Постанова

від 25.09.2019 по справі 910/3314/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/3314/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

Без виклику сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Бердянська фармацевтична компанія на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019р. у справі №910/3314/19 (суддя Ярмак О.М., м. Київ)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гарантмонтажсервіс , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю Бердянська фармацевтична компанія , м. Київ

про стягнення 64 693,67 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2019р. у справі №910/3314/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Бердянська фармацевтична компанія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гарантмонтажсервіс 55 118,76 грн. боргу, 170,80 грн. 3% річних, 1 641,76 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність актів надання послуг №11 від 29.12.2018р., №2 від 23.01.2019р. та №1 від 18.01.2019р. як належних доказів виконання робіт за договорами №3/12/1 від 03.12.2018р., №14/12/1 від 14.12.2018р. Враховуючи часткову оплату, до стягнення підлягає 55 118,76 грн. Щодо стягнення пені, то суд першої інстанції в цій частині позову відмовив за відсутності відповідного правочину. Щодо 3% річних, то суд здійснив перерахунок, враховуючи те, що позивачем не вірно вказано суму боргу на період нарахування.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю Бердянська фармацевтична компанія звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено правило об`єднання позовних вимог, оскільки підставами даного позову є два договори.

На переконання апелянта даний спір підсудний Господарському суду Дніпропетровської області за місцезнаходженням об`єкту нерухомості, за яким проводились ремонтні роботи.

Відповідач зазначає, що ним не отримано позовну заяву, що в свою чергу позбавило його надати суду докази попередньої оплати, не досліджено відсутність прайсу на момент укладення договорів, прострочення відповідачем виконаних робіт та невідповідність виконаних робіт затвердженому кошторису.

Також апелянтом надані письмові пояснення по суті спору. Апелянт стверджує, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3314/19. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Бердянська фармацевтична компанія на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019р. у справі №910/3314/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк на подання відзиву та відповіді на відзив.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Гарантмонтажсервіс не надійшов відзив на апеляційну скаргу, що не є перешкодою для розгляду рішення суду першої інстанції.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України:

- господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного; частина перша);

- спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина третя);

- для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. (п. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

03.12.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Гарантмонтажсервіс (підрядник) та Товариства з обмеженою відповідальністю Бердянська фармацевтична компанія (замовник) був укладений договір № 3/12/1, за умовами якого замовник доручив, а підрядник - прийняв на себе зобов`язання по ремонту об`єкта: м. Кривий Ріг, вул.Криворіжсталі, 50, пом. 57 (об`єкт), об`єми і вартість яких визначаються відповідно до п. 2.2 договору. (а.с. 21-23).

Згідно п. 2.2. договору встановлено, що об`єми і вартість робіт обумовлюються додатково і відображаються в Додатку №1 Протокол договірної ціни і об`ємів робіт .

Ціна договору визначається Додатком № 1 Протокол договірної ціни і об`ємів робіт .

Згідно п. 2.5. договору всі додаткові роботи, не враховані в Додатку №1 договору оплачуються у відповідності до прайсу компанії, підписання договору підтверджує отримання замовником прайса компанії, діючого на момент підписання договору.

До договору №3/12/1 сторонами було підписано Додаток №1 Протокол договірної ціни і об`ємів робіт , відповідно до якого вартість комплексу робіт з урахуванням видаткових витрат склала 78 187,20 грн. (а.с. 19-20).

Також на аналогічних умовах між позивачем та відповідачем був підписаний договір №14/12/1, за умовами якого замовник доручив, а підрядник - прийняв на себе зобов`язання по ремонту об`єкта: м. Кривий Ріг, вул. Маршала, буд. 6 (нежиле приміщення) (об`єкт). (а.с. 16-18).

До договору №14/12/1 сторонами було підписано Додаток №1 Протокол договірної ціни і об`ємів робіт , за умовами якого вартість комплексу робіт по об`єкту Аптека вул. Маршала, 6 , з урахуванням видаткових витрат, склала 20 020,60 грн. (а.с. 24-25).

За умовами договорів сторони погодили, що замовник в момент підписання договору сплачує підряднику авансовий платіж за виконані роботи в розмірі суми договору, вказаної у Додатку № 1, подальші розрахунки теж авансовими платежами (п. 4.1.), всі додаткові роботи, не включені до протоколу договірної ціни, оплачуються додатково по закінченню всіх робіт по договору за вартістю, вказаною у додатку №1; роботи, перелік яких не передбачено даним договором, оплачуються відповідно до прайсу компанії (п. 4.2); замовник в процесі виконання робіт по договору зобов`язаний виплачувати підряднику авансові платежі по Акту виконаних робіт (п. 4.3); кінцевий розрахунок проводиться після виконання підрядником робіт згідно додатку №1, а також додаткових робіт, не включених до додатку №1 (п. 4.4 договорів).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату №8 від 13.12.2018р., №1 від 18.01.2019р., №2 від 23.01.2019р. та надіслано акти наданих послуг №11 від 29.12.2018р., №1 від 18.01.2019р., №2 від 23.01.2019р., що підтверджується копіями фіскальних чеків від 16.02.2019р., поштових описів від 15.02.2019р. (а.с. 26-34).

Позивач 02.02.2019р. направив на адресу відповідача претензію №01/02/19 від 01.02.2019р. на суму 106 016,00 грн. (а.с. 35-36).

Доказів оплати, як і реагування на претензію, матеріали справи не містять.

З позовної заяви вбачається, що відповідачем здійснено авансовий платіж за договорами на суму 31 720,60 грн. 05.12.2018р. та 14.12.2018р. відповідно, та здійснено часткову оплату 13.02.2019р. на суму 45 376,66 грн.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п. 4.4. договору кінцевий розрахунок проводиться після виконання підрядником робіт згідно додатку №1, а також додаткових робіт, не включених до додатку №1.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Судом встановлено, що на адресу відповідача 15.02.2019р. були надіслані акти надання послуг, доказів виявлення допущених у роботі відступів або вмотивованої відмови від підписання актів, матеріали справи не містять.

Враховуючи часткову оплату, до стягнення підлягає 55 118,76 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. В силу вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання пеня є договірною.

За таких обставин, в цій частині слід відмовити, оскільки договори №№14/12/1 від 14.12.2018р., №3/12/1 від 03.12.2018р. не містять положень щодо нарахування пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи суму, яка підлягає стягненню, перерахунок суду першої інстанції, до стягнення підлягає 170,80 грн. 3% річних.

За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані, підлягають задоволенню частково.

Щодо доводів, наведених у апеляційній скарзі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Судом встановлено, що договори містять ідентичні умови, подані докази пов`язані між собою, а тому суд правомірно розглянув дану справи щодо стягнення заборгованості з двох договорів.

Щодо підсудності спору, то даний спір підлягає розгляду Господарським судом міста Києва за місцезнаходженням відповідача в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України. У даній справі відсутня виключна підсудність, як зазначає апелянт, оскільки спір стосується виконання умов договору.

Щодо неотримання позовної заяви і додатків до неї, то апеляційним господарським судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2019р. відкрито провадження у даній справі.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України закріплені права та обов`язки сторін, зокрема учасники справи мають право ознайомлюватись з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень. Позивач не був позбавлений права ознайомитись із матеріалами справи, хоча 27.03.2019р. був належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі.

Відповідно до п. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Стосовно відсутності заборгованості, то надані відповідачем докази оплати, а саме: платіжне доручення №1135 від 14.12.2018р. на суму 20 020,60 грн., №1069 від 05.12.2018р. на суму 11 700,00 грн., №1526 від 13.02.2019р. на суму 45 376,66 грн. були враховані судом під час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з`ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019р. у справі №910/3314/19.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019р. у справі №910/3314/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гарантмонтажсервіс - без задоволення.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська