Постанова

від 12.09.2019 по справі 755/14168/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 755/14168/17

Провадження №22-ц/824/8648/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Тімуш Д.І.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мир на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року у справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мир до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Парфеньонок Тетяна Євгеніївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Федоришин Олег Петрович, комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна , товариство з обмеженою відповідальністю інформаційно-консалтингова фірма Реноме , комунальний концерн Центр комунального сервісу , Київська міська рада, ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про витребування майна з незаконного володіння та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь позивача квартиру АДРЕСА_1 та визнати право власності за ОСББ Мир на вказану квартиру.

Свій позов мотивував тим, що у 1963 році був виданий акт державного приймання будівлі - п`ятиповерхового житлового будинку на 90 квартир по АДРЕСА_3 , а ЖБК Мир була видана довідка-повідомлення з технічними характеристиками будинку. Починаючі з 01.07.1999 року ОСББ Мир є правонаступником ЖБК Мир .

Власником спірної квартири вважався ОСОБА_5 , який вступив до ЖБК Мир і станом на 1 січня 1978 року повністю виплатив пай, прол що йому була видана відповідна довідка. У даній квартирі були зареєстровані: власник - ОСОБА_5 , який знятий з реєстрації 15.11.1986 року у зв`язку зі смертю; його дружина ОСОБА_6 , знята з реєстрації у 1994 році у зв`язку зі смертю; його донька ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому позивачу стало відомо, що 14.03.2017 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 продала квартиру ОСОБА_2 , яка в подальшому відчужила її ОСОБА_1 . Згідно з п.2 договору купівлі-продажу від 14.03.2017 року ОСОБА_3 спірна квартира належала на підставі, посвідченого 27.11.2007 року приватним нотаріусом Федоришиним О.П. договору дарування, зареєстрованим в КП Київське БТІ 04.12.2007 року. Позивач вважає, що це не відповідає дійсності, оскільки на даний час єдиним мешканцем спірної квартири рахується ОСОБА_7 . За фактом заволодіння квартири шахрайським шляхом за заявою позивача порушені декілька кримінальних проваджень.

Документами, які посвідчують державну реєстрацію права власності, є витяг з єдиного державного реєстру, а виникнення права власності на кооперативну квартиру підтверджується свідоцтвом про право власності. ОСОБА_7 мала оформити право власності на квартиру та отримати відповідне свідоцтво, проте ні вона, ні її батьки не звертались до правління ЖБК Мир та їх правонаступника для отримання відповідних документів для реєстрації свого права власності. З цих підстав позивач вважає, що оскільки мешканцями квартири АДРЕСА_1 за час їх життя не було належним чином оформлене та зареєстроване право власності на таку квартиру, таке житло залишилося у власності кооперативу.

З цих підстав просив визнати право власності ОСББ Мир на спірну квартиру та витребувати її на корить позивача.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважає, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що полягає у неповному дослідженні всіх обставин справи, внаслідок чого постановлене незаконне та необґрунтоване рішення. Посилається на те, що судом першої інстанції неправильно досліджені обставини справи, а позовні вимоги є доведеними і підлягають задоволенню.

Третя особа - ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, а рішення суду - законним і обґрунтованим, яке в повному обсязі відповідає завданню цивільного судочинства. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином не довів своїх тверджень щодо наявності у нього прав на спірну квартиру, відтак підстави для задоволення як вимоги про визнання такого права, так і похідної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння в даному випадку відсутні. З наведеною позицією суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому суд у відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу виключно в межах заявлених стороною вимог.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що попередні власники, а саме сім`я ОСОБА_6, не набула права власності на спірну квартиру, оскільки не зареєструвала таке своє право у відповідних державних органах. Вказана обставина не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, так як на момент будівництва будинку чинним законодавством не було передбачено обов`язку реєстрації права власності особи на кооперативну квартиру в органах БТІ (як про те стверджує позивач), а навпаки, встановлено виникнення права власності у члена житлово-будівельного кооперативу з моменту внесення його пайового внеску.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У відповідності до ст. 15 Закону України „Про власність" член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Дана норма діяла до 27.04.2007 року, в той час як виплата паю ОСОБА_5 була здійснена в повному обсязі ще в 1977 році, відтак право останньої на квартиру не потребувало окремої державної реєстрації.

Посилання апелянта на неповну виплату ОСОБА_5 пайового внеску не підтверджується матеріалами справи (як пояснив представник апелянта, вказану обставину позивач встановив не з відповідної первинної документації житлового кооперативу, а шляхом математичних розрахунків достатності коштів, які з його точки зору мав сплатити ОСОБА_5 ). Крім того такі позовні вимоги не були заявлені в позовній заяві в якості підстави для позову, а навпаки в позовній заяві зазначено, що станом на 01.01.1978 року член ЖБК Мир - ОСОБА_5 повністю виплатив пай, на підтвердження чого позивачем надана та долучена до матеріалів справи копія розрахунку. Колегія суддів апеляційного суду до даного доводу ставиться критично і вважає, що в даному випадку неможливо стверджувати, що ОСОБА_5 недоплатив частину паю та не дотримався умов набуття прав на квартиру, а навпаки, підстави стверджувати, що ОСОБА_5 не виконав своїх зобов`язань по сплаті пайових внесків, відсутні, оскільки доказів існування зобов`язання у певному розмірі ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному розгляді стороною позивача не надано. Не було в ході розгляду справи заявлено позивачем і про зміну позовних вимог, як і не було надано й інших доказів належності спірної квартири до власності вже ОСББ, зокрема відповідних актів приймання - передавання від ЖБК до ОСББ, тощо.

Зважаючи на наведене, суд прийшов до вірного висновку про недоведеність позивачем наявності своїх прав на квартиру. За таких умов підстави для задоволення як первісної вимоги про визнання права власності на квартиру, так і похідної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, право заявляти яку має виключно власник (володілець) майна, відсутні. При цьому самі лише посилання апелянта на вчинення невідомими особами протиправних дій, направлених на заволодіння майном шляхом шахрайства, не може бути підставою для задоволення вимог особи, яка не довела наявності у неї права по відношенню до спірного майна, тим паче, що як стверджує сам позивач, дані обставини вже є предметом дослідження декількох досудових кримінальних проваджень. При цьому колегія суддів апеляційного суду зважає і на те, що питання щодо визнання вказаної квартири відумерлою спадщиною не порушувалося, та й право на таке звернення до суду належить органам місцевого самоврядування.

Окрім зазначеного, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу і на те, що набуття квартири у власність житлово-будівельним кооперативом або об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку суперечить меті їх створення, оскільки у відповідності до закону та статуту, такі особи створені задля обслуговування об`єктів загального користування. При цьому юридична особа має цивільну правоздатність виключно відповідно до встановлених цілей, метою діяльності якої, в даному випадку є забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мир залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Т.О. Писана

К.П. Приходько