Рішення

від 27.09.2019 по справі 127/2999/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/2999/19

Провадження № 2/127/425/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Іщук Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства Медичний стоматологічний центр , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про видалення з електронної бази МКП Медичний стоматологічний центр персональних даних позивача, заборону подальшого їх розміщення в електронній системі щодо позивача та її сім`ї, ведення медичної документації щодо позивача та її сім`ї виключно на паперових носіях, про відшкодування матеріальних витрат в розмірі 13 344,50 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що вона, при потребі, звертається за медичною допомогою до МКП Медичний стоматологічний центр . Наразі їй стало відомо, що без її згоди та згоди членів її сім`ї їх дані було внесені до електронної системи закладу. Так 05.01.2017 їй довелося звернутися за допомогою для лікування 4 та 5 зуба та їй повідомили, що заклад надасть гарантію на 6 місяців, однак, вона не підозрювала, що проведене лікування не буде внесене до медичної картки. Звернувшись через три місяці для лікування 5 зуба в межах гарантії, в лікуванні по гарантії їй відмовлено, так як ніякого запису про лікування не було, за що лікарю була винесена догана. Позивач вказує, що записи з`явилися пізніше, коли вона оскаржила дії, що є доказом відсутності з 05.01.2017 по 03.04.2017 будь-якого запису про лікування зуба в картках. Неякісне лікування зумовило втрату зуба та витрату коштів в сумі 1696,00 грн, а також потребує встановлення імпланта вартість якого становить 12000,00 грн. Позивач зазначає, що записи в паперовій картці на сторінці 4 є підробними, електронна ж картка містила, на той час, один запис про лікування 27.01.2017 зуба №2, який є недостовірний, адже в цей час вона перебувала на лікуванні в санаторії с. Северинівка Жмеринського району, але згодом з`явились інші записи, що надавались відповідачем при розгляді справи в суді. Позивач зазначає, що ні вона, ні члени її сім`ї не надавали згоди на обробку їх персональних даних в електронному вигляді, вона та її родинна неодноразово зверталася до відповідача про надання права доступу до її персональних даних та знищення всієї інформації з незаконно присвоєними цифровими ідентифікаторами, однак їй відмовлено та принижено. З урахуванням викладеного, просила про видалення з електронної бази МКП Медичний стоматологічний центр персональних даних позивача, заборону подальшого їх розміщення в електронній системі щодо позивача та її сім`ї, ведення медичної документації щодо позивача та її сім`ї виключно на паперових носіях, про відшкодування матеріальних витрат, які з урахуванням витрат на виготовлення ксерокопій (150 грн), становлять 13 846,00 грн та моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.02.2019 відкрито провадження в частині про видалення з електронної бази МКП Медичний стоматологічний центр персональних даних позивача, заборону подальшого їх розміщення в електронній системі щодо позивача та її сім`ї, ведення медичної документації щодо позивача та її сім`ї виключно на паперових носіях, про відшкодування матеріальних витрат в розмірі 13 344,50 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн., в частині вимог про стягнення майнової шкоди в розмір 501,50 грн відмовлено у відкритті провадження (а.с.86-87).

Відповідач подав відзив на позов, вказуючи, що ОСОБА_1 лікується в закладі з 2008 року. Позивач має претензії до закладу з приводу лікування п`ятого верхнього правого зуба, про що наявна цивільна справа за №127/15353/17, яка на даний час перебуває на розгляді у Верховному Суді. Також зазначає, що позивач неодноразово отримувала інформацію про відсутність цифрових ідентифікаторів та кодифікаторів, а паперові носії використовуються стосовно всіх пацієнтів, хто не подав заяву про електронний облік. Крім того, вказують, що у зв`язку зі змінами в законодавстві, Положення про електронний реєстр пацієнтів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2012 за №546 втратило чинність та система електронного реєстру пацієнтів, яка функціонувала в закладі більше не працює. Наразі надання допомоги здійснюється через систему Електроне здоров`я та для надання медичних послуг за програмою медичних гарантій користувачі зобов`язані зареєструватися у відповідних реєстрах. Крім того з посиланням на п.6 ч.2 ст.7 Закону України Про захист персональних даних , вказували, що обробка персональних даних, що стосується здоров`я людини дозволена в силу положень самого закону. Зазначають, що оскільки ОСОБА_1 з 25.04.2018 до закладу не зверталася, то в електронній системі охорони здоров`я ні вона, ні члени її сім`ї не включені. Медична ж документація не передбачає фіксації у них будь-яких цифрових ідентифікаторів чи кодифікаторів. Щодо майнової та моральної шкоди вказує про їх недоведеність. При цьому відмічали, що позивач таким чином бажає знищити весь облік її даних, які є доказами по іншій справі ( а.с. 94-105, т.1).

Третя особа по справі ОСОБА_2 надала свої пояснення по справі, які в певній мірі аналогічні поясненням відповідача по справі. Крім того, вказувала на хід здійсненого нею лікування та відзначала, що спір щодо лікування позивачки знаходиться на розгляді в суді ( справа №127/15353/17) (а.с.141-151, т.1).

Позивач надала відповідь на відзив у формі заперечення (а.с.195, т.1). Позивач вказує, що запис від 27.01.2017 в електронній картці є недостовірним, бажає проведення експертизи документів, заперечує належне лікування та вказує, що розміщення в електронних системах закладу, це примушування до прийняття новітніх технологій, щодо яких вона заперечує. Щодо моральної шкоди вказувала на поширення відповідачем інформації про її лікування від туберкульозу, про що відповідачем було зазначено у відзиві в попередній судовій справі.

Відповідач надав свої заперечення, відповідно до яких просить відмовити позивачу в задоволені позову.

У підготовчому засіданні позивач уточнила підстави позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, вказуючи на неодноразове звернення до відповідача з приводу небажання електронного обліку її персональних даних, жорстке протистояння у доказах , обливання брудом, приниження честі та гідності (а.с.235, т.1), що додатково нею вказано також у відповіді (а.с.33-34, т.2).

Відповідач в своїх запереченнях на ці уточнення (а.с.24-26, т.2) заперечував щодо задоволення позовних вимог, вказуючи на їх необґрунтованість.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області (без винесення окремого процесуального документа) від 04.04.2019 суд зобов`язував сторони надати медичну картку ОСОБА_1 в паперовій формі та паперову копію електронного формату медичної картки.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.05.2019 відмовлено в задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області (без винесення окремого процесуального документа) від 30.05.2019 витребувано у відповідача інформацію щодо дати припинення трудових відносин з лікарем ОСОБА_3 та такі дані було витребувано в ГУ ДФС у Вінницькій області ухвалою від 08.07.2019.

Ухвалою Вінницького міського суд Вінницької області від 08.08.2019 відмовлено в задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.09.2019 відмовлено в роз`ясненні ухвали суду від 08.08.2019 про відмову в призначені експертизи.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача та третя особа заперечували щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та поясненнях.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Судом установлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносин врегульовані нормами Закону України Про захисту персональних даних та ЦК України щодо захисту особистого немайнового права та відшкодування шкоди.

Судом установлено, що позивачу по справі ОСОБА_1 в МКП Медичний стоматологічний центр надавалася медична допомога.

Між сторонами існує спір з приводу лікування правового верхнього зуба, який є предметом розгляду в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до МКП Медичний стоматологічний центр , за участі третьої особи ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди (справа 127/15353/17). У даній справі призначена судово-медична експертиза щодо вірності (правильності) проведеного лікування. Наразі справа знаходиться на розгляді в касаційні інстанції. Вказані обставини визнаються сторонами.

Відповідні записи про надання медичної допомоги ОСОБА_1 велися як в медичній картці стоматологічного хворого в паперовій формі (форма №043) (а.с.3-12, т.2), так і в електронному форматі (а.с.18-23, т.2).

При цьому записи в електронній формі медичної картки велися лише протягом двох років (розпочаті 03.06.2015 та останній запис внесений 18.04.2017).

Як установлено судом електронний формат ведення медичної картки в МКП Медичний стоматологічний цент був запроваджений на реалізацію та виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2012 №546 Про затвердження Положення ро електронний реєстр пацієнтів та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 30.08.2012 №666 Про затвердження порядку ведення електронного реєстру пацієнтів Вінницької, Дніпропетровської, Донецької областей та м. Києва .

Його функціонування в закладі було припинене у зв`язку із запровадженням МІС Доктор ЕЛЕКС , що підтверджується наказом головного лікаря МКП Медичний стоматологічний центр від 28.03.2016 №85/4 ( пункт 3) (а.с59, т.2.).

Вказана обставина визнається відповідачем по справі, про що було вказано і у відзиві на позовну заяву. Зокрема відповідач зазначив, що система електронного реєстру пацієнтів, яка функціонувала в лікувальному закладі не працює у зв`язку з втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2012 №546 Про затвердження Положення про електронний реєстр пацієнтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №411.

Як слідує зі змісту вказаних вище нормативних актів, електронний реєстр пацієнтів - це єдина державна інформаційна система збирання, реєстрації, накопичення відомостей про пацієнта та отриману медичну допомогу, який створюється з метою підвищення ефективності медичної допомоги, забезпечення своєчасності її надання, модернізації первинної медичної допомоги. Реєстр ведеться з використанням інформаційних технологій, електронного документообігу. Основною інформаційною одиницею для реєстру є форма первинної облікової документації Медична картка амбулаторного хворого , затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я.

При цьому електронний реєстр не відміняє ведення облікових форм на паперових носіях. Разом з тим збір, обробка та внесення до реєстру даних про пацієнта здійснюється виключно за його згодою (п.5 Положення).

Відповідно до ст.2 Закону України Про захист персональних даних передбачено, згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Відповідно до ст.6 Закону України Про захист персональних даних не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ст.11 Закону України Про інформацію , інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Як слідує з матеріалів справи така згода ОСОБА_1 на обробку її персональних даних в електронному форматі відсутня. Будь-яких доказів, які б стверджували протилежне суду не надано.

Відповідач, заперечуючи необхідність згоди, посилається на ст.7 Закону України Про захист персональних даних , зокрема п.6 ч.2 цієї статті, який передбачає таку згоду в силу самого закону.

Відповідно до положень ч.1 ст.7 цього Закону, забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

Разом з тим ч.2 цієї статті визначає умови, коли перша частина цієї статі не застосовується, зокрема п.6 зазначає, що положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних необхідна в цілях охорони здоров`я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення піклування чи лікування або надання медичних послуг, функціонування електронної системи охорони здоров`я за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров`я чи фізичною особою - підприємцем, яка одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та її працівниками, на яких покладено обов`язки щодо забезпечення захисту персональних даних та на яких поширюється дія законодавства про лікарську таємницю, працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, на яких покладено обов`язки щодо забезпечення захисту персональних даних.

Тобто дійсно в силу закону, можлива обробка даних в цілях охорони здоров`я, встановлення медичного діагнозу, лікування, надання медичних послуг.

Однак суд відмічає, що ця редакція даного пункту, що передбачає можливість обробки персональних даних в цілях функціонування саме електронної системи охорони здоров`я, в редакції Закону України від 19.10.2017 №2168-УІІІ чинна лише з 30.01.2018. До введення в дію цієї редакції норми обробка даних в електронній системі передбачала відповідну згоду особи.

Отже суд дійшов висновку, що збір даних в електронному форматі був проведений з порушенням вимог закону України, а тому вони підлягають видаленню.

Відповідно до ст.15 Закону України Про захист персональних даних , персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.

Позивач, звертаючись до суду з вимогою про видалення даних з електронної бази, вказує також на їх недостовірність, обґрунтовуючи свої вимоги відсутністю запису від 05.01.2019 в паперовій картці та наявності запису від 27.01.2019, в той час коли позивач перебувала на лікуванні в іншому медичному закладі.

Щодо цієї обставини, то суд відмічає, що недостовірність, тобто не відповідність, у даному випадку це не лише дата та час внесення запису в документ, а і підтвердження фактичного проведення лікування (надання допомоги).

У межах розгляду справи суд сприяв особі з визначенням виду експертизи в межах предмету позову, зокрема викликав судово-медичного експерта та експерта в галузі інформаційних технологій, однак позивач наполягала на проведені почеркознавчої експертизи паперової картки, в задоволенні клопотання про яку суд відмовив, про що постановлена відповідна ухвала.

Суд звертає увагу, що відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №043/о Медична карта стоматологічного хворого, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №678/20991, у разі ведення форми №043/о в електронному форматі в неї має бути включена вся інформація, яка міститься на затвердженому паперовому носії.

В даному випадку не всі записи включені. Однак вказана обставина не дає підстави стверджувати про недостовірність цієї інформації в електронному форматі.

Щодо твердження про недостовірність записів в електронному форматі внесених 05.01.2017, то вказане спростовується актами виконаних робіт, які надані ж самою позивачкою як доказ по справі (а.с.55).

Щодо запису від 27.01.2017, яким позивач обґрунтовує свій позов в частині недостовірності, то суд відмічає, що дійсно матеріалами справи підтверджено, що позивач по справі в період з 12.01.2017 по 03.02.2017 перебувала на лікуванні в Спеціалізованому санаторії для дорослих Северинівна с. Северинівка Жмеринського району Вінницької області. Однак сама ця обставина не може свідчити про недостовірність цього запису, оскільки як вказувалося недостовірність це не лише дата внесення інформації (що також не виключається), а і фактичне надання певної послуги, яке не виключається.

Отже, з огляду на викладене, зважаючи на порушення чинного законодавства при зборі даних в електронному форматі, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача видалити з електронної бази МКП Медичний стоматологічний центр , яка існувала в закладі та була закрита у зв`язку із запровадженням системи МІС Доктор ЕЛЕКС , персональні дані ОСОБА_1 та в цій частині позов задовольнити.

Разом з тим суд зважає, що вказані дані про проведене лікування та наданні медичні послуги є доказом по справі № 127/15353/17 за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства Медичний стоматологічний центр , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, яка перебуває на розгляді в суді та їх видалення може порушити права особи та не забезпечить їх захист, а тому суд, враховуючи положення ст.267 ЦПК України, дійшов висновку про відстрочення виконання рішення суду в цій частині до набрання законної сили рішення в справі № 127/15353/17.

Щодо вимог позивача про заборону в подальшому розміщення будь-якої інформації в електронній системі щодо неї та її сім`ї, а також присвоєння будь-яких ідентифікаторів людини та вести медичну документацію щодо неї та її сім`ї виключно на паперових носіях то суд звертає увагу, що частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цієї норми Закону правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Такий визначений позивачем спосіб захисту шляхом заборони вчинення електронної системи дій є вимогою на майбутнє та не передбачений законом. Тому така вимога заборони вчиняти певні дії в майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки фактично порушене право. При цьому суд також наголошує, що кожна особа може звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, в інтересах інших осіб - лише при наявності відповідних повноважень.

Щодо відшкодування майнової шкоди в розмірі 13 344,50 грн (саме в цій частині суд відкрив провадження в справі, шкода в розмірі 501,50 грн є предметом розгляду в справі №127/15353/17), то суд дійшов висновку про відмову в задоволенні цих вимог.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

З наведено слідує, що для відшкодування шкоди необхідно встановити обставину заподіяння такої майнової шкоди (належність майна, розмір шкоди), неправомірність дій заподіювача шкоди та безпосередній причинний зв`язок між діями заподіювача шкоди та спричиненням майнової шкоди.

Як слідує з матеріалів справи, позивач просить стягнути шкоду в розмірі 13 344,50 грн, з якого: 181 грн ( а.с.55, т.1) та 1200,00 грн (а.с.56, т.1) витрати пов`язані з лікуванням п`ятого зуба, спір щодо лікування якого є предметом судового розгляду. Однак суд відмічає, що заявлення таких витрат є передчасним, зважаючи, що правильність лікування цього зуба є предметом судового розгляду, без вирішення якого неможливо встановити причинний зв`язок між понесеними витратами та діями особи. Щодо 12000,00 грн, то суд відмічає, що це лише ймовірні витрати, які, як вказує позивач, слід витратити на встановлення імпланта, а не понесені витрати, необхідність яких доведена.

Щодо витрат на ксерокопіювання документів, то суд вказує, що вказані витрати не є шкодою і не є судовими витратами, а витратами, понесеними особою з метою забезпечення реалізації свого права, а тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини..

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Аналіз вказаних норм ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Згідно п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справ.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наразі позивачем відповідно до ст. 81 ЦПК України не доведено належними доказами спричинення їй моральної шкоди, в чому вона полягає, відповідно умови необхідні для компенсації моральної шкоди відсутні, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Наявність же спору між сторонами, судова тяганина, надання різних доказів в справах, певна лінія поведінки кожної сторін при захисті своїх прав в судовому процесі не є підставою для відшкодування шкоди.

Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до ст.141 ЦПК України. Вирішуючи це питання, судом установлено, що позивач звільнена від сплати судового збору як інвалід 1 групи. У зв`язку з частковим задоволення позовних вимог в частині немайнової вимоги з відповідача на користь держави слід стягнути 768,40 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, Законами України Про інформацію , Про захист персональних даних , ст. 13, 77-79, 89, 137, 141, 259, 263-265, 267 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Міське комунальне підприємство Медичний стоматологічний центр видалити з електронної бази Міського комунального підприємства Медичний стоматологічний центр персональні дані ОСОБА_1 .

В решті вимог - відмовити.

Стягнути з Міського комунального підприємство Медичний стоматологічний центр на користь держави 768,40 грн. судового збору.

Відповідно до ст.267 ЦПК України відстрочити виконання цього рішення до набрання законної сили судового рішення в цивільній справі №127/15353/17 за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства Медичний стоматологічний центр , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 07.12.1999 Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Міське комунальне підприємство Стоматологічний центр , 21021, м.Вінниця, вул.Келецька, 68, код ЄДРПОУ 05484422,

ОСОБА_2 , адреса місця роботи: 21021, м.Вінниця, вул.Келецька, 68 .

Повний текст рішення складений 30.09.2019.

Суддя: