Постанова

від 18.09.2019 по справі 569/2630/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 569/2630/15-ц

провадження № 61-31317св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ,

представник позивача - Чупіль Роман Ростиславович ,

відповідачі : ОСОБА_2 , приватне підприємство - фірма Інтур ,

представник відповідачів - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_2 і приватного підприємства - фірма Інтур - ОСОБА_5 на ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 14 липня 2017 року у складі судді Боймиструка С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) звернулося до суд із позовом до ОСОБА_2 , приватного підприємства - фірма Інтур (далі - ПП Інтур ) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 04 лютого 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (далі - АКІБ УкрСиббанк ), правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , і ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 49 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,4 % на рік з кінцевим терміном повернення кредиту до 03 січня 2018 року.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором 04 лютого 2008 року між АКІБ УкрСиббанк і ОСОБА_2 , ПП Інтур був укладений іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_2 і ПП Інтур передали в іпотеку банку торговий павільйон загальною площею 157,30 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцям на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сивоглаз С. С. та зареєстрованого за реєстровим № 382, і свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 28 грудня 2006 року.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 04 лютого 2008 року станом на 08 січня 2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 32 112,62 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 506 723,21 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 29 252,09 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2 860,53 дол. США та пені у розмірі 11 090,21 грн, у рахунок погашення якої ПАТ УкрСиббанк просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 04 лютого 2008 року, укладеним між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_2 , ПП Інтур , а саме - торговий павільйон загальною площею 157,30 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України Про іпотеку та встановити початкову ціну, яка буде визначена на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності та проведеної відповідно до законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року позов ПАТ УкрСиббанк задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме - торговий павільйон загальною площею 157,30 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , власниками якого є: ОСОБА_2 і ПП Інтур , для задоволення вимог ПАТ УкрСиббанк за договором про надання споживчого кредиту від 04 лютого 2008 року у розмірі 32 112,62 дол. США - заборгованість за кредитом і процентами за користування кредитом та пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 11 090,21 грн.

Встановлено спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 і ПП Інтур , а саме шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України Про іпотеку та встановлено початкову ціну предмета іпотеки за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем, яка на момент укладення договору іпотеки становила 967 700,00 грн, або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнуто з ОСОБА_2 і ПП Інтур у рівних частинах на користь ПАТ УкрСиббанк судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до статей 526, 530, 589, 590 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору, тому, встановивши, що основне зобов`язання за кредитним договором не виконано, суд вважав, що іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки .

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 липня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року у справі за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_2 , ПП Інтур про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 липня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника ПП Інтур - ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року у справі за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_2 , ПП Інтур про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судові рішення апеляційного суду мотивовані тим, що у травні 2017 року ОСОБА_4 і ПП Інтур подали апеляційні скарги на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року, однак ці скарги не відповідали вимогам статті 297 ЦПК України 2004 року та були подані з пропуском строку на апеляційне оскарження, тому ухвалами Апеляційного суду Рівненської області від 29 травня 2017 року апеляційні скарги були залишені без руху і надано строк для усунення недоліків. Оскільки заявники в установлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунули, зазначені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження причини пропуску цього строку визнані неповажними, тому суд відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У серпні 2017 року представник ОСОБА_2 і ПП Інтур - ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги на вищевказані ухвали апеляційного суду, в яких, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвали апеляційного суду і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 07 червня 2019 року № 637/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Встановивши, що суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не було вирішено питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ПП Інтур - ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 14 липня 2017 року, ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2019 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ПП Інтур - ОСОБА_5

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргами ОСОБА_2 і ПП Інтур - ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року, оскільки копію вказаного судового рішення представник відповідачів отримав 01 лютого 2017 року, а апеляційні скарги на це судове рішення були направлені засобами поштового зв`язку 10 лютого 2017 року, тобто у межах строків, встановлених статтею 294 ЦПК України 2004 року, що підтверджується накладною кур`єрської служби від 10 лютого 2017 року, копія якої була подана до апеляційного суду разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року ПАТ УкрСиббанк подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року позов ПАТ УкрСиббанк задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме - торговий павільйон загальною площею 157,30 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , власниками якого є: ОСОБА_2 і ПП Інтур , для задоволення вимог ПАТ УкрСиббанк за договором про надання споживчого кредиту від 04 лютого 2008 року у розмірі 32 112,62 дол. США - заборгованість за кредитом і процентами за користування кредитом та пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 11 090,21 грн.

Встановлено спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 і ПП Інтур , а саме шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України Про іпотеку та встановлено початкову ціну предмета іпотеки за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем, яка на момент укладення договору іпотеки становила 967 700,00 грн, або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнуто з ОСОБА_2 і ПП Інтур у рівних частинах на користь ПАТ УкрСиббанк судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.

Не погодившись із рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року , ОСОБА_2 і ПП Інтур через свого представника ОСОБА_5 подали апеляційні скарги на це судове рішення, які датовані 10 лютим 2017 року та до яких були додані заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та квитанції про сплату судового збору від 09 лютого 2017 року.

Апеляційна скарга представника ОСОБА_2 і ПП Інтур - ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року до Апеляційного суду Рівненської області надійшла 04 травня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 29 травня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року залишено без руху та надано строк не більше п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали для надання оригіналу платіжного документу про сплату судового збору та строк тридцять днів з моменту отримання копії цієї ухвали для зазначення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення та надання відповідних доказів щодо цього для вирішення питання про його поновлення.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 29 травня 2017 року апеляційну скаргу представника ПП Інтур - ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року залишено без руху та надано строк не більше п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали для надання оригіналу платіжного документу про сплату судового збору та строк тридцять днів з моменту отримання копії цієї ухвали для зазначення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення та надання відповідних доказів щодо цього для вирішення питання про його поновлення.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 липня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року у справі за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_2 , ПП Інтур про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 липня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника ПП Інтур - ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року у справі за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_2 , ПП Інтур про звернення стягнення на предмет іпотеки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ОСОБА_2 і ПП Інтур , подані через представника ОСОБА_5 , підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення апеляційного суду не відповідають.

У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена можливості апеляційного оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права на справедливий судовий розгляд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ), на справедливий судовий розгляд.

За змістом пункту першого статті 6 ЄКПЛ кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справі Golder v. The United Kingdom, № 4451/70, § 35).

При цьому ЄСПЛ виходить з того, що пункт перший статті 6 ЄКПЛ не зобов`язує держави засновувати апеляційні або касаційні суди, але там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні дотримуватися, в тому числі й щодо забезпечення ефективного доступу до цих судів (рішення ЄСПЛ у справі Delcourt v . Belgium , № 2689/65, § 25, у справі Hoffmann v. Germany, № 34045/96, § 65).

В той же час право на доступ не є абсолютним. Воно може бути обмежено державою, але такі обмеження не повинні обмежувати або зменшувати доступ таким чином або в такій мірі, що знецінюється сама сутність цього права (рішення ЄСПЛ у справі Philis v. Greece, № 12750/87, 13780/88, 14003/88, § 59).

Обмеження повинні відповідати законній меті і при їх запровадженні має зберігатися розумна ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути (рішення ЄСПЛ у справі Guerin v. France, № 51/1997/835/1041, § 37).

Норми, що регулюють строки на апеляційне оскарження, безумовно мають на меті забезпечення здійснення належного правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Однак, норми, про які йде мова, або їх застосування, не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби юридичного захисту (рішення ЄСПЛ у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain, № 28090/95, § 45). Разом з тим ЄСПЛ підкреслює, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, воно стосується не тільки проблеми трактування правової норми в звичайному сенсі, але й і проблеми недоцільного формулювання процесуальної вимоги, яке може перешкоджати розгляду позову по суті, таким чином спричиняючи порушенню права на ефективний судовий захист (див., mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах Miragall Escolano and Others v. Spain, № 38366/97, § 37; Zvolsku and Zvolska v. the Czech Republic, № 46129/99, § 51).

Окрім того, спосіб, в який стаття 6 ЄКПЛ застосовується до апеляційних або касаційних судів, має залежати від особливостей провадження у справі, що розглядається, а також до уваги має братися сукупність процедур, що здійснювались згідно національного правопорядку та роль таких судів (рішення ЄСПЛ у справах Monnell and Morris v. the United Kingdom, № 9562/81, 9818/82, § 56; Helmers v. Sweden, № 11826/85, § 31); умови прийнятності апеляційної скарги згідно закону можуть бути більш жорсткими, ніж для звичайної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Levages Prestations Services v. France, № 21920/93, 45).

Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.

Судом установлено, що не погоджуючись із рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року , ОСОБА_2 і ПП Інтур , через свого представника ОСОБА_5 подали апеляційні скарги на це судове рішення, які датовані 10 лютим 2017 року та до яких були додані заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та квитанції про сплату судового збору від 09 лютого 2017 року.

В обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження представник ОСОБА_2 і ПП Інтур - ОСОБА_5 зазначив, що повний текст оскаржуваного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року він отримав 01 лютого 2017 року, що підтверджується відповідними заявами, наявними у матеріалах справи (а. с. 152, 153), а апеляційна скарга на це рішення суду засобами поштового зв`язку була направлена 10 лютого 2017 року, що підтверджується накладними кур`єрської служби від 10 лютого 2017 року (а. с. 156, 165).

У статті 294 ЦПК України 2004 року визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року, якщо заяву про поновлення строків не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Вважаючи, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року, зазначені представником ОСОБА_2 і ПП Інтур - ОСОБА_5, є неповажними, оскільки апеляційні скарги надійшли до суду у травні 2017 року, тому накладна кур`єрської служби від 10 лютого 2017 року не є належним письмовим доказом, який підтверджує своєчасність подання скаржником апеляційної скарги, апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження.

З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки згідно з частиною четвертою статті 60 ЦПК України 2004 року доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині шостій статті 70 ЦПК України 2004 року визначено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Із матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні, яке відбулося 05 січня 2017 року і під час якого був присутній представник відповідачів - ОСОБА_5, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року (а. с. 140-143), а повний текст вказаного судового рішення представник відповідачів отримав 10 лютого 2017 року, що підтверджується відповідними заявами про видачу судового рішення (а. с. 152-153).

Згідно з накладними кур`єрської служби ОСОБА_2 і ПП Інтур через представника ОСОБА_5 апеляційні скарги на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 рокуподали 10 лютого 2017 року.

З урахуванням вказаного апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 і ПП Інтур - ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року, оскільки із матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга була здана до кур`єрської служби 10 лютого 2017 року, тобто у межах строку на апеляційне оскарження, встановлено статтею 294 ЦПК України 2004 року.

Виходячи зі змісту частини шостої статті 70 ЦПК України 2004 року момент надходження апеляційної скарги до апеляційного суду не має юридичного значення, оскільки вона була своєчасно здана до відповідного засобу зв`язку.

При цьому, Верховний Суд за відсутності інших належних і допустимих доказів, вважає, що висновки апеляційного суду ґрунтуються на припущеннях навіть за обставин надходження апеляційних скарг, які були направлені у лютому 2017 року, до суду лише у травні 2017 року.

На підставі наведеного, оскаржувані ухвали апеляційного суду не можуть вважатися законними і обґрунтованими.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувані ухвали апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_2 і приватного підприємства - фірма Інтур - ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 14 липня 2017 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта