Постанова

від 26.11.2019 по справі 346/4944/13-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/4944/13-ц

Провадження № 22-ц/4808/1398/19

Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю. Р.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю ОСОБА_1 його представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до виробничо - торгової фірми "Автосервіс", треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 про виділ в натурі часток майна колективного підприємства, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 24 вересня 2019 року, постановлену у складі судді Потятинник Ю. Р. у м.Коломия,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до виробничо - торгової фірми "Автосервіс", треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 про виділ в натурі часток майна колективного підприємства.

Позовна заява мотивована тим, що він є співзасновником колективного підприємства Виробничо-торгової фірми Автосервіс . Крім нього, співзасновниками є: ОСОБА_6 - частка 18,68%, ОСОБА_7 - частка 18,68%, ОСОБА_1 - частка 23,88%, ОСОБА_8 - частка 23,88% , ОСОБА_5 - частка 23,88%. Відповідно п. 4.5 Статуту ВТФ Автосерві у разі виходу з підприємства засновнику виплачується вартість частини майна підприємства, пропорційно його частці у статутному фонді. На вимогу засновника частка може бути повернута в натуральній формі. Посилаючись на те, що загальна площа нежитлових приміщень, які знаходяться у власності виробничо - торгової фірми "Автосервіс" становить 404 м2, що відповідно дає можливість виділити його частку в натурі без виплати грошової компенсації, просив виділити йому в натурі частку майна в розмірі 18,68 % від усього нерухомого майна Виробничо- торгової фірми Автосервіс по АДРЕСА_1 , а саме адміністративний корпус, магазин (загальна площа 43 м2), гараж металевий (загальна площа 20 м2), бокси (загальна площа 175,6 м2), покрасочна (загальна площа 131,8 м2), навіс (загальна площа 23,9 м2), кладова (загальна площа 9 м2), які знаходяться в АДРЕСА_1 .

У вересні 2014 року ОСОБА_8 подав позовну заяву про виділення в натурі частини майна ВТФ Автосервіс . Позовна заява з врахуванням зменшення розміру позовних вимог мотивована тим, що він є співзасновником ВТФ Автосервіс , його частка становить 23,88 %. Вартість приміщень та земельної ділянки становить 1 096 752 грн на підставі висновку № 15/6/17/18/19 від 08 серпня 2014 року. Таким чином, просив виділити йому в натурі частку майна в розмірі 23 % від всього нерухомого майна ВТФ Автосервіс та визнати за ним право власностй на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 адміністративний комплекс магазину (загальна площа 43 кв.м), гаражів (загальна площа 20,7 кв.м), бокси (загальна площа 175,6 кв.м), покрасочні (загальна площа 131,8 кв.м), навіси (загальна площа 23,9 кв.м), кладова (загальна площа 9 кв.м) та земельну ділянку загальною площею 0,0895 га по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 02 жовтня 2014 року визнано ОСОБА_8 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та прийнято його позовну заяву про виділення в натурі частки майна ВТФ Автосервіс до сумісного розгляду з первісним позовом ОСОБА_6 до виробничо - торгової фірми "Автосервіс", треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 про виділ в натурі частки майна колективного підприємства.

У березні 2015 року ОСОБА_5 подав позовну заяву про виділення в натурі частини майна ВТФ Автосервіс . Позовна заява мотивована тим, що він є співзасновником ВТФ Автосервіс , його частка становить 17,52 %. Вартість приміщень та земельної ділянки становить 1 096 752 грн на підставі висновку № 15/6/17/18/19 від 08 серпня 2014 року. Таким чином, просив виділити йому в натурі частку майна в розмірі 17,52 %. від всього нерухомого майна ВТФ Автосервіс та визнати за ним нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 адміністративний комплекс магазину (загальна площа 43 кв.м), гаражів (загальна площа 20,7 кв.м), бокси (загальна площа 175,6 кв.м), покрасочні (загальна площа 131,8 кв.м), навіси (загальна площа 23,9 кв.м), кладова (загальна площа 9 кв.м) та земельну ділянку загальною площею 0,0895 га по АДРЕСА_1 . Просив визнати його третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 04 березня 2015 року визнано ОСОБА_5 третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору та прийнято його позовну заяву про виділення в натурі частки майна ВТФ Автосервіс до сумісного розгляду з первісним позовом ОСОБА_6 до виробничо - торгової фірми "Автосервіс", треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_8 про виділ в натурі частки майна колективного підприємства.

У березні 2015 року ОСОБА_1 подав позовну заяву про виділення в натурі частини майна ВТФ Автосервіс . Позовна заява мотивована тим, що він є співзасновником ВТФ Автосервіс , його частка становить 23 %. Вартість приміщень та земельної ділянки становить 1 096 752 грн на підставі висновку № 15/6/17/18/19 від 08 серпня 2014 року. Таким чином, просив виділити йому в натурі частку майна в розмірі 23%. від всього нерухомого майна ВТФ Автосервіс та визнати за ним нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 адміністративний комплекс магазину (загальна площа 43 кв.м), гаражів (загальна площа 20,7 кв.м), бокси (загальна площа 175,6 кв.м), покрасочні (загальна площа 131,8 кв.м), навіси (загальна площа 23,9 кв.м), кладова (загальна площа 9 кв.м) та земельну ділянку загальною площею 0,0895 га по АДРЕСА_1 . Просив визнати його третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 04 березня 2015 року визнано ОСОБА_1 третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору та прийнято його позовну заяву про виділення в натурі частки майна ВТФ Автосервіс до сумісного розгляду з первісним позовом ОСОБА_6 до виробничо - торгової фірми "Автосервіс", третя особа: ОСОБА_7 , треті особи, які зявили самостійні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 про виділ в натурі частки майна колективного підприємства.

У березні 2015 року ОСОБА_7 подав позовну заяву про виділення в натурі частини майна ВТФ Автосервіс . Позовна заява мотивована тим, що він є співзасновником ВТФ Автосервіс , його частка становить 17,80 %. Вартість приміщень та земельної ділянки становить 1 096 752 грн на підставі висновку № 15/6/17/18/19 від 08 серпня 2014 року. Таким чином, просив виділити йому в натурі частку майна в розмірі 17,80 %. від всього нерухомого майна ВТФ Автосервіс та визнати за ним нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 адміністративний комплекс магазину (загальна площа 43 кв.м), гаражів (загальна площа 20,7 кв.м), бокси (загальна площа 175,6 кв.м), покрасочні (загальна площа 131,8 кв.м), навіси (загальна площа 23,9 кв.м), кладова (загальна площа 9 кв.м) та земельну ділянку загальною площею 0,0895 га по АДРЕСА_1 . Просив визнати його третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 30 березня 2015 року визнано ОСОБА_7 третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору та прийнято його позовну заяву про виділення в натурі частки майна ВТФ Автосервіс до сумісного розгляду з первісним позовом ОСОБА_6 до виробничо - торгової фірми "Автосервіс", які заявили самостійні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 про виділ в натурі частки майна колективного підприємства.

У вересні 2019 року ОСОБА_8 подав клопотання про закриття провадження у даній справі, посилаючись на те, що даний спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства і повинен розглядатись в порядку господарського судочинства. При визначенні підвідомчості (підсудності) цієї категорії справ необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 24 вересня 2019 року закрито провадження по справі з підстав, передбачених п.1ч.1ст.255 ЦПК України, тобто даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зобов`язано ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області повернути суми сплаченого судового збору: ОСОБА_6 в сумі 792 грн. 53 коп. згідно квитанції № k5/2/12 від 02.08.2013 р.; ОСОБА_8 в сумі 2 852 грн. 60 коп. згідно квитанції № 0.0.298490840.2 від 17.09.2014 р.; ОСОБА_5 в сумі 1921 грн. 51 коп. згідно квитанції № 122.129.1/10816 від 04.03.2015 р.; ОСОБА_1 в сумі 2 522 грн. 54 коп. згідно квитанції № 123.129.1/11068 від 04.03.2015 р.; ОСОБА_7 в сумі 1 952 грн. 23 коп. згідно квитанції № 76.129.1/12980 від 24.03.2015 р.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, вказуючи на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм процесуального права й постановив незаконну ухвалу. На думку апелянта, суд не врахував того, що у даній справі виник спір, що стосується поділу майна між фізичними особам, а не щодо діяльності, управління та припинення діяльності підприємства, тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того, не підлягає застосування ст. 167 ГК України, оскільки спір не стосується визначення розміру часток учасників юридичної особи, дане підприємство не веде господарської діяльності.

24 жовтня 2019 року ОСОБА_6 подав відзив, в якому вказує, що не заперечує проти апеляційної скарги.

У судовому засідання ОСОБА_1 та його представники підтримали доводи апелдяційної скарги, просять цю скаргу задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, між ОСОБА_6 та виробничо - торговою фірмою "Автосервіс" та третіми особами та позивачами: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 існує спір з приводу корпоративних відносин, що пов`язаний з діяльністю, управлінням цього товариства, правами його учасників, в тому числі правами при виході з товариства. Учасники не дійшли згоди щодо виділення часток комерційних приміщень та прилеглої земельної ділянки в натурі порядку її використання. Вихід всіх учасників товариства в разі реального поділу спільного майна товариства тягне за собою припинення його діяльності. Таким чином, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що 03 серпня 2013 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до виробничо - торгової фірми "Автосервіс", треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 про виділ в натурі часток майна колективного підприємства.

За змістом частин першої, другої статті 15 ЦПК України (в редакції до 17.12.2017, яка була чинною на час виникнення спору) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим, згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

У разі встановлення підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії суди повинні керуватися поняттям корпоративних прав, яке подано у частині першій статті 167 Господарського кодексу України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відчуження частки у статутному капіталі товариства означає відчуження сукупності корпоративних прав та обов`язків, пов`язаних з участю особи в товаристві, серед яких, зокрема, право на управління товариством, на отримання частини прибутку від діяльності товариства. Особа, яка придбала частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у встановленому порядку, одночасно отримує право на участь у вказаному товаристві.

Предметом спору у справі, що переглядається, є виділення частки в натурі без грошової компенсації майна Виробничо- торгової фірми Автосервіс по АДРЕСА_1 в розмірі 18,68 % від всього нерухомого майна, а саме адміністративний корпус, магазин (загальна площа 43 м2), гараж металевий (загальна площа 20 м2), бокси (загальна площа 175,6 м2), покрасочна (загальна площа 131,8 м2), навіс (загальна площа 23,9 м2), кладова (загальна площа 9 м2), які знаходяться в АДРЕСА_1 .

Ураховуючи, що згідно статуту Виробничо- торгової фірми Автосервіс ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 є засновниками підприємства, яке створено у формі колективного підприємства, вони набули статус учасника товариства з усіма правами та обов`язками, передбаченими законодавством України та Статутом, включаючи правомочності на участь в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цього товариства.

Отже, спір виник між учасниками Виробничо- торгової фірми Автосервіс щодо виділення часток у статутному фонді цього товариства, що пов`язано з розпорядженням корпоративними правами, то спір є корпоративним, а отже, справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

З`ясувавши, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд своєю ухвалою закриває провадження (пункт 1 частини першої статті 205 ЦПК України).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та провадження у справі підлягає закриттю є вірними.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з додержанням норм процесуального закону. Підстав для скасування цієї ухвали не встановлено.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст.158, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 24 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складений 26 листопада 2019 року.

Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук

В.А.Девляшевський