Постанова

від 18.09.2019 по справі 2-1424/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 2-1424/11

провадження № 61-17502св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - публічне акціонерне товариство Родовід Банк ,

представник заявника (стягувача) - Кононенко Денис Альбертович ,

суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Великобагачанського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Шепель Надія Іванівна,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Родовід Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства Родовід Банк Шевченка Андрія Миколайовича на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2017 року у складі судді Блажко І. О. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 червня 2017 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року публічне акціонерне товариство Родовід Банк (далі - ПАТ Родовід Банк ) звернулося до суду зі скаргою на діїстаршого державного виконавця Великобагачанського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Шепель Н. І., заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_3

Скарга мотивована тим, що заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 січня 2012 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ Родовід Банк було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 27 травня 2008 року у розмірі 319 511,17 грн, судові витрати у розмірі 1 820,00 грн, а всього 321 133,17 грн.

На виконання вищевказаного рішення суду 25 липня 2012 року Октябрським районним судом м. Полтави було видано виконавчий лист № 2-1424/11.

Постановою старшого державного виконавця Великобагачанського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Шепель Н. І. від 07 листопада 2014 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1424/11.

Постановою старшого державного виконавця Великобагачанського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Шепель Н. І. від 30 грудня 2016 року виконавчий лист № 2-1424/11 повернуто стягувачу, оскільки належні боржнику транспортні засоби, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення у розшук, а інше майно та доходи, на які за законом може бути звернуто стягнення для погашення боргу, у боржника відсутні.

ПАТ Родовід Банк вказувало, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець у порушення вимог Закону України Про виконавче провадження не вжив усіх необхідних заходів для виконання рішення суду.

На підставі вказаного ПАТ Родовід Банк просило суд визнати незаконними дії старшого державного виконавця Великобагачанського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Шепель Н. І. щодо винесення постанови від 30 грудня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві та скасування цієї постанови.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2017 року у задоволенні скарги ПАТ Родовід Банк відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що винесена старшим державним виконавцем Великобагачанського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Шепель Н. І.постанова про повернення виконавчого документа стягувачу є правомірною, оскільки державний виконавець відповідно до статті 11 Закону України Про виконавче провадження здійснив усі заходи щодо встановлення належного на праві власності майна у боржника, на яке може бути звернуто стягнення .

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ Родовід Банк відхилено.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2017 року залишено без змін .

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги ПАТ Родовід Банк , правильно виходив із того, що державний виконавець обґрунтовано повернув виконавчий документ стягувачу, про що виніс відповідну постанову, оскільки на виконання вимог Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем були направлені запити у відповідні установи з метою встановлення належного на праві власності майна у боржника, наявність якого в останнього не виявлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Родовід Банк Шевченко А. М., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 04 червня 2019 року № 558/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили усіх фактичних обставин, які мають значення для справи, зокрема, не врахували, що старший державний виконавець Великобагачанського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Шепель Н. І. не реалізувала усіх заходів примусового характеру, передбачених Законом України Про виконавче провадження , щодо встановлення належного на праві власності майна у боржника, на яке може бути звернуто стягнення, та передчасно винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу .

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 січня 2012 року частково задоволено позов ПАТ Родовід Банк та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ Родовід Банк заборгованість за кредитним договором від 27 травня 2008 року у розмірі 319 511,17 грн, судові витрати у розмірі 1 820,00 грн, а всього 321 133,17 грн.

На виконання вищевказаного рішення суду 25 липня 2012 року Октябрським районним судом м. Полтави було видано виконавчий лист № 2-1424/11.

Постановою старшого державного виконавця Великобагачанського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Шепель Н. І. від 07 листопада 2014 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1424/11.

Постановою старшого державного виконавця Великобагачанського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Шепель Н. І. від 30 грудня 2016 року виконавчий лист № 2-1424/11 повернуто стягувачу, оскільки належні боржнику транспортні засоби, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення у розшук, а інше майно та доходи, на які за законом може бути звернуто стягнення для погашення боргу у боржника відсутні.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ Родовід Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Родовід Банк Шевченка А. М. підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачена статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі Шмалько проти України (Shmalko v. Ukraine , № 60750/00, § 43 ).

Статтею 383 ЦПК України 2004 року встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV Про виконавче провадження .

У статті 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Права і обов`язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону України Про виконавче провадження . За змістом цієї норми державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, передавати його на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.

Для виконання вказаних обов`язків, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України Про виконавче провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 32 Закону України Про виконавче провадження заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі 4 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У частині восьмій вказаної статті визначено, що державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Вказане свідчить, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку, що державним виконавцем було здійснено усі можливі і достатні заходи для встановлення майна, коштів або інших цінностей боржника, з метою виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 боргу на користь ПАТ Родовід Банк та обсяг його дій відповідає вимогам Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, апеляційний суд не врахував, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, а судове рішення є обов`язковим до виконання на всій території України,

У частині третій статті 406 ЦПК України встановлено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірив доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, тому постановлена у справі ухвала апеляційного суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Родовід Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства Родовід Банк Шевченка Андрія Миколайовича задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 червня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта