Постанова

від 10.06.2021 по справі 755/14168/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 755/14168/17

провадження № 61-18916св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мир ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Парфеньонок Тетяна Євгеніївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Федоришин Олег Петрович, комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна , товариство з обмеженою відповідальністю інформаційно-консалтингова фірма Реноме , комунальний концерн Центр комунального сервісу , Київська міська рада, ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мир , підписану адвокатом Цвєтінським Станіславом Андрійовичем, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року в складі судді Виниченко Н. М. та на постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року в складі колегії суддів Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСББ Мир звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира) та визнання права власності за ОСББ Мир на вказану квартиру.

В обґрунтування позову зазначало, що в 1963 році управління капітального будівництва виконкому Київської міської ради збудувало будинок по АДРЕСА_2 для ЖБК Мир .

01 липня 1999 року шляхом реорганізації житлово-будівельного кооперативу Мир було створено ОСББ Мир .

ОСОБА_5 вступив до ЖБК Мир і відповідно до розрахунку за внесені кошти в погашення позики за квартиру АДРЕСА_1 станом на 1 січня 1978 року повністю виплатив пай.

Відповідно до поквартирної картки ЖБК Мир з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі проживали його дружина ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_7 , яка проживала в квартирі з 28 травня 1967 року та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В подальшому позивачу стало відомо, що 14 березня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 продала квартиру ОСОБА_2 , яка відчужила її ОСОБА_1 . Згідно пункту 2 договору купівлі-продажу від 14 березня 2017 року ОСОБА_3 спірна квартира належала на підставі посвідченого 27 листопада 2007 року приватним нотаріусом Федоришиним О. П. договору дарування, зареєстрованого в КП Київське БТІ 04 грудня 2007 року. За фактом заволодіння квартири шахрайським шляхом за заявою позивача порушені кримінальні провадження.

ОСОБА_7 та її батьки у встановленому законом порядоку не зареєстрували квартиру на праві власності, не звертались до правління ЖБК Мир та їх правонаступника для отримання відповідних документів для реєстрації свого права власності. З цих підстав позивач вважає, що мешканцями квартири АДРЕСА_1 за час їх життя не було належним чином оформлене та зареєстроване право власності на квартиру, таке житло залишилося у власності кооперативу.

Позивач вважає, що відчуження квартири, яка належить ОСББ Мир , відбулося шляхом подачі нотаріусам підроблених документів з метою незаконного заволодіння нею.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Встановивши, що на час отримання сім`єю ОСОБА_5 квартири та повної виплати паю за неї станом на 01 січня 1978 року чинним законодавством не передбачено обов`язку реєстрації права власності особи на кооперативну квартиру в органах БТІ (як про те стверджує позивач), а визначено виникнення права власності у члена житлово-будівельного кооперативу з моменту внесення його пайового внеску, суди дійшли висновку про те, що позивач належним чином не довів наявності у нього прав на спірну квартиру, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Посилання позивача на вчинення невідомими особами протиправних дій, направлених на заволодіння майном шляхом шахрайства, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки позивач не довів порушення його прав цими діями.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2019 року представник ОСББ Мир подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права,і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли безпідставного висновку про те, що незаконне заволодіння відповідачем спірною квартирою не стосується прав та інтересів ОСББ Мир . Відповідно до пункту 3.2. статуту ОСББ Мир (в редакції 2016 року) майно об`єднання утворюється з майна, переданого йому співвласниками у власність. Член ЖБК Мир ОСОБА_5 не вніс у повному розмірі пайовий внесок за кооперативну квартиру, а тому вона не перейшла у його власність і залишилася у власності кооперативу, що дає йому право за звернення до суду за захистом порушених прав за фактом незаконного заволодіння квартирою та витребувати таку квартиру у незаконного власника.

20 січня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСББ Мир , у якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін. Вказує, що відповідно до чинного до 2003 року законодавства у всіх членів кооперативу виникало право власності на отримане ними майно, яке не підлягало реєстрації, а тому посилання позивача на те, що член ЖБК Мир ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримав свідоцтво про право власності, є безпідставним. Аргументи касаційної скарги про те, що ОСОБА_5 повністю не вніс свій пайовий внесок за квартиру, не підтверджено належними і допустимими доказами, такі обставини суди не встановлювали, а тому відсутні підстави вважати, що квартира належить позивачу.

ОСББ Мир створено на підставі постанови КМУ № 588 від 31 липня 1995 року, якою затверджено Положення про порядок організації та діяльності об`єднань, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні , відповідно до якого ОСББ обслуговує об`єкти загального користування будинків і не має права на приватизацію майна членів кооперативу.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до акту державного приймання будівлі (споруди) п`ятиповерхового житлового будинку на АДРЕСА_3 на VІІІ кварталі Дарницького житлового масиву від 1963 року, вказаний будинок Управлінням капітального будівництва Київського міськвиконкому побудований для ЖБК Мир .

Відповідно до пункту 1.1 статуту ОСББ Мир , зареєстрованого Дарницькою районною державною адміністрацією м. Києва 03 червня 1999 року (у попередній редакції), ОСББ Мир створено шляхом реорганізації ЖБК Мир ( АДРЕСА_2 ) на підставі пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року № 588 Положення про порядок організації та діяльності об`єднань, що створюється власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні . ОСББ Мир створено власниками квартир багатоквартирного будинку і є правонаступником ЖБК Мир .

Набуття та утворення майна ОСББ Мир визначено статутом об`єднання у новій редакції, затвердженій загальними зборами від 01 грудня 2016 року, пунктом 3.2 якого визначено, що майно об`єднання утворюється з майна, переданого йому співвласниками у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Звертаючись з позовом ОСББ Мир зазначало, що ОСОБА_5 був членом ЖБК Мир та відповідно до розрахунку за внесені кошти в погашення позики за квартиру АДРЕСА_1 станом на 01 січня 1978 року повністю виплатив пай, на підтвердження чого до позову надана копія розрахунку.

В судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення про те, що після проведення розрахунку вартості квартири виявлено, що її квартири станом на 1963 рік становила 5695 крб, а ОСОБА_5 сплатив 4293 крб, тобто не повну вартість квартири, проте на підтвердження таких обставин позивач не надав суду належних і допустимих доказів, оскільки оригінали фінансових документів про сплату коштів ОСОБА_5 ЖБК Мир за квартиру відсутні.

Відповідно до поквартирної картки за адресою АДРЕСА_4 були зареєстровані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який знятий з реєстрації 15 листопада 1986 року у зв`язку зі смертю; його дружина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , знята з реєстрації 05 лютого 1994 року у зв`язку зі смертю, та дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 14 березня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парфеньонок Т. Є., зареєстрованого в реєстрі за № 463, ОСОБА_7 продала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Як зазначено у пункті 2 договору, ОСОБА_7 була власником вказаної квартири на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О. П. 27 листопада 2007 року за реєстровим номером 4827 та зареєстрованого в КП Київське міське БТІ 04 грудня 2007 року.

Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації надало суду пояснення від 27 березня 2018 року, що згідно з даними реєстрових книг договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О. П. 27 листопада 2007 року за № 4827 в реєстровій книзі № д189-201 за реєстровим номером 3175 не реєструвався.

Відповідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 червня 2018 року власником спірної квартири на даний час є ОСОБА_1 на підставі договору про припинення права на утримання взамін набуття права власності на квартиру від 14 червня 2018 року, укладеного з ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Рогачем В. В., зареєстрованого у реєстрі за № 1183.

Зі змісту договору про припинення права на утримання взамін набуття права власності на квартиру від 14 червня 2018 року ОСОБА_4 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27 квітня 2018 року за реєстровим № 502.

Дніпровським управлінням поліції ГУНП у м. Києві 01 липня 2017 року відкрите кримінальне провадження № 12017100040009288 за частиною четвертою статті 190 КК України у зв`язку із заволодінням невстановленою особою шахрайським шляхом правом власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав .

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту . Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналіз статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) юридично - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Належним відповідачем у віндикаційному позові є володіючий невласник.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди встановили, що будинок АДРЕСА_2 збудовано у 1963 році та передано ЖБК Мир . Після реорганізації у 1999 році будинок перейшов в управління ОСББ Мир .

ОСОБА_5 був членом ЖБК Мир , вносив кошти на погашення паю за квартиру АДРЕСА_1 , у якій був зареєстрований та проживав разом зі своєю сім`єю.

Відповідно до статті15 Закону України Про власність член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім`ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством Української РСР. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що ОСББ Мир не надало належних та допустимих доказів факту наявності у позивача прав на спірну квартиру, що унеможливлює встановити, які права позивача порушено, оспорено або не визнано відповідачем.

Аргументи касаційної скарги про неповну виплату ОСОБА_5 пайового внеску за спірну квартиру, що дає підстави уважати, що квартира залишилася у власності кооперативу, не заслуговують на увагу, оскільки звертаючись з позовом, ОСББ Мир вказувало, що станом на 01 січня 1978 року член ЖБК Мир - ОСОБА_5 повністю виплатив пай за квартиру, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскарженні рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін. За таких обставин та відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на ОСББ Мир .

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мир , підписану адвокатом Цвєтінським Станіславом Андрійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук