Постанова

від 18.09.2009 по справі 9/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18.09.2009 р. № 9/8

09:41

За позовомВідкритого акціонерного товариства Страхова компанія Країна доДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України проскасування припису № СК-08/08-859 від 10.09.2008

Головуючий суддя: Кротюк О.В.

Судді: Арсірій Р.О.

Кочан В.М.

Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з вимогами скасувати припис № СК-08/08-859 від 10.09.2008 та рішення № 14713/12-8 від 28.11.2008.

26.03.2009 позивач уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № СК-08/08-859 від 10.09.2008.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний припис прийнято в порушення положень Закону України Про страхування , Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правовоївідповідальності власників наземних транспортних засобів , оскільки позивач здійснює свою господарську діяльність відповідно до вказаних законів та з дотриманням Ліцензійних умов. Крім того, позивач зазначає про здійснення ним діяльності через структурні підрозділи, які не підлягають внесенню до Державного реєстру фінансових установ.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки позивачем допущено порушення законодавча при наданні фінансових послуг, які необхідно усунути.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

актом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про порушення законів Відкритим акціонерним товариством Страхова компанія Країна № 26/08-26-1280 від 28.08.2008 встановлено порушення законодавства у сфері страхування.

Приписом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № СК-08/08-859 від 10.09.2008 встановлено, що Відкрите акціонерне товариство Страхова компанія Країна`в своїй діяльності вчинило порушення вимог:

частини першої статті 6 Закону України Про страхування (далі - Закон) щодо діяльності страховика не у відповідності до правил страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього закону;

частини третьої статті 16 Закону щодо невідповідності договору страхування правилам страхування;

частини четвертої статті 16 Закону щодо відсутності у договорі істотних умов, визначених цією статтею;

пункту 3 частини першої статті 20 Закону щодо нездійснення страхової виплати або виплати страхового відшкодування у передбачений договором строк;

частини першої статті 25 Закону щодо невиконання обов`язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування;

статті 28 Закону щодо відсутності у договорі страхування відомостей, про розмір нормативних витрат на ведення справи при достроковому припиненні дії договору страхування;

частини 7 статті 31 Закону щодо невиконання страховиком зобов`язання вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання; інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових резервів;

пункту 12 статті 28 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , щодо ненадання необхідних документів на вимогу Держфінпослуг;

статті 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`щодо порушення порядку визначення розміру відшкодування витрат, пов`язаних із пошкодженням транспортного засобу;

пункту 1 статті 34 Закону України Про обов`язкове страхування

цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`щодо невиконання зобов`язання страховика не пізніше трьох робочих днів направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків;

пункту 2 статті 34 Закону України Про обов`язкове страхування

цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`щодо не виконання страховиком зобов`язання відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи;

пункту 5.2 розділу 5 Правил проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.10.2003 № 96, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2003 за № 1184/8505 щодо невиконання обов`язку керівника та працівників суб`єкта нагляду під час проведення інспекції надавати Інспекційній групі повну та достовірну інформацію щодо діяльності суб`єкта нагляду та не надання на запит керівника інспекційної групи копій необхідних документів;

пункту 5 розділу 1 Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 41 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.09.2003 № 797/8118 щодо невиконання фінансовою установою обов`язкової умови внесення інформації про відокремлений підрозділ до Реєстру протягом 15 днів після створення нового відокремленого підрозділу, що надаватиме фінансові послуги;

пункту 11 розділу 1 Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 41 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.09.2003 № 797/8118 щодо надання фінансовою установою фінансових послуг через свій відокремлений підрозділ без внесення інформації про такий відокремлений підрозділ до Реєстру;

розділу 1 пункту 1.6 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.09.2003 № 805/8126 щодо здійснення страховиком страхування через свій відокремлений підрозділ без внесення Інформації про відокремлений підрозділ до Державного реєстру фінансових установ;

пункту 2.15 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.09.2003 № 805/8126, щодо невиконання зобов`язання дотримуватись обов`язків, визначених статтею 20 Закону України Про страхування ;

пункту 2.16 Ліцензійних умов провадженим страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.09.2003 № 805/8126 щодо невиконання зобов`язання страховиком здійснювати страхові виплати у порядку та на умовах, визначених статтею 25 Закону України Про страхування ;

підпункту 3.5.3 пункту 3.5 розділу 3 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.09.2003 № 805/8126 щодо допущення страховиком протиріч та неузгодженостей між пунктами в правилах страхування;

пункту 4.2 розділу 4 Положення про внесення інформації про юридичних осіб, які мають намір набути статусу страховиків (перестраховиків), до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.11.2005 № 4934 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.12.2005 № 1506/11786 щодо невиконання обов`язку протягом 10 днів з дня реєстрації такого відокремленого підрозділу, подати відповідну інформацію та підтверджувальні документи до Держфінпослуг для внесення цієї інформації до Реєстру;

та приписано Відкритому акціонерному товариству „Страхова компанія „Країна" усунути виявлені порушення вимог зазначених нормативно-правових актів чинного законодавства України до 19.10.2008.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Щодо визначеного порушення частини 1 статті 6 Закону України Про страхування`щодо діяльності страховика не у відповідності до правил страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього закону.

Закон України Про страхування`від 07.03.1996 N 85/96-ВР регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Частиною 1 статті 6 Закону України Про страхування`встановлено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Так, за результатом розгляду справи встановлено, що:

06.03.2007 ВАТ СК Країна`укладено договір автомобільного страхування № 23/8/2.1.5.1 з ОСОБА_1 .

10.08.2007 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу, про що 13.08.2008 ВАТ СК Країна`прийнято від страхувальника письмове повідомлення про настання події.

13.08.2007 ВАТ СК Країна`направлено запит № 128/УВЗ начальнику ВДАІГУМВС про надання відомостей про обставини ДТП.

21.08.2007 ВАТ СК Країна`складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу.

28.08.2007 ВАТ СК Країна`отримано довідку ДАІ від 22.08.2008 № 4781 про обставини ДТП.

03.09.2007 ТОВ Хюндай-Центр`проведено калькуляцію № 23 з ремонту автомобіля, відповідно до якої вартість ремонту складає 12250,32 грн., із зазначенням про можливість виявлення скритих дефектів та зміни вартості ремонту.

06.09.2007 ТОВ Хюндай-Центр`проведено калькуляцію № 23 з ремонту автомобіля, відповідно до якої вартість ремонту складає 8985,05 грн. В калькуляції зазначено про можливість виявлення скритих дефектів та зміни вартості ремонту.

20.09.2007 ВАТ СК Країна`прийнято рішення, страховий акт № 1707, про виплату страхового відшкодування у розмірі 7775,05 грн., на підставі власного розрахунку № 1707, де за вартість відновлювального ремонту прийнято калькуляцію ТОВ Хюндай-Центр`від 06.09.2007 № 23.

Відповідно до пункту 13.20 Правил страхування, виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком на підставі страхового акту, впродовж 15 робочих днів після його складання.

При цьому, судом встановлено, а позивачем не оспорюється факт, що сума страхового відшкодування була перерахована в повному обсязі 15.10.2007.

Аналізуючи вказані вище обставини , суд погоджується з твердженням відповідача, що ВАТ СК Країна`не було здійснено виплату страхового відшкодування впродовж 15 робочих днів після складання страхового акту, що є порушенням вимог статті 6 Закону України Про страхування , щодо діяльності страховика не у відповідності до правил страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Адже, 13.08.2007 надійшло письмове повідомлення страхувальника про настання страхового випадку, а виплата страхового відшкодування в повному обсязі здійснена лише 15.10.2007.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача про неможливість здійснити виплату страхового відшкодування з підстави не зазначення страхувальником у його заяві куди та/або яким чином виплатити йому відшкодування. Так як вказане не відповідає обставинам справи, оскільки із заяви ОСОБА_1 від 13.08.2007 вбачається, що останнім чітко зазначено його вимогу виплатити суму страхового відшкодування шляхом перерахування коштів на рахунок СТО або готівкою. Викладене не дає підстав вважати, про необізнаність позивача в порядку перерахування страхового відшкодування страхувальнику. Поряд з цим, не дивлячись на це, суд зазначає, що відсутність інформації про спосіб виплати не впливає на можливість прийняття страховою компанією рішення про виплату або відмови у виплаті з подальшим з`ясуванням реквізитів та способу платежу. Таким чином, суд дійшов висновку, що в описуваному випадку позивачем допущено порушення вимог статті 6 Закону України Про страхування , щодо діяльності страховика не у відповідності до правил страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.

З огляду на зазначене, оскаржуване рішення в описуваній частині є обґрунтованим та правомірним, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо визначеного порушення частини 3 статті 16 Закону України Про страхування`щодо невідповідності договору страхування правилам страхування.

Відповідно до пункту 13.6.3 Правил страхування, підлягають відшкодуванню витрати на евакуацію, якщо в результаті настання страхового випадку застрахований транспортний засіб був неспроможний рухатись самостійно. Конкретний розмір витрат на евакуацію зазначається договором страхування.

Відповідно до пункту 13.14.5 Правил страхування, розмір страхового відшкодування за пошкоджений застрахований транспортний засіб визначається за вирахуванням витрат на транспортування пошкодженого застрахованого транспортного засобу на відстань понад тої, що зазначена у договорі страхування.

Пунктом 16.6 Договору автомобільного страхування № 15/009047/СТ/2.1.5.1 від 28.02.2008 (знаходиться в матеріалах справи) передбачено, що розмір страхового відшкодування, заподіяний застрахованому транспортному засобу внаслідок страхового випадку, визначається у розмірі вартості відновлювального ремонту, що обчислюється виходячи з характеру пошкоджень та стану транспортного засобу за вирахуванням витрат на транспортування пошкодженого застрахованого транспортного засобу.

Суд не приймає до уваги покликання позивача на те, що п. 2.11. та п. 2.12. Правил страхування, зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 01.02.2007 за № 0670152, передбачено, що за згодою між Страховиком і Страхувальником окремі положення та умови цих Правил можуть бути змінені, доповнені, конкретизовані або замінені іншими положеннями та умовами, які не розширюють обсяг відповідальності Страховика, визначений цими Правилами, та не суперечать вимогам чинного законодавства України, а також окремі положення цих Правил можуть не поширюватись на договір страхування, якщо умовами цих Правил та договору страхування це передбачено.

Із викладеною думкою позивача суд не може погодитись, адже частиною 3 статті 16 Закону України Про страхування`чітко встановлено, що договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

З огляду на те, що Правилами страхування передбачено зазначення в договорі страхування розміру витрат на евакуацію пошкодженого транспортного засобу та відстань, за транспортування якої сплачує страхова компанія, а описуваний договір автомобільного страхування не передбачає сплати за евакуацію пошкодженого застрахованого транспортного засобу, оскаржуване рішення є обґрунтованим. Адже, вищезазначене свідчить про невідповідність Договору автомобільного страхування правилам страхування, що є порушенням вимог частини 3 статті 16 Закону України Про страхування .

З огляду на встановлене судом в описуваній частині, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в оскаржуваному випадку, отже оскаржуване рішення в цій частині є правомірним та обґрунтованим.

Щодо визначеного порушення частини 4 статті 16 Закону України Про страхування`щодо відсутності у договорі істотних умов, визначених цією статтею.

З встановленим порушенням законодавства про страхування суд погоджується, адже розглядаємий випадок є порушенням вимог частини 4 статті 16 Закону України Про страхування`щодо відсутності в договорі істотних умов, визначених цією статтею. Такого висновку суд дійшов з урахуванням наступного.

Положеннями статті 16 Закону України Про страхування`чітко встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір страхування повинен містити, зокрема, зазначення предмета договору страхування.

При цьому, статтею 4 Закону України Про страхування`чітко визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані:

з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Так, за результатом розгляду справи судом встановлено, що 28.02.2008 між ОСОБА_2 та ВАТ СК Країна , укладено договір автомобільного страхування. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що вказаний договір страхування не містить предмета страхування.

Вивчивши матеріали справи, суд не приймає до уваги твердження позивача про відсутність порушення частини 4 статті 16 Закону України Про страхування , так як Договір автомобільного страхування від 28.02.2008 має всі істотні умови, в тому числі і предмет (об`єкт) страхування. Так, згідно із розділом 3 Договору страхування СК Країна ...Об`єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом (ТЗ) та додатковим обладнанням (ДО) . Щодо безпосередньо самого поняття Предмет договору страхування , то воно з`явилось у Законі України Про страхування`у 2007 році, на підставі змін, які внесено згідно з Законом України N 997-У від 27.04.2007, внаслідок чого по всьому тексту Закону України Про страхування`змінено назву поняття Об`єкт страхування`на Предмет договору страхування . Сутність самого поняття не змінювалась.

Із викладеною думкою позивача, суд не може погодитись, адже саме Закон України Про страхування`від 07.03.1996 N 85/96-ВР (у редакції, що діє після набрання чинності Законом України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України`від 27.04.2007 N 997-V, а саме: 20.06.2007) регулює відносини у сфері страхування. Вказаного висновку суд дійшов з огляду на те, що з 20.06.2007 Законом України Про страхування`чітко та виключно встановлено, що договір страхування повинен містити зазначення предмета страхування. Оскільки позивач є страховиком та здійснює господарську діяльність у сфері страхування, то він зобов`язаний керуватися при здійсненні своєї діяльності нормами Закону України Про страхування .

З матеріалів справи вбачається, що в наданому перевіряючим описуваному договорі від 28.02.2008 наявний лише об`єкт страхування, а предмет страхування договором не визначено.

Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваного рішення в частині описуваного встановленого порушення, адже в порушення частини 4 статті 16 Закону України Про страхування`в договорі від 28.02.2008 позивачем не викладено всі істотні умови договору страхування, а саме: договір не містить, визначений статтею 4 Закону України Про страхування , предмет страхування.

Отже, оскаржуване рішення в частині встановлення порушення є обґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо визначених порушень пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України Про страхування`щодо нездійснення страхової виплати або виплати страхового відшкодування у передбачений договором строк

та

частини 1 статті 25 Закону України Про страхування`щодо невиконання обов`язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування.

За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість прийняття оскаржуваного висновку в описуваній частині з урахуванням наступного.

Як встановлено вище, 28.02.2008 між ОСОБА_2 та ВАТ СК Країна`укладено договір автомобільного страхування.

17.04.2008 настав страховий випадок, в зв`язку з чим ВАТ СК Країна`складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу від 17.04.2008 в результаті звернення страхувальника про настання страхового випадку.

17.04.2008 ВАТ СК Країна`отримано письмове повідомлення про пошкодження застрахованого транспортного засобу та взято пояснення.

17.04.2008 ВАТ СК Країна`отримано від страхувальника письмову заяву про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування грошових коштів готівкою з каси. На даній заяві міститься дата реєстрації заяви 24.07.2008 № 3186.

В справі знаходиться рахунок-фактура № 0000878 від 24.04.2008 , відповідно до якої вартість ремонту пошкодженого автомобіля складає 8534,00 грн.

25.04.2008 за №10/10-942 ВАТ СК Країна`зареєстровано довідку про дорожньо-транспортну пригоду № 8079826.

26.04.2008 судовим експертом Тавтелевим Д.В. складено висновок автотоварознавчої експертизи, відповідно до якої вартість матеріального збитку станом на 21.04.2008 складає 6689,31 грн.

26.06.2008 страхувальник звернувся до ВАТ СК Країна`з письмовою заявою про надання пакету документів по страховій справі.

01.07.2008 ВАТ СК Країна`отримано факсимільну копію заяви страхувальника від 26.06.2008, щодо надання пакету документів по страховій справі

22.07.2008 ВАТ СК Країна`направлено листа № 1928 до вигодонабувача, щодо порядку виплати страхового відшкодування.

23.07.2008 вигодонабувачем (ТОВ ПростоФінанс ) направлено листа № 86/1 до ВАТ СК Країна , яким надана згода на виплату страхового відшкодування страхувальнику на ремонт автомобіля.

05.08.2008 ВАТ СК Країна`прийнято та зареєстровано за № 3409 скаргу страхувальника від 30.07.2008, щодо затримки у виплаті страхового відшкодування.

06.08.2008 ВАТ СК Країна`видано страховий акт №15/3836/2.1.5,1, про виплату страхового відшкодування страхувальнику.

07.08.2008 ВАТ СК Країна`направлено листа № 2155 страхувальнику у м. Запоріжжя та копію Директору Запорізької регіональної дирекції ВАТ СК Країна`щодо прийнятого рішення сплатити страхове відшкодування страхувальнику на підставі висновку автотоварознавчої експертизи від 26.04.2008 № 164, за вирахуванням суми ПДВ та франшизи .

08.08.2008 платіжним дорученням № 38 ВАТ СК Країна`перераховано на рахунок АКБ Правекс-Банк`м. Київ страхове відшкодування у розмірі 5393,16 грн.

Пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України Про страхування`передбачено, що страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

При цьому, частиною 1 статті 25 Закону України Про страхування`встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Так, відповідно до правил пункту 17 Договору (від 28.02.2007), страхове відшкодування виплачується після надання страхувальником страховикові всіх необхідних документів за страховим випадком, огляду пошкодженого застрахованого транспортного засобу страховиком та складання акту огляду, повного визначення обставин, причин, характеру та розміру збитків і визнання страховиком випадку страховим, складання страхового акту. Впродовж 10 робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів для підтвердження факту настання, причин, обставин та наслідків страхового випадку та визначення розміру збитків страховик складає страховий акт із визначенням розміру страхового відшкодування і в строк до 15 робочих днів здійснює виплату.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновком відповідача, що станом на 26.04.2008 позивач мав всі необхідні документи для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування страхувальнику, чого зроблено не було, що є порушенням вимог пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України Про страхування`щодо нездійснення страхової виплати або виплати страхового відшкодування у передбачений договором строк та частини 1 статті 25 Закону України Про страхування`щодо невиконання обов`язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування.

Додатково, суд вважає необхідним зазначити, що не приймає до уваги твердження позивача, як підставу для задоволення позову в описуваній частині, про те, що п. 15.1.8 Договору страхування передбачає обов`язок страхувальника у будь-якому разі надати страховику лист вигодонабувача із зазначенням реквізитів для сплати страхового відшкодування. В матеріалах справи знаходиться отриманий лист вигодонабувача -ТОВ Простофінанс № 86/1 від 23.07.2008 не містить жодних реквізитів щодо оплати страхового відшкодування. Поряд з цим, не дивлячись на це, суд зазначає, що відсутність інформації про спосіб виплати чи/та реквізитів для оплати не впливає на можливість прийняття страховою компанією рішення про виплату або відмови у виплаті з подальшим з`ясуванням реквізитів та способу платежу.

Викладене дає підстави вважати, що позивачем порушено вимог пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України Про страхування`щодо нездійснення страхової виплати або виплати страхового відшкодування у передбачений договором строк та частини 1 статті 25 Закону України Про страхування`щодо невиконання обов`язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування, тобто позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо визначеного порушення статті 28 Закону України Про страхування`щодо відсутності у договорі страхування відомостей, про розмір нормативних витрат на ведення справи при достроковому припиненні дії договору страхування.

Як встановлено судом вище: 28.02.2008 ВАТ СК Країна`укладено договір автомобільного страхування № 15/009047/СТ/2.1.5.1 з ОСОБА_2 . Разом з тим, з його змісту вбачається, що договір не містить нормативу витрат на ведення справи, що є порушенням вимог статті 28 Закону України Про страхування`в частині відсутності у договорі страхування відомостей про розмір нормативних витрат на ведення справи при достроковому припиненні дії договору страхування.

Оцінюючи, положення статті 28 суд вбачає імперативний характер положень закону щодо обов`язку повернення нормативних витрат, від яких сторони відійти не можуть. Наявність такої імперативної норми спричиняє обов`язок позивача врегулювати таке питання в договорі.

Враховуючи те, що договір від 28.02.2008 не містить відомостей про розмір нормативних витрат на ведення справи при достроковому припиненні дії договору страхування, а положення частин 4 та 5 статті 28 Закону України Про страхування`дострокове припинення дії договору страхування ставлять в залежність від наявних та передбачених договором розрахунків нормативу витрат на ведення справи, суд погоджується з відповідачем про допущення порушень страховиком вказаних норм.

Отже, в описуваній частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення в цій частині прийнято з врахуванням принципів, визначених статтею 2 КАС України.

Щодо встановленого порушення частини 7 статті 31 Закону України Про страхування`щодо невиконання страховиком зобов`язання вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових резервів.

Суд погоджується з прийнятим оскаржуваним рішенням в цій частині.

Як встановлено попередньо судом, 17.04.2008 страховиком отримано письмове повідомлення від ОСОБА_2 про пошкодження застрахованого транспортного засобу та взято пояснення. Разом з тим, реєстраційна відмітка страховика на вказаній заяві здійснена 08.07.2008 за № 7227.

17.04.2008 ВАТ СК Країна`отримано від страхувальника письмову заяву про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування грошових коштів готівкою з каси. На даній заяві зазначено дату реєстрації заяви - 24.07.2008 № 3186.

Проте суд зазначає, що заява № 15/039 підписана страхувальником 17.04.2008 і була надана позивачу в зазначену дату. Це підтверджується актом огляду пошкодженого т/з від 17.04.2008, який має покликання на вказану вище заяву. Адже акт огляду без відповідної заяви про настання страхового випадку не складається (стор. 141, 144 позовної заяви). Проте заява № 15/039 від 17.04.2008 безпідставно зареєстрована страховиком 08.07.2008.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України Про страхування`страховики зобов`язані формувати і вести облік страхових резервів у порядку та обсягах, встановлених цим Законом, станом на кожен день.

При цьому, частиною 7 статті 31 Закону України Про страхування`чітко встановлено, що страховики зобов`язані вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових резервів. Уповноважений орган може встановити порядок та форму ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування.

Враховуючи те, що реєстрація ВАТ СК Країна`заяви страхувальника здійснена через 3 місяці з моменту її подання в установленій страховиком формі, є всі підстави вважати, що страховиком порушено норму частини 7 статті 31 Закону України Про страхування , адже така реєстрація не дає можливості вести належний облік щоденних звернень страхувальників.

З огляду на викладе, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо встановлених порушень пункту 5.2 розділу 5 Правил проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.10.2003 № 96, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2003 за № 1184/8505 щодо невиконання обов`язку керівника та працівників суб`єкта нагляду під час проведення інспекції надавати Інспекційній групі повну та достовірну інформацію щодо діяльності суб`єкта нагляду та не надання на запит керівника інспекційної групи копій необхідних документів

та

пункту 12 статті 28 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг`щодо ненадання необхідних документів на вимогу Держфінпослуг.

Відповідно до пункту 12 статті 28 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг`Уповноважений орган у межах своєї компетенції надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

Правила проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.10.2003 N 96 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2003 за N 1184/8505 встановлюють єдиний порядок здійснення нагляду за додержанням чинного законодавства у сфері фінансових послуг, який здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (її центральний апарат та територіальні управління), шляхом проведення планових та позапланових, виїзних перевірок (інспекцій) та безвиїзних перевірок, які проводяться самостійно чи разом з іншими органами виконавчої влади або саморегулівними організаціями.

Відповідно до пункту 4.2. Правил проведення перевірки керівник та члени інспекційної групи при проведенні інспекції зобов`язані, зокрема, у разі відмови представника суб`єкта нагляду надати документи чи належним чином засвідчені копії документів (витяги з документів) на усний запит членів інспекційної групи підготувати та надати представнику суб`єкта нагляду письмовий запит із зазначенням строку або терміну надання необхідної інформації.

При цьому, положеннями пункту 5.2. Правил проведення перевірок передбачено, що керівники та працівники суб`єкта нагляду під час проведення інспекції зобов`язані:

- забезпечити інспекційній групі необхідні умови для проведення інспекції;

- своєчасно надавати інспекційній групі повну та достовірну інформацію щодо діяльності суб`єкта нагляду;

- на запит керівника інспекційної групи надавати копії необхідних документів, засвідчені підписом керівника, або особи, яка його заміщає, та печаткою суб`єкта нагляду, для приєднання їх до акта інспекції.

Пункт 5.3. Правил проведення перевірок передбачає настання відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері фінансових послуг суб`єкт нагляду, його керівником та працівником.

Крім того, відповідно до пункту 9.2 розділу 9 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 № 40 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції від 15.09.2003 № 805/8126), контроль за додержанням Ліцензійних умов здійснюється Держфінпослуг та її територіальними управліннями шляхом проведення виїзних та безвиїзних перевірок, у тому числі тематичних та зустрічних перевірок, що проводяться відповідно до нормативно-правових актів, затверджених Держфінпослуг.

Так, 08.08.2008 в телефонному режимі попереджено ВАТ Країна`про проведення позапланової інспекції і необхідності підготувати документи по трьох страхових справах. Представнику ВАТ СК Країна`інформацію щодо запитуваних справ та повідомлено дату візиту інспекційної групи.

13.08.2008 інспекційна група Держфінпослуг прибула до ВАТ СК Країна`для проведення позапланової інспекції, про що зроблено запис в журналі реєстрації перевірок, та зроблено усний запит про надання необхідних документів.

У зв`язку з ненаданням представниками ВАТ СК Країна`на усний запит інспекційної групи документів чи належним чином засвідчених копій документів (витяги з документів), відповідно до пункту 4.2 Правил проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, затверджених розпорядженням Держфінпослуг 28.10.2003 № 96, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.12.2003 за № 1184/8505, 13.10.2008 інспекційною групою надано письмові запити за номерами 26/08-26-1778, 26/08-26-1779 та 26/08-26-1780 із зазначенням терміну надання необхідної інформації до 16 години 00 хвилин 14.08.2008.

13.08.2008 Страховиком отримано письмові запити, про що свідчать відповідні відмітки на них.

Документи, зазначені у запиті, в зазначений термін, ВАТ СК Країна`не надано. Так як, супровідні листи страховика датовані лише 15.08.2008.

Крім того, ВАТ СК Країна`внесено до державного реєстру фінансових установ за адресою: вул. Електриків , 29-А.

Позапланова інспекція ВАТ СК Країна`проводилась за адресою: проспект Московський 8, корпус 1,

26.08.2008 інспекційною групою зроблено усний запит про надання ВАТ СК Країна`копій договорів оренди за зазначеними вище адресами, інформації у вигляді письмового пояснення щодо місцезнаходження структурних підрозділів ВАТ СК Країна`за зазначеними адресами, штатний розпис ВАТ СК Країна`та положення про структурні підрозділи ВАТ СК Країна .

У наданні документів, на усний запит інспекційній групі Держфінпослуг, ВАТ СК Країна`відмовлено, в зв`язку з чим 26.08.2008 відповідачем надано письмовий запит за номером 26/08-26-1264 із зазначенням терміну виконання до 21.08.2009, яким витребувано копію договору оренди ВАТ СК Країна`приміщення за адресою: вул.

Електриків, 29-А; копію договору оренди ВАТ СК Країна`приміщення за адресою:

проспект Московський, 8, корпус 1; інформацію у вигляді письмового пояснення щодо місцезнаходження структурних підрозділів ВАТ СК Країна`за адресами по вул. Електриків, 29-А та на Московському проспекті, 8, корпус 1; штатний розпис ВАТ СК Країна ; положення про структурні підрозділи ВАТ СК Країна .

27.08.2008 ВАТ СК Країна`на вказаний запит надано витребувані документи, крім Положення про структурні підрозділи позивача.

Аналізуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку про підставність зобов`язання позивача усунути порушення описаних норм, адже право відповідача на отримання відповідної інформації (документів) передбачено пунктом 12 статті 28 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг`та нормами Правил проведення перевірок, і не поставлено законом в залежність (обмежена) від виду, статусу запитуваної інформації (приналежність до комерційної таємниці чи ні) у страхової компанії, чи щодо обставин викладених у заявах скаржників, з приводу яких проводиться перевірка.

Позивачем не надано всі документи та у встановлений строк на вимогу Уповноваженого органу. Тобто позивачем допущено порушення вимог законодавства у сфері фінансових послуг. За таких обставин, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо встановленого порушення статті 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`щодо порушення порядку визначення розміру відшкодування витрат, пов`язаних із пошкодженням транспортного засобу.

Щодо встановленого оскаржуваним рішенням порушення, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість винесення оскаржуваного припису в цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2007 ВАТ СК Країна`укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ОСОБА_3 , строк дії якого закінчується 25.09.2008.

26.09.2007 знаходиться в справі довідка ДАІ № 396 та №397, а також протокол медичного огляду № 1003.

01.10.2007 страховиком прийнято письмове повідомлення від страхувальника про страховий випадок.

14.11.2007 Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3

13.02.2008 значиться в справі заява на виплату страхового відшкодування за підписом ОСОБА_4 .

15.02.2008 надано довідку ДАІ за формою №2.

30.05.2008 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування без зазначення порядку виплати.

17.06.2008 страхувальником подано заяву про виплату страхового відшкодування із зазначенням способу його виплати -готівкою з каси.

07.07.2008 ВАТ СК Країна`проведено розрахунок та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування - страховий акт № 10/2177/3.2.29, відповідно до якого з вартості відновлювального ремонту 4001,68 грн. вираховується франшиза у розмірі 510,00 грн. та сума ПДВ 20% у розмірі 666,95 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 145 від 16.07.2008 страхове відшкодування у розмірі 2827,73 грн. перераховано страховиком на рахунок отримувача .

Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що зменшивши розмір страхового відшкодування на суму ПДВ, ВАТ СК Країна`порушено вимоги статті 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`в частині визначення розміру відшкодування витрат, пов`язаних із пошкодженням транспортного засобу не у відповідності до порядку встановленого законодавством .

З вказаним висновком суд не погоджується виходячи з наступного.

Так, Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`від 01.07.2004 N 1961-IV регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Вартість матеріального збитку - з технічної точки зору вартісне значення реальних витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування ДТЗ з урахуванням фізичного зносу.

Разом з тим, відповідно до положень статті 9 закону України Про страхування`страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Крім того, суд вважає, що позивачем обґрунтовано виплачено саме зазначену (виплачену) суму страхового відшкодування, тобто суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу за виключенням податку на додану вартість та франшизи за полісом. Адже, по-перше, виплата здійснена особисто скаржнику - фізичній особі, яка не є платником податку на додану вартість і не має підстав для здійснення такого нарахування податку на додану вартість, по-друге ОСОБА_5 (скаржником) не надано страховику при зверненні за страховим відшкодуванням розрахункові документи, що підтверджують оплату податку на додану вартість в ціни відновлюваних робіт транспортного засобу, а отже, за таких умов зазначені суми ПДВ не можуть розглядатися як шкода (збитки) понесені страхувальником, адже факту ремонту і понесення відповідних витрат відповідачем не встановлено.

Аналізуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в описуваній частині, оскільки позивачем правомірно виплачено скаржнику суму страхового відшкодування згідно наданих розрахунків за виключенням суми податку на додану вартість. Адже, страхувальником при зверненні за страховим відшкодуванням не надано страховику доказів сплати податку на додану вартість. Тобто, позивачем за результатом вивчення звернення заявника правомірно виплачено суму відшкодування за виключенням податку на додану вартість.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо встановленого порушення пункту 1 статті 34 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо невиконання зобов`язання страховика не пізніше трьох робочих днів направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Так, частиною 1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`встановлено, що страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов`язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Що стосується розглядаємого порушення, то суд дійшов висновку про обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення в цій частині.

Як встановлено попередньо, в межах дії украденого 24.09.2007 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ОСОБА_3 , в результаті настання страхового випадку, страховиком 16.07.2008 виплачено страхове відшкодування.

При цьому, з матеріалів страхової справи вбачається, що позивачем не направлявся аварійний комісар на місце настання страхового та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Викладене свідчить про допущення порушення позивачем норми частини 1 статті 34 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження позивача про усну домовленість між сторонами, яка здійснена з метою економії часу розгляду страхової події. Адже, досліджуваною нормою чітко та виключно встановлено обов`язок страховика направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна.

З огляду на те, що позивачем не оспорюється факт не направлення аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна, а частина 1 статті 34 Закону покладає на нього такий обов`язок у передбачений строк, суд дійшов висновку про обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення в описуваній частині.

Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо встановленого порушення пункту 2 статті 34 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`щодо не виконання страховиком зобов`язання відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

26.12.2007 судовим експертом Денисовою В.Ю. складено на замовлення Плюти В.А., висновок автотоварознавчої експертизи № 1139/12/3, відповідно до якого матеріальний збиток складає 4001,68 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт від 26.12.2007 ОСОБА_4 сплатив за проведення автотоварознавчого дослідження 350,00 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 34 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з`явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи .

З огляду на те, що судом вище встановлено факт не направлення позивачем аварійного комісара, при цьому інспекційній групі Держфінпослуг позивачем не надано документи, що підтверджують відшкодування збитків, пов`язаних з проведенням експертизи, описане свідчить про їх відсутність та порушення ВАТ СК Країна`вимог пункту 2 статті 34 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , щодо не виконання страховиком зобов`язання відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

За таких обставин, оскаржуваний припис в описуваній частині є обґрунтованим та підставним, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, адже страховиком не надано доказів здійснення відшкодування витрат на проведення експертизи пошкодженого транспортного засобу.

Щодо встановленого порушення пункту 1 розділу 5 Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 41 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції 11.09.2003 № 797/8118 щодо невиконання фінансовою установою обов`язкової умови внесення інформації про відокремлений підрозділ до Реєстру протягом 15 днів після створення нового відокремленого підрозділу, що надаватиме фінансові послуги;

пункту 11 розділу 1 Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 41 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.09.2003 № 797/8118 щодо надання фінансовою установою фінансових послуг через свій відокремлений підрозділ без внесення інформації про такий відокремлений підрозділ до Реєстру;

пункту 4.2 розділу 4 Положення про внесення інформації про юридичних осіб, які мають намір набути статусу страховиків (перестраховиків), до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.11.2005 № 4934 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.12.2005 № 1506/11786 щодо невиконання обов`язку протягом 10 днів з дня реєстрації такого відокремленого підрозділу, подати відповідну інформацію та підтверджувальні документи до Держфінпослуг для внесення цієї інформації до Реєстру;

та

розділу 1 пункту 1.6 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.09.2003 № 805/8126 щодо здійснення страховиком страхування через свій відокремлений підрозділ без внесення Інформації про відокремлений підрозділ до Державного реєстру фінансових установ.

Аналізуючи матеріали справи та пояснення представників сторін в їх сукупності щодо встановлених в цьому розділі оскаржуваним рішенням порушень, суд дійшов висновку про обґрунтованість винесення оскаржуваного припису в цій частині з огляду на викладене нижче.

Згідно з пунктом 1 розділу І Положення про Державний реєстр фінансових установ, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 р. N 41 (в редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16 січня 2007 р. N 6640; далі -Положення № 41) (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 лютого 2007 р. за N 92/13359) відокремлений підрозділ - філія, інший відокремлений структурний підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцезнаходженням юридичної особи та здійснює всі або частину функцій з надання фінансових послуг від її імені.

Аналізуючи зміст зазначеної норми Положення № 41 видно, що зміст терміну відокремлений підрозділ`полягає у його визначенні як філії, або відповідного господарського утворення наділеного відповідними ознаками. До таких ознак господарського утворення у форі структурного підрозділу господарюючого суб`єкта зазначеною нормою Положення № 41 віднесено:

1) відокремленість структурного підрозділу поза місцезнаходженням юридичної особи,

2) здійснення таким структурним підрозділом всіх або частини функцій з надання фінансових послуг від імені такої юридичної особи.

Окрім того, оцінюючи норму Положення № 41 видно, що частина речення …що розташований поза місцезнаходженням юридичної особи та здійснює всі або частину функцій з надання фінансових послуг від її імені`відноситься лише до частини речення виокремленого комами інший відокремлений структурний підрозділ юридичної особи . При цьому, частина речення …що розташований поза місцезнаходженням юридичної особи та здійснює всі або частину функцій з надання фінансових послуг від її імені`встановлює вищезазначені ознаки відокремленого структурного підрозділу юридичної особи. Разом з тим, в даному випадку ознака відокремлений`розкривається за територіальним місцезнаходженням та виконуваними функціями такого підрозділу відносно можливості надання чи ненадання фінансових послуг від імені юридичної особи.

Таким чином, нормами Положення № 41 встановлено самостійний вид структурної одиниці юридичної особи, яка надає фінансові послуги та наділено відповідними ознаками. При цьому незалежно від того як прописано у статуті юридичної особи чи відповідному положенні щодо своєї структурної одиниці (відокремлений чи не відокремлений структурний підрозділ) пункт 1 розділу І Положення № 41 визначає ознаки і вимоги до такої структурної одиниці.

Таким чином, термін інший відокремлений структурний підрозділ вживається лише в рамках змісту терміна відокремлений підрозділ , яке відображено у Положенні № 41. З огляду на це покликання позивача на інші нормативно-правові акти, зокрема, і податкового законодавства, є безпідставним, адже вони регулюють інші правові відносини, які є відмінними від встановлених та врегульованих Положенням № 41, яке прийнято з метою удосконалення державного регулювання за наданням фінансових послуг та відповідно до вимог пп. 2 п. 1 статті 28 та п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та вимог пп. 4 пункту 4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003 № 292/2003, і є обов`язковим для виконання ліцензованими особами у сфері фінансових послуг.

Крім того, як вбачається зі змісту наданих положень (які є універсальними для всіх відокремлених підрозділів страховика) про Донецьку регіональну дирекцію СК Країна`від 18.04.2008 Донецька регіональна дирекція діє на території міста Донецьк та Донецької області (пп.1.2.). Метою діяльності регіональної дирекції є забезпечення надходжень страхових платежів шляхом надання страхових послуг громадянам та юридичним особам (пп.1.3). Основними функціями регіональної дирекції є проведення роботи щодо укладання договорів страхування з усіх видів страхування на які страхова компанія має ліцензію згідно з правилами страхування компанії; здійснює контроль за надходженням страхових платежів за договорами страхування; врегулювання збитків в межах своїх повноважень у відповідності до Порядку врегулювання збитків (пункт 2 положення про Донецьку регіональну дирекцію СК Країна ). Крім того, працівники регіональної дирекції мають право укладати договори страхування на підставі довіреності в межах встановлених лімітів, при цьому, зазначеному праву прямо кореспондує обов`язок забезпечувати укладання договорів страхування на підставі Правил страхування СК Країна . На виконання функцій СК Країна`видано довіреність (примірник долучено до матеріалів справи), якою надано право здійснювати повноваження передбачені положенням про Донецьку регіональну дирекцію СК Країна . До таких повноважень відведено укладання відповідних договорів страхування, а також надано право представляти інтереси СК Країна`з питань, що пов`язані з її діяльністю.

Як випливає зі змісту долучених до справи документів та пояснень представника позивача, вбачається всі документи щодо діяльності та повноважень регіональних дирекцій є типовими та загальними для СК Країна .

Отже, з вищезазначеного вбачається, що регіональні дирекції СК Країна`відокремлені від місцезнаходження юридичної особи (м. Київ, вул. Електриків, буд. 29-а), та з метою забезпечення надходжень страхових платежів здійснює, зокрема діяльність по укладенню договорів від імені СК Країна , врегулювання збитків в межах своїх повноважень, представляє інтереси СК Країна`з іншими особами з приводу її діяльності.

Таким чином враховуючи вищезазначене видно, що регіональні дирекції СК Країна`мають ознаки відокремленого підрозділу`визначеного пунктом 1 розділу І Положення № 41, а саме: відокремленість структурного підрозділу поза місцезнаходженням юридичної особи, здійснення таким структурним підрозділом всіх або частини функцій з надання фінансових послуг від імені такої юридичної особи.

Поряд з цим, у відповідності до пункту 1 розділу V Положення передбачено, що протягом 15 днів після створення фінансовою установою нового відокремленого підрозділу внесення інформації про відокремлений підрозділ до Реєстру є обов`язковою умовою надання фінансовою установою фінансових послуг через такий відокремлений підрозділ.

Отже, обов`язковою умовою надання фінансових послуг через свій відокремлений підрозділ є його відповідна реєстрація у Реєстрі.

Також, відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 р. N 40 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України15 вересня 2003 р. за N 805/8126), відокремлений підрозділ юридичної особи - це підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та надає послуги в єдиному замкнутому технологічному процесі з юридичною особою і не є юридичною особою. Зміст зазначеного визначення цілком відповідає та додатково підтверджує зазначене вище.

Відповідно до пункту 11 розділу 1 Положення № 41 фінансова установа має право надавати фінансові послуги через свій відокремлений підрозділ за умови внесення інформації про такий відокремлений підрозділ до Реєстру.

Разом з тим, відповідно до пункту 1.6. Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 № 40 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції від 15.09.2003 № 805/8126), страховик має право здійснювати страхування через свій відокремлений підрозділ за умови внесення інформації про відокремлений підрозділ до Державного реєстру фінансових установ.

Відповідно до вимог пункту 4.2 розділу 4 Положення про внесення інформації про юридичних осіб, які мають намір набути статусу страховиків (перестраховиків), до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.11.2005 № 4934, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.12.2005 за 1506/11786, у разі створення нового відокремленого підрозділу, через який заявник має намір надавати фінансові послуги, заявник зобов`язаний протягом десяти днів з дня реєстрації такого відокремленого підрозділу подати відповідну інформацію та підтверджувальні документи до Держфінпослуг для внесення цієї інформації до Реєстру.

За результатом розгляду справи встановлено, а позивачем не оспорюється, факт невнесення до Державного реєстру фінансових установ відомостей про відокремлені підрозділи страховика, що є порушенням вимог

пункту 11 розділу 1 Положення про Державний реєстр фінансових установ , затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 № 41, щодо надання фінансовою установою фінансових послуги через свій відокремлений підрозділ без внесення інформації про такий відокремленим підрозділ до Реєстру,

пункту 1.6 Ліцензійних умов провадженим страхової діяльності, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.082003 № 40, щодо здійснення страховиком страхування через свій відокремлений підрозділ без внесення інформації про відокремлений підрозділ до Державного реєстру фінансових установ,

пункту 1 розділу 5 Положення про Державний реєстр фінансових установ., затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.200 № 41, щодо невиконання фінансовою установою обов`язкової умови внесення інформації про відокремлений підрозділ до Реєстру протягом 15 днів після створення нового відокремленого підрозділу, що надаватиме фінансові послуги,

пункту 4.2 розділу 4 Положення про внесення інформації про юридичних осіб, які мають намір набути статусу страховиків (перестраховиків), до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.11.2005 № 4934, щодо невиконання обов`язку протягом 10 днів з дня реєстрації такого відокремленого підрозділу, подати відповідну інформацію та підтверджувальні документи до Держфінпослуг для внесення цієї інформації до Реєстру.

В свою чергу суд вважає необхідним зазначити, що твердження позивача про безпідставне визнання відповідачем оскаржуваним рішенням порушення пункту 5 розділу 1 Положення № 41, з огляду на відсутність в ній диспозиції щодо обов`язку фінансової установи вносити інформацію, не приймається судом до уваги. Адже, з матеріалів справи чітко вбачається про допущення описки в цьому випадку, адже по тексту акту перевірки перевіряючими описано встановлене порушення саме пункту 1 розділу 5 Положення № 41, яка й містить описувану диспозицію. З огляду на допущення описки, яка не потягла за собою неправильне відтворення та спотворення встановлених перевіряючими фактів, суд не враховує думку позивача про відсутність встановленого порушення.

Враховуючи те, що відомості про відокремлені підрозділи позивача в Державному реєстрі фінансових установ відсутні, в той час як через них останній здійснює свою господарську діяльність, суд дійшов висновку про обґрунтованість і підставність винесення оскаржуваного рішення в описуваній частині. Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо встановлених порушень пункту 2.15 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.09.2003 № 805/8126, щодо невиконання зобов`язання дотримуватись обов`язків, визначених статтею 20 Закону України Про страхування

та

пункту 2.16 Ліцензійних умов провадженим страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.09.2003 № 805/8126 щодо невиконання зобов`язання страховиком здійснювати страхові виплати у порядку та на умовах, визначених статтею 25 Закону України Про страхування .

При розгляді описуваного порушення, суд вважає необхідним зауважити, що попередньо (вище зазначені обставини) судом перевірено та встановлено правомірність зобов`язання страховика оскаржуваним приписом усунути порушення пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України Про страхування`та частини 1 статті 25 Закону України Про страхування , оскільки позивачем не здійснено страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк відповідно до умов такого договору.

Разом з тим, необхідно зазначити, що Ліцензійні умови провадження страхової діяльності затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 N 40 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.09.2003 за N 805/8126. При цьому, Ліцензійні умови встановлюють вимоги, обов`язкові для виконання під час провадження страхової діяльності та на день отримання ліцензії.

Так, відповідно до пункту 2.15. Ліцензійних умов страховик зобов`язаний дотримуватись обов`язків, визначених статтею 20 Закону України Про страхування .

Крім того, здійснення страховиком страхових виплат провадиться у порядку та на умовах, визначених статтею 25 Закону України Про страхування (пункт 2.16.).

З огляду на те, що відповідачем встановлено порушення пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України Про страхування`та частини 1 статті 25 Закону України Про страхування`та зобов`язано оскаржуваним приписом їх усунути, суд погоджується з думкою відповідача про необхідність також усунути порушення пунктів 2.15. та 2.16. Ліцензійних умов, які прямо пов`язуються із зазначеними нормами Закону України Про страхування .

Аналізуючи такі обставини справи, суд вважає доцільним та правомірним оскаржуване рішення щодо встановлених порушень пункту 2.15 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.09.2003 № 805/8126, щодо невиконання зобов`язання дотримуватись обов`язків, визначених статтею 20 Закону України Про страхування`та пункту 2.16 Ліцензійних умов провадженим страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.09.2003 № 805/8126 щодо невиконання зобов`язання страховиком здійснювати страхові виплати у порядку та на умовах, визначених статтею 25 Закону України Про страхування .

За таких обставин, оскаржуваний припис від 10.09.2008 є обґрунтованим в цій частині, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо встановленого порушення підпункту 3.5.3 пункту 3.5 розділу 3 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.09.2003 № 805/8126 щодо допущення страховиком протиріч та неузгодженостей між пунктами в правилах страхування.

Відповідно до пункту 3.5 розділу 3 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 № 40 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції від 15.09.2003 № 805/8126), правила страхування, подані для реєстрації, мають бути пронумеровані, прошнуровані, скріплені підписом відповідальної особи і печаткою страховика. Правила повинні містити всі умови, визначені статтею 17 Закону України Про страхування , бути викладені державною мовою та мати суцільно пов`язаний закінчений зміст, граматично та логічно узгоджену інформацію. Заявник зобов`язаний виправити в Правилах страхування граматичні та стилістичні помилки в разі їх наявності.

Відповідно до пункту 3.53 розділу 3 Ліцензійних умов не допускаються у тексті правил страхування, договорів (полісів) подвійне тлумачення одних і тих самих положень, протиріч або неузгодженості між пунктами.

Відповідно до пункту 10.4.4 Правил страхування, страховик зобов`язаний після підписаним страхового акту, провести виплату страхового відшкодування в терміни, встановлені пунктом 13.19 цих правил. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування.

Відповідно до пункту 13.19 Правил страхування, якщо на день настання страхового випадку відносно застрахованого транспортного засобу діяли договори страхування інших страховиків, страхове відшкодування визначається пропорційно співвідношенню страхових сум за такими договорами. Загальна сума відшкодування у такому випадку не повинна перевищувати дійсної вартості застрахованого транспортного засобу на день настання страхового випадку.

Окрім того, як випливає з позовної заяви, позивачем відповідні протиріччя за наслідком технічної опечатки були узгоджені шляхом реєстрації нової редакції Правил. Проте, на момент винесення припису зазначені неузгодженості не усунуто позивачем.

Отже, суд погоджується з думкою відповідача, що в пункті 13.19 Правил страхування не йдеться про терміни виплати страхового відшкодування, що свідчить про логічну неузгодженість між пунктами правил страхування і є порушенням вимог пункту 3.5 розділу 3 та пункту 3.53 розділу 3 Ліцензійних умов щодо відсутності логічної узгодженості між пунктами в правилах страхування.

На підставі викладеного, позовні вимоги в описуваній частині не підлягають задоволенню, а рішення в цій частині є обґрунтованим та правомірним.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № СК-08/08-859 від 10.09.2008 в частині вимоги усунути порушення вимог статті 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`щодо порушення порядку визначення розміру відшкодування витрат, пов`язаних із пошкодженням транспортного засобу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя О.В. Кротюк

Судді Р.О.Арсірій

В.М.Кочан

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -12.10.2009.