Рішення

від 25.09.2019 по справі 760/23361/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/210/19 В справі № 760/23361/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представників позивачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4.

відповідача 1- ОСОБА_7

представника відповідача 1- ОСОБА_8

представника відповідача 2- Мостовенка Ю.В.

представника 3-ї особи 2 - Дадіверіної Л.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , Всеукраїнської громадської організації Спілка перукарів України , 3-і особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія - Естет , Товариство з обмеженою відповідальністю C&А Група про визнання дій неправомірними та договору недійсним, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом і просять:

-визнати неправомірними дії Президента Всеукраїнської громадської організації Спілка перукарів України ОСОБА_7 під час укладання останнім Договору про передання виключних майнових прав на знак для товарів і послуг (торговельну марку) від 18 вересня 2009 року;

-визнати договір, укладений між Всеукраїнською громадською організацією Спілка перукарів України та ЗАТ Компанія Естет , а також ТОВ C&A Група про передання виключних майнових прав на знак для товарів і послуг від 18 вересня 2009 року недійним.

Посилаються в позові на те, що вони є членами Всеукраїнської громадської організації Спілка перукарів України , про що свідчать квитанції про сплату ними членських внесків.

Громадська організація, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію об`єднання громадян № 889, була зареєстрована 31 липня 1997 року.

Основною метою діяльності Спілки є задоволення та захист законних соціальних, економічних, національно-культурних, творчих та інших соціальних інтересів своїх членів.

Відповідно до Протоколу установчої конференції Всеукраїнської громадської організації Спілка перукарів України від 11 червня 1997 року Президентом спілки був обраний відповідач ОСОБА_7 , який перебував на даній посаді до 23 серпня 2017 року.

14 червня 2017 року на зборах Спілки їм стало відомо, що 18 вересня 2009 року між Всеукраїнською громадською організацією Спілка перукарів України з однієї сторони, та ЗАТ Компанія Естет , яке на даний час перетворено в ПрАТ Компанія Естет , а також ТОВ C&А Група , був укладений договір про передання виключних майнових прав на знак для товарів і послуг (торговельну марку).

Відповідач ОСОБА_7 оприлюднювати умови договору на зборах відмовився.

31 серпня 2017 року вони направили лист-запит на адресу ПрАТ Компанія Естет з вимогою про надання підтвердження вказаної інформації та копії вказаного Договору.

21 вересня 2017 року ними була отримана копія договору, з якого їм стали відомі умови, на яких він укладався.

Вважають, що укладанням даного договору відповідач ОСОБА_7 перевищив свої статутні повноваження, а отже договір, укладений 18 вересня 2009 року, є недійсним.

Відповідно до п. 2.2 Статуту Спілки від 03 лютого 2000 року основними завданнями Спілки є: сприяння підготовці фахівців у галузі перукарського мистецтва, а також пов`язаних з ними галузях; сприяння розвитку та удосконалення якості надання комплексних перукарських послуг; сприяння підвищення рівня соціально-побутових умов населення, а також членів Спілки.

Для досягнення мети, відповідно до п. 2.3 Статуту, Спілка сприяє діяльності організацій, об`єднань по пропаганді і розвитку перукарського та суміжних з ним мистецтв; сприяє створенню методичних, організаційних та інших умов для заняття перукарською справою; дбає про професійну підготовку членів Спілки, підвищення їх кваліфікації шляхом введення міжнародного досвіду по навчанню спеціалістів; надає матеріальну та іншу допомогу члена Спілки; розвиває і зміцнює зв`язки з іншими федераціями, асоціаціями, об`єднаннями, в тому числі міжнародними; сприяє організації та проведенню наукових досліджень, стимулювання впровадження їх у суспільну практику; сприяє проведенню науково-практичних конференцій, симпозіумів, чемпіонатів, конкурсів з перукарського мистецтва; підтримує прямі міжнародні контакти і зв`язки з відповідними міжнародними організаціями, укладає відповідні угоди, а також бере участь у здійсненні заходів, що не суперечать міжнародним зобов`язанням України.

Всеукраїнська громадська організація Спілка перукарів України володіла виключними правами на знаки для товарів і послуг, на які отримано Свідоцтво України:

1)словесний знак: Чемпіонат України з перукарського мистецтва за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 30604 від 17 березня 2003 року, клас МКТП 41;

2)словесний знак: Всеукраїнський конкурс майстрів макіяжу за Свідоцтвом України на знак для товарі і послуг № 30605 від 17 березня 2003 року, клас МКТП 41;

3)словесний знак Всеукраїнський конкурс майстрів манікюру за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 306606 від 17 березня 2003 року, МКТП 41;

4)словесний знак Всеукраїнський конкурс перукарів за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 30607 від 17березня 2003 року, клас МКТП 41.

18 вересня 2009 року між Всеукраїнською громадською організацією Спілка перукарів України та ЗАТ Компанія Естет і ТОВ C&А Група був укладений договір про передання виключних майнових прав на знак для товарів і послуг, згідно з умовами якого Спілка, як право попередник, передало виключні права на вищевказані знаки правонаступникам; правопопередник не залишив за собою ніяких прав на зазначені знаки для товарів і послуг; усі подальші дії по підтриманню чинності зазначених знаків для товарів і послуг прийняли на себе правонаступники; усі взаємовідносини, спори та позови зі сторони третіх осіб, взаємовідносини з державними органами та установами, судовими інстанціями, підприємствами та організаціями усіх форм власності після підписання договору прийняли на себе правонаступники.

Правопопередник більше не несе відповідальності за наявність знаків для товарів та послуг, які можуть бути протиставлені знакам, що передаються, і які були відомі правопопереднику на момент підписання Договору; на право попередника не покладається ніяких обов`язків по виявленню, припиненню незаконного використання чи будь-якої іншої протидії будь-яким протиправним діям третіх осіб стосовно зазначених знаків для товарів і послуг; правонаступники мають право використовувати знаки для товарів і послуг на свій розсуд; права на знаки для товарі і послуг перейшли до правонаступників з моменту підписання Договору сторонами.

Даний договір був укладений від імені Спілки її Президентом ОСОБА_7 .

Відповідно до п. 6.2 Статуту майно та кошти Спілки, в тому числі валютні, утворюються з: добровільних внесків фізичних та юридичних осіб, трудових колективів, творчих, державних, громадських та інших організацій; цільових внесків, які одержуються на проведення планових заходів; майнових та грошових вступних та членських внесків; внесків спонсорів; пасивних доходів.

У власності спілки можуть знаходитись будинки, споруди, обладнання, інвестиції, об`єкти культурно-освітнього призначення, грошові кошти, та інше майно, неохідне для матеріального забезпечення діяльності, передбаченої статутом.

Всеукраїнській громадській організації Спілка перукарів України належало право власності на торговельні марки, що підтверджується Свідоцтвом України на знаки для товарі та послуг.

Відповідно до п. 5.7 Статуту Спілки вищим керівним органом Спілки є Конференція делегатів Спілки, а в період між Конференціями - Президія.

Конференція може передавати деякі свої повноваження Президії, крім тих, які відносяться до виключної компетенції Конференції.

В пункті 5.8 Статуту визначені наступні питання, які відносяться до виключної компетенції Конференції, в тому числі вирішення питання реалізації права власності на кошти та майно Спілки.

Відповідно до положень Статуту повноваження по вирішенню питань реалізації права власності на кошти та майно Спілки відноситься до виключної компетенції Конференції Спілки.

Конференція Спілки не скликалася та не приймала рішень з питань відчуження виключних прав на знаки для товарів і послуг, які були передані по вказаному договору.

Виходячи з цього, вважають, що Президент Спілки ОСОБА_7 підписанням договору допустив порушення Статутних положень, перевищив свої повноваження та позбавив права членів Спілки брати участь в діяльності Спілки та розпоряджатися її майном через участь у Конференції, а також весь час тримав у секреті той факт, що Спілка вже не є власником торгових марок і не має виключних прав на проведення Чемпіонатів, вказаних в цих торгових марках.

Виходячи з цього, просять задовольнити позов.

Позивачі та їх представники в судовому засіданні позов підтримали.

Відповідач ОСОБА_7 та його представник у судовому засіданні проти позову заперечували.

Зазначили, що позивачами не надано будь-яких доказів порушення їх прав укладанням даного договору, а тому просять у позові відмовити.

Представник відповідача - Всеукраїнської громадської організації Спілка перукарів України в судовому засіданні проти позову заперечував.

Зазначив, що предмет спору на даний час відсутній, оскільки Знак для товарів і послуг (торговельна марка), який був предметом оспорюваного договору вже фактично не існує, а видане на його підставі Свідоцтва України на приведені вище словесні знаки припинили свою дію з 20 березня 2011 року, тобто за 6 років до моменту звернення позивачів до суду у зв`язку з несплатою коштів їх правонаступниками за оспорюваним позивачами договором.

Крім того, ТОВ C&А Група були продані належні йому права на зазначений Знак для товарів і послуг (торговельна марка) ПрАТ Естет , яким на даний час зареєстрований інший Знак для товарів і послуг (торгівельна марка).

Позивачам зазначена інформація була відома, оскільки вони є співробітниками ПрАТ Естет .

Враховуючи ці обставини, припинення дії зазначених свідоцтв, реституція, як наслідок визнання недійсним договору, є неможливою.

Вважає, що позивачами обраний неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до Рішення Конференції Всеукраїнської громадської організації Спілка Перукарів України , яка відбулася в 2013 році, членами спілки є лише особи, які сплачують щорічно членські внески.

Позивачі не є членами Спілки,оскільки такі внески ними не сплачувалися.

Згідно рішення вищого органу управління - Конференції, особи, які не сплачують членські внески, не є та вибувають з числа членів Спілки.

Будь-яких доказів сплати членських внесків з 2013 року позивачі не надали, як і не надали доказів наявності у них статусу членів Спілки станом на 18 вересня 2009 року.

Надана позивачем ОСОБА_1 квитанція про сплату членського внеску за 2017 рік не свідчить та не підтверджує, що позивачі в 2009 році були її членами та мали право брати участь в Конференціях Спілки.

При цьому в квитанції позивача одержувачем коштів Спілка взагалі не зазначена.

Крім того, не дивлячись на те, що ПрАТ Естет є стороною оспорюваного договору, вона не залучена до участі в справі як відповідач, оскільки з останньою позивачі пов`язані трудовими правовідносинами.

Умовами спірного договору передбачено, погоджено та обумовлена сторонами спеціальна умова, що у випадку оспорювання договору третіми особами мають бути не продавець - ВГО Спілка перукарів України , а правонаступники.

З урахуванням викладеного, вважає, що Спілка не є та не може бути належним відповідачем у справі.

Спілка упродовж тривалого часу - майже 10 років вчиняла дії, спрямовані на виконання оспорюваного договору, зокрема отримала, зарахувала та використала кошти, отримані за договором, до суду за його оспорюванням не зверталася.

Крім того, Конференцією Спілки було прийнято відповідне рішення та схвалені дії ОСОБА_7 та укладання ним спірного договору.

Враховуючи викладене, просить у позові відмовити.

Крім того, вважає, що позивачі пропустили строк звернення до суду і просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Представник третьої особи - ТОВ C&А Група в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві.

Представник третьої особи ТОВ Компанія - Естет в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд до відома не поставив.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань визначається Законом України Про громадські об`єднання .

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1 Закону України Про громадські об`єднання громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Статтею 9 Закону визначено, що утворення громадського об`єднання здійснюється на установчих зборах його засновників та оформлюється протоколом.

Протокол установчих зборів громадського об`єднання має містити відомості, зокрема, про рішення про затвердження статуту громадського об`єднання.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону Статут громадського об`єднання має містити відомості про: 1) найменування громадського об`єднання та за наявності - скорочене найменування; 2) мету (цілі) та напрями його діяльності; 3) порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об`єднанні, права та обов`язки його членів (учасників); 4) повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління громадського об`єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об`єднання, та її заміни (для громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи); 5) періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об`єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв`язку; 6) порядок звітування керівних органів громадського об`єднання перед його членами (учасниками); 7) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг; 8) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об`єднання; 9) порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об`єднання (у разі їх створення громадським об`єднанням, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи); 10) порядок внесення змін до статуту; 11) порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об`єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску, - для громадського об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону громадське об`єднання, зареєстроване в установленому законом порядку, може мати всеукраїнський статус за наявності у нього відокремлених підрозділів у більшості адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у частині другій статті 133 Конституції України, і якщо таке громадське об`єднання підтвердило такий статус у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Судом встановлено, що Всеукраїнська громадська організація Спілка перукарів України була зареєстрована 31 липня 1997 року, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію об`єднання громадян № 889.

Відповідно до Протоколу установчої конференції Всеукраїнської громадської організації Спілка перукарів України від 11 червня 1997 року Президентом спілки був обраний відповідач ОСОБА_7 , який перебував на даній посаді до 23 серпня 2017 року.

18 вересня 2009 року між Всеукраїнською громадською організацією Спілка перукарів України та ЗАТ Компанія Естет , правонаступником якого є ПрАТ Компанія Естет , ТОВ C&А Група був укладений договір про передання виключних майнових прав на знак для товарів і послуг (торговельну марку), за умовами якого Спілка передала виключні права правонаступникам - ЗАТ Компанія Естет та ТОВ C&А Група на знаки для товарів і послуг, на які отримано Свідоцтво України:

-словесний знак: Чемпіонат України з перукарського мистецтва за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 30604 від 17 березня 2003 року, клас МКТП 41;

-словесний знак: Всеукраїнський конкурс майстрів макіяжу за Свідоцтвом України на знак для товарі і послуг № 30605 від 17 березня 2003 року, клас МКТП 41;

-словесний знак Всеукраїнський конкурс майстрів манікюру за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 306606 від 17 березня 2003 року, МКТП 41;

-словесний знак Всеукраїнський конкурс перукарів за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 30607 від 17березня 2003 року, клас МКТП 41.

/ т. 1 а.с. 9 - 15, 62 - 63; т.2 а.с. 7, 51 - 60 /

Відповідно до інформації з Бази даних Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг з 20 березня 2011 року Знак для товарів і послуг (торгівельна марка), який був предметом Договору від 18 вересня 2009 року про передання виключних майнових прав, не існує, а видані на його підставі Свідоцтва України на: Словесний знак: Чемпіонат України з перукарського мистецтва за Свідоцтвом України па знак для товарів для товарів і послуг №30604 від 17 березня 2003 року; Словесний знак Всеукраїнський Конкурс майстрів макіяжу за Свідоцтвом України на знак для товарів для товарів і послуг №30605 від 17 березня 2003 року; Словесний знак Всеукраїнський Конкурс майстрів манікюру за Свідоцтвом України па знак для товарів для товарів і послуг №30606 від 17 березня 2003 року; Словесний знак Всеукраїнський Конкурс Перукарів за Свідоцтвом України на знак для товарів для товарів і послуг № 30607 від 17 березня 2003 року припинили свою дію.

/ т. 1 а.с. 182 - 186 /

Таким чином, вказаний Знак для товарів і послуг (торгівельна марка) - зазначені вище Словесні знаки як на момент звернення позивачів до суду, так й на даний час не є зареєстрованими, а відтак і не є нематеріальним активом, тобто фактично по суті не існують.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 16 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.

Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати відповідного збору.

Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Тобто, підписаний 18 вересня 2009 року Договір про передання виключних майнових прав відповідає вимогам закону, які пред`являються до такої категорії угод.

З укладеного договору вбачається, що він від імені Спілки підписаний його Президентом на той час - відповідачем ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно ч.ч.1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом встановлено, що позивачі не є сторонами оспорюваного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 22 січня 2019 року позачерговою Конференцією Всеукраїнської громадської організації Спілка перукарів України схвалено дії відповідача ОСОБА_7 , як Президента, при укладенні оспорюваного позивачами договору.

/ т.1 а.с. 233 - 236 /

Крім того, представник Спілки в судовому засіданні зазначив, що оспорюваний договір був схвалений рішенням Конференції, ним не оспорювався та не оскаржувався.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, передбачених актами цивільного законодавства.

За змістом ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Тобто, ст.241 ЦК України презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та в установленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень.

Звертаючись до суду, позивачі посилаються на те, що при підписанні оспорюваного договору відповідач ОСОБА_7 , як Президент, діяв всупереч п.5 Статуту Спілки, згідно з яким вирішення питань реалізації права власності на кошти та майно Спілки відноситься до виключної компетенції Конференції Спілки.

В той же час, надали копію Статуту Спілки, не засвідченої у встановленому законом порядку, яка, крім цього, є нечитабельною.

Представник відповідача, не оспорюючи приведених у цій частині тверджень позивачів, зазначив, що Статут за 1997 рік у Спілці відсутній.

Однак вважає, що навіть за таких обставин договір не може бути визнаний недійсним, оскілки схвалений Спілкою та виконаний ним після його укладення та продовжував виконуватися протягом тривалого часу.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив і це підтверджується матеріалами справи, Спілка упродовж тривалого часу вчиняла дії, спрямовані на виконання оспорюваного договору, виконала досягнуті ним домовленості після його укладення, зокрема отримала, зарахувала та використала кошти, отримані за договором, до суду за його оспорюванням не зверталася.

Дані обставини, а саме виконання умов договору Спілкою, підтвердив у судовому засіданні представник 3-ї особи.

Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

З аналізу ч. 1 ст. 241 ЦКУ випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину.

Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів, так званих конклюдентних дій особи - сторони правочину, наприклад прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 19 серпня 2014 року в справі № 3-59гс14.

Як зазначено вище, сторони оспорюваного позивачами договору в судовому засіданні підтвердили його виконання.

Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію в справах зазначеної категорії, зокрема в справах № 910/1163/17 від 16 травня 2018 року, № 910/9915/17 від 25 квітня 2018 року, № 910/11079/17 від 10 квітня 2018 року, згідно з якою наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).

Крім того, Верховний Суд у справі №910/8794/16 від 20 березня 2018 року вказав, що при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Виходячи з викладеного вище, правових позицій Верховного Суду в цій категорії справ, які, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, мають враховуватися судом, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачів.

Крім того, відповідно до положень ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 3-зп від 25 грудня 1997 року / у справі за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України / права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 2 ЦПК України передбачає, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч.ч.1.2 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з абз. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто, законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

З точки зору цивільного законодавства до прав, що підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові та особисті немайнові права, належні суб`єктам цивільного права, що входять до змісту їх правоздатності.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, що в зв`язку з неправомірними діями або бездіяльністю порушуються права особи, яка звернулася до суду за захистом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в справі № 6-951цс16 від 24 травня 2017 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, з урахуванням норм ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Звертаючись до суду та констатуючи факти порушення відповідачем їх прав при укладанні оспорюваного договору, позивачі зазначають, що вони є членами Спілки, у зв`язку з чим укладенням оспорюваного правочину їх права були порушені.

В той же час, з довідки Спілки від 14 січня 2019 року вбачається, що позивачі відповідно до рішення Конференції від 22 січня 2017 року не є членами Спілки в зв`язку з несплатою членських внесків.

Доказів зворотнього позивачі в судовому засіданні не надали.

/ т. 1 а.с. 232 /

Відповідно до вимог ч.1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

З точки зору закону відповідач це особа, на яку вказує позивач в позовній заяві, як на порушника своїх прав.

Тому саме позивач визначає, до кого пред`явити позов.

Зазначаючи порушником своїх прав саме Всеукраїнську громадську організацію Спілка перукарів України , позивачами в судовому засіданні не доведено порушення їх прав останнім.

Відповідно до п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним,є насамперед сторони правочину.

Сторонами спірного договору є Всеукраїнська громадська організація Спілка Перукарів України", ПрАТ Естет та ТОВ`С&А Група".

Звертаючись до суду, позивачі зазначають як відповідача, який порушив їх права, Всеукраїнську громадську організацію Спілка перукарів України , а інших сторін правочину залучає як 3-х осіб.

При цьому не зазначають та не доводять, якими саме діями, з урахуванням викладеного вище, порушені їх права і докази таких порушень не надають.

Виходячи з цього та викладеного вище, підстави для задоволення вимог позивачів відсутні.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 92, 202,203, 204, 207,215, 216, 237, 241, 626-628 ЦК України, ст.ст. 1, 9, 11, 19 Закону України Про об`єднання громадян , ст. 16 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг , ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , Всеукраїнської громадської організації Спілка перукарів України про визнання дій неправомірними та договору недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 жовтня 2019 року.

Суддя Л.А. Шереметьєва