Ухвала

від 24.09.2019 по справі 346/4944/13-ц

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/4944/13-ц

Провадження № 2/346/2/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі :

головуючого - судді - Потятинника Ю.Р.,

з участю секретаря - Васильчук Я.В,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представників третіх осіб - Атаманюка В.М., Шепетюк ОСОБА_6 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до виробничо - торгової фірми «Автосервіс» , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 про виділ в натурі часток майна колективного підприємства, -

В С Т А Н О В И В:

Третя особа - ОСОБА_7 заявив суду клопотання про закриття провадження по справі на підставі ст. 255 ч.1 п.1 ЦПК України, оскільки вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і повинен розглядатись в порядку господарського судочинства.

Клопотання мотивує тим, що при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК ( 436-15 ), згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Присутні треті особи та їх представники проти клопотання заперечили, мотивуючи тривалим розглядом справи та відсутністю спору щодо часток майна.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, беручи до уваги, що спір стосується нерухомого майна комерційного призначення, яке знаходиться на земельній ділянці призначеній для комерційного використання, враховуючи характер спірних правовідносин, вважає, що позов стосується господарських правовідносин, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Так, згідно вимог ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації , що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. В судовому засіданні встановлено, що згідно п. п.1, 2 Статуту виробничо-торгової фірми Автосервіс , затвердженого загальними зборами засновників 04.12.2007року, позивач і треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, є засновниками вказаного підприємства. 16.01.2008 року виробничо-торгова фірма Автосервіс внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, код ЄДРПОУ 13657931. Статутний капітал поділений на частки між всіма засновниками ( учасниками) - позивачем та третіми особами, з визначенням часток.

Згідно п.2.1 вказаного Статуту метою діяльності підприємства є отримання прибутку від господарсько-фінансової діяльності, а згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців вид діяльності підприємства - технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів.

В п. п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 13 від 24.10.2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" вказано: Законом України від 15 грудня 2006 р. N 483-V ( 483-16) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" (далі - закон N 483-V) до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК ( 436-15 ). В п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України за № 4 від 25.02.2016 року Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду № 7 від 14.07.2016 вказано: Господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів. При визначенні підвідомчості справ цієї категорії судам слід враховувати, що з огляду на системний аналіз положень статті 84 ЦК України, частини п`ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 ГК України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України"Про акціонерні товариства", статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 8, 19 та 21 Закону України "Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб. .

В п.1.10 вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України вказано, що з метою запобігання порушень конституційних прав особи на судовий захист та усунення спорів щодо юрисдикції судам слід враховувати, що у разі коли в ухвалі про закриття провадження у справі місцевим загальним судом визначено господарську юрисдикцію спору як такого, що виник з корпоративних правовідносин, така справа підлягає розгляду господарським судом .

Статтею 80 ЦК України визначено поняття юридичної особи, а саме, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 84 ЦК України підприємницькі товариства - це товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Частиною 1 статті 113 ЦК України визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Згідно вимог ч. 2 ст. 113 ЦК України господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Частиною 1 ст. 55 Господарського кодексу України визначено поняття суб`єктів господарювання, якими визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно вимог ч. 2 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно ст. 62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов`язки. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Згідно вимог ч. 5 ст. 63 ГК України корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Згідно ч. 3 ст. 80 ГК України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів

Законом визначено і поняття підприємства колективної власності. Так, згідно ч. 1 ст. 93 Господарського кодексу підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

Відповідно до ч.2 ст. 93 Господарського кодексу підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Встановлені судом обставини справи, досліджені в справі докази та системний аналіз вищевказаних норм права дає підстави зробити висновок, що виробничо-торгова фірма Автосервіс - це корпоративне підприємство з приватною формою власності створене у формі господарського товариства - товариства з обмеженою відповідальністю.

Згідно ст. 20 ч.1 п.3,4 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Отже, між вищевказаними учасниками (засновниками) і господарським товариством ( відповідачем) існує спір з корпоративних відносин, що пов`язаний з діяльністю, управлінням цього товариства, правами його учасників, в тому числі правами при виході з товариства. Учасники не дійшли згоди щодо виділення часток комерційних приміщень та прилеглої земельної ділянки в натурі та порядку використання. Вихід всіх учасників товариства в разі реального поділу спільного майна товариства тягне за собою припинення його діяльності.

Таким чином, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Тому, провадження по справі слід закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст.1,12 ГПК України, ст. 15, 255 ч.1 п.1 ЦПК України, ст. 7 Закону України Про судовий збір , -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження по справі.

Зобов`язати ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області повернути суми сплаченого судового збору: ОСОБА_1 в сумі 792 грн. 53 коп. згідно квитанції № k5/2/12 від 02.08.2013 р.; ОСОБА_7 в сумі 2 852 грн. 60 коп. згідно квитанції № 0.0.298490840.2 від 17.09.2014 р.; ОСОБА_5 в сумі 1921 грн. 51 коп. згідно квитанції № 122.129.1/10816 від 04.03.2015 р.; ОСОБА_4 в сумі 2 522 грн. 54 коп. згідно квитанції № 123.129.1/11068 від 04.03.2015 р.; ОСОБА_3 в сумі 1 952 грн. 23 коп. згідно квитанції № 76.129.1/12980 від 24.03.2015 р.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Потятинник Ю. Р.