Постанова

від 18.01.2021 по справі 640/1963/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1963/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві (правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Країна" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Країна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у місті Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

23 грудня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від представника позивача - Халпахчієвої Є.В., в якому вона просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року - без змін.

28 грудня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від представника позивача - Анісової О.І., в якому вона просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року - без змін.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Енерго Країна з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Комплект Стандарт Сервіс за квітень, червень 2017 року.

Перевіркою ТОВ Енерго Країна було встановлено порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду всього у сумі 152 596 грн., в т.ч. по періодам: квітень 2017 - 127 894 грн., червень 2017 - 24 702 грн.

Вказані висновки перевірки ґрунтуються на тому, що вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 травня 2018 року у справі №201/4522/18 ОСОБА_1 (засновник товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Стандарт Сервіс") визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 статті 27, ч.1 статті 205 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 гривень.

За результатами перевірки складено акт від 04.10.2018 № 679/26-15-14-02-05/40707857 та винесено податкове повідомлення-рішення від 22.10.2018 року №00013131402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 152 596 грн., в тому числі за квітень 2017 - 127 894 грн., за червень 2017 - 24 702 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов`язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номери.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем, як покупецем та товариством з обмеженою відповідальністю "Комплект Стандарт Сервіс", як постачальником укладено наступні договори: договір виконання робіт №ОУ-0304-17 від 01.03.2017 року, відповідно до якого виконавець зобов`язується виконати роботу з впровадження та експлуатації системи онлайн-моніторингу роботи генераторів, високовольтних вводів, трансформаторів, високовольтних вимикачів на енергогенеруючих об`єктах, та надання послуг з комплектування та пусконаладки, договір виконання робіт №ОУ-0616/01 від 16.08.2017 року, відповідно до якого виконавець зобов`язується виконати роботи по підготовці автотрансформатора на ПС 330/110/35кВ. Акти виконаних робіт та видаткові накладні є від`ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного вище договору позивачем надано копії: податкових накладних №148 від 31.03.2017 року, №19 від 10.04.2017 року, №144 від 16.06.2017 року; податкових декларацій з додатками; актів здачі-прийняття робіт №ОУ-0331/21 від 31.03.2017 року, №ОУ-0410/01 від 10.04.2017 року, №ОУ-0616/01 від 16.06.2017 року; рахунків-фактури; договору безоплатної цесії №2304 від 23.04.2017; повідомлення; платіжних доручень №210 від 24.04.2017 року.

На підтвердження реалізації придбаних у ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" послуг позивачем надано копії: договору підряду №2 від 28.03.2017 року; договірної ціни; підсумкової відомості ресурсів; локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1; довідки про вартість будівельних робіт за червень 2017; акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року; договору №10/18-11/2016 генерального підряду від 01.11.2016 року та додаткових угод до нього; актів здачі-приймання робіт №2 від 10.04.2017 року.

Як наголошувалося відповідачем та встановлено судом першої інстанції, як договір від 31.05.2017 року №28, так і інші первинні бухгалтерські документи від імені ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" підписані директором ОСОБА_1 .

Висновок відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" ґрунтувався на вироку Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24.05.2018 року у справі №201/4522/18, яким ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 статті 27, ч.1 статті 205 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 гривень.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписавши та передавши невстановленій особі протокол № 1 Установчих зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Стандарт Сервіс", датований 10.01.2017 року та статут товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Стандарт Сервіс", на підставі яких 11 січня 2017 року було створено (зареєстровано) вказану юридичну особу, в порушення вимог статей 19, 56, 58, 65, 89 Господарського кодексу України, статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 81, 87, 89, 92, 93 Цивільного кодексу України, статей 1, 4, 12, 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", статей 45, 48, 64 Податкового кодексу України, набувши право власності на підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплект Стандарт Сервіс" (ЄДРПОУ 41077038) та одночасно взявши на себе обов`язки, передбачені посадою директора в частині ведення фінансово-господарської діяльності, організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій, усвідомлюючи покладену на неї відповідальність посадової особи та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, розуміючи, що не прийматиме жодної участі у подальшому веденні фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Стандарт Сервіс", надала можливість невстановленим особам створити суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) з метою прикриття незаконної діяльності та здійснювати документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) від імені ОСОБА_1 , як засновника та керівника зазначеного підприємства.

Позивач, спростовуючи доводи контролюючого органу, зазначив, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 13.11.2018 року скасовано вказаний вище вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24.05.2018 року у справі №201/4522/18, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16.04.2019 у названій вище справі задоволено клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 статті 27, ч.1 статті 205 Кримінального кодексу України, закрито у зв`язку із закінченням строків давності, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що посилання відповідача в акті на вирок (який надалі був скасований) у вищезгаданій кримінальній справі є безпідставними, оскільки він не набрав законної сили, а ухвала про закриття кримінального провадження було ухвалено суто з процесуальних причин - закінчення строку притягнення особи до відповідальності. Крім того, і у вироку, і в ухвалі про закриття провадження відсутні будь-які відомості із прямою вказівкою на те, що винна особа підприємства не підписувала документи і не брала участі у взаємовідносинах саме із ТОВ "Торгівельно виробниче підприємство "Максус".

В даному випадку також слід зазначити, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, ухвал про закриття кримінальних проваджень не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагента платника податків, невиконання ними своїх податкових обов`язків, підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нездійснення господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Таких підстав відповідачем не зазначено, колегією суддів під час судового розгляду не встановлено.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження наявними у матеріалах справи первинними документами, які також надавались позивачем до перевірки, факту руху активів по всьому ланцюгу постачання від придбання позивачем товару.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві (правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.