Ухвала

від 17.09.2019 по справі 120/2300/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

17 вересня 2019 р. Справа № 120/2300/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

представника позивача: Олещук Я.В.,

представники відповідача: Мартояс Н.О., Сокольвака М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом: Головного управління ДПС у Вінницькій області

до: Державного підприємства "Вінницький лікеро-горілчаний завод"

про: стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Державного підприємства "Вінницький лікеро-горілчаний завод" про стягнення податкового боргу.

Ухвалою суду від 22.07.2019 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 19.08.2019 року, за наслідком розгляду відзиву та заяви відповідача, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

16.08.2019 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача про закриття провадження у справі. Обґрунтовуючи зазначене клопотання, представник відповідача вказує, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.11.2014 року, в адміністративній справі № 802/3696/14-а за позовом Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області до державного підприємства "Вінницький лікеро-горілчаний завод" про стягнення податкового боргу, який виник внаслідок несплати земельного податку та складає 111509,98 грн., відмовлено у задоволенні заявлених вимог. З огляду на зазначене, представник відповідача вважає, що провадження в адміністративній справі №120/2300/19-а необхідно закрити на підставі п. 1 ст. 238 КАС України, оскільки набрала законної сили постанова про відмову в задоволенні адміністративного позову у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Крім того, представник відповідача зазначає, що такі майнові спори з вимогами до боржника розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України, у межах провадження у справі про банкрутство.

21.08.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на заяву про закриття провадження, у якій представник заперечує проти задоволення такої заяві, зазначаючи про різний предмет спору в адміністративний справі №802/3696/14-а та в даній адміністративній справі. Зокрема, як зазначає представник позивача є відмінними податки, за якими відповідачем не сплачено податкові зобов"язання, та строки виникнення податкових зобов"язань. Крім того, представник позивача зазначає, що заявлені вимоги ( наявний податковий борг ) є поточними, а тому вони можуть бути задоволені шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують відповідача.

У судовому засіданні представники відповідача заяву про закриття провадження у справі підтримали.

Представник відповідача проти задоволення вказаної заяви заперечував.

Визначаючись щодо заявленого клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Умовами застосування цієї підстави для закриття провадження у справі є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору, яке перешкоджає повторному зверненню до суду, набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Як видно з позовної заяви, Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до адміністративного суду з даним позовом у зв`язку з тим, що за ДП "Вінницький лікеро - горільчаний завод", в результаті несплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт , послуг), рахується податковий борг в загальній сумі 519044,11 грн. Вказаний борг виник у відповідача на підставі самостійно поданих декларацій з податку на додану вартість за період з липня 2016 року по липень 2018 року. Також, як зазначає позивач, за ДП "Вінницький лікеро - горільчаний завод" рахується податковий борг з земельного податку з юридичних осіб, який виник 30.07.2017 року на підставі самостійно поданих відповідачем податкових декларацій з плати за землю від 01.02.2017 року, 29.01.20018 року та 04.02.2019 року, та несплати самостійно визначених в них податкових зобов"язань.

В свою чергу, в адміністративній справі №802/3969/14-а, на яку посилається представник відповідача у заяві про закриття провадження у справі, підставою звернення податкового органу з позовом була несплата відповідачем самостійно визначених сум земельного податку за 2012 - 2014 роки, на підставі самостійно поданих декларацій з плати за землю від 19.02.2012, 21.01.2013 та 17.01.2014.

Таким чином, на даному етапі розгляду справи ( коли справа по суті спору ще не розглядалась ) суд не вбачає тотожності спору і зазначає, що предмет та підстави у вказаних представником відповідача адміністративних справах не є тотожними, а тому дана адміністративна справа не підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Що стосується тверджень представника відповідача, що дану адміністративну справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства і вона підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону № 2343-ХІІ кредитор - це органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів). Конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з абзацом двадцять четвертим цієї самої статті Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

За статтею 5 Закону № 2343-ХІІ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК), іншими законодавчими актами України.

Згідно з частиною першої статті 6 Закону № 2343-ХІІ, пунктом 2 статті 12 ГПК справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

За частиною другою статті 6 цього Закону право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Відповідно до частини десятої статті 7 Закону № 2343-ХІІ до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов`язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

За частиною першою статті 11 Закону № 2343-ХІІ суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов`язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство.

За частиною п`ятнадцятою названої вище статті після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов`язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Положення статті 12 Закону № 2343-ХІІ встановлюють, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Відповідно до вимог абзаців першого, третього частини першої, частин другої, третьої статті 14 Закону № 2343-ХІІ конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Тобто, критерієм поділу кредиторів на конкурсних та поточних є час виникнення вимоги щодо грошового зобов`язання боржника відносно рішення господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Якщо вимоги до боржника виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та їх вимога не забезпечена заставою майна боржника, такий кредитор набуває статусу конкурсного, якщо після - поточного.

При цьому положення Закону № 2343-ХІІ не містять умов (підстав), за яких вид кредитора може змінитися залежно від певних обставин, зокрема за наявності адміністративного судового провадження, розпочатого боржником раніше - ще до порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого (ініціюючого) кредитора, яке на час порушення справи про банкрутство тривало або було завершено, але судове рішення щодо вимог кредитора не набрало законної сили.

Оспорення боржником в окремому судовому провадженні вимоги кредитора, зокрема заборгованості зі сплати штрафних санкцій та нарахованої пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків, до порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого (ініціюючого) кредитора (кредиторів), не звільняє кредитора, вимога якого оспорена, від обов`язку подати до господарського суду заяву про визнання і включення вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Заявлення вимог конкурсних кредиторів після закінчення строку, встановленого для їх подання або незаявлення їх взагалі, тягне наслідки, передбачені частиною другою статті 14 Закону № 2343-ХІІ.

Як убачається з позовної заяви, вимоги щодо сплати податкового боргу (на підставі поданих податкових декларацій за 2016 - 2019 роки) виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Вінницький лікеро-горілчаний завод" (ухвала Господарського суду Вінницької області від 31 січня 2007 року), а тому є поточними.

З огляду на вищевикладене, у даному випадку застосовується процедура стягнення податкового боргу поточного кредитора в порядку, встановленому Податковим кодексом України, а тому суд вважає доводи відповідача не обгрунтованими.

Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 21 квітня 2015 року №21-91а15, а також Вінницький апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 21.09.2017 року в адміністративній справі № 802/1173/17-а за позовом Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області до Державного підприємства "Вінницький лікеро-горілчаний завод" про стягнення податкового боргу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 238 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Державного підприємства "Вінницький лікеро-горілчаний завод" про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України. Ухвала не підлягає окремому оскарженню. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включається до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали виготовлено 23.09.2019 року.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна