про вчинення платником податків порушення закону стосуються діяльності контрагента платника, тобто третьої особи та допущених ним правопорушень у сфері податкового, цивільного чи іншого законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посадові особи податкового органу зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання зобов`язань на підставі інформаційних баз, які жодним чином не є доказом, що підтверджує податковий кредит.

Використана відповідачем податкова інформація стосовно контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, і як, наслідок, порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти та правильності ведення ними податкового обліку, сплати податків за окремою операцією придбання товарів (надання послуг), відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За визначенням, наведеним в п.2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача необхідних ресурсів судом не приймається, оскільки вказана обставина документально не підтверджена, крім того, сама по собі не впливає на реальність здійснених господарських операцій з надання послуг.

Крім того, суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Порушення контрагентом позивача правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог закону щодо формування податкового кредиту. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - позивача, будь-які порушення його контрагентами податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів. Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Щодо посилань відповідача на те, що ТОВ АЛЬТРЕС КОМПАНІ (контрагент ТОВ ПРОМОЛАЙНЕР по ланцюгу постачання) є фігурантом кримінального провадження №3201600000000124 від 06.10.2016 року, суд зазначає, що вказане кримінальне провадження не містить встановлених обставин, які свідчили про фіктивність господарських операцій між ТОВ СТИЛЬ Д та ТОВ ПРОМОЛАЙНЕР .

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справах № 21-3788а15 та № 2а-1670/7873/11, висловленого у постановах від 1 грудня 2015 року та від 22 березня 2016 року відповідно, суд дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими, спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та бути підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважаться належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт здійснення господарських операцій.

Також, Верховний Суд України неодноразово висловлював висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють подібні спірні правовідносини, у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (постанови від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16).

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірні. Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

Верховний Суд у справі № 2а-2571/10/0870 дійшов такого правового висновку: статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верхового Суду від 05.05.2018 року у справі №826/11377/14

Таким чином, є необґрунтованими посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень за фактом створення фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності, оскільки сам факт наявності такого провадження, без ухвалення відповідного рішення суду, не може бути підставою для висновків про фіктивність суб`єкта підприємницької діяльності. При цьому, суд враховує, що контролюючим органом не було надано будь-яких доказів (пояснення свідків, засновників, посадових осіб підприємства тощо), які б вказували на фіктивну діяльність контрагентів позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку сформовані за наслідками господарських відносин з вказаним контрагентом відповідають вимогам Закону щодо своєї форми та змісту, та підтверджують право позивача на формування витрат за рахунок господарських операцій та їх врахування при визначенні об`єкта оподаткування.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 4 893,39 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №10931 від 11.06.2019 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 4 893,39 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СТИЛЬ Д (49100, м.Дніпро, Бульвар Слави, 7К, код ЄДРПОУ 32014082) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ - 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0005014610 від 06.06.2019 року, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 326 255,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТИЛЬ Д (код ЄДРПОУ 32014082) судові витрати в розмірі 4 893,39 грн. (чотири тисячі вісімсот дев`яносто три гривні тридцять дев`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 23.09.2019 року.

Суддя М.В. Дєєв