Рішення

від 17.09.2019 по справі 640/1963/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/1963/19

н/п 2/640/1375/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2019 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Томіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_7 про усунення орендарю перешкод в користуванні орендованим майном, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору найму(оренди) житлового будинку з надвірними будівлями, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила усунути перешкоди їй, як орендарю, в користуванні житловим будинком з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 180,4 кв.м., житлова площа - 106,7 кв.м., шляхом виселення з нього відповідачів, а також шляхом вселення позивача ОСОБА_1 в цей житловий будинок з надвірними будівлями. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 13.11.2018 орендодавець ОСОБА_7 передав їй у строкове платне користування житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 180,4 кв.м., житлова площа - 106,7 м (надалі - Предмет оренди ). Предмет оренди переданий ОСОБА_7 в управління рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.04.2016 (справа №640/8988/14-ц). Позивачка вважає, що уклавши Договір оренди, вона набула право вільно і безперешкодно користуватися житловим будинком з надвірними будівлями АДРЕСА_1 з метою особистого проживання, проживання в ньому членів її сім`ї та будь-яких інших осіб на її розсуд. Однак, на теперішній час ОСОБА_1 позбавлена можливості вільно і безперешкодно володіти та користуватися орендованим житловим будинком, оскільки в цьому проживають колишній його власник - відповідачка ОСОБА_2 та члени її сім`ї. Позивач вважає, що оскільки договір купівлі-продажу від 22.08.2013, згідно якого ОСОБА_2 набула права власності на спірний житловий будинок, визнаний судом недійсним, а сам будинок був переданий в управління ОСОБА_7 , відповідач ОСОБА_2 та члени її сім`ї втратили право проживання в спірному житловому будинку. Реєстрація та проживання відповідача ОСОБА_2 та членів її сім`ї у переданому позивачу оплатне строкове користування житловому будинку перешкоджає ОСОБА_1 володіти і вільно користуватися цим житлом, що призводить до порушення її права оренди. Позивач ОСОБА_1 через неправомірне проживання відповідачів в орендованому нею житловому будинку не бажає відповідно до підп. 7.3 Договору оренди сплачувати орендодавцю ОСОБА_7 неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100,0% вартості оренди за кожен з місяців виявленого порушення. Враховуючи викладене, відповідачка ОСОБА_2 та членів її сім`ї порушують права та законні інтереси ОСОБА_1 як законного орендаря переданого їй у володіння та користування житлового будинку, спричиняють їй прямі та опосередковані збитки, призводять до втрати вигоди.

Не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 подали зустрічні позови.

В зустрічному позові ОСОБА_2 просить визнати недійсним Договір найму (оренди) житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , укладений ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідності до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.02.2019 ОСОБА_2 зареєстрована як власник житлового будинку АДРЕСА_1 . На думку ОСОБА_2 Договір оренди спрямований на порушення закріплених у ст. ст. 30, 32, 41, 47 Конституції України прав ОСОБА_2 , а спірний правочин - договір найму (оренди) житлового будинку із надвірними будівлями від 13.11.2018 вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлено ним. Умови Договору найму на думку ОСОБА_2 виконати неможливо, оскільки в даному будинку мешкає ОСОБА_2 зі своєю сім`єю, про сторонам за Договором найму - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 добре відомо. Крім того, в п.1.2. Договору безпосередньо містяться вказівки на номер судової справи та проваджень у судах різних інстанцій, та вказано, що зміст вказаних судових рішень доведений до відома Орендаря, і в неї є їхні копії. Тобто на момент підписання договору сторони усвідомлювали про неможливість його виконання і тому у порушення вимог ст.765 ЦК України стосовно передачі майна наймачу зазначили у п. 2.1. Договору, що Орендар обізнана зі станом основних конструктивних елементів і внутрішнього оздоблення Предмета оренди та відмовляється від можливих стосовно них претензій в разі можливого в подальшому виявлення будь-яких недоліків Предмета оренди. З огляду на положення абз. 1 цього підпункту Договору, Предмет оренди вважається переданим Орендарю безпосередньо в момент складання цього Договору, що Сторони підтверджують своїми підписами під ним, у зв`язку з чим жодних документів на підтвердження факту передачі Орендодавцем Предмету оренди Орендарю не потребуються. Хоча виконання вимог ст. 765 ЦК України передбачає що наданням майна вважається не тільки передача його у користування Орендарю, а й допуск до користування ним. Майно повинно бути надане наймачеві в такому стані, щоб воно не перешкоджало його використанню для тих цілей, які були обумовлені договором, а якщо такі цілі не були обумовлені, то для звичайного використання відповідно до призначення майна. Також підтвердженням наміру не виконувати сторонами Договору на думку ОСОБА_2 є зміст п.9.1. Договору а саме що після закінчення строку найму (оренди), а також в разі розірвання чи в інший спосіб (порядок) припинення цього Договору (незалежно від підстав) Орендар зобов`язана звільнити предмет оренди і того ж дня передати його Орендодавцеві за актом приймання-передачі (розпискою абощо). Зі спливом цього строку (тобто з наступного календарного дня) вважається що Орендар звільнила Предмет оренди і передала його Орендодавцеві, після чого Орендодавець не несе відповідальності за збереження майна Орендаря, залишеного нею в будинку, надвірних будівлях і на території домоволодіння, що Предметом оренди за цим Договором. В зазначених пунктах зазначено протилежні вимоги, а саме спочатку зазначено, що передача відбувається шляхом підписання акту прийому передачі, чи розписки, а потім визначається що повернення предмету договору настає незалежно від будь-яких дій наступного дня після спливу терміну оренди. Також підтвердженням того, що сторони за Договором не збиралися його виконувати є те, що у договорі відсутні пункти стосовно оплати за отримані комунальні послуги. Відсутні відомості стосовно того які інженерні мережі та обладнання знаходяться у домі, які прибори обліку і які є на них показання на момент укладання договору найму (оренди), відсутні відомості стосовно способу опалення дому та відсутня інформація стосовно заборгованості за комунальними платежами, лише п.7.2. Договору передбачена відповідальність за збереження невизначеного інженерного обладнання у зв`язку з використанням Предмету оренди. ОСОБА_2 зазначає, що орендодавець ОСОБА_7 знаючи і розуміючи, що в будинку зареєстрована та фактично мешкає родина ОСОБА_9 , при тому що він не має від нього ключів та не має доступу до будинку, фіктивно передає будинок в оренду за Договором ОСОБА_1 . При цьому передача відбувається тільки на папері, однак в Договорі зазначено, що незалежно від його використання Орендатором, остання повинна сплатити Орендодавцю орендну плату у повному обсязі, а допоки там мешкає родина ОСОБА_9 , ще й зі штрафом, тобто у подвійному розмірі у сумі 30000 грн. на місяць, що не відповідає умовам ділового обороту стосовно оренди житлового будинку, що склалася на території України. ОСОБА_2 вважає, що дії ОСОБА_1 мають явні ознаки фіктивності, оскільки вона могла бачити будинок тільки ззовні (якщо бачила взагалі), ніколи не була всередині та не знає його оздоблення при цьому достеменно знає, що в будинку мешкає сім`я ОСОБА_9 , які там зареєстровані. Орендодавець ОСОБА_7 з моменту придбання житлового будинку АДРЕСА_1 сім`єю ОСОБА_9 також не був в всередині будинку і не міг бачити його внутрішній стан та оздоблення і внаслідок цього не міг поінформувати Орендаря про внутрішній стан. Тобто Орендар, без передачі їй ключів від будинку, без фактичної передачі предмету оренди, погоджується оплачувати не тільки чималу орендну плату, а ще і штрафні санкції за те, що будинок буде продовжувати знаходитись в тому самому стані, в якому їй його начебто передали, тобто там будуть продовжувати мешкати сім`я ОСОБА_9 . Це свідчить про те що ще в момент підписання договору ОСОБА_1 розуміла, що їй доведеться оплачувати по 30 000 грн. щомісячно за оренду будинку, яким вона не має можливості користуватися, тобто сплачувати за послуги (найм) які вона не отримує. Згідно Договору передбачена пеня за несвоєчасну сплату орендної плати у п.7.4. Договору у розмірі 5% за кожен день прострочення, тобто 1825% річних, що складає 150% кожного місяця. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на ч.5 ст.203 ЦК України, якою встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та ст. 234 ЦК України, якою встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Також зазначає, що Орендодавець ОСОБА_7 та Орендар ОСОБА_1 партнери по бізнесу, а саме ними 26.02.2019 спільно зареєстровано ТОВ АГЕНСТВО НЕРУХОМОСТІ ЕСТЕЙТ-СТОР за адресою АДРЕСА_2 , учасниками і підписантами якого вони є, при цьому ОСОБА_1 ще є керівником цього товариства. ОСОБА_7 добре відомо, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09.12.2015 у справі № 640/4025/15 за його позовом про виселення ОСОБА_2 та інших йому було відмовлено. Тепер ОСОБА_7 намагається виселити родину ОСОБА_9 руками ОСОБА_1 для чого і був потрібен Договір.

В зустрічному позові ОСОБА_4 просить визнати недійсним договір найму (оренди) житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , який був укладений 13.11.2018 між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог посилається на ч.1 ст.203 ЦК України, якою встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та ч.3 ст.228 ЦК України, згідно якого у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсний. Згідно до інформаційної довідки №157664806 від 26.02.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, єдиним власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Раніше ОСОБА_7 вже звертався до суду з позовною заявою про виселення ОСОБА_2 та інших осіб з займаного житлового будинку АДРЕСА_1 . Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09.12.2015 року у справі №640/4025/15 у задоволенні позову було відмовлено. ОСОБА_4 зазначає, що тепер ОСОБА_7 намагається виселити родину ОСОБА_9 руками ОСОБА_1 , для чого і був потрібен договір оренди. На думку ОСОБА_4 , укладаючи оскаржуваний договір, як ОСОБА_7 так і ОСОБА_1 усвідомлювали, що в цьому будинку мешкає сім`я ОСОБА_9 , у виселенні яких за позовом ОСОБА_7 було раніше відмовлено, тому, укладаючи договір оренди будинку, ОСОБА_7 переслідував ціль порушити інтереси держави і суспільства та його моральні засади у вигляді позбавлення зареєстрованого власника будинку та членів його родини права та можливості користування своєю власністю та своїм єдиним житлом, або, принаймні, створити значні незручності шляхом вселення до житлового будинку абсолютно сторонньої людини, яка може пошкодити особисті речі, побутову техніку або привласнити собі готівкові кошти та коштовності, що знаходяться у будинку. ОСОБА_4 вважає, що умови договору є незаконними та переслідують одразу дві незаконні та аморальні мети - виселити сім`ю ОСОБА_9 із їх власного будинку на вулицю та створити значні боргові зобов`язання, у виникненні яких звинуватити потім сім`ю ОСОБА_9 , щоб відібрати абсолютно все наявне у них майно. ОСОБА_4 зазначає, що такі умови не відповідають нормам Цивільного кодексу України, закладені у оскаржуваному правочині свідчить про його невідповідність інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а тому оскаржуваний правочин є недійсним.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник підтримали позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 та просили їх задовольнити, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просили відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_4 вважають таким, що підлягає задоволенню.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 та позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином, подали письмові заяви про розгляд справи в їх відсутність, інші учасники справи в судове засідання також не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, тому суд розглядає справу в їх відсутність.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2 та її представника, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в задоволені первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_4 слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідачі зареєстровані та проживають в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.04.2016 по справі №640/8988/14 частково задоволений позов ОСОБА_7 до ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В рахунок задоволення вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_15 за договором позики від 05.05.2008 вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 180,4 кв.м., житловою площею 106,7 кв.м., шляхом застосування визначеної ст.38 Закону України Про іпотеку процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_7 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 180,4 кв.м., житловою площею 106,7 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці площею 732 кв.м., на якій розташовані вказаний житловий будинок літ. С-2, огорожа № 1, 2 передано в управління ОСОБА_7 на період до його реалізації за визначеною ст.38 Закону України Про іпотеку процедурою продажу.

13 листопада 2018 року ОСОБА_7 уклав з ОСОБА_1 Договір найми (оренди) житлового будинку з надвірними будівлями (далі - Договір найму ), згідно якого ОСОБА_7 передав орендарю ОСОБА_1 у строкове платне користування житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 180,4 кв.м., житлова площа - 106,7 м (надалі - Предмет оренди ), а позивач ОСОБА_1 прийняла Предмет оренди та зобов`язалася своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцеві орендну плату за користування Предметом оренди в установлені цим Договором порядку та строки, дотримуватися мети оренди з урахуванням цільового призначення Предмета оренди та неухильно виконувати свої обов`язки за цим Договором.

Згідно п.1.3. Договору найму - Метою найму (оренди) є проживання Орендаря, членів її сім`ї та будь-яких інших на її розсуд осіб, за дії (бездіяльність, вчинки) яких Орендар згодна нести матеріальну відповідальність за можливу в результаті їхніх неправомірних дій (бездіяльності, халатного ставлення, невиконання обов`язків, недотримання правил добросусідства тощо) шкоду.

Проживання в Предметі оренди інших осіб не допускається та вважається порушенням умов цього Договору з наслідками згідно підп.7.3 цього Договору, незалежно від наявності вини Орендаря в такому порушенні.

Частиною першою статті 810 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

ОСОБА_7 не є власником переданого в найм житла - житлового будинку АДРЕСА_1 , тому згідно ч.1 ст.801 ЦК України не мав права передавати його в найм (оренду).

Згідно до інформаційної довідки № 157664806 від 26.02.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, єдиним власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Крім того, умови Договору найму виконати неможливо, оскільки в будинку АДРЕСА_1 мешкає ОСОБА_2 зі своєю сім`єю, про що сторонам за Договором найму відомо, враховуючи, що в п.1.2. Договору найму зазначаються номер судової справи та вказано, що зміст вказаних судових рішень доведений до відома Орендаря і в неї є їхні копії.

Раніше ОСОБА_7 вже звертався до ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 з позовом про виселення з житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , загальною площею 180,4 кв.м., житловою площею 106,7 кв.м. (справа №640/4025/15).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09.12.2015 по справі №640/4025/15 відмовлено ОСОБА_16 в задоволені позову про виселення відповідачів з житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 з посиланням на те, що відповідно до ч.2 ст.109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення.

За змістом ст.ст. 39, 40 Закону України Про іпотеку та ст.109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку, яке предметом іпотеки, в зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. В іпотеку ОСОБА_15 передав ОСОБА_7 житловий будинок, який був придбаний ОСОБА_15 не за рахунок отриманих від ОСОБА_7 коштів. Постійного житла, куди необхідно виселити відповідачку ОСОБА_2 позивач ОСОБА_7 у позові не зазначив, тому суд не вбачає підстав для виселення відповідачки з житлового будинку АДРЕСА_1 .

Таким чином, ОСОБА_7 не міг забезпечити доступ орендатора ОСОБА_1 до житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та передати його в користування, оскільки в судовому порядку йому було відмовлено у виселенні з будинку ОСОБА_2 .

На момент підписання Договору найму сторони усвідомлювали неможливість його виконання, тому зазначили у п. 2.1. Договору що Орендар обізнана зі станом основних конструктивних елементів і внутрішнього оздоблення Предмета оренди та відмовляється від можливих стосовно них претензій в разі можливого в подальшому виявлення будь-яких недоліків Предмета оренди.

З огляду на положення абз. 1 цього підпункту Договору найму, Предмет оренди вважається переданим Орендарю безпосередньо в момент складання цього Договору, що Сторони підтверджують своїми підписами під ним, у зв`язку з чим жодних документів на підтвердження факту передачі Орендодавцем Предмету оренди Орендарю не потребуються.

Проте, виконання вимоги про передачу житла в найм передбачає не тільки передача його у користування Орендарю, а й допуск до користування ним.

Майно повинно бути надане наймачеві в такому стані, щоб воно не перешкоджало його використанню для тих цілей, які були обумовлені договором, а якщо такі цілі не були обумовлені, то для звичайного використання відповідно до призначення майна.

Свідченням того, що сторони за Договором найму не збиралися його виконувати є те, що у договорі відсутні пункти щодо оплати за надані комунальні послуги, відсутні відомості стосовно інженерних мереж і обладнання, що знаходяться у домі, не зазначені прибори обліку та показання на момент укладання Договору найму, відсутні відомості стосовно способу опалення дому та не вказана інформація щодо відсутності заборгованості за комунальними платежами.

Орендодавецю ОСОБА_7 відомо, що в будинку зареєстровані та мешкають члени сім`ї ОСОБА_2 ОСОБА_7 не має ключів від будинку, не має доступу до нього, передача будинку в оренду за Договором найму відбулось тільки на папері.

Умовами Договору найму передбачалось, що незалежно від його використання орендатор ОСОБА_1 повинна сплатити орендодавцю ОСОБА_7 орендну плату у повному обсязі, а допоки там мешкає родина ОСОБА_9 , ще й зі штрафом, тобто у подвійному розмірі.

Позивачкою не спростовні доводи відповідачів, які зареєстровані та мешкають в спірному будинку, що вона ніколи не була всередині будинку та не знає його оздоблення, хоча їй відомо, що в будинку мешкає сім`я ОСОБА_9 , а орендодавець ОСОБА_7 з моменту придбання житлового будинку АДРЕСА_1 сім`єю ОСОБА_9 , також не був в всередині будинку, не міг бачити його внутрішній стан та оздоблення, тому не міг поінформувати орендаря про стан будинку.

Таким чином, враховуючи умови Договору найму, орендар ОСОБА_1 без передачі їй ключів від будинку та без фактичної передачі предмету оренди, погодилась оплачувати не тільки велику орендну плату, а ще й штрафні санкції за те, що будинок буде продовжувати знаходитись в стані, в якому їй його начебто передали, тобто з проживаючими в ньому членами сім`я ОСОБА_9 .

Таким чином, укладаючи Договір найму на вказаних в ньому умовах, ОСОБА_1 розуміла, що їй доведеться оплачувати по 30 000 грн. щомісячно за оренду будинку, яким вона не має можливості користуватися, сплачуючи за послуги (найм), які вона не отримує.

Вищенаведене свідчить про те, що спірний правочин - Договір найму (оренди) житлового будинку із надвірними будівлями від 13.11.2018 вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлено ним.

Частиною п`ятої статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнав й будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно під того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 , тому визнає недійсним Договір найму (оренди) житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 13.11.2018 орендодавцем ОСОБА_7 та орендатором ОСОБА_1

Частиною другою статті 109 ЖК Української РСР встановлено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Постійного житла, куди необхідно виселити відповідачів, позивачка ОСОБА_1 у позові не зазначила, Договір найму (оренди) житлового будинку з надвірними будівлями, укладений 13.11.2018 орендодавцем ОСОБА_7 та орендатором ОСОБА_1 , визнаний судом недійсним, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про виселення відповідачів та вселення ОСОБА_1 в житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_4 , яка просила визнати недійсним спірний Договір найму (оренди) житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 13.11.2018 ОСОБА_7 та ОСОБА_1 з підстав, встановлених ч.1 ст.203 ЦК України та ч.3 ст.228 ЦК України, якими передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України) та у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсний (ч.3 ст.228 ЦК України).

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Згідно ст.81 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторін.

ОСОБА_4 не довела обґрунтованість свої позовних вимог, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_4

Питання про розподіл судових витрат вирішується судом у відповідності до вимог статі 141 ЦПК України.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 10-13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 228, 234, 810 ЦК України, ст.109 ЖК УРСР, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення орендарю перешкод в користуванні орендованим майном - відмовити.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсним Договір найму (оренди) житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 13 листопада 2018 року орендодавцем ОСОБА_7 та орендатором ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено 24.09.2019 р.

СУДДЯ