Постанова

від 19.11.2019 по справі 922/892/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2019 р. Справа № 922/892/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - Мудраченка І.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН №4846 від 26.07.2017, ордер серія АН №1005332 від 19.11.2019)

відповідача - Постельги І.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1810 від 25.07.2017, ордер серія ПТ №077368 від 15.10.2019)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства Лиманське лісове господарство , м. Лиман, Донецька область (вх. № 3215 Д/3 від 22.10.2019) на рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 по справі № 922/892/19 (суддя Бокова Ю.В.; повний текст рішення складено та підписано 20.09.2019 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фаворитторгбуд , м. Лиман, Донецька область

до Державного підприємства Лиманське лісове господарство , м. Лиман, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 102270,14 грн., штрафу - 16643,41 грн., 3% річних - 2766,32 грн., інфляційних втрат - 6918,93 грн.,-

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фаворитторгбуд (далі - ТОВ Фаворитторгбуд ; позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Державного підприємства Лиманське лісове господарство (далі - ДП Лиманське лісове господарство ; відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 102270,14 грн., штрафу - 16643,41 грн., 3% річних - 2766,32 грн., інфляційних втрат - 6918,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Фаворитторгбуд послалося на неналежне виконання ДП Лиманське лісове господарство грошових зобов`язань з оплати вартості виконаних позивачем робіт за Договором №27/01/18 від 22.01.2018 про закупівлю послуг з лісозаготівлі та трелювання необробленої деревини, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 102270,14 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості робіт позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 16643,41 грн., 3% річних в сумі 2766,32 грн., інфляційні втрати в сумі 6918,93 грн.

Господарський суд Донецької області рішенням від 10.09.2019 по справі № 922/892/19 задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, стягнувши з ДП Лиманське лісове господарство на користь ТОВ Фаворитторгбуд заборгованість в розмірі 102270,14 грн., штраф у розмірі 16643,41 грн. 3% річних в сумі 2766,32 грн., інфляційні втрати в сумі 6918,93 грн., судовий збір в сумі 1928,97 грн.

Рішення мотивоване доведеністю позовних вимог належними, допустимими та достатніми доказами (первинними документами), що підтверджують заборгованість відповідача.

Відповідач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 по справі № 922/892/19 та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові, а також стягнути з позивача на свою користь сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 2893,50 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки залишено поза межами судового розгляду доводи відповідача щодо заявлених ТОВ Фаворитторгбуд технічних вимог до предмета публічної закупівлі, як учасника згідно Закону України Про публічні закупівлі , а також факт недовиконання заявлених позивачем обсягів робіт по кожному кварталу за кодом СРV за ДК 021:2015 код 77210000-5 Лісозаготівельні послуги (послуги з лісозаготівлі та трелювання необробленої деревини) та неоформлення позивачем карти технологічного процесу щодо умов надання послуг з лісозаготівлі.

Також, в якості підстав для скасування рішення скаржник зазначає про те, що:

-судом першої інстанції не було не враховано, що під час оформлення актів виконаних робіт, на які посилається позивач, до найменування робіт включено нерозривний комплекс робіт, а саме заготовка, трельовка, штабельовка деревини щодо кожної площі, частина з зазначеної суми якого щодо трельовки та штабельовки, була позивачем не виконана;

-судом належним чином не перевірено обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору щодо недодержання позивачем правил лісоохорони під час виконання робіт з лісозаготівлі;

-судом першої інстанції залишено поза межами судового розгляду доводи ДП Лиманське лісове господарство щодо невиконання обов`язку позивачем, як лісозаготівельником, в частині забезпечення відведення лісосік, та інших підготовчих робіт;

-судом не перевірено та не надано оцінки відсутності в актах виконаних робіт від 31.01.2018 № 1; від 28.02.2018 № 2, №3; від 31.03.2018 № 4, № 5 обов`язкових реквізитів первинного документа та непідписання актів виконаних робіт керівником замовника - директором Приходько О.Б.;

-судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін, оскільки не мотивовано відхилення доводів відповідача, зокрема, щодо направлення до ТОВ Фаворитторгбуд письмових повідомлень 22.06.2018 та 10.10.2018, де зазначено що остаточна оплата послуг буде проведена після усунення ТОВ Фаворитторгбуд недоліків виконання робіт, а також щодо причин не проведення повного розрахунку по площі заготівлі з підстав недотримання позивачем умов договору від 22.01.2018 № 27/01/18 та ДК 021:2015;

-матеріалами справи не підтверджено належність актів виконаних робіт до первинних документів та підписання їх уповноваженими особами від підрядника та замовника.

Крім того, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із посиланням на частину другу 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, оскільки повний текст оскаржуваного рішення було ним отримано 01.10.2019, що підтверджується витягом з сайту Укрпошти та копією поштового конверту, а скарга подається протягом двадцяти днів з дня його вручення скаржникові.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді - Барбашової С.В. (доповідач), судді Істоміної О.А., судді Пелипенко Н.М.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.10.2019 поновлено ДП Лиманське лісове господарство пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 по справі № 922/892/19. Зупинено дію рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 по справі № 922/892/19 до закінчення апеляційного розгляду справи Східним апеляційним господарським судом. Відкрито апеляційне провадження у справі № 922/892/19. Позивачу встановлено строк до 08.11.2019 для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання відповідачу листом з описами вкладення. Призначено справу № 922/892/19 до апеляційного розгляду на 19.11.2019 о 12:00 год.

Позивач своїм правом на подання відзиву не скористався, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 12.11.2019 справу за клопотанням ДП Лиманське лісове господарство (вх. 10633) вирішено розглядати в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Кремінському районному суду Луганської області.

У судовому засіданні 19.11.2019 уповноважений представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Уповноважений представник позивача у судовому засіданні 19.11.2019 просив скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, зважаючи на нижченаведене.

Матеріали справи свідчать про те, що 22.01.2018 між позивачем - ТОВ Фаворитторгбуд (далі - Учасник) та ДП Лиманське лісове господарство (далі - Замовник) було укладено Договір № 27/01/18 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Учасник має право та зобов`язується на власний ризик, власними силами, засобами та матеріалами надати послуги, Код СРV за ДК 021:2015 код 77210000-5 Лісозаготівельні послуги (послуги з лісозаготівлі та трелювання необробленої деревини (Лот № 1 - Дробишевське лісництво, Лот № 2 - Краснолиманське лісництво, Лот № 3 - Ямпільське лісництво, Лот № 4 - Ямпільське лісництво) за завданням Замовника в об`ємі: 15000 м.куб., який в свою чергу має право та зобов`язується прийняти і оплатити надані послуги.

Склад, види та обсяги послуг, що надаються за цим договором, а також строки надання послуг визначаються сторонами у додатках, які є невід`ємною частиною цього договору між сторонами (пункт 1.2. Договору).

Згідно пункту 2.1. Договору якість заготовленої лісопродукції та результат наданих послуг повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів України. Якість послуг, що надаються, повинна відповідати стандартам. При наданні неякісних послуг Учасник усуває недоліки у 20-денний термін та сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% від суми поставленого неякісного товару (абзаци 1, 2 пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України). Сплата пені не звільняє сторону від виконання прийнятих на себе зобов`язань по договору.

У разі невідповідності результату наданих послуг зазначеним вимогам Учасник зобов`язується за власні кошти та власними силами виправити недоліки протягом 7 календарних днів від надання Замовником відповідної вимоги у письмовому вигляді (пункт 2.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору загальна сума цього Договору становить 1.620.000 грн. 00. коп. (один мільйон шістсот двадцять тисяч грн. 00 коп.) без ПДВ.

Згідно пункту 4.1. Договору розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом надання послуг впродовж 30 днів з дня їх отримання. У разі порушення термінів поставки товару, затримки надання послуг чи виконання робіт, або недопоставки товару та надання послуг не в повному обсязі заявленому Замовником постачальник, чи виконавець робіт сплачує неустойку у розмірі 0,1 % вартості непоставленого товару чи ненадання послуг з якого допущення затримка виконання за кожен день затримки; а за затримку понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Замовник проводить оплату наданих послуг протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (пункт 4.3. Договору).

Згідно пункту 5.1.1. Договору Учасник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги (виконані роботи).

Згідно Розділу 5 Замовник має право:

-здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю заготовленої лісопродукції державним стандартам і технічним умовам, а також якості, обсягів та ціни наданих послуг (пункт 5.3.1. Договору);

-безпосереднього доступу до місць надання послуг Учасника для перевірки перебігу та якості робіт, що виконуються (пункт 5.3.2. Договору);

-призупинити надання послуг (виконання робіт) у випадках порушення чинного законодавства з пожежної безпеки, охорони природи та інших діючих нормативно-правових актів України (пункт 5.3.3. Договору);

-зобов`язаний прийняти послуги та оплатити їх (пункт 5.4.3. Договору).

Відповідно до пункту 6.3. Договору після надання всього об`єму послуг за цим Договором складається акт огляду місць використання лісових ресурсів, в якому замовник за наявності вказує зауваження, методи усунення, види та суми порушень природоохоронного законодавства.

У разі виявлення Замовником порушень природоохоронного законодавства, термінів розробки лісосіки та інших порушень законодавства, ним можуть складатися відповідні акти. У разі відмови Учасника від підписання такого акту, у ньому робиться про це відмітка і такий акт сторони вважають одним із достатніх доказів при вирішенні спору (пункт 6.4. Договору).

У разі порушення строків надання послуг (виконання робіт) встановлених цим договором, Учасник сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості ненаданих послуг (невиконаних робіт) за кожен день затримки (пункт 7.4. Договору).

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі послуг Замовник сплачує Учаснику штраф у розмірі облікової ставки Національного Банку України від вартості прострочених (невиконаних) зобов`язань (пункт 7.7. Договору).

Виплата штрафів не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим Договором (пункт 7.8. Договору).

За змістом пункту 10.1. Договору даний правочин набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але у будь-якому випадку до 31.12.2018.

Як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості виконаних позивачем робіт з лісозаготівлі, трелювання необробленої деревини та розробці лісосіки згідно Договору, а також складених на його виконання без жодних зауважень двосторонніх актів прийому-передачі виконаних робіт з лісозаготовілі та трелювання необробленої деревини № 1 від 31.01.2018 в кількості 513,845 куб.м. на суму 55495,26 грн., № 2 від 28.02.2018 в кількості 520,558 куб.м. на суму 56220,26 грн., № 3 від 28.02.2018 в кількості 4,2 куб.м. на суму 453,60 грн., та розробці лісосіки № 4 в кількості 118,151 куб.м. від 31.03.2018 на суму 12760,31 грн., № 5 від 31.03.2018 в кількості 875,091 куб.м. на суму 94509,83 грн. (том 1 аркуші справи 23-27).

Позивач зазначає, що ним виконані роботи з лісозаготовілі, трелювання необробленої деревини та розробці лісосіки згідно вищезазначених актів прийому-передачі виконаних робіт, але вартість цих робіт оплачена відповідачем лише частково, на загальну суму 117169,12 грн., що підтверджується банківською випискою вих. № 956 від 21.03.2019 (том 1 аркуш справи 30-35). При цьому, виконані позивачем роботи згідно актів приймання-передачі № 4 та № 5 від 31.03.2018 оплачені відповідачем лише частково на суму 5000,00 грн. Направлені на адресу відповідача претензії № 1 від 07.09.2018, № 2 від 21.01.2019 та № 3 від 18.03.2019, залишені відповідачем без відповіді.

За даними позивача за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 102270,14 грн., яку він і просить стягнути з відповідача на свою користь.

Згідно частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд першої інстанції виходив з того, що взаємовідносини сторін регулюються договором надання послуг, через що застосуванню підлягають норми глави 63 Цивільного кодексу України, зокрема статті 901, 903 цього Кодексу.

Проте колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи із правової конструкції укладеного між сторонами Договору та його предмету, зазначає, що правовідносини сторін в даному випадку врегульовані договором підряду, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, лагодження речі або на виконання іншої роботи з переданням результату замовникові.

У пункті 1.1. Договору № 27/01/18 від 22.01.2018 сторони передбачили, що позивач зобов`язаний виконати лісозаготівельні роботи та роботи з трелювання необробленої деревини, що має певний матеріалізований результат. Саме ці роботи та їх результат складають предмет Договору.

У спірних правовідносинах предметом спірного Договору є створення певного матеріалізованого уречевленого результату, який і становить корисний ефект для замовника - належним чином виконані лісозаготівельні роботи та роботи з трелювання необробленої деревини, які передаються за актами приймання-передачі замовнику.

Натомість статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи зі змісту наведеної статті, послугою на відміну від роботи є корисний ефект від процесу певної діяльності, що не передбачає матеріалізованого результату (але і не виключає його досягнення) і цей ефект є невіддільним від виконавця. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав.

За таких обставин до відносин сторін у справі, що виникли між ними у зв`язку з укладенням договору підряду, підлягають застосуванню саме норми глави 61 Цивільного кодексу України, а не глави 63 цього Кодексу, як помилково вважав суд першої інстанції.

У відповідності із частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Стаття 854 Цивільного кодексу України до обов`язків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За визначенням частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку для вирішення питання про наявність чи відсутність у відповідача обов`язку з оплати виконаних позивачем робіт мають значення належні та допустимі докази, а саме передбачені законом та Договором документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції, тобто первинні документи.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Документами, які є підставою для оприбуткування товару є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно із пунктом 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо неможливо, безпосередньо після її завершення.

У відповідності з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Тобто, підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлений первинний документ.

У пункті 1.3. Договору сторонами обумовлено, що документальний супровід надання/прийняття сторонами послуг, здійснюється за встановленими формами у Додатках, які є невід`ємною частиною цього Договору між сторонами про надання послуг, пов`язаних із лісівництвом:

-протокол погодження вартості послуг, які надаються за Договором (Додаток № 1);

-акт приймання-передачі лісосіки для розробки (Додаток №2);

-акт приймання-передачі виконаних робіт (Додаток №3).

Позивачем в підтвердження факту виконання ним робіт з лісозаготівлі, трелювання необробленої деревини та розробці лісосіки надано до позовної заяви належним чином засвідчені акти прийому-передачі виконаних робіт, які є невід`ємною частиною спірного Договору, підписані сторонами без зауважень та містять такі обов`язкові реквізити, що вимагаються для первинних документів, як-от: найменування виконавця (підрядника) та замовника; найменування робіт (заготовка, трелювання, штабелювання); вид рубки; номер та дату наряду на заготовку деревини; кількість оброблених кубічних метрів деревини; вартість заготовки 1 куб.м. деревини; загальну вартість робіт; суму, що підлягає оплаті згідно цих актів; підписи з боку уповноважених представників обох сторін; печатки підприємств.

Поряд із цим колегією суддів апеляційної інстанції також встановлено, що як і укладений між сторонами Договір, так і надані до позовної заяви Протокол погодження вартості послуг (Додаток № 1 до Договору) та акти прийому-передачі виконаних робіт по розробці лісосіки (Додатки № 3 до Договору), підписані з боку ДП Лиманське лісове господарство головним лісничим - В.О. Тітовим, який уповноважений статутними документами відповідача на вчинення юридичних дій від його імені, про що прямо зазначено в преамбулі Договору. Підпис цієї особи скріплено печаткою ДП Лиманське лісове господарство .

Докази використання печатки ДП Лиманський лісгосп головним лісничим - В.О. Тітовим за відсутності відповідних повноважень на вчинення відповідних дій, відповідачем до матеріалів справи не надано.

За вказаних обставин посилання відповідача в апеляційній скарзі на непідписання вказаних актів також і керівником Підприємства - директором О.Б. Приходько, підлягають відхиленню, як необґрунтовані.

При цьому, автентичність відбитку печатки відповідачем не оскаржена, докази звернення до компетентних органів із заявою про її втрату чи викрадення не представлені.

Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що печатка відповідача перебувала та використовувалася особою, що не мала відповідних повноважень щодо підпису первинних документів, а тому доводи відповідача з цього приводу відхиляються.

Акти прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 31.01.2018 на суму 55495,26 грн., № 2 від 28.02.2018 на суму 56220,26 грн., № 3 від 28.02.2018 на суму 453,60 грн., № 4 від 31.03.2018 на суму 12760,31 грн. та № 5 від 31.03.2018 на суму 94509,83 грн. повністю відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , а також Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що вказані акти не мають обов`язкових реквізитів первинних документів, є безпідставними.

Також колегія суддів враховує, що відповідач частково розрахувався із позивачем за актами приймання-передачі № 4 та № 5 від 31.03.2018, сплативши 5000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (том 1 аркуш справи 30-35), тим самим погодившись, що вказані акти є належними та допустимими доказами виконання позивачем обумовлених Договором робіт.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що підпис представника відповідача, скріплений печаткою ДП Лиманське лісове господарство на доданих в підтвердження позовних вимог актах прийому-передачі виконаних робіт, є документальним оформленням юридичного факту приймання-передачі робіт, з чого виникає обов`язок відповідача оплатити їх вартість.

Враховуючи наведене, є вірними висновки суду першої інстанції про те, що надані до позову акти, підтверджують здійснення позивачем комплексу робіт з лісозаготівлі, розробці лісосіки та трелювання необробленої деревини, а також передачу результатів їх виконання відповідачу, оскільки ці акти складені сторонами на виконання умов Договору та відповідають вимогам Закону, засвідчують факт здійснення господарських операцій та договірних відносин, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок з оплати виконаних позивачем робіт згідно пункту 4.1. Договору та погашення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно вищезазначених актів відповідачем сплачено вартість виконаних позивачем робіт лише частково, в зв`язку із чим стягненню підлягає заборгованість в розмірі 102270,14 грн.

Отже позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за виконані роботи по комплексній заготівлі деревини в розмірі 102270,14 грн. підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться у справі, яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка.

В якості відсутності правових підстав для сплати заборгованості за актами № 4 та № 5 від 31.03.2018 відповідач зазначив, що позивачем не дотримано умов Договору від 22.01.2018 № 27/01/18 та ДК 021:2015, а саме:

-недовиконано заявлені ним обсяги робіт по кожному кварталу за кодом СРV за ДК 021:2015 код 77210000-5 Лісозаготівельні послуги ;

-не виконано частину робіт з трельовки та штабельовки деревини, які включено до спірних актів;

-недодержано правил лісоохорони під час виконання робіт з лісозаготівлі;

-не виконано обов`язку, як лісозаготівельником, в частині забезпечення відведення лісосік, та інших підготовчих робіт;

-не оформлено карти технологічного процесу під час надання послуг за договором, тощо.

Проте ці доводи скаржника про виявлені ним недоліки підлягають відхиленню, оскільки в момент складання та підписання вказаних актів приймання-передачі відповідачем було прийнято виконані позивачем роботи без жодних зауважень та заперечень.

Водночас слід зазначити, що в даному випадку несплата заборгованості при наявності певних недоліків не є формою відповідальності позивача, що встановлена сторонами у Договорі. Направлені відповідачем до ТОВ Фаворитторгбуд письмові повідомлення від 22.06.2018 та від 10.10.2018, де зазначено що остаточна оплата послуг буде проведена після усунення ТОВ Фаворитторгбуд недоліків виконання робіт, та наявність певних недоліків при наданні послуг, на чому наполягає відповідач, не є підставою для ухилення відповідача від оплати вартості виконаних позивачем робіт згідно актів прийому-передачі виконаних робіт за Договором, позаяк може застосовуватися відповідачем як окрема підстава для стягнення штрафних санкцій, передбачених пунктами 2.1., 4.1, 7.4. Договору.

Поряд із цим судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що за змістом пункту 4.1. Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються відповідачем за фактом їх виконання позивачем впродовж 30 днів з дня їх прийняття Замовником, а отже відповідач остаточно повинен був розрахуватись за актами приймання-передачі № 4 та № 5 від 31.03.2018 до 30.04.2018 включно.

Матеріалами справи підтверджено, що за актами приймання-передачі № 4 та № 5 від 31.03.2018 відповідачем було сплачено лише 5000,00 грн.

Однак сплату решти заборгованості в сумі 102270,14 грн. відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, відповідачем ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду не надано.

Згідно із частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Таким чином, є вірними висновки суду першої інстанції про те, що відповідач свої зобов`язання за Договором №27/01/18 від 22.01.2018 щодо оплати вартості виконаних робіт в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні статей 610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів протилежного відповідач судам двох інстанцій не надав.

У зв`язку із цим позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за період прострочення оплати з 01.05.2018 по 26.03.2019 нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2773,90 грн. та інфляційні втрати в сумі 7901,63 грн. за період прострочення з травня 2018 року по березень 2019 року.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період, колегія суддів вважає його арифметично та методологічно вірним, а тому господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що сума 3% річних в розмірі 2773,90 грн. та сума інфляційних втрат в розмірі 7901,63 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Що стосується заявленого позивачем до стягнення з відповідача штрафу в сумі 16643,41 грн. за період з 01.05.2018 по 26.03.2019, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи та обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, у пункті 7.7. Договору сторони домовились, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі послуг замовник сплачує учаснику штраф у розмірі облікової ставки Національного Банку України від вартості прострочених (невиконаних) зобов`язань.

Дослідивши вищезазначений пункт договору, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким повністю погоджується колегія суддів, що сторони таким чином фактично узгодили розмір саме штрафу, оскільки він визначений сторонами у відсотковому відношенні від вартості прострочених (невиконаних) зобов`язань, що не підпадає під ознаки пені, яка розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, з огляду на неналежне виконання відповідачем договірних обов`язків, позивачем на підставі пункту 7.7. Договору нараховано та заявлено до стягнення саме штраф.

Провівши власний розрахунок суми штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції вірно встановив його розмір в сумі 17385,92 грн. (102270,14 грн. х 17%), де 102270,14 грн. - заборгованість, 17 % - ставка НБУ на момент виникнення заборгованості.

Проте, враховуючи приписи статті 237 Господарського процесуального кодексу України, де закріплено, що суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд першої інстанції, за відсутності відповідної заяви з боку позивача, правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення штрафу в межах заявленої суми 16643,41 грн.

Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують.

Помилковість висновків суду першої інстанції при вирішенні даної справи про необхідність застосування до правовідносин сторін приписів глави 63 Цивільного кодексу України Послуги. Загальні положення , не призвела до неправильного вирішення спору, зважаючи на правильно встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та надану їм належну правову оцінку.

Таким чином, підстави для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи заявника апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а прийняте у справі рішення залишається без змін.

Понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції судові витрати (по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу) покладаються на відповідача, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Лиманське лісове господарство , м. Лиман, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 по справі № 922/892/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 по справі № 922/892/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.11.2019

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко