Рішення

від 25.09.2019 по справі 760/23361/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/210/19

В справі № 760/23361/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ вступна та резолютивна частина /

25 вересня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Гак Г.М.

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представників позивачів- ОСОБА_3 , ОСОБА_4

відповідача 1- ОСОБА_7

представника відповідача 1- ОСОБА_5

представника відповідача 2- Мостовенка Ю.В.

представника 3-ї особи 2 - Дадіверіної Л.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , Всеукраїнської громадської організації Спілка перукарів України , 3-і особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія - Естет , Товариство з обмеженою відповідальністю C&А Група про визнання дій неправомірними та договору недійсним, суд

В С Т А Н О В И В :

Керуючись ч.6 ст.259 Цивільного процесуального кодексу України,суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , Всеукраїнської громадської організації Спілка перукарів України про визнання дій неправомірними та договору недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 05 жовтня 2019 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва

Суд визначив на яких підставах можна визнати договір дарування часток у статутному капіталі ТОВ недійсним з підстав їх удаваності.

Так, предметом спору у справі №910/19473/17 стала саме вимога позивача щодо визнання договору удаваним. Повідомляє прес-служба ВС.

Читайте також: ДСА призначено тимчасово виконуючих обов`язків керівників апаратів новоутворюваних місцевих судів .

Верховний Суд зазначив, що відповідно до приписів ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За змістом ч.1 ст.202, ч.3 ст. 203 ЦК України головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків. Отже, основним юридичним фактом, який підлягав встановленню судом у цій справі є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договорів дарування та з`ясування питання про те, чи не укладені ці правочини з метою приховати інші та які саме.

Проте Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій до уваги зазначене вище не взяли та не дослідили питання дійсної спрямованості волі сторін. А тому, висновок про те, що з`ясування мотивів укладення відповідачами спірних договорів не відповідає вимогам закону і не може вплинути на вирішення спору сторін по суті є помилковим та не ґрунтується на нормах права.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено судам, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.