Рішення

від 10.09.2019 по справі 922/892/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.09.2019 Справа № 922/892/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В. , при секретарі судового засідання Барбаш Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворитторгбуд» (84401, Донецька область, місто Лиман, вулиця Свободи, будинок 23; код ЄДРПОУ 40964506)

до відповідача: державного підприємства «Лиманське лісове господарство» (84404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Костянтина Гасієва, будинок 1 «А» ; код ЄДРПОУ 00991717)

про стягнення заборгованості в розмірі 102 270, 14 грн., штрафу - 16 643,41 грн., 3% річних - 2 766,32 грн., інфляційних втрат - 6 918,93 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача : Мудраченко І.В. - на підставі ордеру серія ДН №044095

від відповідача : не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворитторгбуд» звернулось з позовом до державного підприємства «Лиманське лісове господарство» про стягнення заборгованості в розмірі 102 270, 14 грн., штрафу - 16 643,41 грн., 3% річних - 2 766,32 грн., інфляційних втрат - 6 918,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань з оплати за виконані роботи за договором №27/01/18 від 22.01.2018 про закупівлю послуг з лісозаготівлі та трелювання необробленої деревини, внаслідок чого виникла заборгованість та позивачем нараховано штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Під час розгляду справи від представника відповідача надходили відзив та пояснення, в яких останній проти задоволення позовних вимог заперечував. Зокрема, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог відповідач посилався на те, що фактично позивач в одностронньому порядку за власною ініціативою відмовився від виконання договору публічної закупівлі, що контролюється в системі « Prozorro» , що підтверджується відсутністю звіту про виконання даного договору закупівлі послуг. Виявлені під час проведення робіт недоліки на території Ямпільського лісництва усунуті не були.

05.09.2019 від представника відповідача на адресу господарського суду Донецької області надійшло клопотання про долучення заяв свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до приписів ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Відповідно до того, що клопотання відповідача про долучення заяв свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без поважних причин не було заявлено в підготовчому провадженні, суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання вказаного клопотання відповідача та залишити його без розгляду.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

22.01.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю - «Фаворитторгбуд» (далі - учасник) та державним підприємством «Лиманське лісове господарство» (далі - замовник) було укладено договір № 27/01/18 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого учасник має право та зобов`язується на власний ризик, власними силами, засобами та матеріалами надати послуги, Код СРV за ДК 021:2015 код 77210000-5 лісозаготівельні послуги (послуги з лісозаготівлі та трелювання необробленої деревин (Лот № 1 - Дробишевське лісництво, Лот № 2 - Краснолиманське лісництво, Лот № 3 - Ямпільське лісництво, Лот № 4 - Ямпільське лісництво) за завданням Замовника в об`ємі: 15000 м.куб., який в свою чергу має право та зобов`язується прийняти і оплатити надані послуги.

Склад, види та обсяги послуг, що надаються за цим договором, а також строки надання послуг визначаються сторонами у додатках, які є невід`ємною частиною цього договору між сторонами (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору якість заготовленої лісопродукції та результат наданих послуг повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів України. Якість послуг, що надаються, повинні відповідати стандартам. При наданні неякісних послуг учасник усуває недоліки у 20-деннипй термін та сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від суми поставленого неякісного товару (абзац 1,2 пункту 2 ст. 231 Господарського кодексу України). Сплата пені не звільняє сторону від виконання прийнятих на себе зобов`язань по договору.

У разі невідповідності результату наданих послуг вимогам, зазначеним Учасник зобов`язується за власні кошти та власними силами виправити недоліки протягом 7 календарних днів від надання Замовником відповідної вимоги у письмовому виді. (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. загальна сума цього Договору становить 1620 000 грн. 00. коп., (один мільйон шістсот двадцять тисяч грн. 00 коп.) без ПДВ.

Згідно п. 4.1. договору розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом надання послуг в продовж 30 днів з дня його отримання. У разі порушення термінів поставки товару, затримки надання послуг чи виконання робіт, або недопоставки товару та надання послуг не в повному обсязі заявленому замовником постачальник, чи виконавець робіт сплачує неустойку у розмірі 0,1 % вартості непоставленого товару чи ненадання послуг з якого допущення затримка виконання за кожен день затримки; а за затримку понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Замовник проводить оплату наданих послуг протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 4.3. договору).

Згідно п. 5.1.1. договору Учасник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги (виконанні роботи).

Замовник зобов`язаний прийняти послуги та оплатити їх (п. 5.4.3. договору).

Відповідно до п. 6.3. договору після надання всього об`єму послуг за цим Договором складається акт огляду місць використання лісових ресурсів, в якому замовник за наявності вказує зауваження, методи усунення, види та суми порушень природоохоронного законодавства.

У разі виявлення замовником порушень природоохоронного законодавства, термінів розробки лісосіки та інших порушень законодавства, ним можуть складатися відповідні акти. У разі відмови учасника від підписання такого акту, у ньому робиться про це відмітка і такий акт сторони вважають одним із достатніх доказів при вирішенні спору (п. 6.4. договору).

У разі порушення строків надання послуг (виконання робіт) встановлених цим договором, учасник сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості ненаданих послуг (невиконаних робіт) за кожен день затримки (п. 7.4. договору).

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі послуг замовник сплачує учаснику штраф у розмірі облікової ставки Національного Банку України від вартості прострочених (невиконаних) зобов`язань (п. 7.7. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але у будь-якому випадку до 31.12.2018.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було виконано, а відповідачем прийнято лісозаготівлю та трелювання необробленої деревини, що підтверджується актами приймання-передачі № 1 від 31.01.2018 на суму 55 495,26 грн., № 2 від 28.02.2018 на суму 56220,26 грн., № 3 від 28.02.2018 на суму 453,60 грн., а також виконано роботи по розробці лісосіки, що підтверджується актами приймання-передачі № 4 від 31.03.2018 на суму 12 760,31 грн. та № 5 від 31.03.2018 на суму 94509,83 грн.

Відповідачем було проведено оплату за надані послуги на загальну суму 117 169,12 грн., що підтверджується банківською випискою вих. № 956 від 21.03.2019 (а.с. 30-35).

Разом із тим, надані послуги згідно актів приймання-передачі № 4 та № 5 від 31.03.2018 оплачені не були.

Як зазначає позивач, ним було направлено на адресу відповідача претензії № 1 від 07.09.2018, № 2 від 21.01.2019 та № 3 від 18.03.2019, які залишені відповідачем без відповіді.

Наведене стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору на виконання робіт (надання послуг).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 4.1. договору розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом надання послуг в продовж 30 днів з дня його отримання.

З огляду на викладене, відповідач остаточно повинен був розрахуватись за актами приймання-передачі № 4 та № 5 від 31.03.2018 до 30.04.2018 включно.

Як зазначає позивач, за вищезазначеними актами відповідачем було сплачено лише 5000, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Сплату решти заборгованості в сумі 102 270,14 грн. боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором №27/01/18 про закупівлю послуг з лісозаготівлі та трелювання необробленої деревини від 22.01.2018 щодо оплати отриманих послуг в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підстав для сплати заборгованості за актами № 4 та № 5 від 31.03.2018 з огляду на виявлені недоліки, оскільки вказані акти були підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками. Несплата заборгованості при наявності недоліків не є формою відповідальності позивача, встановленою договором. Наявність недоліків при наданні послуг не є підставою для ухилення від оплати за договором, проте може застосовуватися як окрема підстава для стягнення штрафних санкцій.

Крім того, акт приймання-передачі наданих послуг є первинним документом у розумінні приписів Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та, відповідно, є доказом здійснення відповідної господарської операції. В момент складання актів приймання-передачі відповідачем було прийнято виконані роботи без зауважень, у зв`язку з чим суд вважає їх належними доказами підтвердження виконання позивачем робіт за договором № 27/01/18 від 22.01.2018 та підставою для здійснення відповідачем їх оплати згідно п. 4.1. договору.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 102 270,14 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 01.05.2018 по 26.03.2019 нараховано 3 % річних в сумі 2773,90 грн. та інфляційні втрати в сумі 7901,63 грн. за період з травня 2018 по березень 2019.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно вірним. Отже, сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2773,90 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат за період з травня 2018 по березень 2019 в розмірі 7901,63 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно вірним. Отже, сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 7901,63 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вже зазначалося, згідно п. 7.7. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі послуг замовник сплачує учаснику штраф у розмірі облікової ставки Національного Банку України від вартості прострочених (невиконаних) зобов`язань.

Дослідивши вищезазначений пункт договору, суд дійшов висновку, що сторони фактично узгодили розмір саме штрафу, оскільки він відповідно до п. 7.7. договору визначається у відсотковому відношенні від вартості прострочених (невиконаних) зобов`язань, що не підпадає під ознаки пені, яка розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем на підставі п. 7.7. договору нараховано штраф за період з 01.05.2018 по 26.03.2019.

Перевіривши розрахунок штрафу за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Так, згідно здійсненого судом власного розрахунку сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 17 385,92 грн. за період з 01.05.2018 по 26.03.2019 (102 270,14 грн. х 17%), де 102 270,14 грн. - заборгованість, 17 % - ставка НБУ на момент виникнення заборгованості.

Враховуючи, що згідно ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення штрафу в межах заявленої суми 16 643,41 грн.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідачем під час розгляду даної справи заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати на підставі ч. 1 та ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворитторгбуд» до державного підприємства «Лиманське лісове господарство» про стягнення заборгованості в розмірі 102 270, 14 грн., штрафу - 16 643,41 грн., 3% річних - 2 766,32 грн., інфляційних втрат - 6 918,93 грн. - задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Лиманське лісове господарство» (84404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Костянтина Гасієва, будинок 1 «А» ; код ЄДРПОУ 00991717) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворитторгбуд» (84401, Донецька область, місто Лиман, вулиця Свободи, будинок 23; код ЄДРПОУ 40964506) заборгованість в розмірі 102 270, 14 грн., штраф у розмірі 16 643,41 грн. 3% річних в сумі 2 766,32 грн., інфляційні втрати в сумі 6 918,93 грн., судовий збір в сумі 1928,97 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 10.09.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2019

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова