Рішення

від 19.09.2019 по справі 826/730/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 вересня 2019 року справа №826/730/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сеіс Регіон" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Сеіс Регіон") доДержавної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом`янському районі) про 1) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2016 року №0021261201; 2) зобов`язання відповідача скласти та подати до Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва висновок про повернення позивачу суми надміру сплаченого штрафу у розмірі 11275,00 грн., вказавши наступні реквізити для повернення коштів: отримувач - ТОВ "Сеіс Регіон", код ЄДРПОУ 38977542, р/ НОМЕР_1 в ПАТ "Альфа Банк" у м. Києві, МФО 300346, ІПН 389775426584 В С Т А Н О В И В:

Позивач, з урахуванням заяви про уточнення адміністративного позову, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав протиправного застосування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, оскільки за вказане порушення до позивача застосовано штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням від 26 травня 2016 року №00011471201, сплачені позивачем 03 червня 2016 року згідно платіжного доручення №590, з урахуванням чого надміру сплачені штрафні санкції підлягають поверненню позивачу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/730/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав відзив на позов та відзив на уточнену позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із тим, що за результатами перевірки встановлено несвоєчасну реєстрацію позивачем податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставою для застосування штрафу у розмірі 4441 грн.; оскільки позивачем сплачено штраф за податковим повідомленням-рішенням від 26 травня 2016 року №00011471201, позивачем визнано правомірність зазначеного податкового повідомлення-рішення, а тому проведену сплату не можна вважати надміру сплаченим або помилково сплаченим податком.

Позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому також вказав про те, що ТОВ "Сеіс Регіон" відмовляється від позовних вимог в частині зобов`язання відповідача скласти та подати до Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва висновок про повернення позивачу суми надміру сплаченого штрафу у розмірі 11 275,00 грн.; однак суд звертає увагу, що вказана заява не є заявою про відмову від позову в частині позовних вимог, оскільки в її прохальній частині не вказано про відмову від позову та прохання закрити провадження у справі у зв`язку із цим.

Таким чином, суд розглядає справу у межах позовних вимог, визначених у заяві про уточнення позовних вимог від 07 червня 2017 року, а саме про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2016 року №0021261201, а також про зобов`язання відповідача скласти та подати до Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва висновок про повернення позивачу суми надміру сплаченого штрафу у розмірі 11 275,00 грн.

У судовому засіданні 21 травня 2018 року на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом`янському районі від 22 липня 2016 року №0021261201 згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 та згідно зі статтею 120 1 Податкового кодексу України до ТОВ "Сеіс Регіон" за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 157 165,80 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 15 716,58 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 22 липня 2016 року №9704/26-58-12-01-09-38977542 про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності реєстрації податкових накладних по податку на додану вартість позивача за період грудень 2015-червень 2016 року (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення термінів реєстрації наступних податкових накладних: від 31 грудня 2015 року №1 зареєстрована 18 січня 2016 року із затримкою 18 днів; від 31 січня 2016 року №2 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 18 днів; від 31 січня 2016 року №4 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 18 днів; від 31 січня 2016 року №5 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 18 днів; від 31 січня 2016 року №3 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 18 днів; від 31 січня 2016 року №11 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 18 днів; від 31 січня 2016 року №9 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 18 днів; від 31 січня 2016 року №7 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 18 днів; від 31 січня 2016 року №12 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 18 днів; від 31 січня 2016 року №6 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 18 днів; від 31 січня 2016 року №10 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 18 днів; від 31 січня 2016 року №8 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 18 днів; від 31 січня 2016 року №20 зареєстрована 16 лютого 2016 року із затримкою 16 днів; від 31 січня 2016 року №25 зареєстрована 16 лютого 2016 року із затримкою 16 днів.

Платіжним дорученням від 01 серпня 2016 року №484 сплачено грошові зобов`язання у розмірі 15 716,58 грн. згідно акта перевірки від 22 липня 2016 року №9704/26-58-12-01-09-38977542.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з нормами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Як зазначено в акті перевірки, позивач порушив терміни реєстрації податкових накладних за листопад 2016 року в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно наведеному в акті перевірки переліку.

Відповідно до абзаців першого-шостого пункту 120 1 .1 пункту статті 120 1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Позивач не заперечує факти порушення граничних термінів реєстрації зазначених в акті перевірки податкових накладних, однак зазначає, що за порушення терміну реєстрації податкових накладних: від 31 грудня 2015 року №1; від 31 січня 2016 року №2 зареєстрована 18 лютого 2016 року; від 31 січня 2016 року №4 зареєстрована 18 лютого 2016 року; від 31 січня 2016 року №5 зареєстрована 18 лютого 2016 року; від 31 січня 2016 року №3 зареєстрована 18 лютого 2016 року; від 31 січня 2016 року №11 зареєстрована 18 лютого 2016 року; від 31 січня 2016 року №9 зареєстрована 18 лютого 2016 року; від 31 січня 2016 року №7 зареєстрована 18 лютого 2016 року; від 31 січня 2016 року №12 зареєстрована 18 лютого 2016 року; від 31 січня 2016 року №6 зареєстрована 18 лютого 2016 року; від 31 січня 2016 року №10 зареєстрована 18 лютого 2016 року; від 31 січня 2016 року №8 зареєстрована 18 лютого 2016 року, до позивача застосовано штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Солом`янському районі від 26 травня 2016 року №00011471201.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом`янському районі від 26 травня 2016 року №00011471201 згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 та згідно зі статтею 120 1 Податкового кодексу України до ТОВ "Сеіс Регіон" за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 120 750,00 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 11 275,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 28 квітня 2016 року №4369/26-58-12-01-38977542 про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності реєстрації податкових накладних по податку на додану вартість позивача за період січень 2016 року. Перевіркою встановлено порушення термінів реєстрації наступних податкових накладних: від 31 січня 2016 року №2 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 3 дні; від 31 січня 2016 року №4 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 3 дні; від 31 січня 2016 року №5 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 3 дні; від 31 січня 2016 року №3 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 3 дні; від 31 січня 2016 року №11 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 3 дні; від 31 січня 2016 року №9 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 3 дні; від 31 січня 2016 року №7 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 3 дні; від 31 січня 2016 року №12 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 3 дні; від 31 січня 2016 року №6 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 3 дні; від 31 січня 2016 року №10 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 3 дні, від 31 січня 2016 року №8 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 3 дні; від 31 січня 2016 року №1 зареєстрована 18 лютого 2016 року із затримкою 3 днів. Платіжним дорученням від 03 червня 2016 року №590 позивач сплатив грошові зобов`язання у розмірі 11 275,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що згідно акта перевірки від 28 квітня 2016 року №4369/26-58-12-01-38977542 встановлено порушення термінів реєстрації податкової накладної №1 від 31 грудня 2015 року зареєстрована 18 січня 2016 року; факту порушення термінів реєстрації податкової накладної №1 від 31 січня 2016 року зареєстрована 18 лютого 2016 року вказаним актом не встановлено.

Тобто, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 22 липня 2016 року №0021261201 відповідач фактично двічі застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 10 810,00 грн. за порушення термінів реєстрації наступних податкових накладних: від 31 січня 2016 року №2, від 31 січня 2016 року №4, від 31 січня 2016 року №5, від 31 січня 2016 року №3, від 31 січня 2016 року №11, від 31 січня 2016 року №9, від 31 січня 2016 року №7, від 31 січня 2016 року №12, від 31 січня 2016 року №6, від 31 січня 2016 року №10, від 31 січня 2016 року №8.

Відповідно до пункту 116.2 статті 116 Податкового кодексу України за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, на думку суду, застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 10 810,00 грн. за порушення термінів реєстрації наступних податкових накладних: від 31 січня 2016 року №2, від 31 січня 2016 року №4, від 31 січня 2016 року №5, від 31 січня 2016 року №3, від 31 січня 2016 року №11, від 31 січня 2016 року №9, від 31 січня 2016 року №7, від 31 січня 2016 року №12, від 31 січня 2016 року №6, від 31 січня 2016 року №10, від 31 січня 2016 року №8 є неправомірним, оскільки за вказане правопорушення до позивача вже застосовано штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Солом`янському районі від 26 травня 2016 року №00011471201, які сплачено на підставі платіжного доручення від 03 червня 2016 року №590 у розмірі 11 275,00 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2016 року №0021261201 у частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 10 810,00 грн. підтверджені нормативно та документально, а отже вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у цій частині.

При цьому, доказів на спростування викладених в акті перевірки порушень граничних термінів реєстрації податкових накладних від 31 грудня 2015 року №1, від 31 січня 2016 року №20 та від 31 січня 2016 року №25 позивачем до суду не надано, з урахуванням чого оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2016 року №0021261201 в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 4 906,58 грн. є правомірним та не підлягає скасуванню у цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача скласти та подати до Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва висновок про повернення позивачу суми надміру сплаченого штрафу у розмірі 11 275,00 грн., суд відмовляє в їх задоволенні у зв`язку з передчасністю, оскільки станом на дату звернення позивача із заявою від 14 грудня 2016 року про повернення помилково сплачених грошових коштів у розмірі 11 275,00 грн. такі кошти не набули статусу надміру сплачених грошових зобов`язань.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем частково доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлень-рішення та дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Сеіс Регіон" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що позивач сплатив судовий збір за майнові вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення у розмірі 1 378,00 грн., а тому позивач має право на присудження судового збору пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме 947,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Солом`янському районі.

Водночас, суд встановив, що в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити дії позивач не сплачував судового збору, з урахуванням чого відмова у задоволенні позову в частині позовних вимог про зобов`язання вчинити дії є підставою для стягнення з позивача відповідного судового збору.

Так, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, поданого фізичною особою, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У свою чергу відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року на рівні 1600,00 грн.

Отже, ТОВ "Сеіс Регіон" зобов`язане сплатити на користь Державного бюджету України судовий збір за немайнові вимоги, у задоволенні яких відмовлено, а саме у розмірі 1600,00 грн.

Тому, враховуючи, що судовий збір за позовні вимоги в частині, що задоволена, складає 947,80 грн., зараховувавши цю суму в рахунок погашення судового збору, який необхідно доплатити, суд приходить до висновку, що з позивача належить стягнути на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 652,20 грн. (1 600,00 грн. - 947,80 грн.).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеіс Регіон" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 22 липня 2016 року №0021261201 у частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 10 810,00 грн.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеіс Регіон" на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - 34310206084021, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача - 899998) суму судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 652,20 грн. (шістсот п`ятдесят дві гривні двадцять копійок).

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сеіс Регіон" (03058, м. Київ, пров. Ніжинський, 2-4 А; ідентифікаційний код 38977542);

Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6; ідентифікаційний код 39471390).

Суддя В.А. Кузьменко